АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Перша ступінь (А)

МОДУЛЬ І

ЗМ–1: Морфологія пошкодження (смерть, некроз, дистрофія)

Перша ступінь (А)

( включає закриті тестові завдання – одноалфавітні, одновибіркові)

1. Каріопікноз, каріорексис і каріолізис є ознакою:

Г – некрозу клітини;

Д – клінічної смерті;

А – атрофії клітинних елементів;

З – фібриноїдного некрозу колагенових волокон;

И – змертвіння ретикулярних волокон.

2. Муміфікація плода може бути прикладом:

В – сухого некрозу;

Г – коагуляційного некрозу;

Є – вологої гангрени;

Е – сухої гангрени;

Д – казеозного некрозу.

3. Що таке некротичний детрит?

А – однорідна, скловидна маса;

В – безструктурна зернисто-глибчата маса;

Г – вакуолізована цитоплазма тканин;

Є – просякнута вапном мертва тканина.

4. При вологому некрозі часто на місці омертвіння утворюється:

В – секвестр;

Д – кіста;

А – мутиляція;

Є – муміфікація;

Г – плазморексис.

5. Процес заміщення мертвої ділянки сполучною тканиною називається

З – мутиляція;

Г – організація;

А – петрифікація;

Б – кальцифікація;

Е – коліквація.

6. Період клінічної смерті можна продовжити застосувавши:

А – гіпертермію;

И – гіпотермію;

В – радіацію;

Є – інсоляцію.

7. Основним критерієм визначення некрозу клітини є:

Б – зміни в ядерці;

В – зміни в ядрі;

Г – зміни в міжклітинній субстанції;

Д – зміни аргірофільних волокон;

Е – зміни колагенових волокон.

8. Восковидний (ценкеровський) некроз спостерігають у:

Е – печінці;

А – нирках;

Г – м’язах;

И – кістках;

Є – головному мозку.

9. Якщо змертвіла тканина висихає, ущільнюється та набирає буро-чорного кольору то це буде:

Г – коагуляцій ний некроз;

И – сухий некроз;

Ж – колікваційний некроз;

Е – суха гангрена;

В – газова гангрена.

10. В тканині навкруги змертвілої ділянки розвивається:

И – атрофія;

А – звапнення;

Д – реактивне запалення;

В – некротичний детрит.

11. Повне відпадання мертвих ділянок (частин тіла) від організму називається:

Б – петрифікація;

Є – звапнення;

А – муміфікація;

В- інкапсуляція;

Ж – мутиляція.

12. Коли вже наступила біологічна смерть то найдовше зберігає свою життєздатність тканина:

И – м’язова;

Є – нервова;

Е – сполучна;

Г – клітинні елементи крові;

З – епітелій.

13. Синоніми терміну некроз:

Є – клінічна смерть;

Г – біологічна смерть;

В –місцева смерть;

Е – дистрофія.

14. Якщо змертвіла тканина висихає, ущільнюється та набирає сіро-коричневого кольору то це буде:

Е – коагуляцій ний некроз;

В- сухий некроз;

И – колікваційний некроз;

Г – суха гангрена;

Д – газова гангрена.

15. Основним критерієм визначення некрозу клітини є:

В – зміни мітохондрій;

Є – зміни в ядрі;

Ж – зміни у міжклітинній субстанції;

З – зміни аргірофільних волокон;

А – зміни колагенових волокон.

16. Значення некрозів для організму полягає в тому, що змертвіла частина тіла:

В – посилює свою життєдіяльність;

Д – ослаблює свою функцію;

И- змінює свою функцію;

Б – втрачає свою функцію;

Є – підвищує свою функцію.

17. Некрози алергічного походження пов’язані із:

И – дією кислот на тканину;

З – дією високої температури на тканину;

Д – підвищеною чутливістю організму до повторної дії патогенного агента;

Ж – ареактивністю організму.

18. Вже через 5-10 хвилин після припинення роботи серця і дихання починають відмирати:

В – епідерміс шкіри;

Є – м’язові волокна серця;

Г – нервові клітини кори головного мозку;

Б – сполучнотканинні елементи шкіри;

Е – еритроцити.

19. Некробіотичним процесом називають:

В – відкладання солей кальцію в мертвих масах;

Ж- припинення серцевої діяльності і дихання;

З – заміщення мертвої ділянки сполучною тканиною;

Д – повільне відмирання тканини;

Є – відокремлення омертвілої ділянки від живих тканин.

20. Безструктурна однорідна або зерниста маса, що складається з продуктів розпаду тканинних білків і ліпідів називається:

Б – секвестр;

Є – некротичний детрит;

В – демаркаційна лінія;

Д- реактивне запалення;

Г – вторинна коліквація.

21. У тканині навкруги змертвілої ділянки розвивається:

Б – атрофія;

В – звапнення;

Е – реактивне запалення;

З – некротичний детрит;

А – апоптоз.

22. Клінічна смерть організму переходить у:

А – фізіологічну;

И – насильну;

Г – біологічну;

Б – патологічну;

Д – анатомічну.

23. Омертвіння тканин, що розвивається в місці прикладання патогенних подразників (шкідливих агентів) називаємо:

А – ангіогенним некрозом;

В – непрямим некрозом;

Б – прямим некрозом;

Г – циркуляторним некрозом.

24. Прикладом колікваційного некрозу може бути:

В – анемічний інфаркт нирки;

Г – казеозний сирнистий некроз;

А – розм’якшення мозку;

Д – муміфікація;

И – ценкеровський некроз мязів.

25. Процес заміщення мертвої ділянки сполучною тканиною називається:

В – мутиляція;

Б – організація;

А – петрифікація;

Г- кальцифікація;

И – коліквація.

26. Некроз це є:

А – припинення серцевої діяльності і дихання;

Е – відмирання частини тіла в живому організмі;

Б – клінічна смерть організму;

В – зменшення об’єму органу.

27. Ангіогенні некрози розвиваються в наслідок:

А – дії високої температури;

В – дії низької температури;

И – припинення кровопостачання тканини;

Б – дії хімічних речовин на тканину.

28. Трупне заклякання наступає після смерті через:

З – 1-2 години;

В – 2- 4 години;

А – 12 годин;

Г – в період клінічної смерті.

29. Суха гангрена найчастіше спостерігається в:

Б – серці;

Д – легенях;

Ж – шкірі;

И – мозку;

А – селезінці.

30. Зменшення ядра в об’ємі та більш інтенсивне забарвлення його ядерними барвниками називається:

А – плазморексис;

Ж – каріолізис;

И – каріорексис;

Е – плазмолізи;

Г – каріопікноз.

31. Розплавленням периферичного шару мертвого вогнища і повне відокремлення його від живих тканин називається:

Ж – петрифікація;

Е –секвестрація;

А – кальцифікація;

Д – інкрустація;

З – мацерація.

32. Якщо змертвіла тканина під впливом зовнішнього середовища значно змінюється і набирає брудно-бурого, брудно зеленого кольору або навіть чорного то таке змертвіння називається:

Є – коагуляцій ний некроз;

И – казеозний некроз;

Ж – ценкеровський некроз;

Е – гангрена;

З – колікваційний некроз.

33. Коли серцева діяльність і дихання припиняється, але організм ще можна оживити, то така смерть називається:

Г – біологічна;

Е – фізична;

Є – клінічна;

З – патологічна;

И – природна.

34. Трупні плями виникають внаслідок:

Б – зміни стану крові і її перерозподілу;

Г – переповнення лімфатичних судин;

И – дистрофічних змін паренхіматозних органів;

Є – охолодження трупа.

35. Некробіоз це:

З – процес повільного відмирання тканин;

А – припинення серцевої діяльності і дихання;

Є – патологічна або передчасна смерть;

Е – раптове припинення життєдіяльності тканинних елементів;

Г – процес заміщення мертвої ділянки сполучною тканиною.

36. Муміфікація плода може бути прикладом:

Г –сухого некрозу;

А – коагуляційного некрозу;

И – вологої гангрени;

Є – сухої гангрени;

Е – казеозного некрозу.

37. Некрози, що розвиваються від незначних причин у ослаблених виснажених тварин називаються:

А – алергічні;

И –марантичні;

З – анатомічні;

Б – фізіологічні.

38. Період клінічної смерті можна продовжити застосувавши:

И – гіпертрофію;

Е – гіпотермію;

Є – радіацію;

Ж – інсоляцію;

А – трансплантацію клітини.

39. Некробіотичним процесом називають:

И – відкладання солей Са в мертвих масах;

А – припинення серцевої діяльності і дихання;

В – заміщення мертвої ділянки сполучною тканиною;

Г – повільне відмирання тканин;

Д – відокремлення змертвілої ділянки від живих тканин.

40. Зерниста дистрофія відноситься до:

А – змішаних диспротеїнозів;

В – мукоїдного набухання;

Г – порушення обміну хромопротеїдів;

Д – позаклітинних диспротеїнозів;

Е – клітинних диспротеїнозів.

41. При яких процесах крім гідропічної дистрофії в цитоплазмі клітин можуть появлятися вакуолі:

А – гіаліно-крапельній дистрофії.

Б – роговій дистрофії.;

Г – жировій дистрофії;

Ж – зернистій дистрофії;

З – вуглеводній дистрофії;

И – мінеральній дистрофії.

42. Який диспротеїноз найчастіше спостерігається в печінці при розладах кровообігу, гострих інфекційних захворюваннях:

А – рогова;

Б – гіаліноз;

В – зерниста;

Г – гіаліново-крапельна дистрофія.

43. Який диспротеїноз зустрічається в клітинах епітелію шкіри при ящурі та віспі:

З – гіаліново-крапельна;

Д – гідропічна;

Б – рогова;

Е – зерниста;

В – пігментна.

44. Гіаліново-крапельна дистрофія відноситься до порушення:

А – білкового обміну;

Б – жирового обміну;

В – мінерального обміну;

Г – вуглеводного обміну;

Д – пігментного обміну.

45. Зерниста дистрофія серця:

А – серце збільшене в об’ємі, стінка лівого шлуночка потовщена, м’язи червоно-рожевого кольору, пружної консистенції, волокнистої будови;

Б – серце дещо збільшене, шлуночки розширені, міокард нагадує колір вареного м’яса, дряблої консистенції, рисунок м’язів стертий;

В – серце конусовидної форми, на червоно-рожевому фоні міокарду виступають білувато-сірі тяжі, в цих місцях міокард щільної консистенції.

46. Гіаліново-крапельна дистрофія характеризується наявністю в цитоплазмі:

Б – вакуолей;

И – великих жирових крапель;

Е – рогової речовини;

Ж – великих напівпрозорих однорідних крапель;

З – дрібних зерняток білкової природи.

47. Кінець гідропічної дистрофії:

Є – несприятливий, супроводжується загибеллю клітин;

А – процес зворотній;

И – процес супроводжується підвищенням функції клітин;

Е – гіпоплазія.

48. Ороговівання слизових оболонок напр. (при авітамінозі А):

А – паракератоз;

Б –гіперкератоз;

Д – лейкоплакія;

Ж – акантоз.

49. При якій білковій дистрофії нирок спостерігається циліндрурія:

А- гідропічна;

Е – зерниста;

Ж – рогова;

И – гіаліново-крапельна.

50. Гідропічна дистрофія відноситься до:

А – ліпідозів;

В – клітинних диспротеїнозів;

Д – змішаних диспротеїнозів;

Ж – позаклітинних дипротеїнозів;

И – гіалінозу.

51. Зерниста дистрофія печінки:

Д – орган незначно збільшений в об’ємі, краї заокруглені, пружньої консистенції, на розрізі має строкате забарвлення, що нагадує рисунок мускатного горіха;

В – орган зменшений в об’ємі, краї загострені, бурого кольору, щільної консистенції;

Г – орган незначно збільшений, набухлий, краї заокруглені, блідо-коричневого забарвлення, консистенція дряблувата, на розрізі рисунок стертий.

52. При якому порушенні рогоутворення клітини епідермісу втрачають здатність виробляти кератогеалін:

В – акантоз;

И – гіперкератоз;

Б – паракератоз;

З – іхтіоз;

Г – лейкоплакія.

53. При зернистій дистрофії нирок основні зміни виявляються в:

Б – клубочках;

И – стінках судин;

Ж – стромі органу;

А – епітелії канальців.

54. Нирки збільшені, щільної консистенції, корковий шар поширений, блідо-сірого забарвлення:

И – зерниста дистрофія;

Б – рогова дистрофія;

Е – гідропічна дистрофія;

А – гіаліно-крапельна дистрофія.

55. Під мікроскопом в цитоплазмі клітин виявляються різних розмірів вакуолі, заповнені цитоплазматичною рідиною. З розвитком процесу клітина перетворюється в міхурець, заповнений рідиною, в якому плаває набухле, позбавлене хроматину ядро, або спостерігається каріолізис:

Д – паренхіматозна дистрофія;

Б – гідропічна дистрофія;

Ж – зерниста дистрофія;

З – жирова дистрофія;

В – гіалінокрапельна дистрофія;

Г – рогова дистрофія.

56. Зерниста дистрофія найчастіше спостерігається в:

В – органах дихання;

Е – органах кровотворення;

Б – паренхіматозних органах;

И – нервовій системі;

Г – ретикуло-ендотеліальній системі.

57. Який термін визначає шипувате потовщення епідермісу у коней, що розвивається внаслідок запальних захворювань шкіри:

В – іхтіоз;

Б – паракератоз;

Є – акантоз;

З – лейкоплакія.

58. При зернистій дистрофії в цитоплазмі паренхіматозних елементів виявляють:

Г – вакуолі;

А – дрібні жирові крапельки;

Ж – дрібні зернятка білкової природи;

Д – рогову речовину;

И – великі напівпрозорі однорідні білкові краплі.

59. Орган незначно збільшений, набухлий краї заокруглені, блідо-коричневого забарвлення, консистенція дряблувата, на розрізі малюнок стертий (печінка):

Б – гіаліно-крапельна дистрофія;

Д – зерниста дистрофія;

Ж – рогова дистрофія;

В – гідро пічна дистрофія.

60. До яких змін в органах може призвести гіаліноз артеріол:

В – гіпертрофія;

Є – атрофія;

А – крововиливи;

Г – гідро пічна дистр.;

И – мукоїдне набухання.

61. Хімічна природа амілоїдозу:

А – ліпопротеїдний комплекс;

В – білково-полісахаридний комплекс;

Е – крохмаль;

Ж – хромопротеїд;

И – нуклеопротеїди.

62. Де спостерігається відкладання амілоїду при «сальній» селезінці:

Е – червоній і білій пульпі;

Д – лише в фолікулах;

И – капсулі;

Г – лише в стінках судин.

63. Стінки капілярів просякнуті гомогенною білковою масою, яка дає метахромазію, в поляризаційному мікроскопі при схрещених Ніколя світиться:

А – гіаліноз;

Ж – мукоїдне набухання;

В – амілоїдоз;

З – ліпідом;

И – фібриноїде набухання.

64. При якому диспротеїнозі в основній речовині спостерігається накопичення кислих мукополісахаридів:

А – рогова дистрофія;

В – мукоїдне набухання;

Д – гіаліно-крапельна дистрофія;

И – зерниста дистрофія.

65. Фібриноїдне набухання відноситься до:

Г – клітинних дипротеїнозів;

И – порушення обміну хромопротеїдів;

З – змішаних диспротеїнозів;

Б – позаклітинних диспротеїнозів;

Д – рогової дистрофії.

66. Чим характеризується гіаліноз:

В – появою в тканині драглистої білкової маси;

Г – відкладанням в тканині солей кальцію;

З – просочуванням тканин складними білками (хромопротеїдами);

Ж – появою в тканині однорідних напівпрозорих щільних білкових мас.

67. Яка найбільш популярна теорія патогенезу амілоїдозу:

А – вірусна;

В – канцерогенна;

Г – автоімунна;

И – дизонтогенетична;

68. Селезінка дещо збільшена, при розрізі на фоні темно-червоної пульпи виступає зернистість у вигляді зерен вареного саго:

И – гіаліноз;

З – амілоїдоз;

А – зерниста дистрофія;

В – рогова дистрофія;

Ж – гіаліно-крапельна дистрофія.

69. Мукоїдне набухання відноситься до:

Ж – клітинних диспротеїнозів;

З – порушення обміну хромопротеїдів;

А – змішаних диспротеїнозів;

В – позаклітинних диспротеїнозів;

Г – рогової дистрофії.

70. Яка послідовність розвитку різних форм фібриноїдного набухання в залежності від глибини дезорганізації сполучної тканини:

В – фібриноїдний некроз; - фібриноїд з фібрином, - фібриноїд без фібрину;

А – фібриноїд без фібрину, - фібриноїдний некроз, - фібриноїд з фібрином;

Г – фібриноїд з фібрином, - фібриноїд без фібрину, фібриноїдний некроз;

З – фібриноїд без фібрину, - фібриноїд з фібрином, фібриноїдний некроз.

71. В яких структурах спостерігається відкладання амілоїду:

Ж – під аргірофільною мембраною судин і капілярів, на ретикулярних волокнах строми органу;

З – в м’язових волокнах судин, на колагенових волокнах строми;

А – в епітеліальних клітинах залоз;

Д – в просвіті судин.

72. Стінка артеріоли потовщена, гомогенна, має вигляд щільної скловидної трубочки з різко звуженим просвітом. Білкова маса, що просочує стінку судин фарбується еозином, метахромазію не дає, ізотропна, реакція на фібрин від’ємна:

Г – амілоїдоз;

Б – гіаліноз;

А – ліпідом;

И – фібриноїдне набухання;

З – мукоїдне набухання.

73. При амілоїдозі печінки амілоїд в першу чергу відкладається:

А – в печінкових балках;

З – в капсулі органу;

Д – по ходу аргірофільних волокон капілярів;

В – в гепатоцитах.

74. Який диспротеїноз спостерігається в синехіях, капсулах та інших фіброзних розрощеннях:

А – рогова дистрофія;

Е – гідро пічна дистрофія;

В – гіаліноз;

И – амілоїдоз;

Ж – гіаліно-крапельна дистрофія.

75. Яка найлегша форма фібриноїдного набухання:

В – фібриноїдний некроз;

Г – фібриноїд без фібрину;

Е – фібриноїд з фібрином.

76. Порушення обміну хромопротеїдів відноситься до:

Б – клітинних диспротеїнозів;

И – змішаних диспротеїнозів;

З – мукоїдного набухання;

А – позаклітинних диспротеїнозів.

77. Дрібнозернистий, залізовмісткий пігмент золотисто-бурого кольору, розчинний в кислотах, нерозчинний в лугах, спирті, ефірі, не обезбарвлюється перекисом водню:

Б – білірубін;

Е – гемотаїдин;

В – меланін;

И – ліпофусцин;

Г – гемосидерин.

78. Яка жовтяниця виникає при інфекційному енцефаломієліті коней, токсичній дистрофії печінки:

В – тромботична;

Г – гемолітична;

А – паренхіматозна;

Е – механічна;

И – паралітична.

79. Який пігмент зумовлює виникнення ластовиння:

Ж – ліпофусцин;

Е – меланін;

И – білірубін;

А – лютеїн;

Г – ліпохром.

80. Які солі відкладаються в тканинах при порушенні обміну нуклеопротеїдів:

Б – оксалати;

Ж – урати;

И – фосфати;

З – вапно;

А – карбонати.

81. При порушенні обміну яких речовин виникає подагра:

В – глюкопротеїдів;

Д – мінеральних;

Г – жирів;

И – нуклеопротеїдів;

З – хромопроотеїдів.

82. Як називається патологічний процес коли мукоїдна речовина накопичується в кістках, ущільнюється, стає драглистою:

Б – гіаліно-крапельна дистрофія;

Є – колоїдна дистрофія;

З –жирова дистрофія;

Д – гідропічна;

И – рогова.

83. Який пігмент обезбарвлюється перекисом водню:

А – меланін;

В – ліпофусцин;

Ж – гемосидерин;

И – ліпохром;

З – білірубін.

84. Який пігмент утворюється з тирозину і триптофану:

В – ліпофусцин;

Г – лютеїн;

Є – меланін;

З – білірубін.

85. Сечокислий інфаркт нирок виникає при порушенні обміну:

И – хромопротеїдів;

З – вуглеводів;

Б – нуклеопротеїдів;

Г – глюпротеїдів;

А – жирів.

86. Причини слизистої дистрофії епікардіального жиру:

Б – сепсис;

Д – кахексія;

И – подагра;

В – ожиріння;

Е – сечокислий діатез.

87. Порушення обміну нуклеопротеїдів відноситься до:

А – клітинних диспротеїнозів;

Б – змішаних диспр.

В – мукоїдного набухання;

Г – позаклітинних диспрот.

88. Загальний гемосидероз може виникати при:

В – екстраваскулярному гемолізі еритроцитів;

А – інтраваскулярному гемолізі еритроцитів;

И – механічній жовтяниці.

89. Набуті без пігментні плями на шкірі:

Г – альбінізм;

А – меланоз;

Б – лейкодерма;

Е – вітіліго;

И – невус.

90. Який пігмент забарвлює в інтенсивно жовтий колір залишки жиру у старих виснажених тварин:

З – ліпофусцин;

А – лютеїн;

Г – гемосидерин;

Ж – білірубін;

В – ліпофром.

91. Кристалічний пігмент розчинний в лугах, розпадається в міцній сірчаній і азотній кислоті, не вміщує залізо, не обезбарвлюється перекисом водню:

Е – гематоїдин;

З – гемосидерин;

А – білірубін;

Б – меланін;

В – ліпофусцин.

92. Який пігмент утворюється при хронічній застійній гіперемії (бурій індурації) легень:

А – білірубін;

Ж – ліпофусцин;

В – гематоїдин;

Б – гемосидерин;

З – ліпохром.

93. Гістохімічні методи виявлення муцинів та мукоїдів:

И – аргентофільна реакція;

А – реакція Перса – фарбування Суданом ІІІ;

Д – метахромазія, при фарбуванні тіоніном та крезилвіолетом;

Б – дослідження в поляризаційному мікроскопі.

94. Вроджена відсутність меланіну в цілому організмі:

В – лейкодерма;

А – альбінізм;

И – меланоз;

Г – вітіліго;

З – гемосидероз.

95. Відкладання меланіну в органах, в яких він в нормі відсутній:

А – альбінізм;

Е – вітіліго;

В – меланоз;

Б – невус;

Г – лейкодерма.

96. При яких патологічних процесах спостерігається слизиста дистрофія епітелію:

А – геморагічному запаленні;

Б – катаральному запаленні;

В – гіперкератозі;

И – адисоновій хворобі.

97. Протеїногенний пігмент:

А – лютеїн;

Б – білірубін;

Г – ферити;

З – меланін;

И – ліпохром;

Е – ліпофусцин.

98. Гістохімічна реакція, за допомогою якої виявляють залізо гемосидерину:

А – фарбування Суданом ІІІ;

Г – фарбування йод-грюном;

Е – реакція з перекисом водню;

З – реакція з осмієвою кислотою;

В – реакція з залізосинеродистим калієм та соляною кислотою (реакція Перлса).

99. Патологічний процес, що виникає при порушенні обміну білірубіну:

В – гемосидероз;

Д – жовтяниця;

Г – меланоз;

И – альбінізм;

З – невус.

100. Родимі плями (вроджена місцева гіперпігментація шкіри):

Г – невус;

А – меланоз;

Ж – вітіліго;

З – лейкодерма;

И – меланома.

101. У 2-7 телят при розрізі нирок у мозковому шарі радіально розміщені червонувато-жовті (білувато-жовті) смуги. Гістологічно в просвіті прямих канальців та в стромі нирок виявляються урати:

Е –подагра;

Д – білий інфаркт;

Ж – геморагічний інфаркт;

Б – сечокислий інфаркт, петрифікація.

102. Як називається патологічний процес, коли мукоїдна речовина накопичується в кістках, ущільнюється стає драглистою:

Б – гіаліно-крапельна дистрофія;

И – колоїдна дистрофія;

В – жирова дистрофія;

З – гідропічна дистрофія;

Е – рогова дистрофія.

103. Який пігмент виявляється Суданом – ІІІ:

Б –лютеїн;

А – ліпофусцин;

И – меланін;

Д – гемосидерин;

З – білірубін.

104. В яких клітинах відбувається утворення білірубіну:

Д – ретикулоендотеліальних клітинах селезінки;

А – гепатоцитах;

Г –лімфоїдних клітинах селезінки;

З – епітелії жовчних протоків.

105. При якому патологічному процесі спостерігається відкладання сечокислих солей в суглобах пальців, кінцівок:

А – артрити;

Б – подагра;

Г – халікоз;

Е – петрифікація;

З – анкілоз.

106. Одним з процесів, які лежать в основі жирової дистрофії є декомпозиція (фанероз). Що розуміємо під цим терміном:

А – відкладання в клітинах жиру, які приносяться кров’ю і лімфою;

З – підвищення утворення жиру з білків і вуглеводів;

В – розщеплення ліпопротеїдних комплексів елементарних мембран;

Г – поглинання макрофагами жирових речовин.

107. Чим характеризується жирова дистрофія:

А – зменшенням кількості жиру в жирових депо:

Б – збільшення кількості жиру в жирових депо;

З –появою жиру в стромі органів;

И – появою жиру в паренхімі органів.

108. Порушення обміну цитоплазматичного жиру проявляється:

Б – ожирінням;

И – кахексією;

А – жировою дистрофією;

З – вакатним ожирінням;

Е – слизистою дистрофією жиру.

109. Чим характеризується жирова дистрофія:

Б – зменшенням кількості жиру в жирових депо;

З – збільшеннм кількості жиру в жирових депо;

В – появою жиру в стромі органів;

Д – появою жиру в паренхімі органів.

110. Гістохімічне виявлення жирів:

А – фіксація в 10% розчині формаліну, фарбування зрізів, виготовлених на заморожуючому мікротомі гематоксилін-еозином;

И – фіксація в 96^о спирті, фарбування зрізів виготовлених на заморожуючому мікротомі Суданом ІІІ;

З – фіксація в 10% розчині формаліну, фарбування зрізів виготовлених на заморожуючому мікротомі Суданом ІІІ.

111. Слизиста дистрофія жиру в жировій клітковині спостерігається при:

Д – ожирінні;

Ж – виснаженні;

В – ліпоматозі.

112. Причини місцевого ожиріння:

Б –надмірна годівля;

А – атрофія органів;

В – гіпертрофія органів;

Е – туберкульоз.

113. При жировій дистрофії спостерігається підвищення утворення жирів з вуглеводів і білків. Який термін визначає цей процес:

З – інфільтрація;

Ж – трансформація;

Е – декомпозиція;

В – деполімеризація.

114. Поява жиру в цитоплазмі паренхіматозних клітин, де звичайно він не зустрічається називається:

А – ожирінням;

З – жировою дистрофією;

Б – вакатним ожирінням;

И – ліпоматозом.

115. Справжні шлунково-кишкові каміння:

И – конглобати;

Г – фітоконкременти;

Б – пілоконкременти;

З – флеболіти;

В – ентероліти.

116. Шлунково-кишкові конкременти утворені з частинок рослинного походження:

Д – фітоконкременти;

А – пілоконкременти;

Е – плюмокнкременти;

Г – конглобати.

117. Гіперкератоз відноситься до порушення:

Б – мінерального обміну;

Г – вуглеводного обміну;

И – жирового обміну

Е – білкового обміну.

118. Для виготовлення гістозрізів з петрифікованих тканин необхідно провести:

И – де полімеризацію;

Г – декальцифікацію, в лугах:

В – декальцифікацію в азотній кислоті;

Д – фіксацію їдким натрієм.

119. Одним з можливих механізмів виникнення вапняних метастазів:

З – при авітамінозі Д, солі кальцію, які поступають з кормом не засвоюються організмом і відкладаються в тканинах з підвищеною кислотністю;

Г – при хронічних панкреатитах, або гіпофункції пара щитовидної залози спостерігається надмірне вивільнення солей кальцію з кісток, наступає гіпокальцемія і відкладання вапна в тканинах з пониженою життєдіяльністю;

Б – при гіперпаратиреоїдозі, специфічних запальних процесах кісток, надмірне вивільнення солей кальцію з кісток призводить до гіперкальцемії і відкладання солей кальцію в тканинах з лужною реакцією.

120. Псевдоентероліти переважно складаються з:

З – мінеральних солей;

И – нуклеопротеїдів;

Г – секрету залоз;

А – амілоїд них мас;

В – органічних речовин.

121. Конкременти з калових мас:

А – фітоконкременти;

Б – пілоконкременти;

Е – плюмоконкременти;

З – конглобати.

122. Кахексія являється наслідком порушення:

В – мінерального обміну;

Б – вуглеводного обміну;

А – жирового обміну;

Д – білкового обміну.

123. Основний орган виділення солей кальцію з організму:

Ж – тонкі кишки;

И – печінка;

Е – нирки;

Б – товсті кишки;

Г – молочна залоза.

124. Фіброзно-вапняні вузлики (в легенях, печінці) на місці паразитів, що загинули:

Б – антракоз;

Ж – силікоз;

З – азбестом;

Е – халікоз.

125. Сечокислий діатез виникає при порушенні:

И – мінерального обміну;

А – вуглеводного обміну;

Ж – жирового обміну;

В – білкового обміну.

126. Подагра виникає при порушенні:

З – мінерального обміну;

Б – вуглеводного обміну;

Е – жирового обміну;

А – білкового обміну.

127. Амілоїдоз відноситься до:

А – мінерального обміну;

Е – вуглеводного обміну;

З – жирового обміну;

И – білкового обміну.

128. Волосяні кулі, які зустрічаються в передшлунках і сичузі худоби:

И – фітоконкременти;

А – пілоконкременти;

Е – плюмоконкременти;

З – конглобати.

129. При фарбуванні гістозрізів гематоксилін-еозином зважнілі ділянки тканин приймають:

В – синьо-фіалковий колір;

Г – зелений к.;

Ж – чорний колір;

А – рожево-червоний колір.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 628 | Нарушение авторских прав