АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патоморфологія

СТАТИСТИКА

З приводу цього захворювання в хірургічні відділення поступає більше половини всіх ургентних хворих. Серед оперативних втручань апендоктомія займає перше місце. В СРСР щороку виконувалось біля 1-1,5 млн. апендектомій.
Щорічно одна з 200-250 – одна хворіє на ГА
В УКРАЇНІ ЗА РІК ВИКОНУЄТЬСЯ 200-250 ТИС. АПЕНДЕКТОМІЙ.
Найчастіше хворіють люди у віці від 20 до 40 років. Жінки хворіють дещо частіше, ніж чоловіки. При своєчасній діагностиці летальність від апендициту складає 0,1-0,3%, при пізній діагностиці та ускладненнях - 2-3%. Навіть при катаральній формі апендициту втрата працездатності досягає одного місяця.

l

l ПіСЛЯОПЕРАЦІЙНА ЛЕТАЛЬНІСТЬ В УКРАІНІ ПРИ ГОСТРОМУ АПЕНДИЦИТІ У СЕРЕДНЬОМУ ЗА ОСТАННЄ ДЕСЯТИРІЧЧЯ КОЛИВАЄТЬСЯ У МЕЖАХ 0,16-0,24%. ОСОБЛИВО ВРАЖАЮТЬ АБСОЛЮТНІ ЦИФРИ: 0,2% ВіД 220000 ОПЕРОВАНИХ СКЛАДАЄ 440 ОСІБ!, ТОБТО ДЕЩО БІЛЬШЕ, НІЖ КІЛЬКІСТЬ СТУДЕНТІВ НА ОДНОМУ КУРСІ.

l ЛЕТАЛЬНІСТЬ ПРИ ГОСТРОМУ АПЕНДИЦИТІ ПО 10 ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ У 1995 Р. ВИЗНАІАЛАСЬ НАСТУПНИМИ ФАКТОРАМИ:

l ВАЖКІСТЮ ЗАХВОРЮВАННЯ 19,7%

l ПІЗНЬОЮ ГОСПІТАЛІЗАЦІЄЮ 46,1%

l ТЕХНІЧНИМИ ПОМИЛКАМИ ПІД ЧАС ОПЕРАЦІЇ 5,2%

l ТАКТИЧНИМИ ПОМИЛКАМИ 6,8%

l ДЕФЕКТАМИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ЛІКУВАННЯ 7,7%

l СУПУТНІМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ 9,3%

l ПІЗНЬОЮ ОПЕРАЦІЄЮ 5,2%

ОСОБЛИВОСТІ ЕМБРІОГЕНЕЗУ, АНАТОМІЇ ТА ФІЗІОЛОГІЇ ЧЕРВОПОДІБНОГО ПАРОСТКА, ЩО МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІЦИСТА-ХІРУРГА:

l 1. ДУЖЕ РІДКО, АЛЕ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ АГЕНЕЗІЯ ЧЕРВОПОДІБНОГО ПАРОСТКА. ТАКОЖ ОПИСАНО ВИПАДКИ, КОЛИ У ОДНІЄЮ ОСОБИ БУЛО ДВА і НАВІТЬ ТРИ ПАРОСТКИ. МОЖЛИВЕ ВІДХОДЖЕННЯ ПАРОСТКА НЕ ВІД СЛІПОЇ, А ВІД ВИСХІДНОЇ КИШКИ; ДУГОПОДІБНИЙ ПАРОСТОК, ЯКИЙ ОБОМА КІНЦЯМИ ВІДКРИВАЄТЬСЯ У ПРОСВІТ СЛІПОЇ КИШКИ.

l 2. М’ЯЗЕВА ОБОЛОНКА БІЛЯ ОСНОВИ ПАРОСТКА УТВОРЮЄ ЦИРКУЛЯРНЕ ПОТОВЩЕННЯ – ЖОМ, СФІНКТЕР РОБІНСОНА. СЛИЗОВА ОБОЛОНКА БІЛЯ ГИРЛА ПАРОСТКА УТВОРЮЄ 1-2 СКЛАДКИ – КЛАПАН АБО ЗАСЛІНКА ГЕРЛАХА. САМ ПАРОСТОК ВЕРХІВКОЮ, ЯК ВІДОМО, СЛІПО ЗАКІНЧУЄТЬСЯ. ЦІ ОБСТАВИНИ МОЖУТЬ СПРИЯТИ УТВОРЕННЮ ЗАМКНУТОЇ ПОРОЖНИНИ З ІНФІКОВАНИМ ВМІСТОМ.

l 3. У ПІДСЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІІ ЧЕРВОПОДІБНОГО ПАРОСТКА РОЗМІЩУЄТЬСЯ ВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ ЛІМФОЇДНИХ ФОЛІКУЛІВ – У ДОРОСЛОГО ДО70-80 НА 1 СМ2, А ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ НА ВЕСЬ ПАРОСТОК СКЛАДАЄ 1200-1500 ПРИ РОЗМІРАХ ФОЛІКУЛА 0,5-1,5 ММ.

l У ЦИТОПЛАЗМІ РЕТИКУЛЯРНИХ КЛІТИН ФОЛІКУЛІВ ЧАСТО ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ГЕТЕРОГЕННІ ВКЛЮЧЕННЯ У ВИГЛЯДІ ФРАГМЕНТІВ МІКРОБНИХ ТІЛ, ХРОМОЛІПІДІІВ, ПОЛІСАХАРИДНИХ КОМПЛЕКСІВ, ЩО МОЖЕ ОБУМОВЛЮВАТИ ВИНИКНЕННЯ ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У СТІНЦІ ПАРОСТКА.

l ВІДОМА, У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЦИМ, ДРУГА НАЗВА АПЕНДИКСУ– МИГДАЛИК ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ.

l 4. КРОВОПОСТАЧАННЯ ЧЕРВОПОДІБНОГО ПАРОСТКА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ A.APENDICULARIS, ЯКА ПОХОДИТЬ ВІД A.ILEOCOLICA, А ОСТАННЯ – ВІД A.MESENTERICA SUP.

l АПЕНДИКУЛЯРНА АРТЕРІЯ ВВАЖАЄТЬСЯ АРТЕРІЄЮ КІНЦЕВОГО ТИПУ, КРОВОПОСТАЧАННЯ ПАРОСТКА МАЄ ЧІТКИЙ СЕГМЕНТАРНИЙ ХАРАКТЕР. ТОБТОТРИВАЛИЙ СПАЗМ ЧИ ЗАКУПОРКА ОДНІЄЇ ГІЛОЧКИ АПЕНДИКУЛЯРНОЇ АРТЕРІЇ ПРОВОКУЄ АДЕКВАТНУ ЗОНУ ІШЕМІЇ СТНКИ ПАРОСТКА, ЩО МОЖЕ ТЕЖ ПОСЛУЖИТИ ПРИЧИНОЮ ВИНИКНЕННЯ ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.

l 5. ВИДІЛЯЮТЬ ТАКОЖ ЧОТИРИ ТИПИ БУДОВИ САМОї АРТЕРії ЧЕРВОПОДІБНОГО ПАРОСТКА: 1) ОДИН СТОВБУР, ЩО КРОВОПОСТАЧАЄ ТІЛЬКИ АПЕНДИКС (1/3 ВИПАДКІВ);2) ОДИН ІИ ДВА СТОВБУРИ, ЩО КРОВОПОСТАЧАЮТЬ 4/5 ПАРОСТКА, ПРОКСИМАЛЬНА 1/5КРОВОПОСТАЧАЄТЬСЯ ЗА РАХУНОК ІЛЕОЦЕКАЛЬНОЇ АРТЕРІЇ (1/4 ВИПАДКІВ); 3) ОДИН ЧИ ДВА СТОВБУРИ, ЩО КРОВОПОСТАЧАЮТЬ ПАРОСТОК І, РАЗОМ З НИМ, ЧАСТИНУ СТІНКИ СЛіПОї КИШКИ В ДІЛЯНЦІ ЙОГО ВПАДАННЯ (1/4 ВИПАДКІВ); 4) У ІНШИХ ВИПАДКАХ є МНОЖИННІ ПЕТЛЕПОДІБНІ АНАСТОМОЗИ МІЖ ОДНИМ, ДВОМА СТОВБУРАМИ, ЩО КРОВОПОСТАЧАЮТЬ ПАРОСТОК і ПРИЛЕГЛУ ЧАСТИНУ КИШКИ. БЕЗ ВРАХУВАННЯ ЦИХ ТИПІВ ПЕРЕВ’ЯЗКОЮ ОСНОВНОГО СТОВБУРА A.APENDICULARIS МОЖНА СПРОВОКУВАТИ Ішемічний НЕКРОЗ ЧАСТИНИ СЛІПОЇ КИШКИ. ПРИ НЕДОСТАТНЬО ДОСКОНАЛІЙ ПЕРЕВ’ЯЗЦІ КУКСИ ПАРОСТКА МОЖЛИВА КРОВОТЕЧА З НЕЇ У РАННЬОМУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ.

l 6. КРОВОВІДТІК ВІД ЧЕРВОПОДІБНОГО ПАРОСТКА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПО ОДНОІМЕННІЙ ВЕНІ V.APENDICULARIS У СИСТЕМУ V.PORTAE. ЦЕ МОЖЕ ОБУМОВИТИ ПОШИРЕННЯ ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ (ПІЛЕФЛЕБІТ) ПО ОСТАННІЙ АЖ ДО ПЕЧЇНКИ (СОЛІТАРНІ ЧИ МНОЖИННІ АБСЦЕСИ) ПРИ УСКЛАДНЕНИХ ФОРМАХ ГОСТРОГО АПЕНДИЦИТУ.

7. ГОЛОВНі ЛіМФАТИчНі КОЛЕКТОРИ чЕРВОПОДіБНОГО ПАРОСТКА –АПЕНДИКУЛяРН ТА іЛЕОЦЕКАЛЬНі ЛіМФОВУЗЛИ – ЗВ’яЗАНі З ЛіМФАТИчНИМИ СИСТЕМАМИ БАГАТЬОХ іНШИХ ОРГАНіВ – СЛіПОї КИШКИ, ПРАВОї НИРКИ і НАВКОЛОНИРКОВОїКЛіТКОВИНИ, ШЛУНКУ і ДВАНАДЦяТИПАЛОї КИШКИ, ЖОВчЕВОГО МіХУРА, ВНУТРіШНіХСТАТЕВИХ ОРГАНіВ. ЦЕЙ ЗВ’яЗОК МОЖЕ ОБУМОВИТИ ПОШИРЕННя ПАТОЛОГічНОГОПРОЦЕСУ В ОБОХ НАПРяМАХ.

8. У СЛИЗОВіЙ ОБОЛОНЦі, чАСОМ ПОВЕРХНЕВОМУ ЕПіТЕЛії РОЗМіЩЕНіАРГЕНТОФіЛЬНі КЛіТИНИ КУЛЬчИЦЬКОГО, яКі, НА ДУМКУ БАГАТЬОХ ДОСЛіДНИКіВ,ПРОДУКУЮТЬ ГОРМОНАЛЬНО АКТИВНИЙ іНКРЕТ, ЩО ПРИЙМАє УчАСТЬ У РЕГУЛяЦіїМОТОРНОї ДіяЛЬНОСТі САМОГО ПАРОСТКА і ВЗАГАЛі КИШКіВНИКА. НАПЕВНО ТОМУ УБАГАТЬОХ ОСіБ ПіСЛя АПЕНДЕКТОМії В ПОСЛіДУЮчОМУ МАє МіСЦЕ СХИЛЬНіСТЬ ДОЗАКРЕПіВ.

9. НЕРВИ чЕРВОПОДіБНОГО ПАРОСТКА МАЮТЬ У СВОєМУ СКЛАДі ВОЛОКНА Як СИМПАТИчНі, ТАК і ПАРАСИМПАТИчНі і ПОХОДяТЬ іЗ СОНячНОГО, ВЕРХНЬОБРИЖОВОГО і КРИЖОВОГО СПЛЕТіНЬ. ЯК В НШИХ ВіДДіЛАХ КИШКіВНИКА ВОНИ УТВОРЮЮТЬ ДВА ОСНОВНИХ СПЛЕТННя – М’яЗЕВЕ (АУЕРБАХіВСЬКЕ) і ПіДСЛИЗОВЕ (МЕЙСНЕРіВСЬКЕ).ТА, НА ВіДМіНУ ВіД іНШИХ ВіДДіЛіВ КИШКіВНИКА, КіЛЬКіСТЬ НЕРВОВИХ ЕЛЕМЕНТіВНА ОДИНИЦЮ ПОВЕРХНі ПАРОСТКА є ПРИБЛИЗНО ВТРИчі БіЛЬША. ЦЕ МОЖЕ ОБУМОВИТИ ОСОБЛИВіСТЬ іНДИВіДУАЛЬНОГО СУБ’єКТИВНОГО СПРИЙНяТТя ОКРЕМИМИ ОСОБАМИ ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ПАРОСТКУ – ПЕРВИННА ЛОКАЛіЗАЦія БОЛЮ В ЕПіГАСТРАЛЬНіЙ ДіЛяНЦі, ОСОБЛИВіСТЬ ПОШИРЕННя БОЛЮ, ВИРАЖЕНіСТЬ і ПРОяВИ ДИСПЕПТИчНОГО СИНДРОМУ ТОЩО.

Етіологія

В результаті порушення нервової регуляції в апендикулярному відростку відбувається порушення кровообігу, що призводить до порушення трофіки. Причини порушення регуляції можна визначити, як:

l Сенсибілізація організму (харчова, паразитарна)

l Рефлекторний шлях (хвороби ШКТ)

l Безпосереднє подразнення нервових закінчень (сторонні тіла апендиксу, калові каміння, перегинання)

Патоморфологія

l В результаті порушення нервової регуляції відбувавється спазм судин і м’язів, що призводить до блокування відтоку, збільшення тиску у відростку та наростання запальних і деструктивних процесів в тканинах.

l Слизова оболонка втрачає резистентність до мікрофлори, яка культивується в кишечнику.

l Мікрофлора викликає неспецифічне гнійне запалення.

l Коли запалення захоплює всі шари апендикса, запалення розповсюджується на оточуючі тканини і органи.

l Виникає серозне, а потім і гнійне запалення очеревини, що розповсюджується на всю черевну порожнину.

l В благоприємному випадку, фібрин, що випадає, адгезує сусідні петлі кишок і чепець, обмежуючи вогнище запалення, і виникає апендикулярний інфільтрат, який може розсмоктатись, або нагноїтись.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 339 | Нарушение авторских прав