АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Відкрита травма грудної клітки.

План лекції.

1. Основні методи обстеження грудної клітки та її органів.

2. Забій і стиснення грудної клітки. Закриті ушкодження грудної клітки.

3. Поранення грудної клітки, їх ускладнення.

4. Гнійно-запальні захворювання грудної клітки, їх ускладнення.

Питання до лекції:

1. Які методи обстеження грудної клітки та її органів існують?

2. Яка ПМД в разі перелому ключиці та ребер?

3. Яка ПМД в разі закритого ушкодження грудної клітки?

Домашнє завдання:

Література:

О.М.Кіт "Медсестринство в хірургії" Укрмедкнига, 2002р.,с.332-346;

І.В.Роздольський Посібник з хірургії, Київ:Здоров’я, 2003р., с.304-321.

Догляд за хворими з пошкодженнями і захворюваннями грудної клітки і органів грудної порожнини.

Закрита травма грудної клітки.

До закритої травми грудної клітки відносять: забій, стиснення, струс, переломи ребер, ключиці.

Відкрита травма грудної клітки.

Розрізняють проникаючі та непроникаючі поранення грудної клітки. За характером ранового каналу вони поділяються на наскрізні і сліпі.

Проникаючі – це такі поранення, коли разом із шкірою, підшкірною клітковиною і м’язовим шаром пошкоджується парієтальна плевра, тобто порушується цілість усіх шарів грудної стінки, внаслідок чого плевральна порожнина має сполучення з навколишнім середовищем.

Пневмоторакс. При попаданні повітря в плевральну порожнину легеня стискається і спадається (колабується). Чим більше повітря в плевральній порожнині, тим більше спадається легеня. За поширеністю процесу розрізняють однобічний і двобічний пневматоракс. За ступенем колапсу легені: 1) частковий (колапс легені до 1\3 об’єму); 2) субтотальний (колапс легені до 2\3 об’єму); 3) тотальний (колапс легені більше 2\3 об’єму). За механізмом виникнення пневмоторакс може бути трьох видів: 1) відкритий; 2) закритий; 3) клапанний.

При відкритому пневматораксі плевральна порожнина сполучається із зовнішнім середовищем і повітря вільно заходить і виходить із порожнини через рановий канал грудної стінки. При цьому легеня спадається і виключається з акту дихання, виникає маятникоподібне зміщення середостіння з боку в бік – так зване "флотування середостіння", при якому серце, великі судини і нерви коливаються, як вітрильник при зміні вітру.

Таке флотування середостіння в поєднанні з дією атмосферного повітря на рецептори плеври призводить до розвитку тяжкого шоку, виникає "синдром кардіопульмональних порушень". Поряд із цим, при відкритому пневмотораксі може виникати "парадоксальне дихання", при якому легеня на боці пошкодження в момент вдиху спадається і розправляється в момент видиху. При цьому повітря з пошкодженої легені через біфуркацію трахеї попадає в здорову легеню. Вказаний феномен отримав назву "маятникоподібного дихання". Тяжке поранення грудної клітки в поєднанні з відкритим пневмотораксом характеризується раннім розвитком інфекції плевральної порожнини.

При закритому пневмотораксі плевральна порожнина не сполучається з навколишнім середовищем, оскільки рановий канал в грудній стінці або легені закривається. Кількість повітря, що попало в плевральну порожнину під час травми, як правило, невелика, легеня колабується частково, при сприятливому перебізі пневмотораксу повітря самостійно розсмоктується або легко видаляється при пункції.

Особливу загрозу для життя потерпілого становить клапанний (напружений) пневмоторакс, який характеризується прогресуючим накопиченням повітря в плевральній порожнині внаслідок утворення клапана в рановому каналі грудної стінки, в місці пошкодження бронха або легені.

При відкритому пневмотораксі його переводять у закритий. З цією метою при наданні першої допомоги слід накласти оклюзійну (герметичну) тимчасову пов’язку (липкий пластир, індивідуальний пакет, клейончасту прокладку). Хворим необхідно ввести знеболювальні та серцеві середники, провести вагосимпатичну блокаду за Вишневським. При наявності напруженого, або клапанного, пневмотораксу його переводять у відкритий. Для цього необхідно виконати пункцію плевральної порожнини товстою голкою (типу Дюфо) або дренування за методом Бюлау.

У тяжких випадках, при тотальному пневмотораксі необхідно проводити активне відсмоктування повітря за допомогою електро- або водоструминного відсмоктувача.

Гемоторакс – скупчення крові в плевральній порожнині внаслідок пошкодження міжреберних артерій (перелом ребер), великих судин, серця або тканини легені.

Клінічні ознаки. Залежать від темпу кровотечі і кількості накопиченої крові. Невелика кількість крові викликає біль у грудній клітці, кашель. У міру її збільшення виникає стиснення легені, зміщення середостіння, до яких приєднується задишка, ціаноз, вимушене положення хворого, наростають симптоми крововтрати (тахікардія, зниження артеріального тиску та ін.). При перкусії на боці поранення визначають притуплення легеневого звуку, при аускультації не вислуховують дихання.

Проба на наявність кровотечі, що продовжується. Якщо кров, яку отримують з плевральної порожнини протягом 3-15 хв. згортається – кровотеча продовжується, якщо залишається незміною – зупинилась (з моменту кровотечі пройшло не менше 6 год.).

Лікування. Наявність гемотораксу є показанням до пункції або дренування плевральної порожнини.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 378 | Нарушение авторских прав