АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ергономічні вимоги до режимів праці та відпочинку.

Продуктивність праці, працезцатність людини в багатьох випадках визначаються правильним встановленням режиму праці та відпочинку, що означає зміну періодів праці та відпочинку протягом доби, тижня та довшого терміну.

Реалізація основних ергономічних вимог до режимів праці та відпочинку дозволяє забезпечити необхідний рівень працездатності, зменшити втому, зберегти здоров'я людей.

При розробці режимів праці та відпочинку необхідно встановити:

- тривалість періодів безперервної праці протягом доби (тривалість робочої зміни);

- інтервали між періодами безперервної праці (між змінами);

- кількість змін, які забезпечують чергування;

- тривалість та форму відпочинку.

Для операторів, які працюють з екранами дисплеїв та інших індикаторів, можуть бути рекомендовані наступні режими праці та відпочинку..

Тривалість безперервної праці не повинна перевищувати 4...6 годин. В іншому випадку працездатність через втому зору раптово знижується. Під час праці, яка не допускає відхилення уваги,її тривалість слід скорочувати. Наприклад, оператор, який слідкує за екраном індикатора, найуважніше і найточніше працює протягом перших ЗО хвилин чергування. За цей час він допускає мінімальну кількість помилок (пропусків та хибних тривог). А далі внаслідок втоми зорового аналізатора, кількість помилок зростає майже в два рази і залишається незмінною до кінця другої години. Потім спостерігається нове зростання кількості помилок через загальну втому оператора. Тому для підтримки високої ефективності праці може бути рекомендований тридцятихвилинний період чергування з наступною тридцятихвилинною перервою.

Для обслуговуючого персонажу, при роботі якого допускаються нерегламентовані перерви і не потрібне постійне перебування на місці праці, тривалість безперервної праці може перевищувати 6 годин.

Тривалість відпочинку повинна бути у 2 рази (а при інтенсивному навантаженні - у 3 рази) більшою, ніж тривалість безперервної роботи.

Максимальний інтервал між періодами праці не повинен перевищувати 48 годин, тому що більша тривалість відпочинку призводитьдо значного збільшенння часу спрацьованості (у 4...10разів).

Організація відпочинку має дві мети:

-зняти втому, яка виникла внаслідок попередньої праці;

- забезпечити швидке включення у роботу відпочиваючої зміни (збереження трудової готовності).

При організації відпочинку між періодами праці потрібно передбачити використання різних його форм - активної і пасивної.

Під активною формою відпочинку розуміють переключення на інший вид діяльності (у тому числі спортивні ігри тощо). Пасивна форма відпочинку у процесі праці - це прийняття оператором зручної пози, яка потрібна для розслаблення м'язів.

У неробочий час сон є пасивною формою відпочинку. Часто персонал, який змінюється з чергування, має схильність увесь
вільний час присвячувати сну як вдень, так і вночі. Така форма не є оптимальною і не знімає втоми. Справа в тому, що емоційна напруга - це специфічна втома, мобілізація уваги має дуже різні наслідки, які порушують нормальне засинання та знижують глибину сну. Тому необхідна дія, яка знижує стан напруги.

У той же час прямий перехід від сну до чергування збільшує час включення у роботу, що супроводжується розпорошенням уваги, періодом дрімання. Тут також треба полегшити перехід людини до праці.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 431 | Нарушение авторских прав