АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Плацента виконує численні функції.

Прочитайте:
  1. A. Трансплацентарний.
  2. B. Ареактивний нестресовий тест плода, СЗРП, плацентарна дисфункція, високий та вкрай високий ступінь ризику у вагітної за шкалою A. Coopland
  3. Будова зовнішніх чоловічих статевих органів. Їх функції.
  4. Відділи травного тракту, особливості їх будови та функції.
  5. Вплив парасимпатичної нервової системи на вісцеральні функції.
  6. Выписать рецепт: средство для лечения фетоплацентарной недостаточности.
  7. Гормоны системы мать-плацента-плод
  8. Двомембранні органели рослинної клітини, їхні спільні ознаки, будова та функції.
  9. Завдання №5 Роздивіться мікропрепарати. Визначте вид тканини, місце її розташування, функції. Запишіть відповіді в таблицю.
  10. Исследование маточно-плацентарного кровообращения.

Дихальна функція полягає у пере­несенні шляхом простої дифузії кисню від матері до плода і видаленні вугле­цю діоксиду у зворотному напрямку.

Функція живлення і виділення продуктів обміну. Синцитіотрофобласт продукує глікопротеїди, що здатні до дезамінування й переамінування аміно­кислот, синтезу їх із попередників і ак­тивного транспорту до плода. Серед лі­підів плаценти третину із них стано­влять стероїди, дві третини — фосфо-ліпіди, невелику частину — нейтраль­ні жири. Фосфоліпіди беруть участь у синтезі білків, транспорті електролітів, амінокислот, сприяють проникності клі­тинних мембран плаценти. Забезпечу­ючи плід продуктами вуглеводного об­міну, плацента виконує глікогенутворю-вальну функцію до початку функціо­нування печінки плода на 4-му місяці вагітності. Глюкоза проникає через пла­центу шляхом полегшеної дифузії, при­чому більша її частина забезпечує жив­лення самої плаценти. Плацента також накопичує вітаміни і регулює їх поста­чання до плода залежно від їх вмісту в материнській крові.

Плацента за допомогою ферментів виконує транспортну, депонуючу і ви­дільну функції відносно багатьох елек­тролітів, у тому числі важливих макро-й мікроелементів (залізо, мідь, цинк, манган, кобальт тощо).

Гормональна функція плаценти по­лягає у синтезі, секреції та перетворен­нях гормонів білкової і стероїдної при­роди в синцитіотрофобласті. Разом із плодом плацента утворює єдину функ­ціональну ендокринну систему — фе-топлацентарну. Лише в плаценті син­тезується хоріонічний соматомамотропін (плацентарний лактоген), який ха­рактеризує її функцію, хоріонічний го-надотропін — найбільш ранній маркер вагітності, що бере участь у механізмах диференціації статі плода. Певну роль в утворенні сурфактанту легень відіграє пролактин, який синтезується пла­центою і децидуальними клітинами. У плаценті з холестерину материнської крові утворюється прогестерон; відбу­вається синтез і перетворення естроге­нів (естрону, естрадіолу й естріолу), тестостерону, кортикостероїдів, тирок­сину, трийодтироніну, паратирину, кальцитоніну, серотоніну, релаксину, окситоцинази. Естрогени плаценти спричиняють гіперплазію і гіпертрофію ендо- й міометрія.

Синтезуючи гуморальні фактори з імуносупресивними властивостями відносно імунокомпетентних материн­ських клітин, плацента виконує функ­цію імунобіологічного захисту плода. Вона є імунним бар`єром, який розді­ляє два генетичне чужорідних організ­ми (матері й плода), запобігаючи роз­витку імунного конфлікту. Плацентар­ний бар`єр має вибіркову проникність щодо імунних факторів. Крізь нього легко проникають цитотоксичні антиті­ла до антигенів гістосумісності й Іg G.

Бар`єрна функція плаценти полягає в захисті організму плода від ушкоджу­вальних чинників зовнішнього середо­вища (мікроорганізми, хімічні речови­ни, лікарські засоби тощо), проте в де­яких випадках вона виявляється недо­статньою.

Плодові частини плодових оболо­нок мають найтіснішу анатомо-фізіоло-гічну єдність з плацентою. Амніон складається з амніотичного епітелію, ба­зальної мембрани і строми, хоріон з синцитіотрофобласта, цитотрофоблас-та, амніотичної мезодерми.

Однією з важливих функцій плодо­вих частин оболонок є їх участь у па-раплацентарному обміні за рахунок екс­креції, резорбції і регуляції біохімічного складу амніотичної рідини (навколо-плодових вод). Висока концентрація по-передників простагландинів (арахідоно­ва кислота) й наявність відповідних ферментів забезпечують участь плодо­вих частин оболонок у механізмах ре­гуляції пологової діяльності. У плодо­вих оболонках відбувається регуляція усіх видів обміну плода, його енерге­тичного балансу. Амніотичний епітелій разом з основною відпадною оболонкою беруть участь у метаболізмі хоріоніч-ного гонадотропіну, кортикотропіну, стероїдів, пролактину, релаксину. Функцією плодових частин оболонок є також їх участь у становленні імунної системи плода і забезпеченні його іму-нобіологічного захисту. Важливе зна­чення для розвитку плода має збережен­ня до кінця вагітності цілості плодових частин оболонок, що забезпечується фі-зико-хімічним станом строми амніона,

Пупковий канатик (пуповина) формується із сполучної ніжки мезодер­ми (ніжки тіла), що з`єднує зародок з амніоном і хоріоном. У формуванні пуп­кового канатика бере участь також жовткова ніжка, хоріо-алантоїс і суди­ни. Усі ці утворення оточені амніотич-ною оболонкою. Жовткова ніжка пере­творюється на жовткову протоку. Сфор­мований, остаточний пупковий канатик складається із слизової сполучної тка­нини (амніотична, алантоїсна, жовтко­ва мезодерма — вартоновідраглі), жов­ткової протоки, аланто-кишкового ди-вертикула (алантоїсна протока), пуп­кового целому, амнютичного епітелію, а також судин: правої та лівої пупко­вих артерій і лівої пупкової вени. Слизова сполучна тканина містить велику кількість гіалуронової кислоти, забезпечує тургор, виконує захисну функцію і запобігає стисненню пупко­вих судин, тобто погіршенню кровопос­тачання плода. Стінка пупкових судин, амніотичний епітелій мають ферментні системи активного транспорту, за ра­хунок яких пупковий канатик бере участь у параплацентарному обміні (екскреції та резорбції навколоплодо-вих вод). При доношеній вагітності довжина пупкового канатика становить 50— 55 см, діаметр у материнській частині — 1—1,5 см, у плодовій — 2—2,5 см. Пуп­ковий канатик завдовжки менший 40 см вважається абсолютно коротким. Пуп­кові судини — це дві (права/ліва) пуп­кові артерії, гілки дорзальної аорти пло­да, й одна (ліва) пупкова вена, яка з`єднується з портальною системою пло­да, а топографічне розташована між ар­теріями. Загальний кровообіг у системі пупкових судин досягає 500 мл/хв. Систолічний тиск в артеріях стано­вить 60 мм рт.ст., діастолічний — 30 мм рт.ст., у вені — 20 мм рт.ст. Щодо клінічного аспекту важливе значення мають варіанти прикріплення пупкового канатика: центральне, крайове, оболонкове — і форми плаценти. Так, внаслідок крайового й оболонкового прикріплення, короткого або довгого пупкового канатика, з обвиттям ним частин плода пологи частіше ускладнюються гіпоксією плода. Ати­пові форми плаценти, додаткові частки можуть призводити до затримки її час­тин у матці після пологів і розвитку піс­ляпологових кровотеч.

Послід складається з плаценти, пупкового канатика і плодових оболонок. Після народження плода послід ви­ходить з порожнини матки.

Амніотична рідина (навколоплодові води) — це біологічно активне сере­довище, що оточує плід, відокремлює його від організму матері і виконує різ­номанітні функції. Залежно від термі­ну вагітності в утворенні амніотичної рідини беруть участь різні структури: трофобласт (в ембріотрофний період), ворсинчастий хоріон (в період жовтко­вого живлення), амніотичний епітелій, плазма крові матері (в другій половині вагітності), нирки й легені плода (піс­ля 20 тижнів вагітності).

Об`єм амніотичної рідини залежить від маси плода й плаценти і в 38 тиж­нів вагітності становить 1000— 1500 мл. Кількість амніотичної рідини до 1 л на­зивається маловоддям (олігогідрамніон), понад 2л— багатоводдям (полі-гідрамніон, гідрамніон). Повний обмін амніотичної рідини здійснюється про­тягом 3 год. Амніотична рідина (рН 6,98-7,23) забезпечує гомеостаз плода. Парціальний тиск кисню в ній у нормі є вищим за парціальний тиск вуг­лецю діоксиду. Осмотичну концентра­цію навколоплодових вод забезпечують іони натрію, калію, кальцію, магнію, хлору, фосфору, заліза, міді, а також глюкоза і сечовина. До складу амніо­тичної рідини входять 17 амінокислот, білки, відповідні крові плода, продук­ти їх метаболізму та ресинтезу. Серед ліпідів навколоплодових вод найбіль­ше значення мають фосфоліпіди, що беруть участь у метаболізмі гормонів фетоплацентар-ного комплексу. В амніотичній рідині скупчуються імуноглобуліни класів А. О, О, Е, лізоцим, р-лізини, комплемент — основний фактор регуляції рівня імунних комплексів та їх елімінації.


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 487 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)