АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ. В ході практичного заняття студенти знайомляться із загальною методикою вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я населення

В ході практичного заняття студенти знайомляться із загальною методикою вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я населення, вивчають методики вибору зон спостереження, визначення індексів здоров'я та оцінки зв'язку між чинниками навколишнього середовища і станом здоров'я.

Після проведення контролю рівня теоретичних знань кожний студент одержує у викладача ситуаційну задачу та уважно її вивчає. В задачі указані окремі території з населенням, на яке діють (дослідна зона), або не діють (контрольна зона) чинники, що вивчаються (наведені середні рівні). Для кожної зони спостереження (популяції) наведені величини рівнів показників здоров'я (захворюваності, інвалідності, фізичного розвитку, смертності тощо). Необхідно вибрати одну з 5 схем вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людей (додаток 1).

Забруднення навколишнього середовища поряд з генетичними та психоматичними чинниками відіграють суттєву роль у формуванні рівня здоров’я населення. Екологічні фактори біосфери поділяють на біотичні і абіотичні. Вони можуть бути природного і антропогенного походження.

Санітарний нагляд за оздоровленням навколишнього середовища повинен проводитися диференційовано і вимагати суворої санітарної охорони ґрунту, води, повітря, харчових продуктів.

Грунт, вода в залежності від вмісту в них тих чи інших хімічних елементів, можуть бути джерелом різноманітних ендемічних захворювань (додаток 2).

Патогенні мікроорганізми, які знаходяться у ґрунті, можуть спричинювати виникнення вогнищевих захворювань (сибірка, ботулізм, правець, газова гангрена, кліщовий енцефаліт, гемологічна пропасниця, туляремія, лептоспірози, пропасниця Ку, рикетсіози тощо).

Надзвичайно великою у поширенні гельмінтів є роль грунту.

Антропогенний вплив на грунт, повітря, воду викликає хронічні інтоксикації у населення (додаток 3), і навпаки статистичні дані показують, що в тих регіонах, де питна вода хлорується, спостерігається тенденція до зниження смертності від серцево-судинних захворювань, раку, туберкульозу, значно зменшується захворюваність карієсом зубів.

У населення, яке проживає у населених пунктах з жорсткою водою, діяльність серцево-судинної і дихальної системи є кращою, працездатність вищою, а смертність нижчою, ніж у тих, хто проживає у населених пунктах з м’якою водою. Недостатня кількість літію в питній воді може викликати схильність до стенокардії, гіпертонії, атеросклерозу. Пестициди стали потужним фактором забруднення ґрунту, води, повітря, харчових продуктів. Поблизу промислових центрів в грунті зростає концентрація свинцю, миш’яку, ртуті, фтору, кадмію та інших важких металів. Все це викликає необхідність у вивченні впливу забруднення біосфери на здоров’я населення.

Під поняттям навколишнього середовища в науці прийнято розуміти все, що нас оточує, що прямо або опосередковано впливає на наше життя та діяльність. До навколишнього середовища в широкому розумінні належить вся наша планета і космічний простір, у вузькому — лише біосфера, складовою частиною якої є людина.

Ту частину біосфери, яка безпосередньо стикається з слизовими оболонками і шкірою, називають зовнішнім середовищем. Зовнішнє середовище впливає на всі види рецепторів людини, які сприймають зовнішній світ. Вода і харчові продукти, що контактують з епітелієм травного каналу, шар повітря, що оточує людину і прилягає до епітелію шкіри та слизових оболонок органів дихання, предмети, з якими безпосередньо контактує шкіра людини, енергія різного виду, що впливає на екстерорецептори, є для людини зовнішнім середовищем.

Вплив навколишнього середовища на людину пов'язані з поняттям внутрішнього середовища. Внутрішнє середовище — являє собою живе середовище організму, що відмежоване від зовнішнього середовища епітелієм шкіри та слизових оболонок, Внутрішнє середовище приймає участь у здійсненні обміну речовин, забезпечує нервові і гуморальні механізми регуляції та гомеостаз організму.

Існує декілька визначення поняття здоров'я:

Загальнопатологічне поняття здоров'я — це інтервал, в межах якого кількісні коливання психофізіологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму (норма, оптимальна зона, в межах якої організм не виходить на патологічний рівень саморегуляції).

Популяційне здоров'я — це умовне статистичне поняття, яке досить повно характеризується комплексом демографічних показників, рівнем фізичного розвитку і захворюваності, частотою виникнення преморбідних станів, інвалідністю певних груп населення тощо.

Індивідуальне теоретичне здоров'я — це стан повного соматичного, біологічного та соціального благополуччя, при якому функції всіх органів і систем організму людини врівноважені з навколишнім середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Індивідуальне фактичне здоров'я — це стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати свої соціальні та біологічні функції.

Для кількісного описання рівня фактичного здоров'я індивіда запропонований цілий ряд критеріїв. Причому до їх числа, в першу чергу, відносять наступні критерії:

1) функціональний стан основних органів і систем (ЦНС, серцево-судинна та дихальна, система крові тощо);

2) рівень фізичного розвитку та ступінь його гармонійності;

Поперечне (одномоментне) дослідження являє собою спостереження за впливом чинників навколишнього середовища на здоров'я населення у певний конкретний момент без динамічного спостереження за здоров'ям.

Поперечне дослідження може бути проспекптивним та ретроспективним

Паралельним поздовжнім епідеміологічним дослідженням називають таке дослідження, при якому тривалість проведення самого дослідження і період, протягом якого збирається потрібна інформація, співпадають.

Непаралельним поздовжнім епідеміологічним дослідженням називають таке дослідження, при якому досліджуваний період часу відноситься до минулого. Непаралельні дослідження вимагають для свого проведення значно менших витрат часу, однак вони мають суттєвий недолік — доводиться обмежуватись тими статистичними даними, які були колись зібрані.

Велике практичне значення під час вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я має використання індексу Л.Є.Полякова та Д.М.Малинського, який розраховується за наступною схемою:

1. Розрахунок окремих показників здоров'я (P_ij) (захворюваність, фізичний розвиток, інвалідність, смертність тощо) окремо для кожної популяції, що вивчають;

2. Розрахунок середніх показників здоров'я (P_j)

3 Розрахунок нормованих до середнього рівня окремих показників здоров'я (ω_ij) окремо для кожної популяції, що вивчають за формулою (1):

(1)

де i - номер показника:

j - номер популяції;

s_i.· - середнє квадратичне відхилення окремого показника ( P_ij) у множині популяцій, які досліджуються;

4. Заміна нормованих до середнього рівня окремих показників здоров'я ( ω_ij) імовірними оцінками (β_ij)· за спеціальною таблицею, в якій (β_ij) змінюється від 0,01 до 0,99 у залежності від величин ω_ij.

5. Розрахунок індексу здоров'я Kj за формулою (2):

n

Σb_ij

i=1

K_j = (1 ———) • 100 (2);

n

де n -число окремих показників здоров'я.

Саме такий підхід і є правомірним в ході застосування схем 1 або 2.

При виборі схем 3 або 4, тобто у разі необхідності розрахунку комплексних показників навколишнього середовища, проведення інтегральної оцінки може бути виконано двома шляхами: або шляхом порівняння окремих параметрів середовища з відповідними нормами, або шляхом безпосереднього розрахунку ступеня відхилення багатовимірного об'єкту, що вивчається, від еталонного за допомогою методик дискримінантного, факторного або кластерного аналізу.

Розглянемо лише перший, більш простий шлях, під час запровадження якого слід дотримуватися наступні послідовності операцій:

1. Вибір базису (граничнодопустима концентрація (ГДК), граничнодопустимий рівень (ГДР), орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) та ін.).

2. Отримання безрозмірного еквіваленту (d), що може бути виконано різними шляхами, наприклад в результаті поділу значень параметрів середовища на значення норми:

d= х/х₀ (3);

або внаслідок стандартизації за середньоквадратичним відхиленням:

d=х/β (4);

3. Нормування у заданому діапазоні, наприклад між 0 та 1. Цей етап є бажаним, але необов'язковим. Він може виконуватися за допомогою різних функцій перетворень — як лінійних, так і нелінійних. При цьому можуть бути використані значення масивів вихідних даних {х}, або різні еквіваленти, що відповідають їм {d}. Найбільш простим є нормування лінійною функцією з використанням мінімальних (х^-) та максимальних (х⁺) значень вихідних масивів:

q = (х-х^-) / (х⁺- х^-) (5);

Нормування показників може бути проведене і за допомогою інших функцій, наприклад, за функцією нормального розподілу (додаток 4).

4. Узагальнення еквівалентів, що може бути виконано як за правилами визначен­ня середньої арифметичної величини (Q₁):

Q₁ = Σw_i·q_i / Σw_i (6);

^{i i}

так і за правилами визначення середньої геометричної величини (Q₂)

ⁱ (7);

^— корінь n ступеня, де n — кількість показників,

w_i — вага ознак, що визначається експертними або розрахунковими методами.

Для кількісної оцінки аерогенного навантаження атмосферних забруднень необхідно використовувати формулу:

К_аз= Σ К_i · K_кд (8);

де К_аз — коефіцієнт навантаження атмосферного забруднення;

К_кд — коефіцієнт комбінованої дії, який ураховується тоді, коли у повітрі одночасно присутні декілька речовин.

К_і — показник забруднення, що визначається за формулою:

К_і = С_і /ГДК_і (9);

Ураховуючи, що такі коефіцієнти встановлені для обмеженого числа комбінацій речовин, а також той факт, що комбінований вплив широко поширених речовин, які забруднюють атмосферу, проявляється у вигляді послаблення кінцевого ефекту, коефіцієнт комбінованої дії може бути розрахований за формулою:

_

К_кд = 1/ √n (10);

де n — число речовин, що входять в суміш:

І, отже, коефіцієнт навантаження атмосферного забруднення (К_аз) можна предста­вити у такому вигляді:

__

К_аз= Σ К_ji / √n (11);

i

Для кількісної оцінки забруднення води слід використовувати формулу:

_{n+ n+ n— n—}

Q_j = (Σw_i·d_ij⁺ / Σw_i) + (Σw_i·d_ij / Σw_i) (12)

^{i=1 i=1 i=1 i=1}

де і — індекс показника забруднення;

j — індекс проби води

w_i— ваговий коефіцієнт, який ураховує клас небезпеки;

n^— і n⁺ — кількість показників, які відповідно виходять та не виходять за межі нормативів;

d^— і d⁺ - безрозмірні еквіваленти, що розраховуються за формулами 3 або 4.

Слід відзначити, що показник Q, який визначений таким чином має чіткі межі змін.

Якщо в якійсь пробі 0<Q<1, то можна стверджувати, що вода в цій пробі повністю відповідає нормативним вимогам. Якщо Q>1, то вода не відповідає вимогам хоча б за одним показником, причому чим Q>1, тим вода "гірша". Для допустимого ступеня забруднення граничне значення Q становить 1,5; для помірного ступеня — 3,3; для високого ступеня — 7,4,

Крім того, використання формули 12 надає можливість отримати узагальнену оцінку поєднаної та комбінованої дії на організм як чинників різної природи (атмосферного повітря, води, шуму тощо), так і різних середовищ.

Зв'язок чинників навколишнього середовища з показниками здоров'я населення можна оцінити і графічним методом, який передбачає визначення довірчого інтервалу:

I = + 2m

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 489 | Нарушение авторских прав