АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методика визначення енерговитрат людини. Один із головних принципів раціонального харчування, а саме: принцип адекватності: полягає в тому, що енергетична цінність добового раціону має відповідати

Один із головних принципів раціонального харчування, а саме: принцип адекватності: полягає в тому, що енергетична цінність добового раціону має відповідати енерговитратам людини (за виключенням дітей, вагітних, жінок, що вигодовують немовлят груддю та реконвалесцентів після важкої хвороби).

Для визначення енерговитрат застосовують такі методи, як пряма, непряма та аліментарна енергометрія (калориметрія), а також хронометражно-табличний метод. У разі використання останнього методу ураховують, що основними складовими добових енерговитрат є: величина основного обміну, енерговитрати, які пов’язані зі специфічно-динамічною дією їжі, та енерговитрати, що зумовлені певною діяльністю.

Основний обмін, перша складова добових енерговитрат являє собою показник інтенсивності енергетичного обміну, що зумовлений діяльністю внутрішніх органів і необхідністю забезпечення певного м'язового тонусу та визначається у стані абсолютного спокою, натще, не менш, ніж через 14 годин після останнього прийому їжі, в положенні лежачи, при кімнатній температурі. Слід підкреслити, що величина основного обміну знаходиться у тісній залежності від віку, статі, росту та маси тіла.

Для визначення основного обміну використовують спеціальні формули, що ураховують довжину та масу тіла (табл. 2) або таблиці Гарріса та Бенедікта (табл. 3 та 4). В ході роботи з таблицями визначають два числа, перше з них указує на величину енерговитрат людини у залежності від маси тіла, друге — на величину енерговитрат людини у залежності від її росту, віку та статі. Сума цих чисел і є величиною основного обміну.

Таблиця 2

Формула для розрахунку основного обміну

(на підставі даних щодо довжини та маси тіла)

Примітка: МТ — маса тіла; ДТ — довжина тіла.

Таблиця 3

Розрахунок основного обміну чоловіків

Таблиця А. Перше число.

Таблиця Б. Друге число.

Таблиця 4

Розрахунок основного обміну жінок

Таблиця А. Перше число

Таблиця Б. Друге число

За величиною основного обміну визначають другу складову добових енерговитрат, а саме: енерговитрати, що пов'язані зі специфічно-динамічною або термогенною дією їжі. При споживанні їжі з переважним вмістом вуглеводів величина специфічно-динамічної дії складає 4-7% від значень основного обміну, при споживанні їжі з переважним вмістом жирів — 4-17%, при споживанні їжі з переважним вмістом білків — 30-40%. Проте під час використання традиційних змішаних раціонів харчування величина енерговитрат, що пов'язані зі специфічно-динамічною дією їжі, як правило, коливається у межах від 10 до 15%.

Енерговитрати, що зумовлені нервово-м'язовою діяльністю та руховою активністю, і, отже, третю складову добових енерговитрат, вираховують за допомогою хронометражу всіх видів діяльності, що виконуються, із використанням даних, які наведені в табл. 5.

Таблиця 5

Витрати енергії під час виконання різних видів діяльності (включаючи основний обмін)

В ході визначення енерговитрат, що пов'язані з виконанням певної роботи, слід звернути увагу на те, в яких одиницях (ккал/хв, або кДж/хв на 1 кг маси тіла) виражена їх величина у таблиці, а також на те, чи включають вони у свою структуру величину основного обміну.

Норми харчування дорослого працездатного населення залежно від статі диференційовані на чотири групи фізичної активності. При цьому враховується коефіцієнт фізичної активності (КФА), тобто відношення загальних енерговитрат до величини основного обміну.

Перша група — працівники, які зайняті переважно розумовою та легкою фізичною працею, невелика фізична активність: КФА дорівнює 1,4 (наукові працівники, студенти гуманітарних факультетів, оператори ЕОМ, контролери, педагоги, диспетчери, працівники пультів управління та ін.).

Друга група — працівники, які зайняті легкою працею, невелика фізична активність, КФА — 1,6 (водії трамваїв, тролейбусів, робітники конвейєрів, вагарі, пакувальниці, кравці, працівники радіоелектронної промисловості, агрономи, медичні сестри, санітарки, працівники зв’язку, сфери обслуговування, продавці промислових товарів та ін.).

Третя група — працівники, які зайняті працею середнього ступеня важкості, середня фізична активність: КФА — 1,9 (слюсарі, налагоджувальники, станочники, буровики, водії екскаваторів, бульдозерів та автобусів, лікарі-хірурги, текстильники, взуттєвики, залізничники, водії вугільних комбайнів, продавці продовольчих товарів, водники, апаратники, металурги-доменщики, працівники хімічних заводів та ін.).

Четверта група – працівники, які зайняті важкою фізичною працею, висока фізична активність: КФА — 2,3 (для чоловіків) і (2,2 для жінок) (будівельники, помічники буровиків, прохідники, бавовнороби, більшість сільськогосподарських працівників і механізаторів, доярок, овочівники, деревообробники, металурги, ливарники та ін.).

Кожна група, в свою чергу, поділена на три вікові категорії: 18-29 років, 30-39 та 40-59 років. Як середня ідеальна маса тіла прийнята маса 70 кг для чоловіків і 60 кг для жінок. Норми враховують вплив кліматичних особливостей — потреби в енергії населення північних районів повинні перевищувати на 10-15 % потреби жителів інших кліматичних зон.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 700 | Нарушение авторских прав