АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Приклади розрахунку

Базовий рівень підготовки

Студенти мають навики з попередніх навчальних дисциплін

Завдання для самостійної праці під час підготовки до практичного заняття.

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття.

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Еритроцити, їх кількість, будова та функції.

2. Гемоглобін, його фізіологічна роль. Методи визначення кількості

гемоглобіну. Похідні сполуки гемоглобіна, їх характеристика.

3. Уявлення про еритрон.

4.Регуляція кількості еритроцитів в циркулюючій крові.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ

1 Колориметричний метод кількісного визначення рівня гемоглобіну в крові.

2 Підрахунок кількості еритроцитів в крові

3. Розрахунок колірного показника.

4. Визначення на препаратах кристалів геміну та гемоглобіну.

Робота № 1. Колориметричний метод кількісного визначення рівня гемоглобіну вкрові.

Визначення рівня гемоглобіну в крові є обов’язковим при обстеженні будь-якої людини – як здорової, так і хворої.

Метод Салі застосовується найчастіше для визначення кількості гемоглобіну в крові. Він заснований на порівнянні кольору досліджуваного розчину крові зі стандартним. Цей метод визначення кількості гемоглобіну дає результати з точністю до 10 %. Така помилка виникає у зв’язку із самою технікою визначення та можливими суб’єктивними помилками у визначенні кольору. Однак метод цей простий і зручний. Найточнішими методами визначення рівня гемоглобіну є ті, що засновані на уявленні про його кількість на підставі визначення вмісту тих речовин, що є у гемоглобіні (наприклад, Fe ²⁺ або О2 при повному насиченні киснем молекули гемоглобіну).

Гемометр Салі складається із штативу з 3 пробірками. У крайніх запаяних пробірках міститься 1 % розчин хлористоводневокислого гематину. Середня пробірка має поділки від 0 до 23 г\%. Це абсолютна кількість гемоглобіну в 100 мл крові.

Мета роботи: ознайомитися з методом кількісного визначення гемоглобіну за методом Салі. Визначити й оцінити кількість гемоглобіну в крові досліджуваного.

Для роботи потрібні: гемометр Салі, мікропіпетка місткістю 20 мкл, скляна паличка, очна піпетка, 0,1% розчин хлористоводневої кислоти, дистильована вода, голка, 96% спирт етиловий, 2% розчин йоду спиртовий, вата, гумова груша.

Хід роботи. За допомогою мікропіпетки налити в середню пробірку гемометра 0,1%розчин хлористоводневої кислоти до нижньої помітки. За допомогою мікропіпетки та гумової груші набрати 20 мкл крові. Обтерти ватою кінчик капіляра й, зануривши його в 0,1% розчин хлористоводневої кислоти на дні пробірки гемометра, обережно, щоб не утворилась піна, видути кров й двічі сполоснути капіляр цим розчином. Залишити гемометр на 4 – 5 хв. За цей час кислота, зруйнувавши оболонку еритроцитів, перетворить гемоглобін на хлористоводневокислий гематин, що має характерний коричневий колір. У середню пробірку додавати по краплях дистильовану воду доти, доки колір розчину у середній пробірці не стане таким, як у стандартних пробірках. Зафіксувати рівень розчину у середній пробірці. Це й буде величина, що характеризує кількість гемоглобіну в крові в абсолютних одиницях. Гемометр містить у стандартних розчинах 167 г/л гемоглобіну.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Розрахувати кількість гемоглобіну в крові досліджуваного. Результати навести в абсолютних одиницях.

Приклади розрахунку

Гемометр має поділки в абсолютних одиницях гемоглобіну. Результат – 15 г%

Розрахунок:

15 г% х 10 = 150 г/л.

У висновках відповісти на запитання: чи нормальна кількість гемоглобіну в досліджуваній кров?

Робота № 2. Підрахунок кількості еритроцитів в крові.

Еритроцити підраховують за допомогою лічильної камери Горяєва під мікроскопом.

Сітка лічильної камери складається з 225 великих квадратів, із яких 25 розділені на 16 маленьких. Сторона одного маленького квадрата дорівнює 1/20 мм, площа – 1/400 мм², висота камери (відстань від дна до покривного скла) – 1/10 мм. Таким чином, об’єм камери над маленьким квадратиком становить 1/400 мм³ (1/4000 х 1/10).

Кров для підрахунку еритроцитів розводять у спеціальних змішувачах - капілярних піпетках з ампульним розширенням. На змішувачах для еритроцитів є помітки 0,5 та 101. Помітка 0,5 означає, яку частину об’єму всього змішувача займає даний стовпчик капіляра, заповнений кров’ю. Цей об’єм вміщує 1/200 частину повного об’єму змішувача. Таким чином, кров розбавляється в 200 разів.

Розбавляти кров у 200 разів можна й іншими методами. Наприклад: у пробірку налити 4 мл 5% розчину натрію цитрату й за допомогою мікропіпетки додати туди 20 мкл крові. Обов’язково треба двічі сполоснути мікропіпетку в названому розчині, щоб вся кров потрапила в пробірку.

Мета роботи: познайомитись з принципом підрахунку кількості еритроцитів у лічильній камері Горяєва. Підрахувати еритроцити за допомогою цього методу. Дати оцінку кількості еритроцитів, що містяться в периферичній крові досліджуваного.

Для роботи потрібні: мікроскоп, освітлювач, камера Горяєва, покривне скло, змішувач для червоної крові, пробірка, 3% розчин натрію хлориду, голка, 96% спирт, 2% розчин йоду спиртовий, вата, гумова груша, 5% розчин натрію цитрату, мікропіпетка місткістю 20 мкл.

Хід роботи. Покласти скло камери Горяєва під об’єктив мікроскопа й роздивитись сітку камери під великим та малим збільшенням. Накрити камеру покривним склом. Гумову грушу надіти на верхній отвір змішувача (меланжера). Налити 1 – 1,5 мл 3% розчину натрію хлориду в робочу пробірку. Занурити кінець змішувача у емкість з досліджуваної кров”ю й набрати крові до помітки 0,5. Якщо набрано більше крові, то за допомогою сухого ватного тампона доторкуючись до носика, зняти лишок крові. Занурити кінчик змішувача в 3% розчин натрію хлориду, що налитий у робочу пробірку, і за допомогою гумової груші набрати його в меланжер до помітки 101. Таким чином кров буде розведена у 200 разів.

Обережно струшуючи змішувач, перемішати розчин крові в його ампулі. В ній є для цього маленька червона намистинка. Перші дві краплі розчину, що йдуть з капіляра меланжера, видути на вату, а наступні краплі з ампульного розчину помістити в камеру. Для цього кінчик меланжера поставити на край камери біля покривного скла й легенько натиснути на грушу. Розчин зайде під покривне скло в камеру і заповнить її. Почекати 1 – 2 хвилини щоб еритроцити осіли на дно камери. При малому збільшенні мікроскопа знайти сітку камери. Перевести мікроскоп на велике збільшення й почати підрахунок еритроцитів у 5 великих квадратах, що розділені на маленькі. Найкраще лічити еритроцити у великих квадратах, що містяться по діагоналі поля зору. Під час підрахунку еритроцитів треба пам’ятати правило Бюркера: у маленьких квадратах рахувати ті клітини, що містяться посеред квадрата сітки, та також на його верхньому та лівому боках. Це потрібно для того, щоб двічі не рахувати еритроцити, що містяться на боках суміжних квадратиків.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Кількість еритроцитів у 1 мкл крові розраховують за формулою:

а х 4000 х 200

Х = ______________.

Де Х – кількість еритроцитів у 1 мкл; а – кількість еритроцитів у 80 малих квадратах; 80 – кількість підрахованих малих квадратів (5 х 16 = 80); 200 – ступінь розрідження крові; 4000- множинник, що приводить результат до об’єму 1мкл крові, оскільки об’єм малого квадратика становить 1/400 мкл.

Практично кількість еритроцитів визначають у 80 малих квадратах, одержаний показник множать на 10 000. Для визначення кількості еритроцитів за Cl – T (тера) в 1 л – отриману цифру множать на 10⁶.

У протоколі відобразити процес розрахунку. Після остаточного розрахунку має бути вказана кількість еритроцитів у 1 л крові.

У висновках відповісти на запитання, чи нормальна кількість еритроцитів у досліджуваній крові?

Робота № 3.. Розрахунок колірного показника.

У гематологічній клініці розраховують 5 індексів червоної крові: колірний показник, середній вміст гемоглобіну в еритроциті, середню концентрацію гемоглобіну в еритроциті, середній об’єм еритроцита, середній діаметр еритроцита. Обов’язковим у загальному клінічному аналізі має бути визначення колірного показника.

Величина цього показника відтворює відносний вміст гемоглобіну в еритроцитах. За нормального насичення еритроцитів гемоглобіном колірний показник перебуває в межах 0,85 – 1,15. Збільшення чи зменшення його свідчить про порушення насичення еритроцитів гемоглобіном. Для розрахунку колірного показника крові можна користуються номограмою.

Мета роботи: Визначити відносний вміст гемоглобіну в еритроциті.

Хід роботи: Визначивши кількість еритроцитів в 1 мкл крові й кількість гемоглобіну, розрахувати колірний показник (КП).

Якщо кількість гемоглобіну визначена у грам відсотках, то КП розраховують за формулою:

кількість Hb (г%) х 3

КП = _______________________________.

перші дві цифри числа еритроцитів

Наприклад, якщо кількість гемоглобіну становить 14 г%, еритроцитів – 4 200 000, то

14 х 3

КП = _______ = 1.

Якщо кількість гемоглобіну визначена у г/л, то КП розраховують за формулою:

кількість Hb (г/л) х 3

КП = _______________________________.

перші три цифри числа еритроцитів

Наприклад, якщо кількість гемоглобіну становить 14 г/л, еритроцитів – 4 200 000, то

140 х 3

КП = _______ = 1.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Розрахувати колірний показник на підставі даних попередніх робіт.

У висновках відповісти на такі запитання: який ступінь насичення еритроцитів гемоглобіном; на підставі даних, одержаних при виконанні робіт 1,2, 3 дати загальну характеристику показників червоної крові.

КП можна визначити і за номограмою.

Робота № 4. Визначення на препаратах кристалів геміну та гемоглобіну.

Будову гему в молекулі гемоглобіну однакова у всіх ссавців, а глобін має видову специфічність і різноманітні структури в межах одного виду. При якісному визначенні у крові, розчинах, на предметах виявляють різноманітні сполуки гемоглобіну. Можна встановити, якому виду тварин чи людині належить кров.

Мета роботи: встановити, чи є кров у препараті і кому вона належить.

Для роботи потрібні: досліджувана рідина або предметне скло з висушеним препаратом, мікроскоп, освітлювач, покривне скло, спиртівка, сірники, очні піпетки, льодова оцтова кислота, хлороформ, бальзам.

Хід роботи. Одержання кришталів геміну та гемоглобіну. 1. До висушеної на предметному склі краплі додати маленький кришталик натрію хлориду, 1 краплю льодової оцтової кислоти, розмішати й дочекатись, доки зникне запах кислоти (можна скло підігріти на вогні). Після цього покласти на препарат покривне скло й при великому збільшенні шукати під мікроскопом кристали геміну.

2. На предметне скло нанести краплю бальзаму, розчиненого у хлороформі. Внести в неї в 5 – 10 разів меншу краплю досліджуваного розчину і зразу ж накрити покривним склом. Підігріти на вогні 1 – 2 хв.

Розглянути під мікроскопом. Якщо у розчині є кров, у препараті повинні бути кристали гемоглобіну.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Замалювати кристали геміну і гемоглобіну. Звернути увагу на їх колір та форму.

У висновках відповісти на такі запитання: чи була кров у досліджуваному препараті; кров тварини чи людини була в препараті?

5. Зміст теми