АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лімфангіти кінцівок

Лімфангіти кінцівок — це запалення лімфатичної системи кінцівок, яке ви­никає при переході збудника інфекції з гнійного джерела (панарицію, фурун­кула, абсцесу, хронічних виразок і т. ін.). Розрізняють поверхневий і глибокий лімфангіт. Поверхневий лімфангіт буває двох видів: сітчастий і стовбуро­вий. При сітчастому лімфангіті на поверхні шкіри з'являється виражена пля­миста гіперемія й набряклість тканин. На відміну від бешихового запалення, гіперемія не має чітких меж.

Стовбуровий лімфангіт проявляється у вигляді окремих червоних сму­жок. На шкірі верхньої кінцівки вони інколи беруть початок від кисті, ідуть до кубітальної ямки і досягають пахвової ділянки; на нижній кінцівці - від ступні до підколінної ямки і до пахової ділянки. Шкіра над запаленими лімфа­тичними судинами напружена, болюча, а лімфовузли, до яких ідуть ці суди­ни, збільшені і теж болючі.

Глибокий лімфангіт діагностувати важче, при цій формі лімфангіту вини­кає набряклість кінцівки і болючість по ходу глибоко розташованих лімфа­тичних судин. Гострий лімфангіт, як правило, супроводжується загальною слабістю, високою температурою тіла, лихоманкою.

Лікування розпочинають із санації джерела лімфангіту (врослий ніготь, епідермофітія, гнійні рани і т. ін.). Для попередження поширення запального процесу створюють іммобілізацію ураженої кінцівки. Для зменшення запален­ня на уражений сегмент кінцівки накладають пов'язку з індовазиновою, індо- метациновою, преднізолоновою маззю, призначають УВЧ, іонофорез із ново­каїном. Поряд із цим, призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати.

Слоновість

Слоновість(елефантіаз) — це хронічне захворювання лімфатичної системи, яке характеризується порушенням відтоку лімфи, прогресивним збільшенням і потовщенням окремих частин тіла або органів. Найбільш часто (90 %) ура­жаються нижні кінцівки. У жінок слоновість зустрічається у три рази частіше, ніж у чоловіків. Причиною захворювання є місцеве порушення лімфобігу в тканинах, внаслідок чого виникає лімфостаз, який спочатку може бути у виг­ляді тимчасового набряку, потім стає стійким, а згодом набуває прогресую­чого характеру. Застій лімфи призводить до розширення лімфатичних судин - лімфангіектазії, появи лімфангіїту і лімфангіосклерозу. Поряд із цим, розви­вається венозний стаз, що у свою чергу підсилює набряк тканин, в яких швидко розвивається сполучна тканина. У шкірі та підшкірній клітковині, навколо лімфа­тичних і кровоносних судин, виникають інфільтрати, які головним чином скла­даються з лімфоїдних і плазматичних клітин. Розрізняють первинну слоновість - вроджену (просту і сімейну хвороби Мільроя) й ідіопатичну, остання розвивається внаслідок гіпоплазії або гіперплазії лімфатичних вузлів й недостатності лімфа­тичних клапанів; вторинну - внаслідок запального процесу (бешихи, гнійних ран, остеомієліту і т. ін.) і незапального походження (після травм, видалення лімфатичних вузлів, стиснення лімфатичних судин і т. ін.).

Клініка. Розвиток слоновості на нижніх кінцівках умовно можна поділити на дві стадії. Перша стадія характеризується функціональними розладами лімфобігу - лімфедемою. Клінічно це проявляється набряком ступні і нижньої третини гомілки. Набряк м'якої консистенції, шкіра над ним рухома, не спаяна з підшкірною клітковиною і фасціями. При перебуванні хворого у горизон­тальному положенні набряк проходить через декілька годин. Згодом набряк набуває постійного і прогресуючого характеру, не проходить при горизон­тальному положенні хворого, виникає фібредема. Набряк набуває щільної, дерев'янистої консистенції, не залишається ямки від натискання пальцем. При тривалому перебізі хвороби на пальцях і в п'яточній ділянці ступні виникають папіломатозні бородавчасті утвори, гіперпігментація шкіри.

У запущених випадках утворюються трофічні виразки. Діаметр кінцівки може досягати 50 см і більше. Для уточнення діагнозу слоновості виконують лімфографію нижньої кінцівки.

Лікування. На початковій стадії захворювання використовують різні ме­тоди консервативного лікування: спокій і підвищене положення кінцівки або навпаки, функціональне навантаження і лікувальну гімнастику, масаж, носін­ня стискальних (еластичних) пов'язок, панчіх; застосовують сечогінні, проти­запальні, десенсибілізуючі, гормональні препарати, фізіотерапевтичні проце­дури (сірководневі, сухоповітряні вани, електрофорез і т. ін.). На другій стадії використовують різні варіанти оперативного лікування: висікання патологіч­но зміненої підшкірної клітковини, фасцій, склерозованих підшкірних вен; на­кладання прямого лімфовенозного анастомозу та ін.

Дата добавления: 2016-06-05 | Просмотры: 273 | Нарушение авторских прав