АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Етиологічні чинники МА.

В якості алергенів можуть виступати практично любі лікарські засоби, хоча, безумовно, є ЛЗ з більш і - менш вираженими сенсибілізуючими властивостями.

За літературними і нашими власними даними найбільш часто у якостіетиологічних факторів МА виступають антибіотики (серед них – похідні пеніціліну) – 40-50%; сульфаніламіди (до 40%), місцеві анестетики, препарати, що вміщують йод та бром; вакцини (до 25%), сироватки, вітамінні препарати, аналгетики (до 26%) тощо. Зрозуміло, що структура ЛЗ-алергенів постійно змінюється, оскільки змінюється технологія лікування різних захворювань. Якихось характерних для певного ЛЗ побічних МАР не існує. Загальновідомим також є виникнення МАР при застосуванні ЛЗ, що мають спільні алергенні детермінанти.

При пероральному вживанні вірогідність МА є меньшою, ніж при внутришньом”язевому, тим більше – при внутрішньовенному введенні. Найбільше сенсибілізація до ЛЗ спостерігається при внутрішньошкірному введенні. Використання депо-препаратів (інсулін, біцилін) також сприяє сенсибілізації.

Доречним буде навести іноформацію про препарати, до яких мають місце перехресні алергічні реакції:

1) Групою природних і напівсинтетичних пеніцилінов (пеніцилін, біцилін, пеніцилін О, оксацилін, ампіцилін та інш.)

2) Групою стрептоміцину і аміноглікозидами (неоміцин, канаміцин, гентаміции ті інш.)

3) Тетрацикліном і його похідними (рондоміцин, метациклін, морфоциклІн, глікоциклІн та ін.)

4) Групою фенотиазинових похідних і деякими анти гістаміни йми препаратами (аміназин, його аналоги, піпольфен, дипразін).

5) Йодом і всіма препаратами,які його вміщують (розчин Лгоголя, сайодин, йодконтрастнІ препарати та інш.)

6) Вітаміном Ві, тиамінбромідом і кокарбоксилазою.

7) Люміналом, медіналом і т.д.

8) Піразолоновими препаратами (анальгін, антипірин, амідопірин, бутадіон, ацетилсаліцилова кислота)

9) Новокаїном і сульфаніламідними похідними, ПАСКом.

10) Похідними етилендіаміна (супрастин та інш.) і еуфіліном.

11) Цефалоспоринами і групою пеніциліну.

2.5. Діагностика МА.

Нозологічна і етиологічна діагностика МА в найбільш типових випадках, коли хворий приймає декілька ЛЗ, являє значні труднощі. Частота діагностичних помилок досягає 30-50%, що пов” зане з поліморфізмом клінічної картини МА, неправильною оцінкою анамнезу, помилками в інтерпретації клінічних і лабораторних даних, труднощами в ідентифікації лікарського АГ.

В зв”язку з важливістю проблеми МА для охорони здоров”я і труднощами і її діагностиці доцільно притримуватися етапності у виявленні МА і ідентифікації ліків-алергенів. Згідно наказу МОЗ та АМН України за №127/18 від 02/04.2002 вона має бути такою:

1 этап. Клінико-анамнестична діагностика. Повинна застосовуватися всюди, де проводиться призначення ЛЗ (від фельдшерско-акушерського пункту до багатопрофільної лікарні).

На підставі збирання анамнезу виділяються наступні контингенти:

1) з підвищеною вірогідністю виникнення алергічних реакцій на ЛЗ. До них відносяться:

- хворі з побічними реакціями на ЛЗв минулому, які проявлялися вищенаведеними проявамиМА;

- хворіі з АЗ немедикаментозного генезу (БА, АР, кропив”янка, дерматити, інсектна алергіятощо);

3)категорії, що мають (чи мали) постійний професійнийконтакт з ЛП: мед-, фармпрацівники, співробітники хімпідприємств тощо;

4)хворі з автоімунними захворюваннями, а також ті, хто частоітривало приймає ЛЗ.

Її слід будувати згідно нижченаведеного алгоритму – рис.1.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 485 | Нарушение авторских прав