АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференціально-діагностичні ознаки хронічних форм пульпіту

Із розвитком запального процесу в пульпі утворюються інфільтрати, які трансформуються в мікроабсцеси. Інколи по­верхня.поліпа пульпи вкрита епітелієм, що надає йому блідо-рожевого забарвлення (мал. 96).

Мал.96.Хронічний
гіпертрофічний пульпіт:

1 — порожнина зуба заповнена
поліпозним розростанням пульпи;
2 — у грануляційній тканині вогнище
дрібноклітинної інфільтрації;
З — вершина поліпа вкрита

багатошаровим плоским епітелієм. Мікрофотограма. Забарвлення гематоксиліном і еозином. 36.: об. 6, 3, ок. 10

Диференціальна діагно­стика. Хронічний гіпертрофі­чний пульпіт слід відрізняти від гіпертрофічного папіліту (розро­стання ясенного сосочка) та роз­ростання грануляційної тканини з перфорації дна порожнини зуба в ділянці біфуркації коренів при хронічному періодонтиті.

Розростання ясен мають досить щільну консистенцію, майже не кровоточать, у разі спроби відтіснити тканину з каріозної по­рожнини можна виявити її зв'язок з яснами.

Хронічний періодонтит із розростанням грануляційної тка­нини з перфорацій дна порожнини зуба відрізняє те, що під час зондування можна виявити вільні отвори кореневих каналів, але остаточний діагноз встановлюють тільки після рентгенологічно­го дослідження.

3. Хронічний гангренозний пульпіт (pulpitis chronica gan­grenosa). Розвивається з гострого гнійного або хронічного фіброз­ного пульпіту внаслідок потрапляння в пульпу гнильних бак­терій. Неприємне відчуття розпирання в зубі є постійною озна­кою гангренозного пульпіту. Біль повільно виникає під впливом теплових подразників, приймання гарячого (води, їжі) і триває недовго. Самовільний біль відсутній, але він виникає у випадках закритої порожнини зуба чи в разі загострення процесу.

Об'єктивно: велика каріозна порожнина, що сполучається з порожниною зуба, яка в більшості хворих широко відкрита й заповнена темною тканиною, що розпалася, і має неприємний, змертвілий запах. Реакція на поверхневе зондування відсутня. Глибоке зондування спричинює сильний біль, який швидко минає. Електрозбудливість пульпи знижена спочатку до 40 — 60 мкА, потім — до 60 — 80 мкА. Хронічний гангренозний пульпіт часті­ше за інші форми запалення супроводжується патологічними змінами апікального періодонта. На рентгенограмі можна вия­вити не тільки розширення періодонтальної щілини, а й дифузне подразнення кісткової тканини, яке характерне для гранулюючо­го періодонтиту.

Таблиця 12

Диференціально-діагностичні ознаки хронічного гангренозного пульпіту та хронічного верхівкового періодонтиту

Патологоанатомічно (мікроскопічно). У коронковій пульпі виявляють розпад тканини, у кореневій пульпі на різній глибині — демаркаційний вал із грануляційної тканини, нижче від якого пульпа в стані хронічного запалення та фіброзно зміне­на. Досить часто виявляють тромбоз дрібних вен. Склепіння порожнини зуба значно зруйноване. Ділянкам виразок пульпи часто передують її абсцеси (мікроабсцеси), тому поверхня пуль­пи, яка звернена в бік каріозної порожнини, роз'ятрена. Навколо неї розвивається грануляційна тканина, поверхневий прошарок, який прилягає до виразок, некротизований. Під некротичною ділянкою виразки зона лейкоцитарної інфільтрації. У нижніх відділах пульпи її структура збережена, є окремі вогнища запа­лення; одонтобласти в стані різного ступеня дистрофічних змін. Клітинний склад кореневої пульпи бідний, можна виявити гіалі-ноз периваскулярної тканини, дистрофічні зміни колагенових волокон (мал. 97).

Диференціальна діагностика. Хронічний гангренозний пульпіт слід відрізняти від хронічного фіброзного пульпіту, хро-

Мал. 97. Хронічний гангренозний пульпіт. Коронкова частина пульпи (1) представлена безструктурною масою у вигляді зернистого розпаду і мікроорганізмів. Мікрофотограма. Забарвлення гематоксиліном і еозином. 36.: об. 9, ок. 10

нічного періодонтиту. Основні ди­ференціально-діагностичні ознаки наведено в табл. 12.

4. Хронічний конкрементозний пульпіт (pulpitis chronica

concrementosa). Конкрементозний
пульпіт виникає внаслідок утво-

рення в тканинах пульпи 1 дентиклів або петрифікатів. Це призводить до появи в групі зубів самовільного, іноді нестерпного болю, який іррадіює за ходом гілок трійчастого нерва.

Больовий напад час­тіше виникає вночі, може тривати 2 — 3 год.

Об'єктивно. Конкрементозний пульпіт може виникати в зубах із наявністю каріозної порожнини, у зубах, які лікува­ли в минулому з приводу карієсу, або в інтактних зубах. Як правило, конкременти розвиваються в молярах, нерідко в осіб віком понад 40 років, хворих на пародонтоз, із підвищеною стертістю емалі. На рентгенограмі в пульпі зубів виявляють конкременти.

Диференціальна діагностика. Конкрементозний пульпіт необхідно диференціювати від невралгії трійчастого нерва. На­пад болю частіше з'являється вночі, він триваліший, ніж при не­вралгії. Від болю при невралгії цей біль відрізняється інтенсив­ністю і повільним, поступовим наростанням частоти нападів (про­тягом місяців і років). Під час нападу болю у хворих на пульпіт відсутні ознаки подразнення вегетативної нервової системи, які притаманні невралгії гілок трійчастого нерва. Однак зуб із наяв­ністю конкрементів інколи може бути курковою зоною при не­вралгії трійчастого нерва. Перкусія такого зуба може спровоку­вати нападоподібний біль. Остаточний діагноз підтверджується даними рентгенологічного обстеження.

Мал. 98. Хронічний конкрементозний пульпіт:

1 — шар одонтобластів тонкий; 2 — ретикулярна дистрофія пульпи; З — петрифікати різної фор­ми й розміру, інтенсивно забарвлені гематоксиліном, розміщені за ходом судин. Мікрофотограма. Забарвлення гематоксиліном і еозином. 36.: об. 9, ок. 10

Патологоанатомічно (мікроскопічно). У тканині пульпи виявляють дентиклі та петрифікати. їхні локалізація, кількість, форма і розміри різні. Стан тканини пульпи має різний ступінь дистрофічних змін. Спостерігаються вакуолізація одонто­бластів, ретикулярна дистрофія пульпи, гіаліноз і вогнища пет­рифікації з явищами хронічного запалення (мал. 98).

Терапевтична стоматологія: Підручник. – У 4-х томах / М.Ф.Данилевський, А.В.Борисенко, А.М.Політун, Л.Ф.Сідельникова, О.Ф.Несин. – К.: Здоров’я, 2004. - C. 251-258.

Дата добавления: 2015-07-17 | Просмотры: 401 | Нарушение авторских прав