V. ЗМІСТ ТЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Основною відмінністю вищої нервової діяльності людини є її усвідомлене сприйняття навколишнього світу, тобто розуміння глибинних зв'язків між явищами і предметами, що нас оточують, відчуття себе як частини природи. Такий аналіз відбувається за допомогою абстрактного мислення, основою якого є мовна форма відображення зовнішнього світу.
Відповідність чи невідповідність умовного рефлексу реальній життєвій ситуації залежить від складних взаємозв'язків між процесами збудження і гальмування у головному мозку.
В формуванні умовного рефлексу виділяють 5 стадій:
1) індиферентна стадія,
2) стадія зосередження,
3) стадія стійкого умовного рефлексу,
4) стадія нестійкого умовного рефлексу,
5) стадія автоматизму.
В утворенні умовного рефлексу беруть участь процеси збудження та гальмування. Важдиве значення також мають орієнтовні рефлекси.
ВЗАЄМОДІЯ ГАЛЬМУВАННЯ І ЗБУДЖЕННЯ В КОРІ ВЕЛИКОГО МОЗКУ
У виробленні, як і здійсненні будь-якого умовного рефлексу, беруть участь і збудження, і гальмування.
Ці процеси постійно відбуваються в корі великого мозку, взаємодіють між собою, підтримуючи вищу нервову діяльність.
Процеси збудження і гальмування дуже динамічні і здатні поширюватися від місця свого виникнення на інші структури мозку.
Поширення нервових процесів у мозковій тканині називають іррадіацією, а наступне зосередження у початковому пункті — концентрацією.
Що інтенсивніший нервовий процес, то далі він поширюється і тим більшим є його вилив на суміжні ділянки мозку.
Явища іррадіації і концентрації нервових процесів спостерігаються у процесі вироблення умовних рефлексів:
- стадія генералізації зумовлена іррадіацією,
- а стадія спеціалізації — концентрацією процесу збудження.
Поширення збудження в корі головного мозку з наступною його концентрацією в попередній ділянці називається динамічною іррадіацією. Дія в цей момент безумовного подразника супроводжується стійкими змінами в збуджених нейронах з утворенням тимчасового зв'язку з даною безумовною реакцією. Ці стійкі зміни називаються статичною іррадіацією. Усі ці кіркові процеси визначають явища генералізації та спеціалізації умовних рефлексів.
Гальмування поширюється в мозку досить повільно, хвилеподібно, охоплюючи значні кіркові й підкіркові ділянки.
Іррадіація гальмування є особливою формою діяльності нейронних популяцій, у яких почергово виникають процеси збудження і гальмування (з переважанням останнього).
Індукція — це зміна одного процесу на протилежний: збудження на гальмування чи навпаки.
Індукція може бути:
- одночасною і послідовною,
- позитивною і негативною (мал. 212).
Прикладом одночасної негативної індукції є гальмування поточної діяльності під впливом сторонніх подразників, які викликають зовнішнє безумовне гальмування.
Явище послідовної позитивної індукції чітко виявляється посиленням умовнорефлекторної реакції через певний час після гальмівного подразнення.
Індукція позитивна тоді, коли збудження виникає навколо осередку гальмування (одночасна) або на його місці після його згасання (послідовна).
Негативна індукція - це виникнення гальмування навколо осередку збудження або на його місці після його припинення.
Механізми внутрішнього гальмування можуть бути обумовлені зменшенням викиду медіатора без активного гальмування самого нейрона, зниженням збудливості кіркових нейронів.
За І. П. Павловим, кора великих півкуль являє собою постійно змінювану "мозаїку" загальмованих і збуджених ділянок та всіляких переходів між ними.
Дата добавления: 2015-07-17 | Просмотры: 467 | Нарушение авторских прав
|