АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Природа генов

Прочитайте:
  1. III. Избыток надпочечниковых андрогенов и эстрогенов
  2. XIV. Экстракты аллергенов
  3. А) частоту распределения отдельных генов и генотипов в популяциях
  4. Активация онкогенов
  5. Алгоритм «Эксплуатация рентгеновского оборудования».
  6. АНАЛИЗ ПОСЛЕДНИХ ИССЛЕДОВАНИЙ ПО ПОИСКУ ГЕНЕТИЧЕСКИХ МАРКЕРОВ ГЕНОВ БРОНХОЛЕГОЧНОЙ ПАТОЛОГИИ
  7. Антагонисты андрогенов
  8. Антигенная мимикрия аллергенов с ферментами паразитов
  9. Антитела (строение, свойства, функции антител, феномены взаимодействия антител и антигенов).
  10. Б) контрастное рентгеновское исследование

01. Проаналізуйте в порівнянні морфологію, хімічний склад та біологічні властивості вірусів, віроїдів та пріонів.

Визначте механізм зараження людини при гепатитах вірусного походження. Наведіть приклади.

 

02. Охарактеризуйте основні методики лабораторної діагностики вірусних інфекцій та поясніть, яку інформацію можливо отримати за їх допомогою.

Які методи лабораторної діагностики використовують для диференціальної діагностики гепатитів В та С. У чому полягають основні принципи цих методів

 

03. Перелічите основні вірусологічні методи досліджень. Яке, на Вашу думку, значення в сучасній практиці мають мікроскопічні методи.

Дайте визначення поняттю «клітинна культура». На яких етапах лабораторної діагностики може бути використано цю систему.

 

04. Порівняйте механізми, шо лежать у основі трьох популярних методів вірусологічних досліджень – полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), імуноферментного аналізу (ІФА) і реакції гальмування гемаглютинації (РГГА).

Які методт використовують у діагностиці ВІЛ інфекції. У чому полягає суть методів.

 

05. Поясність механізм переходу у хронічний стан хвороби, викликаної вірусами герпесу. Визначте, у чому полягають основні механізми патогенної дії вірусів.

У чому ВИ бачите різницю між вірусами простого герпесу, цитоменаловірусами та віручами Епштейна-Бар

 

06. Поясніть, яке значення для вірусів та для людини має поділ вірусних геномів на окремі фрагменти (фрагментування геномів).

Дайте визначення поняття «інфекційна доза». Вкажіть, який зв'язок має це поняття з поняттям „титр вірусів”

 

07. Вкажіть на основні джерела формування нових типів вірусів.

Дайте характеристику реакції імунної системи на вірусну інфекції. Яке місце у цьоиу процесі займають фактори неспецифічного імунітету.

 

08. Поясніть, як відбувається процес репродукції вірусів Епштейна-Барр.

Розкрийте значення інкубаційного періоду у вірусному онтогенезі. Вкажіть, які процеси відбуваються у цей час в організмі

 

09. Подайте свою думку щодо використання різних типів противірусних вакцин. У чому полягають позитивні та негативні властивості вакцин різних типів (рекомбінінтних, фіксованих, послаблених).

У чому, на Вашу думку, полягає складність у отриманні вакцин проти ВІЛ та гепатиту С

 

00. Вкажіть на основні шляхи проникнення вірусів в організм людини. Наведіть приклади. Перелічить основні мішені при дії антиретровірусних препаратів.

Які противірусні лікарські препарати блокують проникнення вірусів у клітини та їх репродукцію

 

 

Литература

 

1. Бучацкий Л.П. Вирусные инфекции морских и пресноводных животных. – Киев.: Издание УДЖ “Ноосфера”. – 1994. - 130 с.

2. Веревка С.В. Прионы и серпины: структурные аналогии и их следствия. І.

Протеиназо-транспортная гипотеза//Укр. биохим. журн. – 1999. – т. 71. - № 5. –

С. 135–139.

3. Вирусология / под ред. Филдс и Найпа. - М. - Мир. - 1989. - Т. 1. - С. 156-274.

(5).

4. Вирусология / под ред. Филдс и Найпа. - М. - Мир. - 1989. - Т. 2. - С. 56-126,

254-310. (5).

5. Вирусология / под ред. Филдс и Найпа. - М. - Мир. - 1989. - Т. 3. - С. 96-178, 210- 279, 300-318. (5).

6. Жданов В.М. Эволюция вирусов. – М.: Изд-во АМН СССР. – 1990.

7. Кордюм В.А. О концепции “вирусы” и их месте в биосфере // Биополимеры и

клетка. – 2000. – Т. 16. - № 2. – С. 87 – 98.

8. Лурия С. и др. Общая вирусология. - М. - Мир. - 1982. - 756 с.

9. Медицинская микробиология/ под ред. В.И. Покровского, О.К. Поздеева. М.-

ГЭОТАР Медицина.. - 1998.- С. 1183.

10. Михайлов В.В., Ручко В.М., Махлай А.А. Трансгенные растения в вакцинологии.// Вопросы вирусологии. – 2001. – т. 46. - № 1. – С.4 – 8.

11. Посібник з медичної вірусології / за ред. акад. В.М. Гіріна. - Київ. - Здоров’я. –

1995. - 367 с. (11).

12. Супотницкий М.В. К вопросу о месте вич-инфекции и вич/спид-пандемии среди других инфекционных, эпидемических и пандемических процессов.- Environmental Epidemiology. энвайронментальная эпидемиология.-Scientific Journal. 2007, т 1, №1, С.1 - 179.

 

13. Шлопов В.Г. Прионовые заболевания: медико-биологическая проблема XXI

века. – Донецк. – Донецкий государственный медицинский университет. – 1998.

– 119 с.

14. Baltimore D. Expression of animal virus genomes. - Bacteriol Rev. – 197.,1 35 (3): 235–41. PMID 4329869

15. «Virus Taxonomy Portal.» (Website.) Viral Bioinformatics Resource Center & Viral Bioinformatics — Canada. Retrieved on 2007-09-27.

 

Природа генов

 

Изучение наследственности уже давно было связано с преставлением о ее корпускулярной природе. В 1866 г. Мендель высказал предположение, что признаки организмов определяются наследуемыми единицами, которые он назвал “элементами”. Позднее их стали называть “факторами” и, наконец, генами; было показано, что гены находятся в хромосомах, с которыми они и передаются от одного поколения к другому.

Несмотря на то, что уже многое известно о хромосомах и структуре ДНК, дать определение гена очень трудно, пока удалось сформулировать только три возможных определения гена:

а) ген как единица рекомбинации.

На основании своих работ по построению хромосомных карт дрозофилы Морган постулировал, что ген - это наименьший участок хромосомы, который может быть отделен от примыкающих к нему участков в результате кроссинговера. Согласно этому определению, ген представляет собой крупную единицу, специфическую область хромосомы, определяющую тот или иной признак организма;

б) ген как единица мутирования.

В результате изучения природы мутаций было установлено, что изменения признаков возникают вследствие случайных спонтанных изменений в структуре хромосомы, в последовательности оснований или даже в одном основании. В этом смысле можно было сказать, что ген - это одна пара комплиментарных оснований в нуклеотидной последовательности ДНК, т.е. наименьший участок хромосомы, способный претерпеть мутацию.

в) ген как единица функции.

Поскольку было известно, что от генов зависят структурные, физиологические и биохимические признаки организмов, было предложено определять ген как наименьший участок хромосомы, обусловливающий синтез определенного продукта.

 


Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 677 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)