АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття виконання зобов'язань

ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Виконання зобов'язання — це здійснення боржником дії (або утримання від дії), яка є об'єктом зобов'язального правовідношення.

Виконання зобов'язання здійснюється за загальними правила­ми або принципами виконання зобов'язань. У радянській юри­дичній науці досить глибоко досліджувались питання про перелік та співвідношення цих принципів. Зокрема, до них відносили: 1) принцип реального виконання;
2) принцип належного вико­нання; 3) принцип взаємного співробітництва;
4) принцип еконо­мічності. При цьому найбільш дискусійною була і залишається проблема співвідношення принципів реального та належного виконання.

З цього приводу в літературі було висловлено три основні точки зору:

1) виконання в натурі є однією із складових належного виконання;

2) належне виконання є частиною реального виконання;

3)принцип реального виконання — це загальне правило, згідно з яким зобов'язання має бути виконане у тому вигляді, в якому воно визначене законом або договором, вважає О. С. Іоффе.

Цей принцип суттєво впливає на виконання зобов'язання протягом усього терміну його дії — як на стадії нормального розвитку, так і разі порушення. Але на кожній із вказаних стадій він виявляється по-різному.

Доки зобов'язання не порушено жодною зі сторін, воно має вико­нуватися у точній відповідності зі всіма елементами, що становлять його зміст (за предметом, строком, способом тощо). У цьому разі ре­альне виконання означає належне виконання, і не лише боржник має належно його виконати, а й кредитор не має права ухилятися від прийняття такого виконання. Але коли зобов'язання порушено, можливість належного виконання у повному обсязі виключається, проте зберігається можливість фактично здійснити ті дії, що є основною метою зобов'язання, тобто виконати його в натурі.

В принципі, реальне і належне виконання — різноплощинні явища. У першому випадку виражена сутність виконання як вчинення певної дії, у другому — якісна характеристика дії (утримання від дії). Перевіряючи, чи виконав боржник зобов'язання, треба дати відповідь на два самостійних за значенням запитання: 1) чи вчинила особа дію, яка є об'єктом відповідного правовідношення (чи дотримані вимоги реального виконання); 2) яким чином ця дія вчинена (чи дотримані вимоги належного виконання).

Визначення обсягу конкретного цивільного правовідношення дає можливість порівняти реальну поведінку учасників з комплексом їхніх прав та обов'язків, встановлених нормами права та договором, тобто з тією моделлю поведінки суб'єктів, якої вони мають дотримуватися, причому особливості виконання зобов'язання обумовлені матеріальним змістом цих відносин.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 370 | Нарушение авторских прав