 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Тема. Зобов’язання із односторонніх правомірних дій1. Зобов’язання із публічної обіцянки винагороди. 2. Зобов’язання із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення (ведення чужих справ без доручення). 3. Зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи, а також майна іншої особи.
1. - За зобов’язанням із публічної обіцянки винагороди особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи, виконання завдання тощо) і у випадку досягнення цього результату іншою особою, виплатити обіцяну винагороду (нагороду). Підставами виникнення цього зобов’язання є вчинення зустрічних односторонніх правочинів особою, яка пообіцяла винагороду, - публічна обіцянка винагороди, та особою, яка досягла відповідного результату, - передання відповідного блага. На відміну від договору: 1) публічна обіцянка винагороди не є офертою, оскільки спрямована до невизначеного кола осіб; 2) досягнення відповідного результату не є акцептом, оскільки такий результат може бути одночасно досягнутий невизначеною кількістю осіб, кожна з яких може розраховувати на відповідну частину винагороди. 3) - Залежно від виду результату, який може бути досягнуто (без порівняння з іншими результатами чи, навпаки, шляхом їх порівняння) зобов’язання із публічної обіцянки винагороди поділяються на два види: 1) публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу (наприклад, у разі трати певної речі для її власника не має значення хто її знайде, і в якому місці – результат знайдення речі однією особою не може бути порівняний із її знайденням іншою особою); 2) публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу (наприклад, створення об’єкта права інтелектуальної власності, який може бути співставлений із подібними об’єктами, створеними іншими особами). Публічну обіцянку винагороди за результатами конкурсу, як самостійний вид цивільного зобов’язання, треба відрізняти від інших видів конкурсу: - як порядку укладення договору; - як визначення особи, з якою може бути укладено трудовий договір. Умовами виникнення зобов’язання із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу є: - обіцянка винагороди має бути публічною, тобто, сповіщеною у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб (обіцянка, звернене до однієї конкретної особи, не породжує цього виду зобов’язання); - обіцянка винагороди повинна мати майновий характер, тобто полягати у виплаті певного майнового еквіваленту, що має грошову оцінку (сплаті грошей, переданні речі, виконанні роботи тощо); - обіцянка винагороди повинна містити опис результату, який має бути досягнутий (він повинен бути правомірним, не суперечити моральним засадам суспільства, і може бути досягнутим невизначеним колом осіб); Стаття 1145. Зміст завдання1. У разі публічної обіцянки винагороди завдання, яке 1. Засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з 2. Предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, 3. За результатами конкурсу видається нагорода (премія). Умовами конкурсу може бути обумовлено надання переможцеві 4. Умовами конкурсу має бути передбачено строк подання творів 5. Предмет конкурсу, нагорода (премія), яка має бути - на обіцянку винагороди відгукнулася особа, яка досягла відповідного результату (зобов’язання із виплати вина гори виникає лише за умови досягнення відповідного результату). Стаття 1148. Правові наслідки виконання завдання 1. У разі виконання завдання і передання його результату 2. Якщо завдання стосується разової дії, винагорода Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно,
Суб’єктами зобов’язання із публічної обіцянки винагороди є: 1) особа, яка публічно пообіцяла винагороду; 2) особа, яка досягла відповідного результату. За загальним правилом, особою, яка публічно пообіцяла винагороду може бути будь-який учасник цивільних відносин. Стаття 1150. Право на оголошення конкурсу1. Конкурс (змагання) має право оголосити фізична або Особою, яка досягла відповідного результату може бути як фізична, так і юридична особа. Стаття 1150. Право на оголошення конкурсу3. Засновник конкурсу має право запросити до участі в ньому - З урахуванням цієї законодавчої норми прийнято виділяти два види конкурсу: 1) відкритий (до участі в якому запрошується невизначене коло осіб); 2) закритий (до якого запрошуються персональні учасники). Участь у відкритому конкурсі теж може брати участь конкретизоване коло учасників, наприклад, представники однієї професії, студенти одного навчального закладу, особи певної вікової категорії або статі, однак вони не є персональними, як у випадку із закритим корнкурсом.
Зміна умов зобов’язання із публічної обіцянки винагороди та його припинення залежать від виду зобов’язання: без оголошення конкурсу, чи за його результатами. Стаття 1147. Зміна умов публічної обіцянки винагороди1. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити 2. Особа, яка приступила до виконання завдання, має право 3. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання Стаття 1149. Припинення зобов'язання у зв'язку з публічною 1. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди 1) закінчення строку для передання результату; 2) передання результату особою, яка першою виконала завдання. 2. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку Стаття 1152. Зміна умов конкурсу 1. Засновник конкурсу має право змінити його умови до початку конкурсу. Зміна умов конкурсу після його початку не допускається. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. 2. Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для особи втратила інтерес або стала неможливою, ця особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі. Стаття 1153. Відмова від проведення конкурсу 1. Засновник конкурсу має право відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать (наприклад, на конкурс не подано жодної роботи, що відповідає його вимогам, у конкурсі взяла участь лише одна особа тощо). У таких випадках витрати учасникам конкурсу не відшкодовуються. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі. Стаття 1157. Повернення учаснику конкурсу речі, поданої на конкурс 1. Подання учасником конкурсу речі на конкурс не припиняє його право власності на цю річ. Умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною. 2. - За зобов’язанням із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Підставою виникнення цього зобов’язання є вчинення особою дій в інтересах іншої особи у тих випадках, коли повноваження на їх вчинення взагалі були відсутніми (наприклад у разі відсутності договору доручення, закінчення строку дії довіреності тощо). На відміну від зобов’язання із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при вчиненні дій з перевищенням повноважень (ст. 241 ЦК), в особи були повноваження на вчинення певних дій, однак вона вийшла за їх межі. Дії, які є підставою виникнення цього зобов’язання, характеризуються двома особливостями:1) вони можуть мати як юридичний (правочини – укладення договору, сплата боргу), так і фактичний (наприклад, охорона чужого майна від пошкоджень, отримання кореспонденції іншої особи тощо) характер;2) вони можуть проявлятися як у послідовності певних дій, так і у вчиненні однієї дії. Умовами виникнення зобов’язання із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення є:- вчинення цих дій виключно з власної ініціативи особи, що їх вчинила (це означає відсутність договору з особою в чиїх інтересах ці дії вчиняються або її вказівки, відсутність наперед обіцяної згоди на вчинення таких дій, відсутність вимог закону щодо їх вчинення тощо – опікун або піклувальник);- наявність небезпеки настання невигідних майнових наслідків майновим інтересам іншої особи (така небезпека має бути наявною на момент вчинення цих дій, а не уявною);- спрямованість цих дій на отримання очевидної вигоди (користі) особою, в чиїх інтересах вони вчиняються;- неможливість отримання згоди заінтересованої особи на вчинення дій в її інтересах (наприклад, відсутність такої особи у місці її проживання);- усвідомлення особою, яка вчиняє ці дії дійсної їх спрямованості (вони вчиняються саме для охорони інтересів відсутньої особи, а не для надання їй безоплатної послуги, яка має ознаки дарування).
Суб’єктами зобов’язання із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення вважаються: 1) особа, яка вчиняє дії в чужих інтересах (гестор); 2) особа, в інтересах якої вчиняються дії (домінус). Ними можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи в межах свого рівня цивільної дієздатності. На особу, яка вчиняє дії в чужих інтересах покладаються такі обов’язки: 1) при першій нагоді повідомити особу, в чиїх інтересах вчинені дії про свої дії (якщо ці дії в подальшому будуть схвалені до них застосовуються положення про відповідний договір); 2) вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи (зокрема, обов’язки щодо вчинення правочинів); 3) негайно після закінчення цих дій надати звіт про них і передати усе, одержане внаслідок таких дій. Стаття 1160. Відшкодування витрат, понесених особою у зв'язкуіз вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення 1. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи 2. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої 3. - За зобов’язанням із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи особа, якій завдана шкода внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної та юридичної особи від реальної загрози має право на відшкодування такої шкоди за рахунок держави або власника (володільця) майна. Підставою виникнення цього зобов’язання є вчинення особою, яка не має відповідних повноважень, дій фактичного характеру, які спрямовані на рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи від реальної загрози, внаслідок чого вона зазнає шкоди. Залежно від об’єкта рятування це зобов’язання поділяється на два види: 1) зобов’язання, що виникає внаслідок рятування здоров’я і життя фізичної особи; 2) зобов’язання, що виникає внаслідок рятування майна фізичної або юридичної особи.
Умовами виникнення зобов’язання із рятування є: 1) наявність у рятувальника шкоди як майнового, так і особистого характеру; 2) існування реальної загрози для здоров’я, життя та майна особи (реальною є загроза, яка вимагає невідкладних дій рятувальника); Зобов’язання виникає у разі рятування як усіх об’єктів в сукупності, так і кожного з них окремо. 3) відсутність у рятувальника відповідних повноважень на рятування здоров’я, життя чи майна (він не є професійним рятувальником, пожежником, лікарем, працівником правоохоронного органу тощо); 4) спрямованість дій на рятування здоров’я, життя чи майна саме іншої особи (у разі рятування власних здоров’я, життя чи майна, зобов’язання не виникає); 5) наявність причинного зв’язку між діями рятувальника та отриманою шкодою (в даному зобов’язанні встановлюється причинний зв’язок між діями потерпілої особи та наявною у неї шкодою, а не заподіювача шкоди як у деліктних зобов’язаннях). Цей вид зобов’язання треба відрізняти від завдання шкоди при здійсненні права на самозахист, у тому числі, у стані необхідної оборони (ст. 1169 ЦК), а також у стані крайньої необхідності (ст. 1171 ЦК).
Суб’єктами зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи є: 1) рятувальник (фізична або юридична особа); 2) держава; 3) власник (володілець) майна. Стаття 1161. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятуванняздоров'я та життя фізичної особи 1. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень Стаття 1162. Зобов'язання, що виникають у зв'язку з 1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або 2. Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних Шкода відшкодовується з урахуванням майнового становища Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 493 | Нарушение авторских прав |