АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Базові дисципліни. Міждисциплінарна інтеграція. ЗАТВЕРДЖЕНО на методичній нараді кафедри урології протокол № від «___»_________2012 р. Завідувач каф

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

КАФЕДРА УРОЛОГІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів при підготовці

до практичного (семінарського) заняття

Київ 2012

ЦИСТИТ, ПРОСТАТИТ, ЕПІДИДИМІТ, ЕПІДИДИМІТ, КАВЕРНІТ, ЦИСТАЛГІЯ

Конкретні цілі.

-Що таке інфекція сечових шляхів.

-Цистит (класифікація, клініка, діагностика, лікування).

-Уретрит.

-Простатит (класифікація, клініка, діагностика, лікування, прогноз).

-Захворювання зовнішніх статевих органів чоловіків.

-Проводити дослідження статевих органів чоловіків.

-Визначати лейкоцитурію.

- Інтерпретувати дані бактеріологічного дослідження сечі, секрету простати.

-Інтерпретувати спермограму.

-Виконувати тест поштових марок.

-Виписати рецепти на препарати, які найчастіше застосовуються.

Базові дисципліни. Міждисциплінарна інтеграція

Завдання для самостійної роботи

1. Що таке інфекція сечовивідних шляхів?

2. Класифікація циститу.

3. Клініка циститу.

4.Діагностика циститу.

5.Лікування циститу.

6.Класифікація простатиту.

7.Клініка і діагностика простатиту.

8.Лікування простатиту.

9.Запалення зовнішніх статевих органів. 10.Порушення секреції.

11. Безплідність чоловіків.

Зміст теми

Інфекція сечових шляхів (ІСШ) - запалення сечовивідних шляхів, яке викликають інфекційні агенти. Найчастіше всього воно обумовлене наявністю бактерій. Інфекційний процес вважається значним, якщо при бактеріологічному дослідженні знаходять 50000-100000 бактерій в 1 мл сечі.

Цистит - запалення слизової оболонки сечового міхура. Виділяють первинний, що розвивається у здоровому органі, і вторинний, який ускладнює будь-яке захворювання чи аномалію органів сечостатевої системи. Близько 80% чинником запалення є грамнегативна флора. В 25% випадків спостерігаються мікробні асоціації. При відсутності бактеріального збудника слід виключити туберкульоз, мікоплазми, хламідії та ін. При розгляді теми слід також відокремити шийковий цистит, та лейкоплакію сечового міхура, які спостерігаються при хронічному запаленні.

Окремо стоять цисталгія (функціональні розлади сечовипускання) та інтерстиційний цистит. Діагноз останнього ставиться методом виключення (інших чинників дизурії), при цистоскопії спостерігаються гломеруляції (підслизові геморагічні утворення)та виразки Ханнера (оранжево-рожеві виразки слизової оболонки сечового міхура). Цистоскопію виконують під наркозом, тому що при цьому захворюванні зменшується об'єм сечового міхура (анестетичний об'єм менше 600 мл свідчить про помірне ураження, а менше 300 мл про тяжке ураження). Лікування полягає в гідродилятації та призначенні диметилсульфоксиду на початкових стадіях захворювання, при тяжких ураженнях показане хірургічне лікування (дирекція сечового міхура, аугментаційна цитопластика, надлобкове відведення сечі).

Парацистит - запалення навколоміхурової клітковини. Перицистит - запалення очеревини, що вкриває сечовий міхур. Уретрит-запалення сечівника.

Простатит - синдром, який представлений симптомами, обумовленими наявністю запалення і (або) інфекційного процесу в передміхуровій залозі. Такими симптомами є: термінальна дизурія, функціональні порушення сечовипускання, біль в промежині, прискорене сечовипускання, біль під час еякуляції.

Класифікація: бактеріальний гострий або хронічний, небактеріальний, простатодінія.

При простатодінїї спостерігаються симптоми простатиту, але при дослідженні секрету простати лейкоцити і мікробна флора відсутні.

Лікування комплексне, при простатодінїї антибактеріальна терапія неефективна.

З метою поліпшення діагностики небактеріального простатиту застосовується дослідження на внутрішньоклітинні паразити, віруси, гриби, трихомонади методом полімеразної ланцюгової реакції, достовірність якого перебільшує 90%.

При абсцесі простати застосовується черезшкірне дренування, при гострій затримці сечі - надлобкове відведення.

Епідидиміт - запалення придатка яєчка.

Фунікуліт - запалення оболонок сім'яного канатика.

Орхит — запалення яєчка. Каверніт - запалення печеристих тіл статевого члена. Виникає як ускладнення простатиту, гонореї, закритої травми статевого члена, а також інфекційних захворювань. Каверніт може бути одно- і двостороннім.

Двосторонній каверніт нерідко розвивається після простатектомії, коли тривалий час у сечівнику знаходиться постійний катетер або дренажні трубки. Крім каверніту, у таких хворих виникають епідидиміт, орхоепідидиміт, уретрит.

Розрізняють гострий і хронічний, обмежений і розлитий каверніт.

Гострий каверніт проявляється болем у статевому члені, підвищенням температури тіла, ознобом, утрудненням сечовипускання через постійну ерекцію. Статевий член набряклий, гіперемований, за ходом кавернозних тіл прощупується інфільтрат, іноді з ділянками розм'якшення при інтенсивній антибактеріальній терапії. При невчасному або недостатньому лікуванні інфільтрат перетворюється в абсцес. Обмежений каверніт локалізується в основному в кавернозних тілах сечівника. Зустрічаються флегмонозна і гангренозна форми каверніту.

Принципи антибактеріальної терапії:

* При гострих неускладнених інфекціях сечових шляхів виконують загальний аналіз сечі і призначають триденний курс фторхінолонів (ципрофлоксацин 250 мг або офлоксацин 200 мг по два рази на день) або триметоприм-сульфаметоксазол по 960 мг 2 рази на добу. При призначенні нітрофуранів, амоксициліну, цефалоспоринів застосовується 10-денний курс.

* При наявності цукрового діабету, у віці понад 65 років, при рецидиві інфекції антибактеріальна терапія проводиться протягом 7-10 днів.

* При ускладнених інфекціях сечових шляхів варто дослідити сечу з визначенням збудника як до, так і після лікування. Лікування антибіотиками широкого спектра дії повинно тривати 7-14 днів, при важкому перебігу препарати призначаються парентерально (краще внутрішньовенно).

* При виявленні синьо гнійної палички антибіотикотерапія триває не менше 14 днів.

* При частих повторних інфекціях у сексуально активних жінок призначають посткоітальну профілактику одноразовою дозою фторхінолонів (200-250 мг), нітрофурантоїну (50-100 мг), цефалексину (250 мг) або триметоприм-сульфаметоксазолу (240 мг). Таку профілактику треба проводити не менше 6 місяців, а потім переглянути її доцільність.

* Скринінг і лікування безсимптомних інфекцій сечових шляхів доцільне проводити тільки при вагітності та після інструментального урологічного обстеження. Критерієм необхідності лікування є виділення не менше 100 тисяч мікробних тіл з 1 мл сечі при 2 послідовних дослідженнях.

* При вагітності застосовують амоксицилін, цефалоспорини, фурагін, нітрофурантоїн.

При інфекції статевих (простатит, епідидиміт) органів чоловіків лікування продовжують протягом 4-6 тижнів.

Цисталгія - функціональні розлади сечовипускання в жінок, що характеризується частими імперативними хворобливими позивами до сечовипускання як удень, так і вночі при відсутності змін у сечі й ознак запалення сечового міхура при цистоскопії. Для неї характерний біль у лобковій ділянці, у ділянці зовнішніх статевих органів, промежини і сечівника, болісні позиви до сечовипускання. Цей біль не схожий на біль при циститі, тому що не завжди пов'язаний з актом сечовипускання. Посилення болю пов'язане звичайно з менструальним циклом, сексуальними контактами й емоційними порушеннями. Навіть під час загострення хвороби біль не завжди інтенсивний; при цистоскопії зміни з боку слизової оболонки сечового міхура не визначаються.

Клінічна картина. Цисталгія - болісне страждання, що нерідко продовжується роками. Воно супроводжується частими, з інтервалом у 15-30 хв., хворобливими позивами до сечовипускання, порушує психічну рівновагу жінок, знижує їхню працездатність, викликає дратівливість, порушує сімейні і суспільні стосунки. Часті хворобливі позиви до сечовипускання турбують хворих і вночі, сон стає переривчастим, що значно збільшує в них психічні порушення. Хворі скаржаться на біль у лобковій ділянці, що розвивається до і після сечовипускання вдень. Біль, полакіурія звичайно максимально виражені в передменструальний період. Захворювання перебігає довгостроково, роками, періодично загострюючись. У жінок дітородного віку найбільше виражена денна полакіурія, у період клімактерії і менопаузи -ніктурія.

З огляду на єдиний патогенез цисталгії (порушення нервово-рефлекторної й ендокринної ділянок сечоміхурового трикутника і шийки сечового міхура), для вироблення визначених схем лікування хворих, з урахуванням етіологічного моменту в кожному конкретному випадку, користуються такою класифікацією цисталгії:

Первинна цисталгія, яка виникає у жінок із лабільною нервовою системою внаслідок розвинення в них патологічних вегетативних реакцій за механізмом умовного зв'язку.

Вторинні цисталгії, що можна розділити на гормонально-залежні (які розвиваються при гіпофункції яєчників) і конгестивні (внаслідок венозного застою, запалення, спайного процесу в малому тазу).

Лікування має бути максимально індивідуальним. Результати його не залежать від тривалості захворювання, якщо не було вторинного інфікування.

При первинній цисталгії у жінок із неврівноваженою нервовою системою, схильністю до нав'язливих станів і закріплення патологічних вісцеральних рефлексів, слідових реакцій лікування необхідно проводити разом із психотерапевтом. При гіпертонусі гладком'язового компонента уретрального сфінктера і шийки сечового міхура позитивний результат отриманий при призначенні а-адреноблокаторів, препаратів, що блокують ацетилхолін. До терапії включають сеанси гіпнозу, аутотренування, різноманітні види новокаїнових блокад: введення 100-150 мл 0,5%-вого розчину новокаїну пресакрально в передміхуровий простір проколюванням через черевну стінку над лобком або 20 мл 1%-вого розчину. Новокаїнові блокади сприяють ослабленню інтерорецептивних рефлекторних патологічних зв'язків, зменшують спазм гладенької м'язової тканини і збуджуваність моторних зон кори великого мозку. Блокади варто проводити на фоні вітамінотерапії, введення антигістамінних та седативних препаратів.

Підвищує ефект лікування комплекс лікувальної фізкультури для поліпшення тонусу нервової системи і нормалізації тазового кровообігу, теплових процедур, іоногальванізації з новокаїном, санаторно-курортного лікування (радонові ванни, грязьові "труси"), лазерної терапії (неодимовий УАО- лазер).

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 587 | Нарушение авторских прав