 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Додаток №1 Становище Польської держави у 1921-1926р.р. Перша світова війна 1914-18 знову поставила польське питання на міжнародній ареніПлан
Перша світова війна 1914-18 знову поставила польське питання на міжнародній арені. Як Центральні держави, так і Росія обіцяли полякам у майбутньому ті чи інші форми автономії. Ю. Пілсудський утворив в складі австро-угорської армії польські легіони. Ситуація докорінно змінилась після Лютневої революції 1917 в Росії, коли в документах Петроградської ради і Тимчасового Уряду з'явились заяви про право поляків на державну незалежність. Почалось створення польських військових частин у Росії. У Женеві ендеки в серпні 1917 заснували Польський Національний Комітет на чолі з Р. Дмовським, визнаний країнами Антанти. У Франції було сформовано польський військовий корпус під командуванням ген, Ю. Галлера. Прагнення поляків до незалежності було відбите у посланні американського президента В. Вільсонадо конгресу в січні 1918, а також у декреті Раднаркому Росії у серпні 1918. З наближенням поразки країн Четверного Союзу у війні восени 1918 могутній національний рух поляків виявився у заснуванні декількох урядових осередків - у Кракові (Польська Ліквідаційна Комісія), Любліні (Тимчасовий Народний Уряд), Варшаві (Регентська рада і уряд). 11. 11.1918 у Варшаву прибув звільнений з німецької в'язниці Ю. Пілсудський, який, спираючись на ПОВ і ліві партії, проголосив відновлення Польської держави. Незабаром він був призначений тимчасовим Керівником Держави. За його дорученням уряд сформував соціаліст Є. Морачевський. Найскладнішою проблемою відновленої держави була справа її кордонів. Розв'язання її залежало як від волі країн Антанти, так і від можливостей силою зброї поширити державну територію до освячених традицією великодержавності кордонів 1772. На сході П. у результаті війни з українцями захопила територію Західноукраїнської Народної Республіки і домоглася від Антанти визнання цього загарбання (1923). Після підписання Варшавського договору 1920 з Директорією УНР Ю. Пілсудський розпочав війну з Радянською Росією (див. Польсько-радянська війна 1920), яка завершилась укладенням в березні 1921 Ризького мирного договору, що залишив західноукраїнські і західнобілоруські землі за П. За Версальським мирним договором 1919 до П. була приєднана Познанщина і частина Помор'я з вузьким виходом до Балтійського моря; порт Гданьск (Данциг) отримав статус вільного міста; у Верхній Сілезії, Вармії і Мазурах мав відбутися плебісцит. Проведений в складний час польсько-радянської війни, він віддав перевагу полякам лише на меншій частині цих земель. Лише внаслідок трьох сілезьких повстань (1919-21) союзні держави погодились на передачу П. третини терену Верхньої Сілезії. У жовтні 1920 польські війська захопили у Литви Віденський край. Новостворена держава стала багатонаціональною: національні меншини складали в ній 31% всього населення. У січні 1919 відбулись перші вибори до Законодавчого сейму; вони принесли успіх правим і цекгриським партіям - ендекам, християнським демократам, людовцям. Уряд очолив І. Падеревський. У березні 1921 була схвалена Конституція Польської Республіки, яка встановлювала в країні парламентсько-демократичний устрій. Першим президентом був обраний професор Г. Нарутович, який через тиждень загинув від руки фанатика-ендека. Часто змінювані уряди змушені були шукати шляхів подолання післявоєнної економічної кризи, розв'язання соціальних і національних конфліктів. Уряду економіста В. Грабського в 1923-24 вдалось здійснити ряд фінансових і економічних реформ, які сприяли стабілізації і інтеграції економіки розрізнених земель. У країні розгорнулась боротьба за владу між угрупуванням ендеків і прихильниками Ю. Пілсудського. У травні 1926 Пілсудський з допомогою армії й при підтримці лівих сил здійснив державний переворот, встановив авторитарний режим «санації» (оздоровлення). Санаційна диктатура прагнула централізувати управління країною, спираючись на військову силу. Діяльність опозиційних партій, які в 1929 утворили блок Централів, всіляко переслідувалась. Висновок:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
У перші роки існування Чехословацької республіки одне з центральних місць у зовнішньополітичній діяльності її уряду займала українська проблема. Празький уряд намагався встановити тісні політичні та економічні зв'язки з українськими державами, зокрема відбувся обмін делегаціями з урядами Західно-Української Народної Республіки (1918) та Української Народної Республіки (1919). У 1921 були налагоджені економічні контакти з радянською Україною. Значну увагу чехословацький уряд приділяв вирішенню проблеми біженців і української еміграції у Ч. Однак широкі можливості й перспективи чехословацько-українських відносин, закладені у перші міжвоєнні роки, не мали подальшого розвитку. Із утворенням СРСР українська проблема була зовсім згорнута у зовнішньополітичних концепціях і доктринах Чехословацької держави. У кін. лютого 1920 Національні збори прийняли конституцію Чехословацької республіки. Вищим законодавчим органом держави ставали Національні збори, які обирали президента, офіційною державною мовою - т. зв. чехословацька мова. У районах, де проживало не менше 20% нечеського населення, у державних установах поряд з державною використовувалась мова даної національності. У національному питанні конституція виходила з тези про єдину чехословацьку націю, яка перекреслювала саму суть спільної держави чехів і словаків. Зафіксована конституцією теза про автономію українського Закарпаття у рамках Чехословацької держави так і не була реалізована і мала суто символічний характер. У країні діяли численні політичні партії, зокрема у парламентських виборах 1925 брало участь 29, а 1929 - 19 партій. Велика кількість політичних партій і організацій призвела до виникнення урядових коаліцій (загальнонаціональна; чесько-словацько-німецька; панівна з участю національних чеських, словацьких, німецьких і угорських партій та ін.), ядром яких, як правило, були Аграрна, Національно-демократична і Народна партії. Правлячі кола створювали також неформальні осередки реального владного впливу, одним з найвпливовіших серед яких було пропрезидентське угруповання “Град”. Поряд з “Градом” значну роль у державному житті країни у 1920 роках відігравали політичні об'єднання “П'ятірка” і “Вісімка”, які складалися з лідерів партій урядової коаліції і офіційно виступали як координатори парламентських партійних клубів. Економічні позиції Чехословацької республіки визначало те, що в її межах опинилося бл. 70% всієї промисловості колишньої Австро-Угорської імперії. Завдяки цьому Ч. у міжвоєнний час увійшла в першу десятку індустріальне розвинених країн світу. У промисловості домінували великі монополістичні об'єднання (“Шкода”, “Батя”, “Центрокооператив”). Основними фінансовими центрами були Живностенський і Аграрний банк. Хоча чеським промисловцям вдалося відтіснити іноземних конкурентів з провідних позицій у господарстві країни, останні продовжували відігравати значну роль в економіці Ч. Промислове виробництво було зосереджене в основному в чеських землях, а в Словаччині та Підкарпатській Русі переважало сільськогосподарське виробництво. Протягом 1920-х років уряд провів аграрну реформу, яка хоч і обмежила, проте не ліквідувала великого землеволодіння. З поч. 1930 років спостерігався процес поляризації суспільних сил, характерною рисою якого була трансформація політичної системи.Висновок:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
1 березня 1920 р. Національні збори прийняли рішення про відновлення монархії в Угорщині. Проти цього рішення Національних зборів виступили країни Антанти та наступники Австро-Угорщини (Чехословаччина, Румунія, Югославія) Хорті проголосив себе регентом. Згідно з Тріанонським мирним договором (4 червня 1920 р.), який підписали країни Антанти з Хорті, Угорщина втратила 77% території, населення скоротилось з 21 до 8 млн. чол. Угорщину зобов’язали виплачувати репарації, армію обмежити 35 тис. чол., армії було заборонено мати на озброєнні танки, літаки. Саме ось ці обмеження стали ґрунтом для зростання реваншистських настроїв, руху за відновлення великої Угорщини і консолідації на цій основі усіх реакційних сил. Колишній імператор Карл І у березні і жовтні 1921 р. здійснив дві спроби монархічного перевороту, але потерпів поразку. 5 листопада 1921 р. парламент прийняв закон про позбавлення Габсбургської династії прав на угорський престол. І все-таки режим Хорті не пішов на ліквідацію парламентаризму, зберіг діяльність політичних партій (окрім Комуністичної), були звільнені з тюрем політв’язні (за яких просили соціал-демократи). У квітні 1921 р. до влади прийшов уряд графа Іштвана Бетлена, який проіснував понад 10 років. Його опорою була партія “Національної єдності”, яка здійснювала фашизацію країни. Разом з тим, слід сказати, що уряд Бетлена припинив терор проти учасників революції, легалізував діяльність Соціал-демократичної партії, провів аграрну реформу, в результаті чого великі землевласники втратили 10% своєї землі. Ці землі отримали в першу чергу ті, хто підтримував режим Хорті. Економічна криза 1921 р. призвела до інфляції, скорочення на 50% зарплати робітників. Страйковий рух був реакцією на погіршення матеріального становища працюючих. Головною вимогою страйкарів було підвищення зарплати. Угорщина на цей час залишалась аграрно-індустріальною державою. На 1924 р. Угорщина поступово виходила з економічної кризи. Почався період стабілізації, який відбувався перш за все за рахунок експлуатації робітничого класу. 38% сільського населення не мали землі, постійно безробітних було 250-300 тис. селян. У 1926 р. в Угорщині була відновлена діяльність палати магнатів (її члени призначалися, а не обиралися) і скасовано таємне голосування під час виборів до парламенту. Це був курс на обмеження демократичних прав і свобод громадян країни. Основним завданням зовнішньої політики угорського уряду в період між двома світовими війнами був перегляд Тріанонського договору, тобто повернення втрачених територій і відновлення свого панування над слов’янськими народами, які населяли довоєнну Угорщину, а також вихід із міжнародної ізоляції. Шлях до реалізації цих планів лежав через налагодження контактів із західними державами, Німеччиною та Італією перш за все. Як відомо, і ці країни об’єднувало незадоволення післявоєнним устроєм в Європі. У 1924 р. вони надали Угорщині через Лігу Націй “позику оздоровлення” у розмірі 250 млн. золотих крон. Угорщина була прийнята в Лігу Націй. Як і в Австрії, в Угорщину був направлений комісар, який здійснював контроль за економічною політикою. Позика відіграла позитивну роль в оздоровленні економіки Угорщини. У 1928 р. промислове виробництво досягло довоєнного рівня. Відносини Угорщини з Італією набули приоритетного характеру. Режим Хорті вкрай вороже ставився до СРСР (страх за 1919 р.). Економічна криза 1929 р. в Угорщині почалась з кризи в сільському господарстві. Валовий збір пшениці знизився на 5,5 млн. центнерів. Це зменшило можливості її експорту в Австрію, Чехословаччину, Німеччину і, відповідно, зменшились надходження до державного бюджету. У промисловості економічна криза найбільш сильно вдарила по металургійній галузі, яка до того ж і в 1929 р. не перевищувала рівня 1913 р. У цілому, промислове виробництво Угорщини за роки економічної кризи скоротилось на 23,1%. Висновок:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Закріплення нових знань.
Підсумки уроку: У роки стабілізації продовжився пошук оптимальної форми правління в новоутворених державах Сх.Європи. Так, у Польщі криза парламентської форми правління призвела до встановлення режиму санації, в КСХС криза міжнаціональних відносин спонукала до встановлення королівської диктатури, в Угорщині продовжувалося посилення режиму особистої влади М.Хорті, у Чехословаччині остаточно утвердилась демократія. Домашнє завдання: конспект. Додаток №1 Становище Польської держави у 1921-1926р.р. Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 603 | Нарушение авторских прав |