| 
 
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
	  | 
    
 Подальші дії для ліквідації геморагічного шоку
1. Розпочинають струминну внутрішньовенну інфузію кристалоїдів (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рингера, інші) та колоїдів (гелофузин). Темп, об’єм та компонентність інфузійної терапії визначається ступенем шоку та величиною крововтрати (див. таблицю 3). 
 За умови розвитку шоку 2 – 3 ст., темп інфузії дорівнює 200 – 300 мл/хв. Після стабілізації АТ на безпечному рівні подальшу інфузію проводять зі швидкістю 2 літри розчинів за годину (В). 
 Лікування геморагічного шоку є більш ефективним, якщо інфузійна терапія розпочата якомога раніше, не пізніше 30 хв. від розвитку перших проявів шоку (А). 
					Таблиця 3. Інфузійно-трансфузійна терапія акушерської крововтрати. 
					  | Об’єм крововтрати
 |  Інфузійні середовища
 |     | % ОЦК
  
 |  % від маси тіла
 |  Рингер-лактат
 |  Гелофу-зин
 |  Свіжоза-морожена плазма
 |  Альбумін
 (10 – 20%)
 |  Еритро-цитарна
 маса
 |  Тромбо-концентрат
 |     | До 25%
 (до1,25 л)
 |  До 1,5%
 |  1 - 2 л
 |  1 - 2 л
 |   
 |   
 |   
 |   
 |     | До 50%
 (до 2,5 л)
 |  До 3,0%
 |  2 л
 |  2 - 2,5 л
 |  1 х 250 мл
 |   
 |  1 х 250 мл
 |   
 |     | До 65% (до3,25 л)
 |  До 4,0%
 |  2 л
 |  2 - 2,5 л
 |  1-3 х 250 мл
 |  0,25-1 л
 |  1-3 х 250 мл
 |   
 |     | До 75%
 (до 3,75л)
 |  До 4,5%
 |  2 л
 |  2 - 2,5 л
 |  3-5 х 250 мл
 |  0,25-1 л
 |  3-6 х 250 мл
 |   
 |     | > 75%
 |  > 4,5%
 |  2 л
 |  2 - 2,5 л
 |  5 х 250 мл і більше
 |  0,5 - 1 л
 |  6 х 250 мл і більше
 |  У разі необхідності
 застосування (див. таблицю 4)
 |      Примітка: Модифікований рідкий желатин (гелофузин) не рекомендується використовувати у вагітних з прееклампсією, у цих випадках перевагу надають похідним гідроксиетилкрохмалю (рефортан, стабізол). 
 Не рекомендується застосовувати у програмі інфузійно-трансфузійної терапії декстрани (реополіглюкин), 5% альбумін та розчини глюкози (А). За умови крововтрати не більше 30% ОЦК, для протишокової терапії можливо введення одних кристалоїдів (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рингера) в обсязі у 4 - 5 разів більше, ніж об’єм крововтрати (А). 
 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 599 | Нарушение авторских прав 
   1 | 2 | 3 | 4 |
 
  
 |