Спеціальна анатомія
Зуби
Зуби — це важлива частина жувально-мовного апарату, що є комплексом анатомічно й функціонально пов’язаних органів, які беруть участь у жуванні, голосоутворенні та артикуляції. До цього комплексу належать: 1) тверда опора — лицевий скелет і скронево-нижньощелепний суглоб; 2) жувальні м’язи; 3) органи захоплювання, перемішування та пересування їжі, формування харчової грудки для ковтання, а також забезпечення функцій звуко-мовного апарату (губи, щоки, піднебіння, зуби, язик); 4) органи подрібнення їжі — зуби; 5) залози, секрет яких розріджує їжу та ферментативно її обробляє.
Зуби є похідним слизової оболонки ротової порожнини зародка. З епітелію слизової оболонки розвиваються емалеві органи, а з мезенхіми, що знаходиться під нею – дентин, пульпа, цемент і навколишні тверді і м’які тканини (пародонт). Розвиток зубів відбувається в три стадії: 1 – формування закладки зубів і їх зачатків; 2- диференціювання тканин зачатків зубів; 3- утворення зубів.
1 стадія: на 6-7-му тижні внутрішньоутробного розвитку плода на майбутній верхній і нижній щелепах ротової порожнини виникають потовщення епітелію – зубні пластинки, які вростають у мезенхіму, що знаходиться під цим епітелієм. На губних і щічних поверхнях пластинок, за рахунок подальшого розростання, формуються колбоподібні потовщення, що потім перетворюються на емалеві органи молочних зубів. В кожній зубній пластині утворюється по 10 таких потовщень, що відповідає кількості молочних зубів. На 10-му тижні ембріонального розвитку в емалеві органи вростає мезенхіма, яка є зачатком зубних сосочків. До кінця 3-го місяця розвитку емалеві органи відокремлюються від зубних пластинок, з’єднуючись з останніми епітеліальними тяжами, що є шийкою емалевого органа. Навколо емалевого органа, за рахунок ущільнення навколишньої мезенхіми, формується зубний мішечок, який в основі зубного зачатка зростається з зубним сосочком.
2 стадія: в цьому періоді розвитку зубів відбувається розподіл однорідних клітин емалевого органа на окремі шари. В центрі цього органа утворюється пульпа, а на периферії - шар внутрішніх емалевих клітин, які дають початок клітинам – амелобластам, що вироблятимуть емаль зуба. Одночасно з перетворенням емалевого органа відбувається диференціювання зубного сосочка. Він збільшується в розмірах і глибше вростає в емалевий орган. До сосочка вростають судини і нерви. Крім того, на поверхні сосочка з клітин мезенхіми формується кілька рядів клітин – одонтобластів, які будуть продукувати дентин зуба.
3 стадія: починається в кінці 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку плода, виникають зубні тканини – дентин, емаль і пульпа зуба. Утворення дентину відбувається за рахунок клітин – одонтобластів, які продукують в радіальному напрямку з середини до зовні, до внутрішніх емалевих клітин, тонкі преколагенові волоконця, що в майбутньому перетворюються в зовнішній шар предентину, тобто незвапнений плащевий дентин. В кінці 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку плода починається звапнення дентину, але повного завершення ще не настає, у внутрішній частині зуба залишається ще шар незвапненого дентину.
На початку 5-го місяця ембріонального розвитку плода клітини- адамантобласти на вершині зубного сосочка починають утворювати емаль. Цей процес починається в ділянці ріжучого краю або жувальних горбків, звідки емалеутворення поширюється на всі поверхні коронки зуба. Завершення цього процесу відбувається тільки після прорізування зубів. Розвиток коренів зубів завершується після народження дитини.
Розвиток постійних зубів відбувається теж із зубних пластинок. На 5-му місяці розвитку плода позаду зачатків молочних зубів утворюються емалеві органи різців, ікол і малих кутніх зубів. Одночасно зубні пластинки ростуть дозаду, де на їхніх краях закладаються емалеві органи великих корінних зубів. Далі формування постійних зубів відбувається подібно до розвитку молочних, причому зачатки постійних зубів знаходяться в одній кістковій альвеолі з молочними зубами.
Зуби у людини, як і у вищих хребетних, розташовані на межі між присінком і власне порожниною рота і закріплені в зубних альвеолах альвеолярних відростків щелеп. Вони утворюють верхньощелепнута нижньощелепну зубні дуги. На відміну від інших приматів у людини ряд зубів рівний (ікла не випинають).
Кількість зубів у дорослої людини, звичайно становить 32 (часто зменшується до 28). Вони називаються постійними зубами. Діти мають молочні зуби, максимальна кількість яких 20.
Загальна анатомія зубів. Частини зуба. Зуб складається з таких частин: коронки,шийки,кореня. Різні у функціональному відношенні зуби мають неоднакову кількість коренів (1-3) (рис. 32).
Рис. 32. Великий кутній зуб (вертикальний розпил).
1 - емаль; 2 - дентин; 3- порожнина зуба (місце розташування пульпи); 4 - цемент; 5 - канал кореня зуба; 6 - отвір верхівки кореня зуба; 7 - верхівка кореня зуба; 8 - корінь зуба; 9 - шийка зуба; 10 - коронка зуба.
Основна маса зуба (коронка, корінь) складається з дентину, який визначає форму зуба. Дентин коронки вкритий емаллю, а дентин кореня (коренів) — цементом. Місце з’єднання емалі коронки й цементу кореня розташоване в ділянці шийки зуба. Є чотири види з’єднання емалі з цементом: встик (щільно прилягаючи); наповзання емалі на цемент; перекривання емалі цементом; незакриття ділянки дентину внаслідок того, що емаль не доходить до краю цементу.
Розрізняють анатомічну коронку зуба вкриту емаллю і клінічну коронку — частину зуба, що виступає над яснами. Клінічна коронка внаслідок атрофії тканин з віком збільшується. На коронках усіх зубів розрізняють кілька поверхонь: жувальну, або змикальну, тобтоповерхню доторкування верхнього і нижнього зубних рядів під час їх сходження; присінкову, або щічну (губну); язикову, або піднебінну; контактну, яка має присередню і дистальну поверхні. На жувальній поверхні малих і великих кутніх зубів є горбки зуба.
Всередині зуба міститься невелика порожнина, форма якої залежить від форми зуба. Порожнина коронки тією чи іншою мірою повторює форму коронки. Вона продовжується у вигляді каналу кореня зуба, який закінчується на верхівці кореня отвором.Просвіти каналів можуть розгалужуватись, роздвоюватись і знову з’єднуватися в один.
Корінь зуба закінчується верхівкою кореня зуба, отвором верхівки зуба, через який всередину зуба входять артерії та нерви до пульпи, а виходять вени.
Корінь зуба прикріплюється до зубної альвеоли за допомогою великої кількості пучків сполучнотканинних волокон, що разом з пухкою волокнистою сполучною тканиною та клітинами формують сполучнотканинну оболонку зуба між альвеолою і цементом, яка називається кореневою оболонкою, або періодонтом. Таке прикріплення є одним з видів синдесмозу — вклиненням (термін неправильний, адже зуб не вклинюється, а виростає зсередини). Сукупність утворів, які оточують корінь зуба (альвеола, відповідна ділянка альвеолярного відростка та ясна, що вкривають його), називають пародонтом.
Під час дослідження і описування зубів користуються такими термінами: присінкова (вестибулярна) норма, жувальна норма, лінгвальна норма тощо. Нормою називають положення зуба, визначене під час дослідження. Наприклад, присінковою нормою називають таке положення, коли зуб повернутий присінковою поверхнею до дослідника.
Коронку і корінь зуба поділяють на третини. Так, поділяючи зуб уздовж вертикальної осі, в коронці виділяють змикальну, середню і шийкову третини; у корені — шийкову, середню і верхівкову третини. Уздовж лобової осі коронку поділяють на присередню, середню й дистальну третини; сагітальної — на присінкову, середню, язикову третини.
Зуби верхніх і нижніх дуг під час змикання щелеп перебувають у певному співвідношенні. Так, горбки малих і великих кутніх зубів однієї щелепи відповідають заглибинам на однойменних зубах іншої. У певному порядку доторкуються протилежні різці та ікла. Під час змикання щелеп таке співвідношення зубів у зубних дугах називається оклюзією.
Розрізняють чотири види оклюзії: центральну, передню і дві бічні. Центральна оклюзія - наявність під час змикання зубів максимальної кількості контактуючих точок, причому серединна лінія лиця проходить між центральними різцями. Передня оклюзія — серединне сходження зубних рядів, але із зміщеною допереду нижньою дугою. Бічна оклюзія - зміщення нижньої щелепи праворуч (права оклюзія) чи ліворуч (ліва оклюзія).
Положення зубних дуг у центральній оклюзії називається прикусом. Розрізняють фізіологічні (нормальні) і патологічні прикуси. До фізіологічних прикусів належать ортогнатичний, прямий, деякі ступені прогнатичного й опістогнатичний; до патологічних — прогнатичний, прогенічний, глибокий, відкритий і перехресний. Усі види прикусів вивчають у курсі ортопедичної стоматології.
Зуби верхніх та нижньої щелеп, які доторкуються один до одного, називають зубами-антагоністами. Як правило, кожен зуб має по два антагоністи — головний і додатковий. Винятком є присередній нижній різець і третій верхній великий кутній зуб, що мають по одному антагоністу. Однойменні зуби правого і лівого боків називаються антимерами.
Єдність зубних дуг морфологічно і функціонально забезпечується міжзубними контактами, альвеолярним відростком і пародонтом. Провідну роль у стійкості зубних дуг як однієї функціональної системи відіграє порядок розташування зубів (напрямок їх коренів і коронок). Міжзубні контакти передніх зубів розташовані поблизу ріжучого краю, а бічних — поблизу поверхні змикання (жувальної). Під міжзубними контактами міститься трикутний простір з основою в бік альвеолярного відростка. Цей простір заповнений ясенним (міжзубним) сосочком, який таким чином захищається від ушкодження їжею під час жування. З віком контактні точки внаслідок стирання емалі збільшуються і замість них утворюються контактні площини.
Стійкість зубів нижнього зубного ряду збільшується щічною випуклістю зубної дуги, нахилом коронок кутніх зубів присередньо і вперед, а коренів назовні, формою коронок, яка з боку жувальної поверхні має вигляд трапеції. Тому контактні поверхні нижніх зубів не паралельні, а конвергують до язика, внаслідок чого зуби під час жування зазнають стискання. Стійкість зубів верхнього зубного ряду досягається збільшенням кількості коренів.
Під час розжовування їжі розвивається такий тиск, який має руйнівну силу, що вклинює зуб у альвеолу. Проте цього не трапляється завдяки морфологічним структурам періодонта, який виконує зв’язуючу та амортизаційну функції. Резервні сили його можна збільшувати тренуванням жувального апарату.
Приналежність зуба до верхньої чи нижньої щелепи, правого чи лівого боку зубної дуги можна визначити за особливостями його будови. Для цього використовують ознаки зубів: ознаку кута коронки; ознаку кривини емалі коронки; ознаку положення кореня.
Ознака кута коронки — у присінковій нормі кут, утворений контактною (жувальною) і медіальною поверхнями, гостріший, ніж кут між жувальною та дистальною поверхнями (цей кут дещо заокруглений).
Ознаку кривини емалі коронки набагато краще визначати з боку жувальної поверхні за допомогою пальпації. Медіальний край емалі на присінковій поверхні коронки опукліший, ніж бічний, внаслідок стовщення емалі в мезіальному напрямку.
Ознаку положення кореня можна визначити тільки на видаленому зубі у присінковій нормі: корені всіх зубів дещо відхилені дистально. Якщо провести поздовжні осі коронки й кореня, то вісь зуба відхилиться дистально і напрямок відхилення поздовжньої осі зуба покаже бік, до якого належить зуб.
Прорізування молочних зубів звичайно починається в середині першого року життя. Першими на 6-8-му місяці прорізуються присередні, на 7-10-му - бічні різці, на 12-16-му - перші великі кутні, на 16-20-му — ікла, на 20-24-му - другі великі кутні зуби.
Спочатку прорізуються зуби нижньої щелепи, потім верхньої, за винятком перших молочних великих кутніх зубів. Як для молочних, так і для постійних зубів характерною є парність прорізування. Від початку 3-го року до 6-го року функціонують тільки молочні зуби. Формування коренів молочних зубів повністю закінчується для присередніх і бічних латеральних різців під кінець 2-го року, для великих кутніх зубів - до 4 років, для ікол - до 5 років.
Молочні зуби позначають римськими цифрами. Повна формула зубного ряду молочних зубів верхньої і нижньої щелеп має такий вигляд:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| V
| IV
| III
| II
| I
| I
| II
| III
| IV
| V
| V
| ІV
| ІІІ
| ІІ
| І
| І
| II
| III
| IV
| V
| | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |
Після розсмоктування коренів і випадіння молочних зубів починають прорізуватись постійні зуби: присередні різці - 7-8 років; бічні різці - 8-9; ікла – 10-13; перші малі кутні - 9-10; другі малі кутні – 11-12; перші великі кутні 6-7; другі великі кутні 12-13; треті великі кутні - у 20-25 років і пізніше.
Постійні зуби позначають арабськими цифрами і при написанні клінічної формули слід пам’ятати, що кожен зуб верхньої і нижньої щелеп праворуч і ліворуч має свій порядковий номер від серединної лінії:
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) для запису постійних зубів запропонувала формулу позначення зубів, а також половин щелеп за ходом годинникової стрілки:
Під час записування формули зубів цим способом треба ставити не значок відповідної половини щелепи, а її порядковий номер. Так, число 2 8 означає третій великий кутній зуб лівої половини верхньої щелепи.
За формулою ВООЗ запис молочних зубів роблять аналогічно — арабськими порядковими числами, а половин щелеп — за ходом годинникової стрілки від 5 до 8:
З постійних зубів першими прорізуються перші великі нижні кутні, потім присередні різці та перші великі верхні кутні зуби, після них - бічні різці. Далі настає черга перших малих кутніх зубів, ікол, других малих кутніх зубів, других великих кутніх і в останню чергу - третіх великих кутніх зубів.
Прорізування всіх молочних чи всіх постійних зубів закінчується утворенням зубних рядів. Верхній ряд постійних зубів має форму напівеліпса, нижній — параболи. Верхній зубний ряд ширший за нижній, тому верхні передні зуби перекривають однойменні нижні, а щічні горбки верхніх кутніх зубів розташовані назовні від однойменних нижніх. Таке співвідношення зубних рядів збільшує жувальну екскурсію нижньої щелепи й розширює площу для подрібнення і розтирання їжі.
Спеціальна анатомія.
Постійних зубів у людини 32: різців - 8; іклів - 4; малих кутніх - 8; великих кутніх - 12. Різці мають по одному кореню. Коронка схожа на лопатку, рівний різальний край якої утворює вістря зуба. Ікла звичайно також однокореневі, а різальний край клином звужується й утворює верхівку вістря. У малих кутніх зубів один-два, рідко три корені, на поверхні змикання коронки видно горбки, відокремлені один від одного борознами. Нижні великі кутні зуби, звичайно, мають два, рідко три корені, верхні великі кутні зуби, як правило, трикореневі. На поверхні змикання коронок різної форми горбки.
Різці -по чотири на кожній щелепі, розташовані спереду, посередині зубних дуг, через що їх називають передніми зубами. Розрізняють верхні, нижні, присередні й бічні різці. Ними відкушують їжу, тому їх коронки розташовані майже у лобовій площині, закінчуються різальним краєм. Коронки присередніх різців більші, ніж бічних.
Верхні різці. Присередній різець є найбільшим серед різців. Має широку, опуклу коронку, що звужується до шийки зуба. Емаль коронки утворює в ділянці шийки закруглений виступ у вигляді напливу. Коронка може бути різної форми: прямокутної, трапецієподібної, овоїдної. Медіальний і ріжучий краї сходяться під прямим кутом, кут між ріжучим краєм і дистальним найчастіше тупий і трохи заокруглений. На ріжучому краї присередніх різців у молодих людей є три горбки, які продовжуються у вигляді валиків на присінковій поверхні зубів; між валиками проходять малопомітні борозни.
Корінь верхнього присереднього різця дещо сплющений у мезіо-дистальному напрямку. Верхівка кореня заокруглена, згин між коронкою і коренем на медіальному краї більший, ніж на дистальному. Ознака кривини емалі коронки разом з ознаками кута коронки і положення кореня дає можливість досить легко визначити належність зуба до правої чи лівої половини зубної дуги.
Язикова поверхня коронки верхнього присереднього різця часто має медіальний і дистальний крайові гребені, спрямовані від основи коронки до її ріжучого краю. Ступінь розвитку крайових гребенів у різних людей неодинаковий: їх може зовсім не бути, якщо вся язикова поверхня рівномірно увігнута, а можуть бути настільки розвинені, що язикова поверхня має вигляд жолоба (лопаткоподібна). У випадках великої жолобуватості крайові гребені сходяться в пришийковій частині настільки, що формується шийковий пояс. У шийковій третині коронки добре помітний горбок зуба, форма й ступінь розвитку якого різні. Поверхня дуже розвиненого горбка спрямована в бік ріжучого краю коронки, може бути зубчастою. Найчастіше є два горбки — медіальнии і дистальний, іноді між ними може бути третій - центральний горбок, а ще рідше 4-5 горбків (рис. 33).
Горбки також мають різну довжину: тонкі горбки довгі, добре розвинені - короткі; у рідкісних випадках горбки можуть досягти ріжучого краю.
Рис. 33. Верхній присередній різець (правий).
Поверхні: а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми поперечних зрізів на рівні коронки, середньої та верхньої третини коронки відповідно.
Коронка верхнього присереднього різця з медіального боку має (на медіальній нормі) клиноподібну форму, присінковий контур її опуклий, язиковий - увігнутий. На присінковій поверхні контур кореня опуклий, на язиковій - прямий, опуклий або увігнутий.
Порожнина коронки верхнього присереднього різця подібна до її зовнішньої форми, має щілиноподібну форму вздовж ріжучого краю і сплощену в присінково-язиковому напрямку. Ближче до кореня порожнина коронки звужується й переходить без різкої межі в канал кореня. Біля верхівки кореня канал може поділятися на кілька канальців, що відкриваються самостійними отворами.
Висота коронки верхніх присередніх різців по присінковій поверхні становить 9-12 мм, ширина ріжучого краю - 8-9, довжина кореня - 12-15, мезіо-дистальний діаметр шийки - 6,3-6,9, присінково-язиковий - 7,1-7,5 мм.
Бічний різець подібний до присереднього, але менший за нього. Проте є суттєві відмінності між різцями.
Присінкова поверхня коронки бічного верхнього різця найчастіше має форму трапеції або овоїдну. Дистальний кут коронки (між жувальним і дистальним краями) більш заокруглений, ніж у присереднього різця. Ріжучий край також заокруглений, іноді його майже не видно, а на верхній частині коронки є загострений горбок, що надає зубу форми кілочка. Горбки на ріжучому краю та борозенки між ними майже непомітні. На язиковій поверхні бічних різців є такі самі гребені й горбки, як і на присередніх різцях, проте зубний горбок бічних різців краще розвинений і під ним утворюється ямка. Якщо горбок на бічному різці двозубчастий, то бічний зубець більший; багатозубчасті горбки трапляються рідко. Двозубчастий горбок може продовжуватися до різального краю бічного різця. У таких випадках бічний різець набуває різної форми: бочкоподібної, премоляроподібної, ікс-зуба тощо (рис. 34).
Рис. 34. Верхній бічний різець (правий).
Поверхні: а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми поперечних зрізів на рівні коронки, середньої та верхньої третини коронки відповідно.
Розміри бічних різців менші, ніж присередніх: висота коронки – 8-10 мм, ширина - 6-7, довжина кореня - 11,5-14,5, мезіо-дистальний розмір основи коронки - 4,8-5,4, присінково-язиковий - 5,8-6,2 мм.
Природжені аномалії. У деяких випадках різці зовсім не розвиваються (адентія). Найчастіше (після зубів мудрості) не прорізуються бічні верхні різці. Трапляється більша кількістьрізців. Між присередніми різцями може розвинутися додатковий, середній, зуб (мезіоденс)найчастіше у вигляді кілочка, що не доходить до ріжучого краю зубів.
З аномалій положення різців трапляється краудинг— розташування зубів у два ряди. При цьому обидва чи один бічний різець міститься позаду присереднього, ікло зближується з присереднім різцем. Присередні верхні різці у випадках краудингу можуть бути повернуті навколо поздовжньої осі бічними кутами вперед чи назад. Може бути також збільшення проміжків (діастема)між різцями - рідше між присередніми, частіше - між бічним різцем та іклом. Можливі аномалії у вигляді різної форми викривлень кореніврізців.
Нижні різці менші за верхні, коронка у них вужча, корені стовщені в мезіо-дистальному напрямку.
Коронка присереднього різця вузька, розширена в бік ріжучого краю. Кути між ріжучим, мезіальним і дистальним краями коронки майже однакові, і ознака кута коронки майже не вирізняється. Ріжучий край коронки має три горбки, добре помітні на нестертих зубах. На присінковій поверхні зуба від горбків ідуть у напрямку до шийки зуба три валки. У середній частині коронки валки сплощуються й зникають. Добре помітні мезіальний і дистальний валки. Часто горбків і валків немає, тоді присінкова поверхня гладка, рівномірно опукла або сплощена. Межа емалі утворює дугу, верхівка якої спрямована до кореня зуба. Ознака кривини емалі коронки невиразна (рис. 35).
Рис. 35. Нижній присередній різець (правий).
а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна поверхні; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми поперечних зрізів на рівні коронки, середньої та верхньої третини коронки відповідно.
На язиковій поверхні нижніх присередніх різців є крайові гребені, які менше розвинені, ніж на верхніх різцях. У пришийковій частині коронки є серединний зубний горбок і невиразний валок, множинних горбків немає. Нижні присередні різці можуть бути лопатоподібними, найчастіше коли таку форму мають верхні різці. Язикова поверхня коронки може бути увігнутою, плоскою, рідше - опуклою.
Контактні поверхні (мезіальна та дистальна) присереднього нижнього різця мають форму клина. Контур присінкової поверхні утворює опуклу дугу, а язикової - увігнену. Межа емалі дугоподібна, опуклістю в бік кореня.
Корінь присереднього нижнього різця стиснений у мезіо-дистальному напрямку. Контур прнсінкової поверхні кореня опуклий або рівний, язикової — опуклий, рівний або навіть увігнений. На мезіальній і дистальній поверхнях посередині тягнуться поздовжні борозни, причому на дистальній борозна виразніша, що дає змогу визначати, до якої половини зубної дуги належить зуб. Порожнина зуба повторює його форму, канал кореня може роздвоюватися.
Висота коронки присереднього нижнього різця становить 7-9,5 мм, ширина – 5-5,5, довжина кореня - 10,5-14, присінково-язиковий розмір шийки - 5,5-6, мезіо-дистальний - 3,5-5 мм.
Бічний нижній різець має коронку, форма якої нагадує долото. Ріжучий край її ширший, ніж у присередніх різців. Краї коронки в напрямку до шийки зуба дещо сходяться. Ріжучий край коронки на стику з мезіальним і дистальним краями утворює кути, з яких дистальний більш тупий і трохи заокруглений. Отже, в будові бічного нижнього різця чітко визначається ознака кута коронки. Кривина емалі між дистальним краєм коронки і коренем чіткіша, ніж на мезіальному краї, тобто бічний нижній різець має ознаку кривини емалі коронки. На присінковій поверхні нестертих зубів видно горбки й невеликі валки поблизу різального краю, що йдуть від горбків (рис. 36).
Рис. 36. Нижній бічний різець (правий).
а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна поверхні; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми поперечних зрізів на рівні коронки, середньої та верхньої третини коронки відповідно.
Дистальна поверхня бічних нижніх різців клиноподібна. Корінь зуба сплощений у мезіо-дистальному напрямку й відхиляється дистально. Посередині бічних поверхонь кореня проходять поздовжні борозни, з яких найбільш розвинена борозна на дистальній поверхні.
Висота коронки становить 8-10,5 мм, ширина – 5-6, довжина кореня - 12,5-15, мезіо-дистальний розмір шийки - 4-4,5, присінково-язиковий – 6-6,5 мм.
Природжені аномалії різців на нижній щелепі трапляються рідше, ніж на верхній. Дуже рідко трапляється природжена відсутність присередніх нижніх різців. Частіше спостерігається краудинг нижніх різців, що полягає в нагромадженні їх докупи в різних поєднаннях. Досить рідко можна бачити між присередніми різцями додатковий зуб. Діастемаможе розвинутися переважно між бічними різцями та іклами. Набагато рідше трапляються аномалії коренязуба.
Ікла розташовані на згинах зубних дуг, тому їх ще називають кутовими зубами. Це великі зуби з одногорбковою коронкою, одним потужним довгим коренем.
Верхні ікламають коронку, що нагадує наконечник списа. Присінкова поверхня коронки ромбоподібна, ріжучий край складається з двох половин, що утворюють зубець, кут якого майже прямий, але може бути тупим або гострим. Мезіальна лінія завжди коротша за дистальну. Середній зубець формує головний горбок ікла, розташований дещо мезіальніше. Бічна частина ріжучого краю крутіша за мезіальну. На дистальному куті ріжучого краю іноді може бути проміжний горбок. Кут, утворений мезіальною частиною ріжучого краю з мезіальним краєм коронки, відсунутий далі від шийки, ніж кут між дистальною частиною ріжучого краю і дистальним краєм коронки. Дистальний кут найчастіше тупий і закруглений, мезіальний наближається до прямого. Отже, на верхньому іклі ознака кута коронки досить виразна (рис. 37).
Рис. 37. Верхнє ікло (праве).
а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна поверхні; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми поперечних зрізів на рівні коронки, середньої та верхньої третини коронки відповідно.
Від головного горбка до шийки ікла по присінковій поверхні тягнеться широкий валок. На дистальному та мезіальному краях присінкової поверхні ікла видно невеликі крайові гребені. Між серединним валком і крайовими гребенями проходять дві невеликі борозни, що відповідають на мезіальній і дистальній частинах ріжучого краю неглибоким вирізкам, з яких більше розвинена вирізка між головним горбком і мезіальним кутом коронки. Дистальні краї коронки зближуються в напрямку до шийки зуба.
На язиковій поверхні верхнього ікла добре видно крайові гребені, що продовжуються до кутів коронки (до язикового зубного горбка, звичайно добре розвиненого). Від нього до головного горбка різального краю зуба тягнеться досить помітний серединний гребінь. Між ним і дистальним гребенем утворюються заглибини (їх ще називають фасетками), іноді навіть ямки. Дистальна заглибина часто чіткіша, ніж мезіальна. В окремих випадках язиковий зубний горбок перетинає щілина. Трапляється, що дистальна половина язикової поверхні коронки має 1-2 трикутні ямки, кут яких найчастіше відкритий у бік ріжучого краю ікла. Контактні поверхні трикутної форми.
На контактній поверхні коронки ікла видно велику товщину основи коронки у присінково-язиковому напрямку. Контур присінкової поверхні опуклий, язикової - дуже увігнутий, але якщо добре розвинений язиковий зубний горбок, може бути трохи опуклим. Контур емалево-цементної межі дугоподібний; при цьому дуга на присінковій і язиковій поверхнях ікла повернена опуклістю в бік кореня, а на присередній і дистальній поверхнях - у бік ріжучого краю коронки.
Корінь верхнього ікла довгий, добре розвинений, конусоподібної форми, сплощений з боків. Присінковий контур кореня звичайно опуклий, рідше плоский, язиковий - опуклий у шийковій та середній третинах і увігнутий - верхівковій. На бічних поверхнях кореня видно поздовжні борозни, іноді досить чіткі. У рідкісних випадках корінь верхнього ікла може розщеплюватися на два - присінковий і язиковий. Верхівка кореня часто дещо зігнута. Ознаки кута й кривини емалі виразні. Кореням верхніх ікол на альвеолярному відростку відповідає іклове підвищення.
Висота коронки верхнього ікла – 10-12 мм, ширина - 7-8, довжина кореня – 16-18, присінково-язиковий розмір шийки зуба – 7-8,5, мезіодистальний – 5-6 мм.
Нижні ікла менші за верхні. Відрізняються від них вужчою коронкою та сплощеним у поперечному напрямку коренем зуба. Менш чіткий, ніж на верхніх іклах, головний горбок краю зуба зміщений мезіально. Кути коронок також різні; мезіальний чіткіший за дистальний, він тупий або прямий, в той час як дистальний завжди тупий. Серединний валок і крайові гребені малопомітні. Мезіальний край коронки майже вертикально продовжується в мезіальний контур кореня, дистальний край утворює з контуром кореня вигин; корінь зуба відхиляється дистально.
Язикова поверхня коронки зуба дещо ввігнута, язиковий горбок і валок виразні, але менше, ніж на верхньому іклі. Чим більше розвинений серединний валок, тим менше помітні крайові гребені, і навпаки. Контур язикової поверхні ввігнутий і більш прямовисний, ніж на верхніх іклах. Контур присінкової поверхні має меншу опуклість. Висота коронки з боку присінкової та дистальних поверхонь більша за висоту на язиковій і медіальній (рис. 38)
Контури кореня з присінкової та язикової поверхонь ледь опуклі або прямі. Корінь сплощений у мезіодистальному напрямку, на дистальних поверхнях має чіткі поздовжні борозни. Часто він роздвоюється, при цьому обидва корені
Рис. 38. Нижнє ікло (праве).
Поверхні: а - вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів.
однакові можуть мати довжину й товщину, якщо ж вони неоднакові, то присінковий коротший і товщий.
Порожнина нижнього ікла веретеноподібної форми, менша за порожнину верхнього; порожнина коронки безпосередньо переходить у канал кореня. У корені ікла нижньої щелепи іноді трапляються два канали — присінковий і язиковий.
Висота коронки нижніх ікол становить 9-12 мм, ширина – 6-7, довжина кореня - 12,5-16,5, мезіо-дистальний діаметр основи коронки – 5-6, присінково-язиковий – 7-8 мм.
Природжені аномалії. Верхні та нижні ікла в зубних рядах є стабільними зубами. Іноді трапляються додаткові ікла(частіше верхні), які прорізуються поза зубною дугою (або залишаються в щелепі). Ікла дещо здіймаються над рештою зубів і виступають з рядів у напрямку присінка рота. У випадку краудингуікла можуть мати неправильне положення, найчастіше зміщуючись також у цьому напрямку. Часто спостерігається діастема між іклами та першими малими кутніми зубами, а також між іклами й бічними різцями.
Малі кутні зуби, як і великі, належать до бічних зубів. Тому їх контактні поверхні правильніше називати: мезіальна — поверхня, розташована ближче до середини зубного ряду, і дистальна. Верхні малі кутні зуби найчастіше мають два корені, нижні — по одному. Коронки кутніх зубів своїми змикальними поверхнями стикаються із зубами протилежного зубного ряду. На цих поверхнях підіймаються жувальні горбки - щічні і язикові. Малі кутні зуби, крім розтирання їжі, разом з іклами беруть участь в її роздавлюванні. Тому коронки малих кутніх зубів певною мірою нагадують форму коронок ікол, а змикальна поверхня має лише по два горбки. Верхні малі кутні зуби звичайно більші за нижні. Розрізняють перші й другі верхні малі кутні зуби.
Перший малий кутній зуб з боку присінкової (щічної) поверхні має форму коронки, що нагадує форму коронки ікла; язикова поверхня коронки дещо менша за щічну, діаметр коронки більший у щічно-язиковому напрямку. Посередині різального краю коронки міститься головний горбок, нижчий, ніж у ікол. Від головного горбка під тупим кутом розходяться мезіальна й дистальна частини краю. Щічна поверхня зуба опукла, виразна ознака кривини емалі коронки, яка в цих зубів може бути зворотною. Від головного горбка ріжучого краю до шийки зуба посередині щічної поверхні коронки тягнеться широкий опуклий серединний валок. Від дистальних і бічних кутів коронки відходять до шийки зуба вузькі крайові валки, які біля емалевої межі можуть з’єднуватися з серединним валком. Між крайовими та серединним валками утворюються дві неглибокі борозни; серединний валок розвинений краще, ніж крайові. Ознаки кута коронки для верхніх малих кутніх зубів застосувати не можна через закругленості кутів коронки, а також через невизначеність співвідношення мезіального й дистального країв з різальним краєм коронки. Контактні поверхні коронки утворюють з мезіальною і дистальною поверхнями кореня невеликі кути (рис. 39).
Рис. 39. Перший верхній малий кутній зуб (правий).
Поверхні: а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів.
Корені верхніх малих кутніх зубів сплощені у мезіо-дистальному напрямку. Верхівки коренів найчастіше відхиляються дистально, але трапляються й прямі корені або навіть відхилені медіально. Отже, ознаку положення кореня також можна застосувати не завжди. Досить часто на щічній поверхні кореня видно поздовжню борозну, а іноді - розщеплення щічного кореня на два.
На змикальній поверхні першого верхнього малого кутнього зуба помітні два жувальних горбки — більший присінковий (щічний) і менший язиковий (іноді вони мають однакові розміри). Між ними лежить міжгорбкова борозна, яка не доходить до країв коронки. По краях змикальної поверхні коронки розташовані крайові гребені — мезіальний і дистальний. Кожен з цих гребенів складається з двох частин: присінкової, що відходить від присінкового жувального горбка, і язикової, яка йде від язикового горбка.
Нахил щічного і язикового горбків, а також крайові гребені неоднакові; гребені, що прилягають до присінкового жувального горбка, більші. Міжгорбкова борозна залежить від розвитку гребенів і може бути глибокою, середньою або мілкою. Важливою відмітною ознакою верхніх малих кутніх зубів є мезіальне зміщення язикового горбка.
Язикова поверхня коронки і кореня перших верхніх малих кутніх зубів гладка. Емалево-цементна межа на щічній і язиковій поверхнях проходить дугою, опуклістю до кореня. Змикальна поверхня коронки опукла. Емалево-цементна межа на контактних поверхнях зубів з одним коренем проходить дугоподібно, опуклістю до змикальної поверхні, з двома коренями - має два вигини, відкриті в бік коренів.
Контур щічної поверхні коронки верхнього малого кутнього зуба рівномірно опуклий або нахилений у язиковому напрямку. У ділянці шийки зуба контур коронки на щічній і язиковій поверхнях може підійматися. Контур язикової поверхні коронки має аналогічні особливості. З бічної поверхні добре помітно співвідношення щічного та язикового жувального горбків, яке може бути трьох типів: щічний горбок набагато вищий за язиковий; щічний горбок трохи більший за язиковий; горбки однакові.
Верхні малі кутні зуби можуть мати один, два, а то й три корені. Ступінь диференціації кореневої системи різний: слабкий - наявні лише борозни; середній - часткове розщеплення кореня на два; великий - формування двох коренів; дуже великий - утворення трьох коренів (з них язиковий корінь округлий, два щічних сплощені).
Порожнина коронки верхніх малих кутніх зубів досить велика, наближається до циліндричної форми й відповідно до горбків має два виступи. Щічний виступ довший за язиковий. Порожнина коронки поступово переходить у канали коренів зуба. Якщо корінь один, то його канал стиснений у мезіо-дистальному напрямку.
Висота коронки першого верхнього малого кутнього зуба по щічній поверхні становить 7,5-9 мм, язиковій – 6-8, ширина коронки - 6,5-7, довжина кореня - 12-16, мезіо-дистальний розмір коронки - 4,8-5,5, щічно-язиковий - 8,5- 9,5 мм.
Другий малий кутній зуб за формою мало відрізняється від першого, але він трохи менший. Присінкова поверхня коронки опукла, має нечіткий поздовжній валок. Контактні поверхні опуклі (дистальна більше, ніж мезіальна).
Розміри щічної та язикової поверхонь коронки трохи менші, ніж першого малого кутнього зуба. На змикальній поверхні розташовані два майже однакові горбки. Зуб має один конусоподібний, дещо сплощений корінь з неглибокими борознами на бічних поверхнях (дуже рідко корінь розщеплюється на два біля верхівки) (рис. 40).
Висота коронки другого малого кутнього зуба по щічній поверхні - 7,5- 8,5 мм, язиковій - 6,5-7,5, ширина коронки – 6-7, довжина кореня - 12,5-16,5, мезіо-дистальний розмір шийки зуба - 4,5-5,5, щічно-язиковий – 8-9,5 мм.
Рис. 40. Другий верхній малий кутній зуб (правий).
Поверхні: а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів.
Нижні малі кутні зуби порівняно з верхніми мають менші коронки, але довший корінь, переважно один. Перший і другий нижні малі кутні зуби відрізняються один від одного за формою й будовою більше, ніж верхні.
Перший нижній малий кутній зуб менший за перший верхній. Присінкова (щічна) поверхня. Може бути високий головний горбок, тоді зуб дуже схожий на ікло. По щічній поверхні коронки від головного горбка в напрямку шийки тягнеться поздовжній широкий валок, поступово зменшуючись і зникаючи на середній третині коронки. Від кутів коронки ідуть невеликі й короткі кутові гребені. Коронка на горизонтальному перерізі має овальну форму. Кривина емалі на щічній поверхні коронки опукла, ще більш опукла на язиковій поверхні. Іноді перші нижні кутні зуби мають згладжений контур язикової поверхні (рис. 41).
Рис. 41. Перший нижній малий кутній зуб (правий).
Поверхні: а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів.
На змикальній поверхні є два жувальні горбки, щічний більший за язиковий. Горбки розділені невеликою борозною, розташованою ближче до язикового горбка. Горбки мезіальної та дистальної поверхонь з’єднані валками. Трапляється варіант розмежування, коли від середини щічного горбка до язикового проходить емалевий валок, утворюючи на змикальній поверхні дві ямки.
Контур коронки з присінкової поверхні (норми) майже прямий і дуже відхиляється в язиковому напрямку, контур з язикової поверхні також прямий, його ріжучий край нависає над основою коронки.
Язикова поверхня коронки першого нижнього малого кутнього зуба опукла, її краї рівномірно наближаються до шийки. Посередині різального краю піднімається язиковий горбок. Язикова поверхня кореня гладка й округла. Корінь дещо стиснений у мезіо-дистальному напрямку, його контури прямі або трохи опуклі, на мезіальній і дистальній поверхнях проходять невиразні борозни.
Перший нижній малий кутній зуб найчастіше має один корінь, іноді він подвійний; повне розщеплення кореня трапляється рідко. У двокореневому зубі мезіальний корінь зсунений у щічному напрямку, дистальний - у язиковому. Обидва корені сплощені, іноді на них помітні поздовжні борозни. Часто коронка та корінь зуба розташовані один відносно одного під тупим кутом з нахилом коронки в бік язика. Дуже виразна ознака положення кореня.
Порожнина коронки першого нижнього малого кутнього зуба округла, має два роги, що відповідають горбкам на змикальній поверхні. Канал кореня зуба широкий, іноді роздвоюється.
Висота коронки зуба на щічній поверхні - 7,5-11 мм, на язиковій – 5-6, довжина кореня – 13-16, ширина коронки – 6-8, щічно-язиковий діаметр шийки зуба - 8,2 8,6, мезіо-дистальний - 5,4-5,8 мм.
Другий малий кутній зуб більший за перший. Його коронка напівкуляста, її щічна поверхня рівна. Серединний валок, що тягнеться від головного горбка різального краю коронки, широкий і порівняно плоский.
Язикова поверхня коронки гладка й опукла, контактні поверхні трохи зближуються біля шийки зуба. На змикальній поверхні піднімаються два майже однакові добре розвинені горбки, між якими проходить глибока борозна. Від борозни часто відходить додаткова борозенка, яка ділить язиковий горбок на два, перетворюючи зуб у тригорбковий. Дуже рідко змикальна поверхня може бути чотиригорбковою, а ще рідше - п’ятигорбковою.
Контактні поверхні (мезіальна та дистальна) коронки нагадують зрізану півкулю. На відміну від першого зуба, контури щічної та язикової поверхонь коронки мають форму дуг великого радіуса або можуть бути прямими зі скошенням до змикальної поверхні.
Корінь зуба (найчастіше один конусоподібний) більш розвинений і довший, ніж у першого нижнього малого кутнього. Поздовжні борозни на бічних поверхнях кореня трапляються рідко. Порожнина коронки стиснена в передньозадньому напрямку. Канал один, має лійкоподібне вічко; рідко його верхівкова частина роздвоєна (рис. 42).
Рис. 42. Другий нижній малий кутній зуб (правий).
а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна поверхні; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів.
Висота коронки зуба на щічній поверхні становить 7-9,5 мм, на язиковій - 6,5-9, ширина коронки – 7-8, довжина кореня -14-17, щічно-язиковий діаметр основи коронки - 6,5-9, мезіо-дистальний - 4,5-6,5 мм.
Змикання верхніх і нижніх малих кутніх зубів відбувається таким чином, що кожен нижній зуб припадає на два сусідніх верхніх.
Природжені аномалії. Трапляється відсутність другого верхнього малого кутнього зуба, а також поява третього, який може розвиватися як у межах зубного ряду, так і поза ним.
У ряду нижніх малих кутніх зубів більш варіабельний (як і у верхніх) другий зуб. Трапляються різні перехідні форми його змикальної поверхні до великих кутніх зубів. Може зовсім не бути малого кутнього зуба чи виникає краудинг. Діастеминайчастіше розвиваються між іклом і першим малим кутнім, дуже рідко - між нижніми малими кутніми зубами.
Великі кутні зуби. Людина має 12 великих кутніх зубів: по три верхніх і нижніх на кожній половині зубної дуги. Розрізняють перший, другий і третій (зуб мудрості) великі кутні зуби. їх розміри поступово зменшуються від першого до третього.
Коронки великих кутніх зубів найбільші серед зубних коронок з великою змикальною поверхнею, на якій розташовано від трьох до п’яти жувальних горбків. Зуби мають по два (нижні) і три (верхні) корені, рідко більше. Великі кутні зуби розташовані в зубній дузі позаду малих, тому їх ще називають задніми. Під час жування вони зазнають великих навантажень (у середньому на перший зуб - 77 кг, на ікло та малий кутній - від 20 до 40 кг).
Верхні великі кутні зуби відрізняються від нижніх за розмірами (вони більші), кількістю коренів (три у верхніх, два у нижніх) і формою коронки. Коронки верхніх зубів мають форму ромба, а борозни між горбками утворюють косо написану літеру Н. Коронки нижніх великих кутніх зубів трохи витягнені вздовж зубного ряду, а борозни між горбками перехрещуються чи нагадують літеру Ж. Розміри поверхні змикання коронок і коренів також поступово зменшуються від першого до третього зуба. Ознаками належності великих кутніх зубів до правої чи лівої половини зубної дуги є: кривина емалі присінкової поверхні коронки має форму схилу в мезіо-дистальному напрямку; зменшення мезіального кута коронки, який помітно виступає в бік змикальної поверхні; чітке відхилення кореня дистально відносно поздовжньої осі зуба.
Перший верхній великий кутній зуб має масивну коронку, яка від шийки зуба розходиться у всіх напрямках до ромбоподібної змикальної поверхні, найбільший розмір якої від щічного проксимального до язикового дистального країв коронки. Щічна поверхня коронки чотирикутна, з поздовжньою щічною серединною борозною, яка варіює від значної заглибини до глибокої канавки, що ділить коронку на дві частини - мезіальну і дистальну.
Язикова поверхня коронки, так само як і щічна, звичайно ділиться серединною борозною на дві половини. Контактні поверхні (мезіальна й дистальна) коронки більші за щічну та язикову. На змикальній поверхні підіймаються чотири горбки: щічно-мезіальний (параконус), щічно-дистальний (метаконус), язиково-мезіальний (протоконус) і язиково-дистальний (гіпоконус). Найстійкішими і найрозвиненішими є язиково-мезіальний і щічно-мезіальний горбки, відокремлені один від одного борознами. Щічно-мезіальна борозна відходить під кутом і відокремлює щічно-мезіальний горбок. У ній розрізняють щічну та мезіальну частини. Друга борозна, язиково-дистальна, дугоподібна, від’єднує язиково-дистальний горбок; має дистальну та язикову частини. Третя борозна коротка, коса, з’єднує дві перші борозни, проходить через центр коронки (її ще називають центральною ямкою). Щічні горбки переважно конічні, язикові — заокруглені. Протоконус звичайно має додатковий горбок, який не досягає змикальної поверхні (рис. 43).
Рис. 43. Перший верхній великий кутній зуб (правий).
Поверхні: а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів.
Зуб має три добре розвинені корені: два щічних (мезіальний і дистальний) і один язиковий. Щічні корені сплощені в мезіо-дистальному напрямку, язиковий (найбільший) округлий.
Порожнина коронки зуба широка і загалом повторює форму коронки. До верхівок усіх горбків відходять випини порожнини, з них найбільший - до язиково-мезіального горбка. Дно порожнини коронки в центрі опукле, а в кутках має три лійкоподібні заглибини, від яких починаються канали коренів. Щічно-мезіальний корінь в 60% випадків має два канали. Найширшим є канал язикового кореня (округлий, великий). З віком порожнина зуба зменшується.
Висота коронки на щічній поверхні становить 6-8,5 мм, довжина коренів – 13-16, мезіо-дистальний розмір основи коронки - 9-11, щічно-язиковий – 11-13 мм.
Другий верхній великий кутній зуб менший за перший. Коронка дещо стиснена в мезіо-дистальному напрямку, і її форма дуже варіабельна. Розрізняють такі варіанти коронки: 1) нагадує коронку першого великого кутнього зуба, але без додаткового горбка; 2) ромбоподібна, язиково-мезіальний і щічно-дистальний горбки зближені, і борозна між ними майже непомітна; 3) з трьома горбками (один язиковий і два щічних) на змикальній поверхні внаслідок злиття язиково-мезіального та щічно-дистального; 4) трикутної форми з трьома горбками (один язиковий і два щічних). Найчастіше трапляються перша й четверта форми коронки. У 5% випадків зуб може бути двогорбковим внаслідок редукції щічно-дистального та щічно-мезіального горбків і розвитку мезіальних.
Щічна поверхня другого зуба майже не відрізняється від першого. На ній також видно щічно-мезіальний і щічно-дистальний горбки й серединну борозну коронки, що переходить у міжкореневу борозну. Щічні корені відхилені дистально.
На язиковій поверхні помітне невелике звуження коронки. Язиковий корінь коротший, ніж у першого зуба, відхилений дистально. Особливістю рельєфу контактних поверхонь є зміщення на дистальній поверхні коронки серединної борозни внаслідок редукції язиково-дистального горбка в дистальному напрямку.
Розташування коренів може бути різним. Найчастіше зуб має три корені, які йдуть паралельно або сходяться чи розходяться. Іноді щічно-мезіальний і язиковий корені зростаються й по лінії зрощення видно поздовжню борозну.
Порожнина коронки відповідає її зовнішній формі. За наявності трьох горбків є три роги порожнини. Якщо щічно-мезіальний і язиковий горбки зрощені, то в зрощеному корені проходять два канали.
Висота коронки другого верхнього великого кутнього зуба – 6-8 мм, ширина – 9-12, довжина коренів – 12-15, мезіо-дистальний розмір основи коронки – 8-11, щічно-язиковий - 10,5-13 мм (рис. 44).
Рис. 44. Другий верхній великий кутній зуб (правий).
Поверхні: а – вестбулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів
Третій верхній великий кутній зуб (зуб мудрості) найбільш мінливий щодо форми та розмірів. Його коронка може досягати розмірів першого або другого великого кутнього зуба, а може бути зовсім невеликою, нагадуючи формою штифтовий зуб. Найчастіше вона має три горбки, рідше чотири, але трапляється й п’ять-шість горбків.
Розміри і форма коренів зуба також досить варіабельні, а їх кількість коливається від одного до чотирьох-п’яти. Найчастіше їх буває три або два, в останньому випадку зростаються щічні корені. Можливе зрощення всіх трьох коренів з утворенням глибоких поздовжніх борозен (рис 45).
Рис. 45. Третій верхній великий кутній зуб (правий).
Поверхні: а – вестибулярна; б – медіальна я; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів.
Порожнина зуба відповідає його формі. У чотиригорбковому зубі порожнина має чотири роги, із зменшенням кількості горбків зменшується також кількість рогів - до одного рога в одногорбковому зубі. Незалежно від зрощення корені найчастіше мають три канали. У штифтовому зубі, як правило, один канал.
Висота коронки не перевищує 6 мм, ширина коливається в незначних межах, довжина коренів становить 9-10 мм.
Коронка нижніх великих кутніх зубів має кубічну форму. На змикальній поверхні розташовані чотири горбки, проте їх кількість може варіювати від трьох до шести. Зуби мають два корені — мезіальний і дистальний.
Перший нижній великий кутній зуб. З боку щічної поверхні зуба видно невелике звуження коронки в напрямку кореня, три ЇЇ частини, поділені двома борознами.
Язикова поверхня коронки поділена поздовжньою борозною на дві приблизно рівні частини. Щічна поверхня коронки нахилена в язиковому напрямку. Контури щічної та язикової поверхонь опуклі, дугоподібні. На мезіальній і дистальній поверхнях коронки поблизу ріжучого краю видно короткі неглибокі борозни. Контактна фасетка на мезіальній поверхні розташована на щічно-мезіальному горбку, на дистальній - на дистальному. Коронка зуба нахилена в бік порожнини рота.
Змикальна поверхня майже квадратна і найчастіше має чотири горбки: два щічні (мезіальний і дистальний) і два язикові (мезіальний і дистальний), відокремлені один від одного чотирма борознами (мезіальною, щічною, дистальною, язиковою). Усі борозни сходяться, утворюючи центральну ямку. Рідше трапляються п’ять жувальних горбків; у цьому разі на змикальній поверхні розрізняють поздовжню борозну й поперечну, яка починається на щічній поверхні, перетинає змикальну поверхню і закінчується на язиковій. Щічно-дистальна ділянка може мати додаткову борозну; тоді розрізняють три щічних і два язикових горбки.
Зуб має два корені — мезіальний і дистальний. Мезіальний (передній) корінь широкий, клиноподібної форми, з країв має виразні гребені, між якими пролягає западина. Верхівка звичайно відхилена дистально. Дистальний корінь вужчий і коротший за мезіальний, поверхня його плоска або рівномірно опукла. Іноді дистальний корінь розщеплений на два - щічний та тонший і коротший - язиковий (рис 46).
Рис. 46. Перший нижній великий кутній зуб (правий).
Поверхні: а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів.
Порожнина коронки має форму куба з чотирма-шістьма рогами в напрямку жувальних горбків. Найбільш об’ємним рогом є щічно-мезіальний, а найвищими - щічні. Мезіальний корінь, як правило, має два канали, у дистальному корені два канали трапляються в половині випадків.
Висота коронки першого нижнього великого кутнього зуба – 6-8 мм, мезіо-дистальний розмір – 10-13, щічно-язиковий – 9-12, довжина коренів – 13-15,5 мм.
Другий нижній великий кутній зуб менший, ніж перший, але має таку саму форму. Щічна поверхня коронки поділена на дві випуклі частини виразною вертикальною борозною, що проходить посередині. Додатковий горбок буває рідко.
На язиковій поверхні іноді трапляється мезіо-лінгвальне підвищення, яке розташоване на язиково-мезіальному горбку та може досягати великих розмірів і мати власний корінь. Зливаються корені рідко. Добре помітна ознака положення кореня.
Порожнина коронки має форму куба з чотирма рогами, направленими в бік жувальних горбків. У мезіальному корені є два канали, у дистальному - звичайно один, дуже рідко два. Висота коронки становить 6-8,5 мм, мезіо-дистальний розмір – 9-12, щічно-язиковий – 8-11, довжина коренів – 13-15,5 мм (рис 47).
Рис. 47. Другий нижній великий кутній зуб (правий).
Поверхні: а – вестибулярна; б – медіальна; в – лінгвальна; г – вестибуло-лінгвальний розпил; д – мезіо-дистальний розпил; е – ріжуча поверхня; 1, 2, 3 – форми аналогічних поперечних зрізів.
Третій нижній великий кутній зуб може бути різним як за формою, так і за розмірами. Проте кількість варіантів менша, ніж у такого самого зуба верхньої щелепи. Зуб менший за два інші нижні великі кутні, але більший, ніж верхній третій зуб.
На змикальній поверхні коронки в 50% випадків формується чотири жувальних горбки, в 40% - п’ять, у 10% - від трьох до шести горбків.
Коренів найчастіше два, але вони часто зливаються в один конусоподібний. Трапляються зуби з кількома недостатньо розвиненими коренями.
Порожнина коронки неправильної форми, роги відповідають кількості й розташуванню жувальних горбків. Якщо коренів два, у мезіальному може проходити два канали, в дистальному, як правило, один.
Природжені аномалії. Верхні великі кутні зуби розташовані в зубній дузі майже на прямих або трохи зігнених розбіжних лініях, тому кут нахилу зубів збільшується від першого до третього. Стабільним у верхньому ряду є перший, мінливими - другий і особливо третій великі кутні зуби. Часто трапляються гіподонтія -відсутність третього зуба, ретенція (непрорізування), аномалії розташування, дистальне або щічне відхилення. Рідше розвивається гіперодонтія, коли з’являється четвертий зуб або недорозвинений і прирослий до третього з утворенням дистомолярного горбка.
У нижній зубній дузі великі кутні зуби розташовані по прямій лінії. Стабільним, як і у верхньому зубному ряду, є перший зуб, варіабельним - третій. Можливі різні аномалії розташування, особливо третього великого кутнього зуба, а також його природжена відсутність чи ретенція. Трапляються випадки четвертого зуба.
Вертикальні осі коронок верхніх і нижніх великих кутніх зубів нахилені в протилежних напрямках. Під час змикання щелеп ряд верхніх зубів у нормі накладається на ряд нижніх, трохи зміщуючись дистально, внаслідок чого кожен зуб стикається з двома — відповідним йому і наступним.
Молочні зуби є тимчасовими й функціонують до заміни їх постійними (до 13-14 років). Загалом повторюють будову постійних, але вони менші, їхня емаль має ледь блакитний відтінок, корені коротші, у різців та ікол — заокруглені, у великих кутніх - дуже сплощені, із загостреними верхівками. Коронка різко відмежована від кореня. Тонкі корені молочних зубів розташовані вертикально й тому не перешкоджають розвитку позаду них постійних зубів, а в багатокореневих зубів корені розходяться в боки. До часу випадання молочних зубів їх корені майже повністю розсмоктуються. Через нетривале існування коренів у молочних зубів немає виразних ознак положення кореня. Ознаки кривини емалі коронки й кута коронки досить чіткі, завдяки чому можна визначити, до якої половини зубної дуги належить зуб. Порожнини зубів достатньо великі. Серед молочних зубів на кожній половині щелепи розрізняють два різці, одне ікло і два великих кутніх зуби.
Верхні різці схожі на постійні, проте менші, мають низьку коронку, горбки розвинені слабко або їх зовсім немає. Коронка присереднього різця широка, дистального - вузька. Присінкова поверхня опукла, дистальний край закруглений. Язиковий горбок зуба добре помітний, але, як правило, не поділений на горбки. Корені зубів тонкі, округлі, у мезіальних різців верхньої щелепи корені стиснені з боків. На бічних поверхнях коренів проходять поздовжні борозни. Анатомічні ознаки зубів чіткі.
Нижні різці також схожі на аналогічні постійні, але менші. Бічний різець має ширшу коронку, ніж присередній. Горбки зубів на язиковій поверхні розвинені гірше, ніж у верхніх різців. Ознака кута коронки виразніша на бічному різці. Корені нижніх різців сплощені, на бічних поверхнях мають поздовжні борозни. Верхівки коренів часто відхиляються в бік присінка. Нижні молочні різці можуть зрощуватись як один з одним, так і з сусіднім іклом.
Ікла формою та рельєфом поверхонь дуже схожі на постійні ікла, але відрізняються за розмірами. Верхні молочні ікла мають списоподібну коронку й корінь у вигляді конуса. Нижні ікла більше нагадують різці, кути їхньої коронки заокруглені, а контактні поверхні розходяться менше. Корінь нижніх ікол сплощений, з поздовжніми борознами.
Верхні великі кутні зуби відрізняються від аналогічних постійних зубів. Вони мають по три корені (два щічних і один язиковий), як і постійні. Проте корені розходяться в боки більше, оскільки між ними розташовані зачатки постійних малих кутніх зубів. Коронка першого великого кутнього зубамає два варіанти будови, які трапляються однаково часто. У першому варіанті вона нагадує коронку першого малого постійного малого кутнього зуба, тобто має на поверхні змикання щічний і язиковий горбки, розмежовані борозною. Щічний горбок має три невеликі виступи, язиковий менший за нього, але помітніше виступає над змикальною поверхнею.
Другий великий кутній зуб верхньої щелепи має коронку, яка за будовою схожа з коронкою першого верхнього постійного великого кутнього зуба. Над нею підіймаються чотири горбки, додатковий аномальний горбок (Карабеллі) трапляється приблизно в 90% випадків.
Нижні великі кутні зуби відрізняються один від одного за формою і будовою. Коронка першого має на змикальній поверхні чотири горбки. Коронка другого за формою подібна на коронку першого нижнього постійного великого кутнього зуба і
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 1106 | Нарушение авторских прав
|