АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічні симптоми захворювань органів травлення

ЛЕКЦІЯ №11

(лікувальна справа)

Спостереження і догляд за пацієнтами із захворюваннями органів травлення.

План

1. Клінічні симптоми захворювань органів травлення: біль у животі, відрижка, печія, нудота, блювання, порушення апетиту, метеоризм, пронос, закреп, шлунково-кишкові кровотечі.

- Шлунково-кишкові кровотечі: симптоми, долікарська допомога.

- Метеоризм: визначення, причини, заходи профілактики. Показання і протипоказання до застосування газовивідної трубки.

2. Особливості спостереження і догляду за пацієнтами з порушеннями функцій органів травлення.

3. Промивання шлунка: показання і протипоказання, види зондів, способи промивання.

4. Клізми: види (очисна, сифонна, олійна, гіпертонічна, лікувальна), показання, протипоказання до їх застосування.

- Право пацієнта на отримання інформації про призначену процедуру та необхідність його згоди на проведення.

1. Клінічні симптоми захворювань органів травлення: біль у животі, відрижка, печія, нудота, блювання, порушення апетиту, метеоризм, пронос, закреп, шлунково-кишкові кровотечі.

- Шлунково-кишкові кровотечі: симптоми, долікарська допомога.

- Метеоризм: визначення, причини, заходи профілактики. Показання і протипоказання до застосування газовивідної трубки.

Клінічні симптоми захворювань органів травлення.

Біль у животі – ознака захворювань органів черевної порожнини (шлунка, 12-палої кишки, печінки, жовчного міхура, підшлунковоїзалози, кишок, селезінки, захворювання та ушкодження очеревини, гостра хірургічна патологія). Болівиникають внаслідок спазму гладеньких м'язів травних органів при подразненні їх больових рецепторів різними зовнішніми чинника­ми - харчові продукти, лікарські засоби, мікроби, отруйні і токсичні речовини, а також внутрішніми факторами - гістамін, вільні радикали, серотонін, аутоімунні комплекси, алергени, перекисні сполуки, продукти недоокисленого обміну речовин, які утворилися в процесі розвитку різноманітних патологічних про­цесів.

Класифікація проявів болю:

За особливостями прояву розрізняють болі ниючі, колючі, стискуючі, оперізуючі, здавлюючі.

За інтенсивністю вирізняють: помірні, інтенсивні, надмірні, приступоподібні болі.

Болі можуть проявлятися генералізовано (по всьому животу), або відчуватись лише в окремих його ділянках, виникати натще або в інші періоди доби, зокрема, вночі (голодні, нічні бо­лі), відчуватися хворими постійно або епізодично, віддавати (іррадіювати) в інші ділянки тулуба (лопатки, шия, поперек, під ключиці).

Допомога при болю в животі:

- вкласти хворого в ліжко;

- викликати лікаря;

- спостерігати за його станом і положенням у ліжку.

Забороняється:

- прикладати хворому грілку при болю нез’ясованого походження;

- ставити клізми;

- давати ліки без призначення лікаря.

Відрижка – це раптове видалення повітря або шлункового вмісту зі стравоходу або шлунка в ротову порожнину. Це частий симптом різних хвороб шлунка, дванадцятипалої кишки, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, може бути наслідком аерофагії (ковтання надлишку повітря при швидкій їді, неврозах), порушення прохідності воротаря, різкого опущення шлунка, гастриту.

Для тамування відрижки застосовують теплові процедури на епігастрій (грілку, напівспиртовий компрес, приймають півсклянки теплого водного настою квіток ромашки, листя м’яти перцевої, плодів кропу запашного, коренів валеріани). Пацієнту рекомендують вживати мінеральну воду, розчин магнезії.

Згага (печія) – відчуття печіння в ділянці стравоходу або епігастрію, яке виникає внаслідок потрапляння кислого вмісту шлунка в стравохід. Найчастіше печія з'являється у хворих з підвищеною секреторною активністю шлунка, однак вона може відчуватися і у хворих з нормальною і навіть зни­женою кислотністю шлункового вмісту, що зумовлено порушенням евакуаторної функції шлун­ка та спричинює викид шлункового вмісту в порожнину рота. У деяких хворих печія виникає при вживанні цукру, меду, чорного хліба, жирної, солоної їжі.

Зменшити відчуття печії можна за допомогою харчових продуктів, які містять у своєму складі слиз або лужні компоненти,— молоко, свіжі вершки, ряжанка, кисіль, рослинна олія, білок курячого яйця, відвар насіння льону, коренів солодки. Їсти треба малими порціями, не вживати грубу, гарячу, дуже кислу, солону, солодку, жирну їжу. Нейтралізувати соляну кислоту шлункового вмі­сту можна вживанням лужних мінеральних вод — Боржомі, По­ляна Квасова, Єсентуки, Лужанська.

Гикавка – раптовий інтенсивний вдих зі своєрідним звуковим супроводженням, спричинений судомним скороченням діафрагми. Гикавка може виникнути внаслідок подразнення діафрагмального нерва при захворюваннях печінки, шлунка, кишечнику, селезінки. Іноді гикавка проявляється приступоподібно, тривалість приступів — від кількох хвилин до декількох днів.

З метою зменшення гикавки можна використати сублінгвальний прийом валідолу або нітрогліцерину, надавити рукою на епігастральну ділянку, короткочасно затримати дихання на висоті глибокого вдиху.

Порушення апетиту: у пацієнтів з захворюваннями органів травлення частіше знижений апетит, що пов’язане зі страхом виникнення болю.

Важливо переконати хворого у необхідності приймання їжі відповідно призначеної дієти у необхідному об’ємі, пояснити йому роль регулярності у прийманні їжі, необхідність дотримання режиму харчування, як лікувального фактора. Сприяти створенню необхідних гігієнічних і естетичних умов харчування пацієнтів.

Нудота — неприємне відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, яке супроводжується надмірним слиновиділенням, фізичною слабкістю, позивом до блювання. Нудота є однією із специфічних суб'єктивних симптомів при різних гострих і хронічних захво­рюваннях органів травлення, може супроводжувати ви­разкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гострий і хронічний гастрит, хронічний холецистит, гепатит, панкреатит, онкологічні хвороби органів травлення.

При появі нудоти необхідно заспокоїти хворого, дати йому випити прохолодної води в суміші із кількома краплями на­стойки м'яти, запропонувати прийняти під язик таблетку валідолу, забезпечити до­ступ у палату свіжого повітря, обмежити хворого від зайвих розмов. При тривалій нудоті слід викликати лікаря.

Блювання – це рефлекторний акт, який обумовлений збудженням блювотного центру і супроводжується мимовільним викиданням вмісту шлунка через стравохід, рот, іноді носові ходи. У деяких ви­падках блювання виникає як захисний рефлекторний акт, спрямований на видалення із шлунка недоброякісної їжі, отруйних, токсичних речовин, кислого шлункового вмісту.

Може бути центрального походження (пухлини мозку, гіпертонічна хвороба, струс мозку) після блювання полегшення не настає; периферичного (внаслідок захворювань травного каналу, отруєння) після блювання настає полегшення.

Допомога при блюванні:

- хворого посадити або вкласти на бік (для профілактики аспірації блювотних мас);

- груди і коліна закривають рушником;

- підставляють миску або лоток;

- якщо у хворого є протези, їх виймають;

- після блювання хворому дають прополоскати рот водою, протирають губи;

- якщо виникає запаморочення – дають понюхати нашатирного спирту;

- проти блювотних подразнень можна дати хворому м’ятних крапель на воді, ковток холодної води, шматочок льоду.

При блюванні в непритомному стані:

- хворого нахилити на бік, забравши при цьому подушку і опустивши підголівник (для профілактики аспірації блювотних мас);

- рукою підтримувати голову пацієнта;

- до рота підставити лоток і підкласти клейонку;

- залишки блювотних мас видалити за допомогою електровідсмоктувача або гумового балона.

Гостра шлункова і кишкова кровотечі:

І період (латентний) – настає з моменту надходження крові у шлунок або кишечник. Характеризується загальними симптомами крововтрати: шум у вухах, запаморочення, загальна слабкість, холодний піт, часте серцебиття, зниження АТ, непритомність.

ІІ період (явний) – поява блювання з кров’ю та чорних рідких випорожнень (мелена). При кровотечах з дистального відділу товстої кишки спостерігається свіжа кров на поверхні калу. Бувають приховані хронічні кишкові кровотечі, які виявляються реакцією на заховану кров.

Долікарська допомога при гострій шлунково-кишковій кровотечі:

- заспокоїти пацієнта;

- заборонити вживати їжу та рідину;

- на живіт покласти міхур з льодом;

- викликати лікаря («швидку допомогу»);

- застосовують коагулянти.

Клінічні симптоми захворювань кишок:

Болі у кишечнику зумовлені спаз­мом гладеньких м'язів внаслідок подразнення інтерорецепторів кишки запальним процесом, токсичними продуктами, порушен­нями функціональної (перистальтичної) діяльності тонкої і товстої кишок.

Метеоризм — відчуття здуття, розпиран­ня живота, зумовлене надмірним газоутворенням у кишечнику. Метеоризм — один із про­відних симптомів гострих і хронічних захворювань шлунка, під­шлункової залози, тонкої або товстої кишки. Іноді може спричинитись функціональними порушеннями у діяльності нервової системи.

Причини:

- порушення рухової функції кишок внаслідок падіння тонусу і непрохідності;

- зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози;

- дисбактеріоз;

- перші дні після операцій на органах травного тракту, малого тазу;

- посилене газоутворення яке обумовлене зловживання рослинною їжею зі значним вмістом клітковини;

- зниження всмоктування газів кишок при їх нормальному утворенні;

- аерофагія;

- переїдання.

Допомога при метеоризмі:

- в діє­ті обмежують вміст вуглеводів, свіжий хліб, солодощі, горох, квасолю, капусту, рекомендують стіл № 3.

- з вітрогінною метою використовують активо­ване вугілля, або карболен (0,5 - 1 г тричі на день), водну витяжку квіток ромашки, або плодів кропу.

- при тривалій затрим­ці газів у кишечнику застосовують газовідвідну трубку (вводять на 25-30 см, її можна тримати у кишці до 2 год., за необхідності через 1-2 год. процедуру повторюють).

Пронос — збільшення частоти випорожнен­ня кишечнику калом із рідкою консистенцією. Проносами су­проводжуються інфекційні захворювання кишечнику (ентерит, коліт), недуги шлунка і підшлункової залози із зни­женням їх секреторної активності, при надмірній чутливості ки­шечнику до деяких харчових продуктів (молоко, овочі).

Про появу у хворого проносу сповіщають лікаря. Калові маси відправляють на дослідження, до встановлення причини проносу хворого ізолюють. При встановленні діагнозу інфекційного захворювання кишеч­нику хво­рого госпіталізують в інфекційне відділення, а до санепідстанції терміново (не пізніше 12 год.) відправляють екстрене пові­домлення.

Допомога при проносі:

- хворого укладають в ліжко, підкладають пелюшку, клейонку, забезпечують судном, регулярно змінюють натільну і постільну білизну.

- проводять ретельний туалет ділянки заднього проходу після кожного випорожнення. При ознаках запалення шкіри або слизової оболонки цієї ділянки її змащують стерильною обліпиховою олією, синтоміциновою емульсією.

- призначають регідрон, імодіум.

- дієта з достатньою кількістю білків, вітамінів, обмежують вуглеводи, олії, молоко, смажені страви, продукти, багаті на жорстку кліт­ковину.

- з протипроносною метою пропонується застосування водних витяжок рослин, які містять у своєму складі дубильні речови­ни, а також такі, які проявляють в'яжучу і протизапальну дію, — шишки вільхи, кора дуба, гравілат, калган, ожина, кизил.

Закріп – тривала затримка калу в кишках (понад 48 год.).

Види:

1) Атонічний – виникає внаслідок зниженої моторної діяльності кишок.

2) Спастичний – виникає внаслідок спастичного стану товстої кишки.

3) Органічний – пов'язаний з механічною перепоною в кишечнику.

4) Функціональний – виникає внаслідок легкозасвоюваної їжі, гіподинамії.

Закріп може спричинити не лише порушення діяльності кишечнику, але й негативно вплинути на перебіг серцево-су­динних захворювань, органів дихання, сечовидільної системи. Хворим рекомендують збільшення об'єму фізичних вправ, ран­кову гімнастику, масаж живота. У дієтичному харчуванні за­стосовують продукти з вмістом значної кількості клітковини (буряки, чорнослив, банани), а також водні витяжки із рослин з послаблюючою активністю (олександрійський лист, інжир, жостір, ревінь).

Для очищення нижніх відділів кишечнику від калових мас застосовують клізми — очисну, олійну, гіпертонічну, а верхніх — сифонну.

2. Особливості спостереження і догляду за пацієнтами з порушеннями функцій органів травлення.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 3329 | Нарушение авторских прав