АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МСОП ( IUCN)

Тема 3

Міжнародна Класифікація природно-заповідних територій

МСОП (IUCN)

Міжнародний союз охорони природи (МСОП) розробив класифікацію природно – заповідних територій за якою розрізняють такі категорії (Андрієнко та ін., 2001):

Категорія І. Сувора охорона. Це природно–заповідна територія, правління якою спрямоване, в основному, на наукову охорону або охорону дикої природи. Категорія підрозділяється на дві підкатегорії:

Іа. Суворий природний резерват. Це територія з видатними або репрезентативними екосистемами, геологічними або фізико – географічними об’єктами (або видами) і які створюються в основному для наукових досліджень та здійснення моніторингу за станом навколишнього природного середовища.

Задачі управління:

- охорона екотопів, екосистем і видів в настільки непорушеному стані, наскільки це можливо;

- підримання екологічних процесів;

- підтримання генетичних ресурсів у динамічному й еволюційному стані;

- охорона структурних ландшафтних рис та відслонення порід;

- охорона зразків природного середовища для вивчення, екологічного моніторингу і освіти, відвідування яких людьми припинене;

- мінімізація антропогенних впливів;

- обмеження доступу людей.

Критерії відбору заповідних територій:

- достатня площа, яка забезпечутиме цілісність екосистем і виконання поставлених перед нею задач;

- територія має бути в основному вільною від втручань з боку людини і здатною залишатися такою;

- можливість зберігати біорізноманття території шляхом захисту від антропогенного впливу без суттєвого активного менеджменту (див. категорію IV).

Іб. Дика природа. Це велика незмінена або слабозмінена територія, яка зберігає природний характер, без постійного або значного населення, управління якою спрямоване, в основному, на захист дикої природи (охорона без втручання).

Задачі управління:

- гарантувати збереження території для майбутніх поколінь;

- підтримувати основні природні властивості території впродовж тривалого часу;

- забезпечувати доступ людей в такій кількості, щоб не було впливу на територію;

- забезпечувати місцевому населенню, що має тут невелику щільність, ведення традиційного способу життя.

Критерії для відбору територій:

- висока природна якість, відсутність людського впливу і здатність мати такі риси при відповідному управлінні;

- значна екологічна, геологічна, фізико-географічн або інша накова, освітня, пейзажна або історична цінность;

- можливість усамітнення, яке стає доступним відразу після прибуття на територію з використанням тихих, незабруднюючих способів подорожування (тобто без використання моторного транспорту);

- достатня площа для забезпечення таких форм охорони і використання.

Категорія ІІ. Національний парк. Це природно–заповідна територія, призначена для охорони екологічної цілісності однією або більшої кількості екосистем, управління якою спрямоване, в основному, на охорону екосистем і туризм.

Задачі управління:

- охорона природних і мальовничих територій національного і міжнародного рівня для духовних, наукових, освітніх, рекреаційних або туристичних цілей;

- увіковічення в максимально природному стані репрезентативних зразків фізико-географічних регіонів, біотичних угруповань, генетичних ресурсів і видів;

- виключення експлуатації і запобігання їй або діяльності, шкідливій для цілей заповідання;

- забезпечення відвідування для духовних, освітніх, культурних і рекреаційних цілей на рівні, який підтримує територію в природному стані;

- підтримання поваги до екологічних, геоморфологічних, сакральних та естетичних рис, які були основою для заповідання;

- забезпечення потреб місцевого населення, які не суперечать іншим задачам заповідання.

Критерії відбору території:

- вона повинна бути репрезентативною для природного регіону, мати об’єкти або ландшафти з рослинами і тваринами, екотопами і геоморфологічними ділянками, що мають особливе духовне, наукове, освітнє, рекреаційне і туристичне значення;

- достатньо велика площа з однією або декількома екосистемами, суттєво не зміненими антропогенними факторами.

Категорія ІІІ. Пам’ятка природи. Це природно–заповідна територія, яка містить один або більшу кількість видатних природних або природно-культурних об’єктів з унікальною цінністю завдяки їх рідкісності, типовості, естетичним якостям або культурному значенню.

Задачі управління:

- охорона або довічний захист специфічних природних об’єктів через їх високу природну ціннність, унікальність або типовість, а також - супутні духовні цінності;

- забезпечення, при можливості проведення досліджень, освітньо-екологічної роботи, громадської оцінки;

- виключення експлуатації і запобігання їй або діяльності, шкідливій для цілей заповідання;

- надання місцевому населенню вигод, які сумісні із завданням управління.

Критерії відбору територї:

- має містити один або більшу кількість визначних об’єктів (наприклад, водоспади, печери, кратери, шари з викопними рештками організмів, піщані дюни і морські об’єкти, з унікальною або з унікальною або репрезентативною фауною і флорою;

- наскельні малюнки, археологічні ділянки або природні ділянки, які мають традиційне значення для міцевого населення;

- достатньо великі розміри для того, щоб охороняти цілісність об’єкта і його безпосереднє оточення.

Категорія ІV. Територія управління екосистемами (видами). Це ділянка землі або акваторії, на якій здійснюються регуляторні втручання з метою підтримання екотопів в стані, який відповідає вимогам певних видів рослин і тварин.

Задачі управління:

- гарантування і підтримання властивостей екотопів, які необхідні для охорони важливих видів, біотичних угруповань та фізичних властивостей середовища у випадках, коли це вимагає певних дій з боку людини з метою оптимізації менеджменту;

- сприяння науковим дослідженням і моніторингу середовища як першочергові дії, пов’язані із невиснажливим менеджментом ресурсів;

- сприяння розвитку громадської освіти і позитивного ставлення людей до природи;

- припинення дій, шкідливих для цілей охорони;

- забезпечення людям, що мешкають на цій території, вигод, які сумісні з іншими задачами управління.

Категорія V. Територія охорони ландшафту. Цеприродно– заповідна територія (суші або акваторії), де взаємодія людини і природи створила особливу територію із значною естетичною, екологічною і часто високою біологічною різноманітністю, управління якою спрямоване, в основному, на охорону ландшафту (в тому числі й морського) і рекреацію.

Задачі управління:

- підтримання гармонійної взаємодії природи і суспільства шляхом охорони ландшафту;

- підтримання такого стилю життя і економічної діяльності, при яких зберігаються гармонійні відносини з природою, з існуючим соціальним і культурним устроєм населення;

- збереження різноманіття і екотопів;

- припинення негативного впливу на ландшафти;

- забезпечення розвитку таких видів рекреації і туризму, які не чинять негативного впливу на екотопи;

- підтримання наукових і освітніх дій, які сприяють росту добробуту населення;

- підвищення добробуту населення шляхом надання йому певних вигод та забезпечення природними продуктами (лісом, водою, ягодами і т.д..

Категорія VІ. Територія охорони ресурсів. Це природно–заповідна територія, управління якою спрямоване переважно на стале використання природних ресурсів.

Задачі управління:

- охорона та підтримання біологічного різноманіття та інших природних цінностей території тривалий час;

- сприяння екологічно обгрунтованим технологіям сталого виробництва;

- охорона запасів природних ресурсів від відчуження з метою використання землі, шкідливого для біологічного різноманіття території;

- внесення вкладу у регіональний і національний розвиток.

Критерії для відбору території:

- мінімум дві третини мають знаходитись у природному стані і в майбутньому передбачається для утримання в такому ж стані;

- вона має бути достатньо великою, щоб витримати неруйнівне використання ресурсів без шкоди для її загальних довгострокових природних ціннотей;

- адміністрація має знаходитись на цій території або поблизу.

Крім вище наведенених шістьох категорій є ще додаткові категорії:

Категорія VІІ. Антропологічні (антропічні) резервати. Цетериторії, на яких створюються умови для проживання корінних груп населення та їхнього традиційного господарювання.

Категорія VІІІ. Території багатоцільового використання.

Є ще дві категорії з міжнародним статусом:

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 389 | Нарушение авторских прав