АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Легеневі об'єми і життєві ємності легень

Зовнішнє дихання характеризують такі показники, як дихальний об'єм, резервні об'єми вдиху і видиху, життєва ємність легень.

Дихальний об'єм (ДО) – це та кількість повітря, яку людина вдихає і видихає при спокійному диханні. У дорослої людини він складає в середньому 500 мл. (0,3-0,8 л; 10-20 % ЖЄЛ).

Резервний об'єм вдиху (РО _вдиху) - це та максимальна кількість повітря, яку людина може додатково вдихнути після спокійного вдиху. Це приблизно 2500 мл. (1,5-2 л; 45-50 % ЖЕЛ)

Резервний об'єм видиху (РО _видиху) - це та кількість повітря, яку людина може додатково видихнути після спокійного видиху. Він складає в середньому 1000 мл. (1-1,5 л; 25-35 % ЖЕЛ).

Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) – найбільша кількість повітря, яке людина може видихнути після максимально глибокого вдиху.

ЖЄЛ = ДО + РОвд + РОвид

ЖЕЛ трохи вища у чоловіків і становить 4000-4500 мл, а у жінок – 3000-3500 мл. Крім того, ЖЄЛ залежить від віку, зросту, маси, тренованості людини.

Після максимально глибокого видиху в легенях залишається повітря, яке називається залишковим об'ємом (ЗО) (1 – 1,5 л; 25-35 % ЖЕЛ).

Загальна ємкість легенів (ЗЄЛ) – кількість повітря, яке міститься в легенях на висоті максимуму вдиху: ЗЄЛ = ЖЕЛ + ЗО; (4,5-6,5 л.)

Об'єм дихальних шляхів - "мертвий простір" (МП) дорівнює в середньому 140-150 мл.

Функціональна залишкова ємкість (ФЗЄ) – кількість повітря, яка залишається в легенях у кінці видиху: ФЗЄ = РОвид + 30 · (2,5-3,5 л)

Дихальний цикл складається з вдиху, видиху і дихальної паузи.

Частота дихальних рухів – 16-20 за одну хвилину.

Газообмін в легенях відбувається внаслідок дифузії кисню з альвеолярного повітря в кров (близько 500 л на добу) і вуглекислого газу СО₂ з крові в альвеолярне повітря (близько 450 л на добу).

Газообмін у легенях людини відбувається на площі 50-90 м2. Товщина легеневої мембрани становить 0,4-1,5 мкм. Газообмін через цю мембрану залежить від:

§ поверхні, через яку відбувається дифузія;

§ товщини мембрани;

§ градієнту тиску газів у альвеолах та крові;

§ коефіцієнту дифузії;

§ стану мембрани.

В альвеолярному повітрі парціальний тиск кисню дорівнює 105 мм рт. ст., а у венозній крові, яка притікає до альвеол напруження кисню лише 40 мм рт. ст. Різниця тисків 65 мм орт. ст. зумовлює дифузію О2 з альвеол у кров.

Градієнт тиску СО2, протилежний за напрямком кисневому. В альвеолярному повітрі парціальний тиск СО2 складає 40 мм рт. ст. У венозній крові напруження СО2 дорівнює 46 мм рт. ст. Різниця тисків 6 мм рт. ст. визначає дифузію молекул СО2 з венозної крові в альвеоли.

Невеликий градієнт цілком достатній, так як розчинність СО2 в 20-25 разів більша, ніж у кисню. Тому після проходження крові через легеневі капіляри напруження СО2 у ній майже дорівнює парціальному тиску СО2 в альвеолах.

Об'єм газу, який проходить через аерогематичний бар'єр за 1 хвилину при різниці тисків газу з обох боків бар'єру в 1 мм рт. ст. називається дифузною здатністю легенів. Деякі вчені використовують термін – фактор проникності. Дифузійна здатність легенів у людини для кисню дорівнює 25 мл О2/хв мм рт. ст.

Встановлено, що дифузійна здатність легенів зменшується з віком. Впливає на дифузійну здатність і положення тіла. Так у лежачому положенні дифузійна здатність легенів на 15-20 % більша, ніж у сидячому.

Головними факторами, які визначають дифузійну здатність легенів є:

§ ступінь проникності аерогематичного бар'єру для газів;

§ площа дифузійної поверхні;

§ час контакту крові з альвеолярним повітрям.

Ступінь проникності аерогематичного бар'єру для газів залежить у першу чергу від його товщини, яка в нормі дорівнює в середньому 1 мкм. Чим більша товщина бар'єру – тим менша проникність і навпаки. Крім цього має значення і розчинність газів у аерогематичному бар'єрі.

Площа дифузійної поверхні легенів у нормі складає біля 100 м2 за рахунок наявності 300 млн альвеол. Час контакту крові з альвеолярним повітрям складає в середньому 0,8 сек. Цього часу достатньо, щоб напруження кисню в крові, яка протікає через легеневий капіляр, врівноважилось з парціальним тиском кисню в альвеолах. При важкій фізичній роботі, коли час контакту крові з альвеолярним повітрям скорочується, спостерігається недонасичення крові киснем у легенях.

Парціальний тиск СО2 альвеолярного повітря вирівнюється з напруження СО2 в крові через 0,1 с. Тому за фізичного навантаження дифузія СО2 з крові в альвеоли суттєво не змінюється.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 378 | Нарушение авторских прав