АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПІДЦАРСТВО ОКСИФОТОБАКТЕРІЇ – OXYPHOTOBACTERIA

Під царство окифотобактерії включає відділ дуже давніх живих організмів – ціанобактерій, які називають також синьозелені водорості.

Ціанобактерії, або синьозелені водорості (Cyanobacteria), належать до фототрофних прокаріот. Незважаючи на те, що їх організація наближається до прокаріот (будова кліин, наявність мурена, здатність фіксувати азот), є і відмінності від бактерій: наявність фото системи ІІ, організація пігментної системи, аналогічної до червоних водоростей; фотосинтез з виділенням кисню, водний (переважно прісноводний) спосіб життя.

Будова. Клітини – за формою округлі, еліптичні, циліндричні – можуть залишатися одиночними, об’єднуватися в колонії або утворювати багатоклітинні нитки.

Клітинна стінка досить товста, містить деяку кількість целюлози, але головними її компонентами є полісахариди та пектинові речовини. Подібно до багатьох прокаріот, клітинна стінка синьозелених водоростей містить мурен (глікопептид). В клітинній стінці є пори для сполучення між клітинами. Зверху клітинної стінки часто виділяється слиз у вигляді товстого чохла, який запобігає висиханню та полегшує ковзання.

Крім того, в ціанобактеріях можливе фіксування атмосферного азоту. Справжні вакуолі з клітинним соком зустрічаються рідко, але в цитоплазмі багатьох видів цих водоростей є газові вакуолі, або псевдо вакуолі. Нитчасті форми водоростей (наприклад, осцилляторія, носток) крім звичайних клітин мають великі вакуолі, наповнені азотом – гетеро цисти. Гетеро цисти здатні фіксувати азот, постачаючи азотистими речовинами інші клітини. Вважається, що ці вакуолі регулюють здатність клітин водоростей плавати в товщі води.

У ціанобактерій знайдені пігменти: хлорофіл а, декілька каротинів та ксантофілів, а також фікобіліни, які модифікують їх забарвлення від синьо-зеленої, фіолетової та червонуватої майже до чорної (сині – фікоцианін та червоні – фікоеретрин). Пігменти розміщуються в одиночних тилакоїдах. Фото синтезуючий апарат ціанобактерій має фото системи І та ІІ, тому здатний до аеробного фотосинтезу з виділенням кисню. Продукти фотосинтезу можуть накопичуватися, хоч і в невеликих кількостях. Найчастіше це глюкопротеїд, схожий за хімічним складом на глікоген. Більшість ціанобактерій як автотрофні організми можуть синтезувати всі речовини клітини за рахунок енергії світла. Однако вони здатні до змішаного типу живлення (як гетеротрофи). Для ціанобактерій, як і для бактерій, характерна наявністьнуклеоїда в центральній частині клітини. Як запасні включення в клітині містяться глікоген, волютин, білок цианофіцин.

Розмноження. На відміну від справжніх бактерій, у ціанобактерій які не мають джгутиків, статевого процесу немає.

Вегетативне розмноження одноклітинних та колоніальних форм відбувається за рахунок ділення клітини навпіл (як у бактерій); у нитчастих форм розділення відбувається по гетеро цистах.

Поширення та значення. За рахунок своєї міксотрофності (авто- та гетеротрофний спосіб живлення), а також азотфіксації синьозелені рослини зустрічаються і на суші і у воді. Їх масовий розвиток у воді викликає «Цвітіння» води. При гнитті клітин у воду виділяються токсичні речовини, тому вода набуває неприємного запаху. Завдяки газовим вакуолям цианеї спливають на поверхню води, на які утворюється масляниста плівка, яка не пропускає повітря. Вода стає непридатною для виживання та викликає масову загибель риб (замор). На суші утворюються нальоти на каміннях та деревах. Цианеї входять до симбіозу з з грибами та утворюють лишайники. Серед відносно не багатьох випадків корисного використання людиною ціанобактерій – штучне розведення видів анабена (Anabena oryza) на рисових полях в тропіках з метою збагачення ґрунту сполуками азоту. Внесення в грунт перед посівом анабени підвищує урожайність рису на 50% за рахунок фіксації азоту з атмосфери. Дякі види спіруліни (Spirulina maxima) містять фізіологічно активні речовини, водовмісні гомони та простагландини, та рекомендовані до вживання як харчові добавки.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 358 | Нарушение авторских прав