 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Р о з д і л V
СКЛАДОВІ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ
Стаття 23. Індивідуальна програма реабілітації інваліда
Індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів для повнолітніх інвалідів - медико-соціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів), органи праці та соціального захисту населення, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.
Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.
Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда, дитини-інваліда рекомендаційний характер. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) самостійно вирішує питання про вибір та забезпечення конкретними засобами чи послугами реабілітації, включаючи засоби пересування, вироби медичного призначення, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру, санаторно-курортне лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації.
Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 24. Види реабілітаційних заходів
Відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів можуть здійснюватися такі види реабілітаційних заходів щодо інвалідів, дітей-інвалідів:
медичні, які передбачають медикаментозне лікування, відновлювальну терапію, реконструктивну хірургію, ендопротезування, забезпечення виробами медичного призначення, протезуванням, ортезуванням;
фізичні, які передбачають відновлення, покращення, стабілізацію, координацію рухових дій, уміння користуватися протезами, ортезами та іншими технічними засобами реабілітації, що поліпшать самообслуговування, адаптацію інваліда, дитини-інваліда в суспільному житті;
психологічні, які мають на меті психокорекцію якостей і функцій інваліда, його мотивації до життєдіяльності та праці, профілактику негативних психічних станів, навчання прийомів і методів психологічної саморегуляції;
професійні, які передбачають сприяння у професійному навчанні і професійній адаптації;
трудові, які передбачають раціональне працевлаштування і психологічну підтримку в процесі професійної адаптації до виробничих умов;
соціальні, які передбачають соціально-побутову адаптацію і соціально-середовищну орієнтацію, соціальне обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення;
психолого-педагогічні, які передбачають психологічну і педагогічну корекцію розвитку;
фізкультурно-спортивні, які передбачають фізкультурно-спортивну підготовку та адаптацію, організацію і проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять.
Стаття 25. Форми реабілітаційних заходів
Основними формами реабілітаційних заходів є:
надання реабілітаційних послуг;
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення;
матеріальне забезпечення.
Реабілітаційні послуги надаються інвалідам, дітям-інвалідам в установах і закладах системи реабілітації інвалідів, а також у разі потреби за місцем проживання інваліда, дитини-інваліда.
Для забезпечення догляду за інвалідом, дитиною-інвалідом з важкими формами інвалідності у разі тимчасової відсутності осіб, які доглядають за ним (під час хвороби, відпустки, у вихідні дні), органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють відділення тимчасового перебування інвалідів, дітей-інвалідів при установах соціального обслуговування, реабілітаційних установах, а також можуть створювати будинки тимчасового перебування інвалідів.
Порядок здійснення реабілітаційних заходів визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, інших центральних органів виконавчої влади в межах їх повноважень.
Стаття 26. Засоби реабілітації інвалідів (Стаття 26 набирає чинності з 1 січня 2007 року згідно з пунктом 1 розділу IX цього Закону)
Держава забезпечує розробку, виробництво, закупівлю технічних та інших засобів реабілітації, спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
Технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів є:
засоби для пересування;
спеціальні засоби для самообслуговування;
спеціальні засоби для догляду;
спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією;
спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і занять трудовою діяльністю;
протезні вироби (включаючи протезно-ортопедичні вироби, ортопедичне взуття і спеціальний одяг);
спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар.
Виробами медичного призначення є прилади, комплекси, системи обладнання, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя, матеріали або інші вироби, призначені для діагностики, лікування та профілактики захворювань.
Рішення про забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення приймається медико-соціальними експертними комісіями (лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів) на підставі медичних показань і протипоказань, а також соціальних критеріїв.
За медичними показаннями встановлюється необхідність надання інваліду технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності інваліда.
За соціальними критеріями встановлюється необхідність надання інваліду технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення для відновлення втрачених або придбання нових професійних знань, навичок та умінь, соціальної адаптації, занять фізичною культурою і спортом, задоволення духовних потреб, дозвілля.
Державне замовлення на забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом здійснюють у межах своїх повноважень органи праці та соціальної політики, охорони здоров'я.
Перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів та формування відповідного державного замовлення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Діти-інваліди мають пріоритетне право на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.
Вироби медичного призначення, технічні та інші засоби реабілітації, комплектуючі до них, що випускаються в умовах серійного виробництва, підлягають сертифікації в державній системі сертифікації відповідно до номенклатури, що затверджується в установленому законодавством порядку. Забороняється реалізація цієї продукції без сертифіката і знака відповідності, що підтверджують її відповідність вимогам стандартів або інших нормативно-технічних документів.
Сертифікація засобів реабілітації здійснюється органами сертифікації технічних засобів реабілітації і послуг, підпорядкованими центральним органам виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, охорони здоров'я, відповідно до їх повноважень, в установленому законодавством порядку.
У разі реалізації несертифікованої продукції виробник (продавець) несе відповідальність згідно із законом.
Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють розробку, виробництво, реалізацію технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, що компенсують чи відновлюють порушені або втрачені функції організму, а також надають послуги з обслуговування і ремонту зазначеної продукції.
Протезно-ортопедичні підприємства користуються режимом найбільшого сприяння, що полягає у включенні їх продукції до складу державного замовлення, в наданні пільг з оподаткування, виділенні земельних ділянок і виробничих приміщень, які перебувають у державній або комунальній власності, у визначеному законом порядку.
Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють свою діяльність на підставі її ліцензування. Обов'язковою умовою ліцензування є відповідність виробничої бази підприємства заявленій номенклатурі технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, відповідна кваліфікаційна підготовка спеціалістів, наявність повної нормативно-технічної бази, яка регламентує вимоги щодо надійності і технології їх виготовлення, необхідна документація системи контролю якості.
Ліцензування діяльності протезно-ортопедичних підприємств у межах своїх повноважень здійснюють центральні органи виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, охорони здоров'я, які також формують переліки продукції, яка підлягає сертифікації. (Дію статті 27 зупинено на 2006 рік згідно із ЗакономN 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005) Стаття 27. Виплата грошових компенсацій при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів Грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів приреалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідіввиплачуються у випадках, коли передбачений індивідуальноюпрограмою реабілітації інваліда і Державною типовою програмоюреабілітації інвалідів засіб або послуга реабілітації, які повиннібути надані інваліду, дитині-інваліду безоплатно, не можуть бутинадані чи якщо інвалід (законний представник дитини-інваліда)придбав відповідний засіб або оплатив послугу за власний рахунок. Зазначені грошові компенсації призначають і виплачують органипраці та соціального захисту населення з урахуванням дотриманняінвалідом індивідуальної програми реабілітації інваліда. Розміри грошових компенсацій інвалідам, на дітей-інвалідіввизначаються відповідно до вартості технічних та інших засобівта/або послуг реабілітації, виробів медичного призначення, якіповинні бути надані інваліду, дитині-інваліду безоплатно або напільгових умовах згідно з Державною типовою програмою реабілітаціїінвалідів. Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на послуги зреконструктивної хірургії та ендопротезування, технічні та іншізасоби реабілітації, вироби медичного призначення, послуги зреабілітації, професійної освіти при реалізації індивідуальнихпрограм реабілітації інвалідів визначаються Кабінетом МіністрівУкраїни. Стаття 28. Виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічнеобслуговування спеціального автотранспорту та на транспортнеобслуговування виплачуються інвалідам, на дітей-інвалідів, яківідповідно до законодавства мають право на забезпеченняспеціальним автотранспортом. Грошова компенсація на транспортне обслуговуваннявиплачується інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів,які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також якімають право на забезпечення автомобілями і за власним бажаннямвідмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошовукомпенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку зпротипоказаннями для їх керування. Після одержання інвалідом, законним представникомдитини-інваліда спеціального автотранспорту виплата йому грошовоїкомпенсації на транспортне обслуговування припиняється івиплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічнеобслуговування автомобіля. Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічнеобслуговування автомобілів виплачується інвалідам, законнимпредставникам дітей-інвалідів, які забезпечені автомобілямибезоплатно чи на пільгових умовах або які мають право назабезпечення спеціальним автотранспортом безоплатно чи напільгових умовах, але не одержали його і користуютьсяавтомобілями, придбаними за власні кошти. Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічнеобслуговування спеціального автотранспорту та на транспортнеобслуговування призначають і виплачують органи праці тасоціального захисту населення. Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин,ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортнеобслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України. Стаття 29. Виплата грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування Грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки ікомпенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікуваннявиплачується інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів напідставі медичних рекомендацій відповідно до законодавства, щовизначає їх право на безоплатне забезпечення санаторно-курортнимлікуванням. Грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки ікомпенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікуванняпризначає і виплачує місцевий орган виконавчої влади, якийвідповідно до своїх повноважень забезпечує санаторно-курортнелікування інвалідів, категорії яких визначені законом. Порядок виплати і розміри грошової компенсації замістьсанаторно-курортної путівки і компенсації вартості самостійногосанаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом МіністрівУкраїни. Стаття 30. Учасники реабілітаційного процесу Учасниками реабілітаційного процесу є: педагогічні, медичні, соціальні, музичні працівники,психологи, психотерапевти, спортивні тренери, майстри виробничогонавчання реабілітаційної установи, реабілітологи та інші фахівці,пов'язані з реабілітаційним процесом; інваліди, діти-інваліди, які проходять реабілітацію; законні представники інвалідів, дітей-інвалідів. Стаття 31. Основні права інвалідів при проведенні реабілітації При здійсненні реабілітаційних заходів інваліди мають правона: поважливе і гуманне ставлення з боку працівниківреабілітаційних установ; вибір виду реабілітації і реабілітаційної установи; отримання інформації про свої права, обов'язки, умови таформи здійснення реабілітаційних заходів; відмову від реабілітаційних заходів; конфіденційність інформації особистого характеру, в томучислі стосовно особливостей і характеру ураження здоров'я; захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі всудовому порядку. Інваліди, законні представники дітей-інвалідів мають правобрати участь у розробці реабілітаційних заходів. Законніпредставники дітей-інвалідів мають право брати участь у процесіпроведення реабілітаційних заходів. При здійсненні реабілітаційних заходів діти-інвалідикористуються всіма правами, визначеними в цій статті дляінвалідів. Права дітей-інвалідів реалізуються за рішенням чи заучасті їх законних представників. Інваліди, діти-інваліди, які проходять реабілітацію вреабілітаційних установах у сільській місцевості, забезпечуютьсяреабілітаційними установами транспортним обслуговуванням до місцяреабілітації і до місця проживання безоплатно. Стаття 32. Порядок і умови отримання реабілітаційних послуг Інвалідам, дітям-інвалідам, у тому числі з важкими формамиінвалідності, які потребують реабілітації відповідно до висновківмедико-соціальних комісій, створюються необхідні умови дляотримання реабілітаційних послуг. Для отримання реабілітаційних послуг, визначенихіндивідуальною програмою реабілітації інваліда, в реабілітаційнійустанові державної або комунальної форми власності інвалід,законний представник дитини-інваліда повинен звернутися зписьмовою заявою до органу праці та соціального захисту населенняза місцем проживання. Для отримання реабілітаційних послуг у недержавнійреабілітаційній установі інвалід, законний представникдитини-інваліда повинен звернутися до цієї реабілітаційноїустанови. У разі неможливості реабілітації інваліда, дитини-інваліда вУкраїні і за наявності відповідних коштів центральні органивиконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, охорониздоров'я в межах своїх повноважень приймають рішення пронаправлення інваліда, дитини-інваліда на реабілітацію за кордон. Стаття 33. Медична реабілітація Медична реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюєтьсяв лікувально-профілактичних закладах, реабілітаційних установахвідповідного типу. Медична реабілітація включає всі види відновного лікування устаціонарних, амбулаторних і санаторно-курортних умовах,диспансерне спостереження, профілактичні заходи, а такожреконструктивну хірургію, протезування та ортезування. При виникненні у хворих дефекту здоров'я в результатізахворювання або травми, у тому числі при переході захворювання вхронічну стадію, медико-соціальні експертні комісії(лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичнихзакладів - для неповнолітніх) або реабілітаційні установискладають відповідний розділ індивідуальної програми реабілітаціїінваліда. Конкретні обсяги, методи, місце реалізації і строкипроведення реабілітаційних заходів визначаються в індивідуальнійпрограмі реабілітації інваліда. Інваліди, діти-інваліди з важкими формами інвалідності, якізгідно з медичним висновком потребують постійного сторонньогодогляду, забезпечуються медичним патронажем (повсякденноюдопомогою) за місцем проживання (вдома). У разі необхідностімедичний патронаж здійснюють виїзні реабілітаційні бригади. Стаття 34. Рання реабілітація дітей-інвалідів Рання реабілітація дітей-інвалідів раннього віку (до 7 років)спрямовується на зменшення або подолання фізичних, психічнихрозладів та інтелектуальних вад, набуття побутових та соціальнихнавичок, розвиток здібностей, поступову повну або частковуінтеграцію в суспільство. Рання реабілітація забезпечує комплексний підхід додитини-інваліда, який полягає в поєднанні різних видів та формреабілітації, передбачає залучення до реабілітаційного процесубатьків або осіб, які їх замінюють, включає соціальну,психологічну, освітню, консультативну допомогу сім'ям, в якихвиховуються діти-інваліди, за місцем їх проживання (вдома). Рання реабілітація дітей-інвалідів здійснюється відповідно доїх індивідуальних програм реабілітації і супроводжується медичнимі психологічним спостереженням за ними. Стаття 35. Фізична реабілітація Фізична реабілітація передбачає відновлення та/абокомпенсацію втрачених функцій організму, досягнення фізичноїсамостійності та активності, покращення фізичного станужиттєдіяльності інваліда, дитини-інваліда. Фізична реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюєтьсявідповідно до індивідуальної програми реабілітації, якарозробляється на підставі фізичного обстеження та визначаєкомплекс фізичних вправ і рекомендацій інвалідам, дітям-інвалідамстосовно їх послідовності, дозованості, тривалості тощо,спрямованих на поліпшення діяльності організму і координаціївправності рухів, відновлення фізичної дієздатності, підтриманнянормального рівня життєдіяльності. Стаття 36. Психологічна реабілітація Психологічна реабілітація здійснюється за наявностіпсихологічних проблем, пов'язаних з інвалідністю особи, у томучислі у сім'ї, та у випадках виявлення порушень та/або відхилень упсихічній діяльності, поведінці інваліда, дитини-інваліда. Медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультативнікомісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів)або реабілітаційні установи проводять психологічну діагностикуособистості інваліда, дитини-інваліда, визначають в індивідуальнійпрограмі реабілітації інваліда методи, засоби, строки і процедуруїх психологічної реабілітації (консультування, корекції,профілактики, професійної освіти), організують психопрофілактичнута психокорекційну роботу з сім'єю інваліда, дитини-інваліда. При здійсненні психологічної реабілітації інвалідів,дітей-інвалідів з відхиленнями у психічній сфері навчаютьприйомів, методів саморегуляції, самовиховання, самонавчання зметою зниження в реальних умовах життєдіяльності негативнихпсихічних станів, формування позитивних мотивацій, соціальнихустановок на життя та професію. Стаття 37. Соціальна реабілітація Соціальна реабілітація (абілітація) спрямовується наоптимізацію і коригування ставлення інвалідів, дітей-інвалідів досвоїх вад, становища в сім'ї та суспільстві, виховання у нихнавичок до самообслуговування, адаптацію в навколишньомусередовищі. Соціальна реабілітація (абілітація) передбачає навчанняінваліда, дитини-інваліда основних соціальних навичок (особистагігієна, самообслуговування, пересування, спілкування тощо),пристосування побутових умов до потреб інваліда, дитини-інваліда,соціально-побутове влаштування та обслуговування, педагогічнукорекцію для інвалідів, дітей-інвалідів з метою вироблення тапідтримання навичок автономного проживання, стереотипів безпечноїповедінки, опанування навичками захисту власних прав та інтересів,самоаналізу та отримання навичок позитивного сприйняття себе таоточуючих, навичок спілкування, забезпечення автономногопроживання у суспільстві з необхідною підтримкою (соціальний,медичний, юридичний супровід, побутові послуги), протезування,ортезування, забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів технічними таіншими засобами реабілітації, санаторно-курортне лікуваннявідповідно до медичних показань. Інваліди, діти-інваліди з важкими формами інвалідності, якізгідно з медичним висновком потребують постійного сторонньогодогляду, забезпечуються соціальним, педагогічним і психологічнимпатронажем (повсякденною допомогою) за місцем проживання (вдома).У разі необхідності послуги з соціального і педагогічногопатронажу надають виїзні реабілітаційні бригади. Соціальна реабілітація здійснюється відповідно доіндивідуальних програм реабілітації інваліда та в разінеобхідності супроводжується медичним спостереженням заінвалідами, дітьми-інвалідами. Стаття 38. Професійна реабілітація Професійна реабілітація передбачає відновлення знижених абовтрачених професійних функцій, відбір професії та адаптацію до неїінваліда, дитини-інваліда, поновлення трудової діяльності інвалідав колишній або в новій професії. Професійна реабілітація включає заходи із забезпеченнязайнятості інвалідів, експертизи потенційних професійнихздібностей, професійної орієнтації, професійної підготовки,підготовки робочого місця, професійно-виробничої адаптації,раціонального працевлаштування, динамічного контролю зараціональністю працевлаштування і успішністю професійно-виробничоїадаптації. Професійна реабілітація (професійний відбір, професійнаорієнтація, професійна освіта, професійні підготовка,перепідготовка, перекваліфікація, раціональне працевлаштування)спрямовується на забезпечення конкурентоспроможності інваліда наринку праці і його трудового влаштування як у звичайних виробничихумовах, так і у спеціально створених умовах праці. Професійна орієнтація інвалідів у працездатному віці,дітей-інвалідів здійснюється відповідно до індивідуальної програмиреабілітації інваліда для підвищення їх конкурентоспроможності наринку праці, визначення можливостей до професійної підготовки,перепідготовки і наступного працевлаштування. Послуги з професійної орієнтації дітям-інвалідам надаютьспеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати),загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) за участю, уразі необхідності, центрів соціальних служб для молоді,реабілітаційних установ. Професійну орієнтацію інвалідів у працездатному віці, якімають бажання працювати і зареєстровані у державній службізайнятості, може здійснювати державна служба зайнятості. Держава гарантує інвалідам право на безоплатне отриманняпрофесійної освіти і пов'язане з цим обслуговування відповідно доіндивідуальної програми реабілітації інваліда. Інваліди, діти-інваліди з важкими формами інвалідності, якіпотребують спеціальних умов для одержання професійної освіти, засвоїм бажанням можуть навчатися у спеціальних навчальних закладахчи в навчальних закладах загального типу, де створюютьсявідповідні умови згідно з державними соціальними нормативами, та уразі необхідності - за навчальними програмами, адаптованими длянавчання осіб, які потребують корекції фізичного та/або розумовогорозвитку. У разі неможливості здійснювати професійну освіту інвалідів,дітей-інвалідів у загальних і спеціальних навчальних закладах їхнавчання організовується (за їх згодою або за згодою їх законнихпредставників) вдома за індивідуальними навчальними планами, якщоця форма допускається змістом професійного навчання за визначеноюспеціальністю. Професійна підготовка, перепідготовка, підвищеннякваліфікації інвалідів, зареєстрованих у державній службізайнятості, може здійснюватися державною службою зайнятості іпідприємствами, установами, закладами, з якими державною службоюзайнятості укладені договори. Професійна реабілітація інвалідів, дітей-інвалідівздійснюється відповідно до індивідуальних програм реабілітаціїінвалідів та в разі необхідності супроводжується медичнимспостереженням за ними. Стаття 39. Трудова реабілітація Трудова реабілітація передбачає тренування відновленоїмоторної здатності з використанням засобів реабілітації з метоюстворення інваліду, дитині-інваліду умов для праці по можливості узвичайному виробничому середовищі за допомогою індивідуальнихзаходів. Індивідуальні заходи, що розробляються з урахуваннямздібностей і бажань інваліда, дитини-інваліда, повинніпередбачати: створення умов для отримання найвищої можливої професійноїкваліфікації; працевлаштування (професійну освіту, професійні підготовку,перепідготовку, перекваліфікацію), при якому інвалідністьякнайменше заважатиме виконанню професійних обов'язків; пристосування робочого місця (місця навчання) з урахуваннямбезпеки та особливих потреб інваліда; використання спеціальних пристосувань та/або одягу,необхідного у зв'язку з характером інвалідності. Трудова реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюєтьсявідповідно до їх індивідуальних програм реабілітації та в разінеобхідності супроводжується медичним спостереженням за ними. Стаття 40. Фізкультурно-спортивна реабілітація Фізкультурно-спортивна реабілітація спрямовується напідвищення рухової активності, оздоровлення, формуваннякомпенсаторних функцій організму і позитивної мотивації вінвалідів, дітей-інвалідів до суспільної адаптації. Фізкультурно-спортивну реабілітацію, проведення з інвалідами,дітьми-інвалідами фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходіворганізовують центральний орган виконавчої влади у справах молодіта спорту, Національний комітет спорту інвалідів України,центральний орган виконавчої влади у галузі освіти. Інвалідам, дітям-інвалідам послуги з фізкультурно-спортивноїреабілітації реабілітаційними установами державної і комунальноїформ власності надаються безоплатно. Фізкультурно-спортивна реабілітація інвалідів,дітей-інвалідів здійснюється відповідно до їх індивідуальнихпрограм реабілітації та супроводжується медичним спостереженням заними. Р о з д і л VI ФІНАНСОВЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ, ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ Стаття 41. Інформаційне забезпечення системи реабілітації інвалідів Інформаційні ресурси у сфері реабілітації інвалідівформуються у вигляді централізованого банку даних з проблемінвалідності, що містить дані про характер і причини інвалідності,освітній і професійний рівень інвалідів, дітей-інвалідів, складсім'ї, рівень доходів, потребу і забезпечення технічними та іншимизасобами реабілітації, протезно-ортопедичними виробами, виробамимедичного призначення, послугами реабілітації, спеціальнимавтотранспортом, санаторно-курортним лікуванням тощо. Інформаційні ресурси у сфері реабілітації інвалідівформуються і підтримуються в межах своїх повноважень: на центральному рівні - центральними органами виконавчоївлади, які беруть участь у здійсненні державної політики у сферіреабілітації інвалідів; на регіональному рівні - органами виконавчої влади АвтономноїРеспубліки Крим, відповідними управліннями обласних, Київської таСевастопольської міських державних адміністрацій; на місцевому рівні - відповідними підрозділами районних,районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій таорганами місцевого самоврядування. Одержання, використання, поширення та зберіганняконфіденційних даних, що містяться в інформаційних ресурсах,здійснюється з дотриманням вимог законодавства. На підставі даних інформаційних ресурсів органи виконавчоївлади здійснюють соціальний моніторинг, планування і прогнозуванняпотреб інвалідів, дітей-інвалідів у засобах і послугахреабілітації. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуваннязабезпечують доступ інвалідів до інформаційних ресурсів щодозаконодавчо визначених прав інвалідів на реабілітацію, наявнихможливостей для отримання реабілітаційних засобів і послуг,сертифікованої продукції протезно-ортопедичних підприємств тощо. Стаття 42. Фінансове забезпечення системи реабілітації інвалідів Фінансування заходів з реабілітації інвалідів,дітей-інвалідів, витрат на утримання реабілітаційних установздійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів,цільових страхових фондів, засновників реабілітаційних установ,добровільних пожертвувань та інших джерел, передбачених законом. Щорічно при формуванні державного і місцевих бюджетіввизначаються видатки на реалізацію індивідуальних програмреабілітації інвалідів, дітей-інвалідів, а також на функціонуванняреабілітаційних установ - для відповідних розпорядників коштів. Стаття 43. Звітність з питань реабілітації інвалідів Оцінка результатів державної соціальної політики у сферіреабілітації інвалідів, аналіз діяльності органів виконавчоївлади, закладів охорони здоров'я, навчальних закладів,реабілітаційних установ, протезно-ортопедичних підприємствздійснюється на підставі звітних показників. Центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноваженьрозробляють і затверджують звітні показники діяльності підвідомчихмісцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ,організацій, закладів, а також форми і терміни подання нимизвітів. Р о з д і л VII МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО Стаття 44. Організація міжнародного співробітництва Міжнародне співробітництво у вирішенні проблем, пов'язаних зреабілітацією інвалідів, здійснюється центральними органамивиконавчої влади, які беруть участь у здійсненні державноїполітики у сфері реабілітації інвалідів, підпорядкованими їммісцевими органами виконавчої влади, громадськими організаціямиінвалідів у порядку, визначеному законом та міжнароднимидоговорами України, згода на обов'язковість яких надана ВерховноюРадою України. Р о з д і л VIII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕАБІЛІТАЦІЮ ІНВАЛІДІВ Стаття 45. Відповідальність за порушення законодавства про реабілітацію інвалідів Особи, винні у порушенні законодавства про реабілітаціюінвалідів, несуть відповідальність згідно із законом. Р о з д і л IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року, крімстатей 15 і 26, які набирають чинності з 1 січня 2007 року. 2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з днянабрання чинності цим Законом: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодоприведення законів України у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, спрямованихна реалізацію цього Закону; забезпечити реалізацію статей 27-29 цього Закону шляхомпоетапного фінансового забезпечення відповідних видатків; розробити державну програму розвитку системи реабілітаціїінвалідів та порядок розміщення державного замовлення на наданняреабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам. Президент України В.ЮЩЕНКО м. Київ, 6 жовтня 2005 року N 2961-IV
Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 306 | Нарушение авторских прав |