АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клініка гострої крововтрати. Медсестринствов хірургії

Медсестринствов хірургії

Теоретичний посібник

Тема: „Гемостаз”

План лекції:

· Поняття про кровотечу та крововтрату, класифікація кровотеч

· Види зупинки кровотеч

· Мета і завдання при наданні ПМД при кровотечі, тактика при зовнішніх та внутрішніх кровотечах

· Проведення тимчасової зупинки кровотечі

Питання до лекції:

1. Що таке крововилив?

2. Який критичний рівень артеріального систолічного тиску у разі крововтрати?

3. Як називається виділення крові з калом?

4. Яка крововтрата небезпечна для життя дорослої людини?

Домашнє завдання:

„Гемостаз”

Література:

1)І.В. Роздольский “Посібник з хірургії” Київ “Здоров’я” 2003 р. стор. 10-34

2) О.М Кіт “Медсестринство в хірургії” Укрмедкнига 2002р. стор. 165

ТАКТИКА МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ПРИ КРОВОТЕЧАХ.

1.Поняття про кровотечу та крововтрату.

Кровотеча - витікання крові з кровоносної судини в результаті порушення цілісності судинної стінки.

Причини кровотечі:

1.Механічне ушкодження стінки судини.

2.Порушення судинної стінки паталогічним процесом (наприклад,

пухлиною.

3.Підвищення артеріального тиску.

4.Порушення процесів зсідання крові.

5.Гепатити різної природи.

Класифікація кровотеч:

І. За причиною виникнення:

1) постагресивна (механічна);

2) паталогічна.

ІІ. За джерелом виникнення:

1) капілярна;

2) венозна;

3) артеріальна;

4) змішана;

5) паренхіматозна

ІІІ. За зв'язком з зовнішнім середовищем;

1) зовнішня;

2) внутрішня;

3) змішана.

IV. За часом виникнення:

1) первинна;

2) вторинна рання (в першу добу після ушкодження);

3) вторинна пізня (в будь який момент після розвитку інфекції в рані).

V.За тривалістю.

1) гостра;

2) хронічна.

VІ.За повторюваністю.

1) одноразова;

2) повторна;

3) багаторазова.

VІІ. За виваженістю прояву:

1) явна;

2) прихована.

Клініка гострої крововтрати.

Прийнято розрізняти триступені гострої крововтрати:

I - легкий ступінь - до 20% ОЦК (до 1л);

II - середньої тяжкості - до 30% ОЦК (до 1,5л);

ІІІ - тяжка крововтрата - більше 30% (більше 1,5л).

Швидка втрата 30% ОЦК веде до гострої анемії., гіпоксії головно­го мозку і може закінчитесь смертю хворого.

Об'єктивні симптоми:

Блідість вологість шкіри, частий і слабкий пульс, прискорене дихання, пониження венозного і артеріального тиску.

Суб'єктивні симптоми:

Головокружіння, сухість в роті, спрага, потємшеїня в очах, нарос­таюча слабкість.

Лабораторні данні:

- зменшення кількості! еритроцитів;

- падіння гемоглобіну;

- зменшення гематокриту.

При поверхневій кровотечі основною ознакою є наявність рани, з якої витікає яскраво-червона кров пульсуючою струминою – артеріальна кровотеча; темно-вишнева кров, що втікає рівномірною струминою – венозна кровотеча.

При ушкодженні великих вен грудної клітки і шиї може настати ускладнення - повітряна емболія.

Клітка внутрішньої кровотечі складається з загальних симптомів зумовлених крововтратою і місцевих ознак, які залежать від локалі­зації джерела кровотечі.

Якщо кровотеча виникає в просвіт порожнини органів і кров ви­ливається через отвір назовні, джерело такої кровотечі важко визна­чити. Так виділення крові через рот може бути зумовлене кровоте­чею з легень, трахеї, стравоходу, глотки:, шлунку, дванадцятипалої кишки.

Тому має значення колір і стан вилитої крові:

-піниста яскраво-червона кров - ознака легеневої кровотечі;

- блювота «кавовою гущею» - ознака дуоденальної або шлункової кровотечі;

- чорни й дьогтьоподібний кал (мелена) є ознакою кровотечі з верхніх відділів ІІЖТ;

- виділення з прямої кишки крові - кровотеча з сигмовидної чи прямої кишки.

З.Клінічні прояви кровотечі:

1. Гематурія - ознака кровотечі сечовивідних шляхів.

2. Гемоперитоніум -- скопиченім крові в черевній порожнині, пов'язане з ушкодженням паренхіматозних органів та судин. На фо­ні крововтрати визначаються місцеві ознаки: живіт обмежено бере участь в акті дихання, злегка болючий, м'який деколи визначається легкий м’язовий захист, слабко вираженні ознаки подразнення оче­ревини; виявляється притуплення перкуторного звуку у відлогах місцях живота.

3. Гемоторакс - скопичення крові в плевральній порожнині, зумовлене кровотечею у зв'язку з травмою грудної клітки і легень. З'являються: задишка, блідість, кашель деколи з кров'ю, при перкусії визначається тупий звук, голосове тремтіння і дихання при аускультації послаблені або відсутні.

4. Гемоперикард - скопичення крові в навколосерцевій сумці, причиною якого є поранення серця. Спостерігається зміщення або зникнення серцевого поштовху і розширення меж серцевої тупості, глухість тонів серця. При наростанні цих ознак може настати тампонада серця.

5. Гемартроз - скопичення крові в порожнині суглоба. При значній ковотечі функція суглобу обмежена, контури його згладженю, а при ушкодженні колінного суглобу балотує наколінок.

4.Методи тимчасової зупинки кровотечі:

1. Зміна пози тіла - підвищене положення кінцівки.

2. Максимальне згибання кінцівки.

3. Пальцеве притиснення артерії у продовж - проводиться в тих випадках, де артерії розміщуються поверхнево й біля кістки.

4. Накладання. давлючої пов'язки. -іі/м/^шхі icfdo.

5. Тампонада рани (застосовується при кровотечах з носа, піхви, прямої кишки, при кровотечах з ран).

6. Накладання джгута.

Правила накладання артеріального джгута:

а) Перед накладанням кінцівку підіймають вгору, щоб викликати відток крові;

б) Джгут не можна накладати безпосередньо на голе тіло, під нього підкладають м'яку тканину без складок;

в) Джгут сильно розтягують і обгортають навколо кінцівки вище місця ушкодження;

г) Перший тур повинен бути найтугішим;

д) Тури джгута не можна перехрещувати, щоб не защемити шкіру

е) Під джгут кладуть записку про час його накладання;

є) Джгут може знаходитись на кінцівці не більше 1,5-2 год. Кожні 30 хв. його потрібно послаблювати, притискаючи артерію вище рани на 5-15хв;

ж) Взимку джгут не можна тримати більше 1 год;

з) Джгут не можна ховати під пов'язку чи одяг взимку;

и) Після накладання джгута потрібно ввести знеболюючі речови­ни; Венозний джгут накладають нижче місця поранення на строк до 6 год.

7. Накладання закрзпгки.

8. Притискання судами в рані пальцями (застосовують в термінових ситуаціях під час операції).

9. Накладання затискача в рані на судину, що кровоточить.

Дата добавления: 2015-11-28 | Просмотры: 472 | Нарушение авторских прав