АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Монополістична конкуренція

Чиста монополія й чиста конкуренція зустрічаються вкрай рідко. Більшість ринкових структур перебуває між двома цими крайностями й припускають змішання монополії й конкуренції.

Монополістична конкуренція має на увазі таку ринкову ситуацію, при якій відносно велика кількість невеликих виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію.

Ознаки монополістичної конкуренції:

1. Володіючи відносно невеликою часткою всього ринку, фірма має обмежений контроль над ринковою ціною. Відсутня взаємна залежність фірм.

2. Таємна змова з метою обмеження обсягу виробництва й штучного підвищення цін майже неможлива.

3. Продукти характеризуються реальними й мнимими розходженнями й відрізняються умовами їхнього продажу.

4. Економічне суперництво спричиняє цінову й нецінову конкуренцію.

5. Вступ в галузь є відносно легким.

Для того, щоб забезпечити собі одержання економічних прибутків у довгостроковому періоді фірми роблять ставку на диференціацію продукту.

Диференціація продукту виступає в наступних формах:

– якість продукту (функціональні особливості, матеріали, дизайн);

– послуги й умови, пов’язані із продажем продукту;

– розміщення й доступність продукту;

– стимулювання збуту й упакування.

Прагнучи домогтися на ринку диференціації продукту, фірми роблять ставку на нецінову конкуренцію.

Нецінова конкуренція означає, що суперництво зосереджується на таких факторах, як якість продукту, реклама й умови, пов’язані із продажем продукту.

а) продукт диференційований, невелика кількість конкурентів;

б) продукт слабко диференційований, велика кількість конкурентів

Оскільки монополістична конкуренція є проміжною формою конкуренції між чистою конкуренцією й чистою монополією, то еластичність попиту фірми залежить від числа конкурентів і від диференційованості продукту.

Ми бачимо, що крива попиту D₂ більш еластична, що означає, що при підвищенні ціни фірма може втратити великий обсяг продажів продукції.

Рис. 6.9 – Фірми, що діють в умовах монополістичної конкуренції:

а) прибуток в короткостроковому періоді; б) збитки в короткостроковому періоді; в) рівновага в довгостроковому періоді

Економічні прибутки (рис. 6.9, а) спонукують нові фірми вступити в галузь, в підсумку, в ході конкуренції ці прибутки можуть бути ліквідовані. Збитки (рис. 6.9, б) викличуть масовий вихід фірм із галузі доти, поки нормальні прибутки не будуть відновлені. Таким чином, у довгостроковому періоді (рис. 6.9, в) ціна P просто покриває витрати на одиницю продукції (точка N).

Висновок: Фірми, що діють в умовах монополістичної конкуренції, мають тенденцію до одержання нормального прибутку в довгостроковому періоді.

Необхідно обережно підходити до цього твердження, оскільки деякі економічні прибутки продовжують існування в довгостроковому періоді:

– якщо фірма виробляє продукт, який складно відтворити;

– якщо фірма має патенти;

– існують бар’єри (у т. ч. фінансові) для вступу в галузь.

У довгостроковому періоді положення рівноваги виробника, що діє в умовах монополістичної конкуренції, є менш суспільно бажаним, ніж фірми, що діє в умовах чистої конкуренції. В умовах монополістичної конкуренції ціна перевищує граничні витрати, що означає недорозподіл ресурсів для даного продукту, й ціна перевищує мінімальні середні валові витрати, що вказує на те, що споживачі не одержують продукт за найменшою ціною, яку допускали б умови витрат.

Диференціація продукту забезпечує спосіб, яким фірми в умовах монополістичної конкуренції можуть компенсувати тенденцію наближення до нуля економічних прибутків у довгостроковому періоді. За допомогою зміни продукту й витрат на рекламу фірма може збільшити попит на свій продукт більшою мірою, ніж виростуть її витрати.

Ставка виробника на диференціацію продукту має й негативні наслідки для споживача. Споживач може «загубитися» серед розмаїтості продукту й почне робити ставку на помилкові орієнтири – один із яких: «Чим дорожче – тим краще». Відсутність стійких економічних прибутків у довгостроковому періоді приводить і до того, що фірми не мають можливості істотно змінювати свій продукт, а найчастіше, готуючись до нового сезону продажів, тільки «наводять блиск» на продукт, поліпшують свій продукт рівно в тому ступені, щоб споживач відчув невдоволення існуючою моделлю.

Стимулювати збут виробник в умовах монополістичної конкуренції може також за допомогою реклами. Якщо диференціація пристосовує продукт до споживчого попиту, то реклама, навпаки, пристосовує споживчий попит до продукту.

Ціль реклами фірми, що діє в умовах монополістичної конкуренції – збільшити свою ринкову частку й підсилити інтерес споживача саме до її диференційованого продукту. Однак, реклама, як правило, марнотратна.

На користь реклами можна привести наступні аргументи:

1. Реклама подає інформацію споживачеві, що допомагає робити розумний вибір.

2. Реклама підтримує національну систему зв’язку, тому що радіо, телебачення, газети, журнали частково фінансуються за рахунок реклами.

3. Реклама стимулює поліпшення продукту.

4. Завдяки вдалій рекламі, фірма розширює виробництво. Незважаючи на те, що загальні витрати зростають, витрати на одиницю продукції зменшуються.

5. Реклама послабляє монопольну владу.

6. Реклама сприяє досягненню повної зайнятості, тому що стимулює високі рівні споживчих витрат.

Проти реклами приводять наступні доводи:

1. Реклама часто заснована на безглуздих твердженнях, які вводять в оману й більше переконують, чим інформують.

2. Витрати на рекламу є відносно непродуктивними й нічого не додають до процвітання суспільства, крім того, реклама відволікає людські й матеріальні ресурси з інших галузей.

3. У зв’язку з рекламою виникають значні зовнішні витрати (дошки оголошень псують пейзаж, зростає споживання тютюну, алкоголю й ін.).

4. Реклама одного виробника зводиться нанівець рекламою іншого, який виробляє аналогічний товар.

5. Велика реклама створює бар’єри для вступу в галузь, а через це, підсилюється влада монополій.

6. Реклама не впливає на рівні виробництва й зайнятості, крім того, витрати на рекламу самі піддані циклічному характеру.

Отже, фірма в умовах монополістичної конкуренції в пошуках максимальних прибутків, фактично, маніпулює трьома факторами: ціною, продуктом і рекламно-пропагандистською діяльністю. Кожна з можливих комбінацій цих факторів створює для фірми різну ситуацію попиту й витрат. Оптимальна комбінація знаходиться, як правило, методом проб і помилок, тому що її складно передбачити.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 360 | Нарушение авторских прав