АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Забруднення водних об'єктів у Чорнобильській радіонуклідній аномалії

У різних країнах світу з самого початку оволодіння ядерними технологіями відбувались ядерні аварії, які призводили до забруднення радіонуклідами природного середовища.

Найбільша за всю історію людства ядерна аварія сталася 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок аварії зруйнувалась активна зона реактора РБМК-1 000 і в навколишнє середовище було викинуто 1,95*10¹⁸Бк радіоактив­них речовин, у тому числі таких екологічно небезпечних довгоіснуючих радіонуклідів, як ⁹⁰Sr, ¹³⁷Cs, ²³⁸Pu, ²³⁹Pu, ²⁴⁰Pu, ²⁴¹Рu, ²⁴¹Am тощо. Землі українського і білоруського Полісся з буйними лісами і родючими угіддями перетворились у техногенну радіонуклідну аномалію. 30-кілометрова зона навколо Чорнобильської АЕС була оголошена територією з обов’язковим відселенням населення. Нижня ділянка р. Прип’яті і верхня частина Київського водосховища були включені в зону відчуження. Дніпро, його притоки та водосховища стали основними шляхами переносу радіонуклідів із забруднених територій у Чорне море.

Уже в перші дні і тижні після аварії інтенсивному радіонуклідному забрудненню були піддані водні об’єкти України і Білорусі. Радіонукліди надходили у складі прямих скидів забруднених радіонуклідами водних мас, з атмосферними опадами та внаслідок змиву з площ водозбору. В перший день катастрофи, тобто 26 квітня 1986 p., радіоактивний слід рухався у північному напрямі, а вже 27 і 28 квітня напрям вітру змінився, і радіоактивна хмара стала поширюватись над Східною та Південно-Східною Європою, у тому числі над значними територіями водозбірної площі Дунаю. З 1 травня повітряні потоки спрямувались у південному напрямі, а радіоактивна хмара, пройшовши над Києвом, поширилась вздовж середньої і нижньої ділянок Дніпра і далі пішла до Чорного моря та Туреччини.

Особливо інтенсивним було забруднення наземних і водних екосистем 30-кілометрової зони ЧАЕС, куди увійшли також нижня течія Прип’яті і верхня частина Київського водосховища. Аварія на ЧАЕС призвела до різкого погіршення радіоекологічної ситуації в басейні Дніпра. Характер радіоактивних викидів із зруйнованого реактора визначав як загальну радіоактивність, так і радіонуклідний склад води на різних етапах після чорнобильського вибуху. Рівень загальної радіоактивності води спочатку визначався в основному вмістом йоду (¹³¹J). Протягом першого місяця після аварії його внесок у загальну радіоактивність становив 80-90 %, в червні – 30 %. Починаючи з другої половини червня, в залежності від міри розпаду ¹³¹J, рівень загальної радіоактивності визначався такими радіонуклідами, як стронцій-89, барій-140, рутеній-103, цезій-141, -144, цирконій-98 та у меншій мірі – цезій-134 і 137.

Поступово короткоіснуючі радіонукліди перестали відігравати домінуючу роль у загальній радіоактивності води, і вже з другої половини червня 1986 р. найбільшу небезпеку становили такі довгоіснуючі радіонукліди, як стронцій-90, цезій-137, плутоній-238, -239, -240 та америцій-241. Плутоній, який знаходився у великодисперсній погано розчинній фракції паливної матриці, випав, в основному, у 30-кілометровій зоні.

Надходження радіонуклідів у річки, озера та водосховища Дніпра у післяаварійний період відбувалось внаслідок танення снігів та випадання осадів, які змивали радіонукліди із водозбірних площ верхнього Дніпра, рік Прип’яті, Брагинки, Десни та інших притоків. Надходячи у водойми, радіонукліди розподілялися між абіотичними (вода, донні відкладення, завислі частинки) та біотичними компонентами, до яких належать гідробіонти різних трофічних рівнів. У післяаварійний період найбільш швидко звільнилися від радіонуклідного забруд­нення притоки Дніпра з досить високою швидкістю течії. У непроточних озерах радіонукліди більш інтенсивно накопичувались у донних відкладеннях, а їх кругообіг відбувався тільки в межах внутрішньоводоймних процесів: вода – донні відкладення – біота.

У дніпровських водосховищах відбуваються більш складні процеси, пов’язані як з внутрішньоводоймною міграцією радіонуклідів (між донними відкладеннями, водою та гідробіонтами), так і з виносом течією води. Особливо інтенсивно ці процеси протікають під час великих весняних повеней, коли змучуються донні відкладення, а з ними підіймаються у воду і радіонукліди. Водосховища дніпровського каскаду є своєрідними буферними накопичувачами радіонуклідів.

Особливо інтенсивному радіонуклідному забрудненню була піддана водойма – охолоджувач Чорнобильської АЕС.

В умовах безаварійної роботи Чорнобильська АЕС істотно не впливала на вміст радіонуклідів у водоймі-охолоджувачі, р. Прип’яті та Київському водосховищі.

У перші дні і тижні після аварії радіонуклідне забруднення водойми-охолоджувача, в основному, формували¹³¹J, ⁹⁵Zr, ¹⁴⁴Ce. Сумарна активність радіонуклідів у воді досягала 3,7*105 Бк/дм³. З припиненням викиду радіонуклідів із зруйнованого реакто­ра, переходом їх значної кількості у донні відкладення і внаслідок розпаду короткоіснуючих радіонуклідів радіоак­тивність води істотно знизилась. У липні-серпні 1986 р. основний внесок у радіоактивність води робили ¹³⁴Cs (220 Бк/дм³) та ¹³⁷Cs (500 Бк/дм³). У воді також реєструвалися ⁹⁵Zr, ¹⁰³Ru, ¹⁴¹Се, ¹⁴⁴Се, сумарна кількість – 20-140 Бк/дм³. Вміст ⁹⁰Sr перебував на рівні 0,9 Бк/дм³. З часом почала проявлятись тенденція до зниження радіонуклідного забруднення води.

Зниження відбувалось внаслідок розпаду короткоіснуючих радіонуклідів, а також поглинання довгоіснуючих радіонуклі­дів донними відкладеннями. Проте в окремі періоди внаслідок змиву радіонуклідів з прилеглих територій, процесів скаламучування та десорбції з донних відкладень вміст радіонуклідів у воді підвищувався.

У 1987-1988 pp. внаслідок розпаду радіонуклідів, пере­важно ¹⁴⁴Се, ¹⁰⁶Ru, ¹³⁴Cs, та процесу замулення сумарна радіоактивність донних відкладень поступово знижувалась.

З часом у складі довгоіснуючих радіонуклідів чорнобильського викиду особливого значення набуває ²⁴¹Аm, вміст якого у навколишньому природному середовищі не зменшується, а навпаки, зростає. Останнє пояснюється тим, що до 98 % реакторного плутонію припадає на ²⁴¹Pu, бета-розпад якого супроводжується утворенням більш радіотоксичного альфа-випромінюючого ²⁴¹Аm. У зв’язку з цим при розробці прогнозів радіоекологічних процесів у наземних і водних екосистемах мають враховуватись радіоактивний розпад і зниження у часі активності ⁹⁰Sr, ¹⁰⁶Ru, ¹³⁴Cs, ¹³⁷Cs, ¹⁴⁴Ce, ²⁴²Cm, ²⁴⁴Cm, ²³⁸Pu, ²³⁹Pu, ²⁴⁰Pu, з одного боку, і зростання активності ²⁴¹Am – з другого.

У післяаварійні роки найбільш суттєвим шляхом виносу.радіонуклідів із зони відчуження ЧАЕС у віддалені райони став перенос з поверхневими водами. Радіонукліди, що виносились і продовжують виноситись з великих водозбірних територій Прип’яті та басейну верхнього Дніпра, надходять у каскад дніпровських водосховищ. У 90-ті pp. вклад територій зони відчуження у формування річного поверхневого стоку радіонуклідів і забруднення Київського водосховища становив близько 15 % для ¹³⁷Cs і близько 50 % – для ⁹⁰Sr. Кількість радіонуклідів, що надходять із забруднених територій змінюєтьcя і залежить від водності року, формування дощових повеней і особливостей сніготанення на площах водозбору.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 554 | Нарушение авторских прав