АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вегетосудинна дистонія

Вегетосудинна дистонія (ВСД) — це стан, що виникає внаслідок порушення вегетативної регуляції серця, судин, внутрішніх органів, ендокринних залоз, зв'язане з первинними або вторинними відхиленнями в структурі і функції центральної і периферичної нервової системи. ВСД — одна з найбільш поширених патологій у дитячому віці, як синдром виникає при багатьох захворюваннях. У дітей у процес вегетативних порушень одночасно залучаються не тільки серцево-судинна, а й травна, дихальна та інші системи.

Несприятливий перебіг вагітності і пологів — одна з основних причин виникнення ВСД. Внутрішньоутробна або родова гіпоксія безпосередньо впливає на найбільш чутливий до ушкодження відділ мозку — гіпоталамус, який підтримує на оптимальному рівні обмін речовин, енергії, діяльність залоз внутрішньої секреції і внутрішніх органів, забезпечує зміну сну на стан активної 1 діяльності, підтримує і регулює температуру тіла. Гіпоталамус регулюється корою головною мозку, яка координує вісцеральні і соматичні функції. Недостатність, надмір або неадекватність пристосувальних регуляторних систем призводить до вині кнення вегетосудинних дистоній.

Велику роль у виникненні ВСД відіграють спадково-конституціональні особливості організму, природжені вади розвитку і набуті пошкодження центральної нервової системи (ЦНС): відкриті і закриті травми черепа, інфекції, пухлини, інтоксикації; вади у розвитку ендокринних залоза Психоемоційне напруження у дітей удома (алкоголізм у сім'ї, жорстокість рідних) або в школі (конфлікти з учителями, товаришами), розумова перевтома, хронічні захворювання і вогнища інфекції, гормональна дисфункція в пре-і пубертатний періоди, хронічний емоційний стрес — все це провокує виникнення вегетосудинної дистонії. Такі фактори можуть зумовити пошкодження вегетативної нервової системи на різних рівнях і спричинити вегетативні дисфункції і психологічні відхилення.

В основі патогенезу ВСД лежить дисфункція вегетативної нервової системи. Вегетативні дисфункції зумовлюють дискфункцію травного каналу, функціональні кардіоміопатії (аритмії, блокади), судинну дистонію за гіпо- і гіпертонічним типом і т. ін.

Клінічні симптоми ВСД різноманітні. При ваготонії діти легко червоніють і бліднуть, кисті рук у них холодні, вологі, ціанотичні, відмічаються мармуровість шкіри, різко виражена і пітливість долонь, підошов, пахвових ямок. Шкіра жирна, на ній можуть утворюватися вугри, є алергічні висипи, бувають нейродерміт, набряки. Температура тіла знижена, діти мерзнуть. Характерними є запаморочення, ненереносність транспорту, глибокі вдихи. Відмічаються нудота, метеоризм, пронос або спастичрий запор, дискінезія жовчних шляхів, збільшення мигдаликів, лімфатичних вузлів. Фізична активність дітей знижена, діти апатичні, часто скаржаться на мігренеподібний головний біль, біль у ділянці серця, біль у ногах (переважно вночі). Артеріальний тиск (AT) знижений, брадикардія. Бувають зомління, особливо в нрепубертатний періоди. Вегетативні аароксизми у цих дітей проявляються задишкою, підвищеною пітливістю, болем у животі, блюваннями, головним болем, зниженням AT і температура тіла.

Діти з симігатакотонією неуважні, занадто працездатні, особливо вечорами, худі, незважаючи на підвищений апетит, бліді.

Шкіра суха, AT нормальний або підвищений. Пульс прискорений.

Спостерігаються невротичні реакції і стани (неврастенія, істерія). Вегетативний пароксизм проявляється почуттям страху, ознобу, тахікардією, підвищенням температури тіла, іноді підвищенням AT. Висхідний вегетативннй тонус у хворих на ВСД визначають у стані спокою за скаргами, клінічними симптомами, даними ЕКГ і кардіоінтервалографії. При різних варіантах ВСД у дітей формуються функціональні кардіоміопатії і судинні дистонії. Функціональна кардіаміопатія проявляється аритміями (екстрасистолія, пароксизмальна і неоароксизмальна тахікардія), атріовентрикулярною блокадою, синдромом Вольфа — Паркінсо-на — Уайта, змінами QRS, QT і Т на ЕКГ, деякими варінтами пролапсу морального клапана.

Судинна дистонія визначається змінами показників артеріального тиску. Перебіг її за гіпер або гіпотонічним типом.

Вегетосудинна дистонія за гіпертонічним типом часто буває у підлітків з прискореним фізичним розвитком в основному за рахунок росту. Систолічний тиск лабільний, помірно підвищений, діастолічний тиск завжди нормальний. Підвищення систолічного тиску найчастіше настає лише після фізичного або емоційного напруження, залишаючись нормальним у спокої. ВСД за гіпертонічним типом звичайно закінчується одужанням, але іноді можливий перехід у первинну артеріальну гіпертонію. Особливо несприятливі щодо розвитку гіпертонічної хвороби випадки, коли систолічний тиск постійно значно підвищений (після напруження і в стані спокою)г у дітей із спадковою обтяженістю через гіпертонічну хворобу. У цих дітей і підлітків найчастіше відмічають ознаки акселерації, прискорений статевий розвиток, при огляді очною дна виявляють звуження артеріол і розширення венул.

Вегетосудинна дистонія за гіпотонічним типом буває у 4-10 % дітей, найчастіше дівчаток, особливо часто у підлітків (дівчаток і хлопчиків). Основні скарги на головний біль, швидку втомлюваність, дратівливість. При зміні положення бувають запаморочення, інколи — зомління. Вдень діти сонливі, вночі сплять погано. Шкіра бліда, волога, кисті і стопи холодні, відмічається пітливість. Тони серця приглушені, на верхівці і в V точці вислуховується ніжний систолічний шум. Характерною є бради або тахікардія. Артеріальний тиск нестійкий, з тенденцією до зниження як систолічного, так і діастолічного тиску. При швидкому переході із горизонтального у вертикальне положення може виникнути ортостатичний колапс.

Бувають гіпотонічні кризи із значним зниженням артеріального тиску.

Усіх дітей з підозрою на ВСД має оглянути педіатр, проконсультувати окуліст, невропатолог, отоларинголог, кардіолог, ВСД діагностують методом виключення відсутності первинного ураження різних органів (серця, травного какаду тощо) залежна від наявних симптомів. Після комплексного обстеження встановлюють діагноз і проводять лікування.

Лікування вегетосудиниої дистонії проводять педіатр разом з невропатологом і кардіоревматологом. Враховують етіологію і патогенез ВСД у певної дитини. Лікування треба починати якомога раніше, проводити протягом тривалого часу з урахуванням типу ВСД (ваго- або симпатикотонічний). Психотерапія потрібна не тільки дитині, а й батькам. Усім дітям з ВСД необхідно нормалізувати режим дня, праці і відпочинку, рекомендувати заняття спортом на свіжому повітрі (лижі, ковзани, велосипед, ходьба, плавання), достатній сон, обмежити перегляд телепередач, доцільними є активне санаторно-курортне лікування, ЛФК.

При ваготонії не можна переїдати, слід обмежити вживання рідини і солі, при симпатикотонії — не пити кави, міцного чаю.

Важливе значення мають психотерапія, аутотренінг, релаксація, фізіотерапія (електросон, індуктотерапія, гальванізація, ультразвук тощо), водні процедури (плавання, циркулярний душ, ванни), масаж хребта, кінцівок і тулуба, голкорефлексотерапія. При симпатикотонії призначають седативні препарати (валеріана, бром, настій собачої кропиви (пустирника), глоду, шавлії, звіробою), замінюючи один препарат іншим, чергуючи різні методи. Після погодження з невропатологом дають заспокійливі засоби (седуксен, тазепам, еленіум), нейролептики м'якої дії — сонапакс, френолон, терален.

При ваготонії призначають психостимулятора (настій плодів лимонника китайського, аралії маньчжурської, кореня женьшеня, родіоли рожевої, елеутерокока — переривчастими курсами, сид-нокарб, кофеїн); при синдромі внутрішньочерепної гіпертензії—· легкі сечогінні засоби переривчастими курсами (в стаціонарі — діакарб, фуросемід; удома — сечогінні трави протягом тривалого часу). При функціональній кардіопатії у дітей з симпатикотонією — препарати калію, тіамін, токоферол; у дітей з ваготонією — препарати кальцію, аскорбінову кислоту, піридоксин. При зниженні пам'яті, інтелекту призначають метіонін, ноотро-піл, аміналон, енцефабол; для поліпшення мікроциркуляції — кавінтон, стугерон, трентал.

Лікування дітей з вегетативним кризом залежить від його структури і вегетативного тонусу поза приступом. Його треба проводити в міжприступний період з метою профілактики кризи.
Профілактику ВСД слід починати до народження дитини (оздоровлення дівчаток до шлюбу, а жінок — до вагітності). Необхідно забезпечити оптимальні умови перебігу вагітності (бережне, з максимальним оберіганням дитини проведення пологів, особливо при швидких, блискавичних, затяжних пологах, при застосуванні різних методів допомоги під час пологів) для профілактики гіпоксичних і травматичних уражень центральної і вегетативної нервової системи дитини.
Слід з'ясувати спадково зумовлений тип вегетативної реакції дитини, оскільки вегетативна дисфункція і її спрямованість часте успадковуються. Потрібно виключити або звести до мінімуму впливи, що можуть спровокувати або поглибити вегетативну дисфункцію.
Вимірювати AT у дітей і підлітків треба систематично і планомірно не рідше 3 разів на рік.
Диспансерне спостереження. Дітей з порушеним AT, навіть короткочасним за характером, необхідно брати на диспансерний облік у поліклініці, обстежувати у педіатра і кардіолога.

Особливу увагу потрібно приділяти дітям із спадковим обтяженням з поєднанням генетичних і зовнішньосередовищних факторів ризику. Потрібно правильно організувати режим дня дитини, забезпечити максимальне перебування її на повітрі, чергування праці і відпочинку. Під час шкільної перерви діти повинні перебувати на повітрі при оптимальній руховій активності. Час нічного сну має відповідати віковим нормам. Дітям дозволяють займатися тільки в одному гуртку і виконувати не більше одного громадського доручення. Під час канікул дітей треба оздоровляти в місцевих піонерських таборах санаторного типу або в санаторіях.
Учнів з первинною артеріальною гіпертензією або стійкою гіпотензією необхідно звільняти від перевідних і випускних екзаменів. На участь у спортивних секціях і в змаганнях з бігу на великі дистанції, здачу норм ГТО лікар дає дозвіл в індивідуальному порядку.
У всіх дітей необхідно своєчасно проводити санацію вогнищ хронічної інфекції.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 378 | Нарушение авторских прав