АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

З'їзди стоматологів України

І-й Всеукраїнський стоматологічний з'їзд, 1932 р., м. Одеса. Покращення стоматологічної допомоги населенню України.

ІІ-й Український стоматологічний з'їзд, 1936 р., м. Харків. Патологія і терапія захворювань пульпи, періодонту і щелеп. Покращення сітки і кадрів стоматологічних закладів.

ІІІ-й З'їзд стоматологів Української РСР, 1962 р., м. Одеса. Результати наукової і практичної діяльності стоматологічної служби в Україні. Проблеми пародонтозу.

IV-й З'їзд стоматологів України, 1970 р. м. Дніпропетровськ. Організація стоматологічної допомоги в Україні. Проблеми пародонтозу та захворювань слизової оболонки порожнини рота. Проблеми хірургічного та ортопедичного лікування хворих з дефектами та деформаціями обличчя і щелеп.

V-й З'їзд стоматологів України, 1978 р., м. Донецьк. Стан стоматологічної допомоги населенню і методи його подальшого вдосконалення. Впровадження наукових досягнень у практику стоматологічних закладів республіки. Диспансеризація населення із захворюваннями пародонту. Надання планової стоматологічної допомоги дітям.

VI-й З'їзд стоматологів України, 1984 р., м. Полтава. Загальна диспансеризація населення і комплексна профілактика стоматологічних захворювань. Програма підготовки стоматологічних кадрів і розвитку сітки стоматологічних закладів.

VII-й З'їзд стоматологів України, 1989 р., м. Львів. Профілактика стоматологічних захворювань, пропаганда гігієнічних знань і навиків за доглядом порожнини рота. Програма профілактики карієсу зубів у дітей і планова санація їх. Профілактика вроджених захворювань щелепно-лицевої ділянки. Попередження запальних процесів вогнищевої інфекції у дітей і дорослого населення.

І (VIII) З'їзд Асоціації стоматологів України, 1999 р., м. Київ. Реформування роботи державного та впорядкування діяльності приватного сектору стоматологічної служби. Новітні технології в стоматології.

ІІ (ІХ) З'їзд Асоціації стоматологів України, 2004 р., м. Київ. Сучасні технології профілактики та лікування в стоматології.

ІІІ (Х) З'їзд Асоціації стоматологів України, 2008 р., м. Полтава. Інноваційні технології в стоматологічну практику.

Використана література:

1. Думка М. С. Про медицину скіфів (Історико-медичне дослідження). — Київ, ДержМедВидав УРСР, 1960. — 112с.

2. Jesionowski M. Historia stomatologii// Warszawa, 1971.

3. Taschenbuch der apostolischen Majestat Franz I allerhochsten Namen führenden Universitet zu Lemberg für das Jahr 1839. — Lemberg, 1839. — S.14-21, 61-71.

4. «O chorobach zębow i środkach leczenia takowych» (Ueber die Zahnleiden und ihre Heilung). — Lemberg, Piller. — 1840

5. «Manuele per la consevazione dei denti e modo di curarne le malattie». — Milano, Silvestri, 1841

6. Магльований А. В., Гриновець В. С., Сулим Ю. В. Університетській стоматологічній клініці у Львові — 100 років // Acta Medica Leopoliensia (Львівський медичний часопис). — 2006. — № 2 (том ХІІ). — С.156-159.

7. Зубачик В. М., Гриновець В. С. Становлення першого у Східній Європі інституту дентистики у Львові. // Український стоматологічний альманах. — 2008. — № 1. — С. 42-44;

8. Гриновець В. С. Нариси історії стоматологічної освіти у Львові. В кн.: Професор Олександр Васильович Коваль — перший декан стоматологічного факультету у Львові. Львів, 2007. — С. 102—107).

9. Гриновець В. С., Магльований А. В., Ступницький Р. М. До 125-річчя народження професора Антонія Цєшинського / Журнал АМН України, т.13, № 4. — С.807-812;

10. Ступницький Р. М., Магльований А. В., Гриновець В. С., Кухта В. С. Стоматологічному факультетові у Львові — 50 років. Львів, 2008. — 220с

11. Готь І. М., Магльований А. В., Гриновець В. С. Професор Олександр Васильович Коваль — перший декан стоматологічного факультету у Львові. Львів, 2007. — 108с.

12. Зубачик В. М., Магльований А. В., Гриновець В. С., Кухта С. Й. Біля витоків стоматологічного факультету у Львові: професор Любомира Луцик. Львів, Кварт, 2007. — 108с., 65 іл.

13. Зубачик В. М., Магльований А. В., Кухта С. Й., Цвих Л. О., Гриновець В. С. Професор Г. С. Чучмай — лікар, вчений, педагог. — Львів: Кварт, 2006. — 102 сМагльований А. В., Зіменковський Б. С., Гриновець

Лекція:"Будова і функції органів зубощелепної системи"

План:

1.Розвиток і будова зубів.

2.Взаємозв'язок окремих тканин зуба.

3.Акт жуванняі його значення для травлення

4.Робота І.П.Павлова і його школи по вивченні роботи слинних залоз. 5.Взаємозв'язок зубів з організмом в цілому.

Відомості про анатомо-фізіологічні особливості будови щелепно-лицевої області необхідні для розуміння тих патологічних процесів, розвиток і прояв яких знаходяться в прямій залежності від будови і характеру навколишніх органів і тканин. Наука "Стоматологія" поділяється на З розділи: терапевтичний, хірургічний і ортопедичний. Терапевтичний розділ стоматології об’єднує ряд захворювань органів порожнини рота, які підлягають в основному консервативному, а інколи і комплексному лікуванню. Хірургічна стоматологія - це наука про захворювання органів порожнини рота, кісток лицевого скелета, тканин, прилеглих до відділів обличчя і шиї, які потребують хірургічних методів лікування. Ортопедичну стоматологію можна оприділити як науку про розпізнавання, профілактику і лікування аномалій і набутих дефектів, пошкоджень і деформації органів зубо-щелепної системи.

1.Метою є вивчення етіології, патогенеза, клініки і діагностики запальних, опухолевих захворювань, пошкоджень і їх наслідків, набутих і вроджених дефектів, аномалій розвитку і деформацій щелеп і зубів, органів порожнини рота, тканин приротової області і методів їх лікування.

2.РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Розвиток порожнини рота з ротової ямки тісно пов’язаний з розвитком лицевої частини черепа. Його утворення відбувається у двотижневого ембріона із механізму жаберного апарату. Розвиток ротової порожнини починається з випячування екдерми на головному кінці зародка назустріч сліпому кінцю передньої кишки, від якої на першому етапі ротова ямка відділена глотковою перепонкою. На 3 тижні ембріонального періоду розвитку відбувається розрив глоткової перепонки, в результаті чого виникає з'єднання ротової ямки з порожниною первинної кишки. Обидва ці утворення утворюють первинну ротову порожнину ембріона, яка розташовується між верхніми і нижніми щелепними відростками. На 6-7 тижні розвитку ембріона в результаті зростання країв піднебінних відростків відбувається розділення первинної ротової порожнини на остаточну порожнину рота і носа.Ще до повного зростання піднебінних відростків і остаточного утворення верхньої і нижньої щелеп на 6-7 тижні ембріонального періоду з'являються перші ознаки розвитку зубів.

Верхня щелепа проходить дві стадії розвитку, її перетинковій основі на 7-8 тижні внутрішньоутробного розвитку з'являються два ядра закостеніння. Одне з них закладується під очною випуклістю, утворюючи лобну, скулову, задню частину піднебінного відростка і очну поверхню. Друге ядро знаходиться в передній частині піднебінного відростка і формує міжщелепну кістку, яка зберігається у тварин в вигляді самостійної кістки. На 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку кісткові ядра закостеніння зливаються в одну кістку. В альвеолярному відростку закладені зародки молочних і постійних зубів. Повітряносна пазуха виникає на 6-му місяці внутрішньоутробного розвитку у вигляді випячування слизової оболонки середнього носового ходу. Після народження порожнина пазухи збільшується і до 8-9-го року заповняє майже все тіло верхньої щелепи.

Нижня щелепа непарна, рухома по відношенню до інших кісток черепа, має вигляд вигнутої платники і поділяється на тіло і гілки. Нижня щелепа формується переважно з сполучної тканини, яка розвивається з першої жаберної дуги (меккелів хрящ). На 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку з'являється 6 кісткових крапок, які зливаються в кісткову пластинку. Після народження дитини виникають вторинні ядра закостеніння в області підборідочного отвору, на рівні різців, в шийці нижньої щелепи і в основі вінцевого відростка. Сполучення правої і лівої половин в єдину нижню щелепу починається на першому році життя і закінчується в кінці другого року.

РОЗДІЛ ІІ. СТАДІЇ РОЗВИТКУ ЗУБІВ.

1.Зуби людини проходять довгий шлях розвитку, початок якого відносять до кінця другого місяця ембріонального періоду і закінчується він прорізуванням третіхпостійних молярів у віці 16-25 років і старше.

2.Розрізняють 3 стадії в розвитку молочних і постійних зубів. Перший період - закладка і утворення зачатків, другий - дифференціацію зубних зачатків і третій період гістогенезу зубних тканин.

3.Перший період. Багатошаровий плоский епітелій ротової ямки в визначеному місці потовщується і вростається в мезенхіму у вигляді епітеліальної пластинки, яка пізніше розділяється на дві - щічно-губну і зубну пластинки. Щічно-губна пластинка розростається спереду і утворює щічно-губку бороздку - в передвір’ї порожнини рота. На 8 тижні на щічно-губній поверхні зубної пластинки вздовж її нижнього краю утворюється 10 колбовидних виростів, які являються заротками зубних органів по числу майбутніх постійних зубів. На 10 тижні в кожний епітеліальний зубний орган починає вростати мезенхіма у вигляді зубних сосочків, обриси яких відповідають формі майбутньої коронки зуба. Зубний сосочок являє собою таке утворення, з якого в процесі диференціювання кліткових елементів утворюється дентин і пульпа зуба. Одночасно з цим по периферії зубного органу і зубного сосочка відбувається ущільнення мезенхімальних клітин з утворенням третьої складової частини зубного зародка - зубного мішочка. Він в процесі складної трансформації його структурних елементів утворює цемент, періодонт і кісткову зубну лунку (альвеола). Таким чином розвинутий зародок зуба складається з трьох утворень - епітеліального зубного органу, зубного сосочка і зубного мішочка.

На відміну від первинної епітеліальної пластинки, повністю позбавленої елементів нервової тканини, в мезенхімі зубного мішочка, а пізніше і зубного

1 Відомості про анатомо-фізіологічні особливості будови щелепно-лицевої області необхідні для розуміння тих патологічних процесів, розвиток і прояв яких знаходяться в прямій залежності від будови і характеру навколишніх органів і тканин. Наука "Стоматологія" поділяється на З розділи: терапевтичний, хірургічний і ортопедичний. Терапевтичний розділ стоматології об’єднує ряд захворювань органів порожнини рота, які підлягають в основному консервативному, а інколи і комплексному лікуванню. Хірургічна стоматологія - це наука про захворювання органів порожнини рота, кісток лицевого скелета, тканин, прилеглих до відділів обличчя і шиї, які потребують хірургічних методів лікування. Ортопедичну стоматологію можна оприділити як науку про розпізнавання, профілактику і лікування аномалій і набутих дефектів, пошкоджень і деформації органів зубо-щелепної системи.

Метою є вивчення етіології, патогенеза, клініки і діагностики запальних, опухолевих захворювань, пошкоджень і їх наслідків, набутих і вроджених дефектів, аномалій розвитку і деформацій щелеп і зубів, органів порожнини рота, тканин приротової області і методів їх лікування.

РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Розвиток порожнини рота з ротової ямки тісно пов’язаний з розвитком лицевої частини черепа. Його утворення відбувається у двотижневого ембріона із механізму жаберного апарату. Розвиток ротової порожнини починається з випячування екдерми на головному кінці зародка назустріч сліпому кінцю передньої кишки, від якої на першому етапі ротова ямка відділена глотковою перепонкою. На 3 тижні ембріонального періоду розвитку відбувається розрив глоткової перепонки, в результаті чого виникає з'єднання ротової ямки з порожниною первинної кишки. Обидва ці утворення утворюють первинну ротову порожнину ембріона, яка розташовується між верхніми і нижніми щелепними відростками. На 6-7 тижні розвитку ембріона в результаті зростання країв піднебінних відростків відбувається розділення первинної ротової порожнини на остаточну порожнину рота і носа.Ще до повного зростання піднебінних відростків і остаточного утворення верхньої і нижньої щелеп на 6-7 тижні ембріонального періоду з'являються перші ознаки розвитку зубів.

Верхня щелепа проходить дві стадії розвитку, її перетинковій основі на 7-8 тижні внутрішньоутробного розвитку з'являються два ядра закостеніння. Одне з них закладується під очною випуклістю, утворюючи лобну, скулову, задню частину піднебінного відростка і очну поверхню. Друге ядро знаходиться в передній частині піднебінного відростка і формує міжщелепну кістку, яка зберігається у тварин в вигляді самостійної кістки. На 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку кісткові ядра закостеніння зливаються в одну кістку. В альвеолярному відростку закладені зародки молочних і постійних зубів. Повітряносна пазуха виникає на 6-му місяці внутрішньоутробного розвитку у вигляді випячування слизової оболонки середнього носового ходу. Після народження порожнина пазухи збільшується і до 8-9-го року заповняє майже все тіло верхньої щелепи.

Нижня щелепа непарна, рухома по відношенню до інших кісток черепа, має вигляд вигнутої платники і поділяється на тіло і гілки. Нижня щелепа формується переважно з сполучної тканини, яка розвивається з першої жаберної дуги (меккелів хрящ). На 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку з'являється 6 кісткових крапок, які зливаються в кісткову пластинку. Після народження дитини виникають вторинні ядра закостеніння в області підборідочного отвору, на рівні різців, в шийці нижньої щелепи і в основі вінцевого відростка. Сполучення правої і лівої половин в єдину нижню щелепу починається на першому році життя і закінчується в кінці другого року.

РОЗДІЛ ІІ. СТАДІЇ РОЗВИТКУ ЗУБІВ.

Зуби людини проходять довгий шлях розвитку, початок якого відносять до кінця другого місяця ембріонального періоду і закінчується він прорізуванням третіх постійних молярів у віці 20-25 років і старше.

Розрізняють 3 стадії в розвитку молочних і постійних зубів. Перший період - закладка і утворення зачатків, другий - дифференціацію зубних зачатків і третій - період гістогенезу зубних тканин.

Перший період. Багатошаровий плоский епітелій ротової ямки в визначеному місці потовщується і вростається в мезенхіму у вигляді епітеліальної пластинки, яка пізніше розділяється на дві - щічно-губну і зубну пластинки. Щічно-губна пластинка розростається спереду і утворює щічно-губку бороздку - в передвір’ї порожнини рота. На 8 тижні на щічно-губній поверхні зубної пластинки вздовж її нижнього краю утворюється 10 колбовидних виростів, які являються заротками зубних органів по числу майбутніх постійних зубів. На 10 тижні в кожний епітеліальний зубний орган починає вростати мезенхіма у вигляді зубних сосочків, обриси яких відповідають формі майбутньої коронки зуба. Зубний сосочок являє собою таке утворення, з якого в процесі диференціювання кліткових елементів утворюється дентин і пульпа зуба. Одночасно з цим по периферії зубного органу і зубного сосочка відбувається ущільнення мезенхімальних клітин з утворенням третьої складової частини зубного зародка - зубного мішочка. Він в процесі складної трансформації його структурних елементів утворює цемент, періодонт і кісткову зубну лунку (альвеола). Таким чином розвинутий зародок зуба складається з трьох утворень - епітеліального зубного органу, зубного сосочка і зубного мішочка.На відміну від первинної епітеліальної пластинки, повністю позбавленої елементів нервової тканини, в мезенхімі зубного мішочка, а пізніше і зубного

3.1. Ротова щілина, ротова порожнина

Ротова щілина (rima oris) обмежена верхньою і нижньою губами. У товщі губ лежить коловий м’яз рота і інші малі мімічні м’язи. Губи вкриті зовні шкірою, зсередини – слизовою оболонкою. По краю губ є вузька смужка переходової частини, яка називається червоною частиною губи. Вона відрізняється від шкіри саме цим кольором через те, що епітелій її прозорий і крізь нього просвічується червоний колір м’язів. У переходовій частині немає волосся, потових і сальних залоз, які є в шкірі, крім невеликої кількості їх коло кутів рота. Від слизової оболонки переходова частина відрізняється тим, що вона завжди суха, бо на ній немає слизових залоз. Губи з’єднуються по боках щілини, утворюючи кути рота.

Ротова порожнина (cavum oris) Через ротову щілину страва попадає в ротову порожнину, яка поділяється на переддвер’я і власне ротову порожнину.

Переддвер’я (vestibulum oris) являє собою вузьку вигнуту вертикальну щілину, обмежену губами і щоками зовні і альвеолярними відростками щелеп з зубами зсередини. При закритому роті переддвер’я сполучається з власне ротовою порожниною вузькими отворами, що є між зубами, і більшим отвором ззаду від останнього зуба, між ним і гілкою нижньої щелепи. Власне ротова порожнина обмежена згори твердим піднебінням і частиною м’якого піднебіння, знизу – діафрагмою рота, яка утворена двома зрослими м’язами спереду і з боків – зубами з альвеолярними відростками щелеп, а ззаду – частиною м’якого піднебіння.

Ззаду є великий отвір, що веде у глотку і називається зівом (isthmus faucium). Зів обмежений згори і з боків м’яким піднебінням і знизу – коренем язика. При закритому роті мало не вся його порожнина виповнена язиком, стінки її вистелені слизовою оболонкою, в товщі якої лежать численні залози – малі слинні, а щілиноподібна порожнина, що не виповнена язиком, містить в собі слизьку рідину – слину, виділювану як малими залозами слизової оболонки рота, так і великими слинними залозами, протоки яких відкриваються в ротову порожнину. Крім того, на межі між переддвер’ям і власне ротовою порожниною в альвеолярних відростках щелеп містяться зуби.

Слизова оболонка, вкривши губи, переходить на альвеолярні відростки, охоплює шийку зубів і переходить на їх внутрішню поверхню, а з них – на дно ротової порожнини внизу і на тверде піднебіння вгорі. Частина слизової оболонки, що покриває альвеолярні відростки, називається яснами. При переході від губ на альвеолярні відростки утворюються по середній лінії дві добре помітні складки слизової оболонки – вуздечки верхньої і нижньої губи. На дні ротової порожнини під язиком на слизовій оболонці є дві під’язикові складки, які утворюються під’язиковими слинними залозами, що піднімають слизову оболонку. Під’язикові складки йдуть, сходячись ззаду наперед і в медіальний бік, зближаються передніми кінцями і закінчуються по боках від серединної лінії, утворюючи два слинних сосочки. По середній лінії при переході слизової оболонки з дна ротової порожнини на нижню поверхню язика утворюється добре помітна складка з гострим краєм – вуздечка язика.

3.2. Анатомічна будова і класифікація слинних залоз

У роотву порожнину відкриваються протоки трьох пар великих слинних залоз і численні малі залози, які виділяють слину [Дод.2]. Слина є слизька рідина, яка складається з серозної рідини й слизу і містить у своєму складі різні хімічні речовини, які сприяють перетравлюванню їжі. Ці речовини мають назву ферментів. Головний фермент слини є птіалін, який розкладає крохмаль поживних речовин. Отже, процес перетравлювання їжі починається вже в ротовій порожнині.

За формою залози поділяються на трубчасті, альвеолярні, і трубчасто-альвеолярні, залежно від того, яку форму має їх залозистий відділ – трубчасту чи пухиркоподібну, альвеолярну чи трубчасто-альвеолярну, якщо залостий відділ являє собою видовжений пухирець.

Привушна слинна залоза (glandula parotis) лежить під зовнішнім слуховим проходом, виповнюючи позащелепну ямку. Спереду вона частково налягає на власне жувальний м’яз, лежачи під виличною дугою. Тут з переднього її краю виходить протока привушної залози. Ця протока перетинає впоперек жувальний м’яз і, дійшовши до його переднього краю, заглиблюється в скупчену тут жирову тканину, доходить до щічного м’яза, пронизує його і відкривається на слизовій оболонці щоки напроти другого великого кутнього зуба верхньої щелепи, виливаючи свій секрет у порожнину ротового переддвер’я. Привушна залоза є складною альвеолярною залозою, яка виділяє рідкий білковий секрет і тому називається білковинною або серозною залозою. Слизу вона не виділяє.

Підщелепна слинна залоза (glandula submaxillaris) значно менша від попередньої. Займає положення під нижньою щелепою. Її протока йде назад, обгинає край або пронизує м’яз ротового дна і, повернувши вперед, відкривається на слинному сосочку. Ця залоза трубчасто-альвеолярна, вона можна виділяє як білкову серозну рідину, так і слиз і тому є залозою мішаною серозно-слизовою.

Під’язикова залоза (glandula sublingualis) лежить на дні ротової порожнини під язиком. Менша від попередньої, довгаста, зумовлює утворення під’язикової складки. Ця залоза теж трубчасто-альвеолярна, мішана, виділяє серозну рідину і слиз. Вона має кілька малих проток (10-12), які відкриваються в ротову порожнину дрібними отворами вздовж під’язикової складки, і одну більшу протоку, яка,вийшовши з переднього кінця залози, з’єднується з протокою підщелепної залози, відкриваючись спільним отвором на під’язиковому слинному сосочку. Дрібні слинні залози виділяють слиз. Вони лежать під слизовою оболонкою твердого піднебіння – це піднебінні залози. Інші з них за своїм положенням називаються губними,

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 523 | Нарушение авторских прав