АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗУБОПРОТЕЗУВАННЯ.

Зубне протизування було відоме до нашої ери. Про це свідчат

знахідки знайдені при розкопках етруського міста Тарквінія, був знайдений протез який відносився до ІХ ст. до н.е. Цей протез являв собою систему кілець із золотої проволки, за допомогою якої штучні зуби прикріплювались до природніх зубів.

При розкопках давнього міста Сідона (ІХ-ІІІст. до н.е.), в гробі жінки були знайдені штучні зуби які можна назвати прототипом теперішнього мостовидного протеза. Кріплення штучних зубів золотою проволкою, так як і нитками з других матеріалів, треба віднести до самих ранніх спроб фіксації протезів. Золота проволка використовувалась не тільки для підвішування протезів, но і для укріплення зубів при їх рухомості.

Римські закони Хст. до н.е., допускали поховання з зубними протезами в той час як на померлих строго заборонялося залишати дорогоцінні прекраси, які не відносилися до числа ретуальних. На основі цього можна зробити висновок, що за 4500 років до н.е. протезування зубів було дуже високим і тому давні римляни не відділяли зубні протези від других органів людського тіла ”не прибавляй золота до померлого, но якщо зуби зв’язані золотою проволкою не забороняй поховати або спалити його”(Рим, Х ст. до н. е.).

В гробницях етрусів були знайдені більш досконалі золоті протези, які кріпилися при допомозі золотих кілець або полос.

В Римській імперії протезування зубів дістало широке розповсюдження. Матеріалом для цих цілей служили золото, слонова або бича кістка, дерево, зуби людей. Виготовленням протезів займались римісники: ювеліри, ковалі, різчики по металу, цірюльники, банщики, масажисти. Вміння їх дійшло до великого розвитку і було більш вдосконалене, ніж методиконсервативноно зуболікування того часу. Але звертаючи увагу на відомі косметичні досягнення ці протези не мали високої функціональної ціності.

Арабський лікар ХІ ст. абукальсема справедливо вважав зубопротезування одним з розділів медицинської науки і будучи хірургом приділяв увагу зуболікуванню і зубопротезуванню. Він досконально описав методику накладання золотої чи срібноїлігатури для шинування рухомих зубів. До цього лікарі займались зуболікуванням і ухилялись від зубопротезування вважаючи, що воно не має ніякого відношення до медицини.

Політична обстановка в середні віки не сприяла розвитку біологічних, в тому числі і медицинських наук. Однак в цей час появилося ряд цікавих ідей. Наприклад, лікар Джіовані Арколе (початок ХУ ст.) запропонував заповняти каріозні порожнини листовим золотом.

Почався в ХУ ст. епоха відродження відома значними заслугами в області практичного зуболікування одного із відомих хірургів ХУІ ст. Амбрауза Паре(1509 або 1510-1590) який жив в Парижі. Відсутні зуби він замінював штучними із бичої або слонової кістки, і укріпляв їх золотою проволкою. Він перший став вирізати із одного куска кістки де кілька зубів у вигляді блоків. Він зробив першу спробу заміщення сквізних дефектів твердого піднебіння обтуратом з слонової кістки.

В 1728 році вийшло в світ керівництво Пьєра Фошара ”Зубна хірургія або трактат про зуби”. Багато дослідників вважають Фошара засновником наукового зуболікування. Він розробив розробку багатьох методик зубного протезування, наприклад методи кріплення повних знімних протезів прпружинами. Крім того Фошар вдосконалив піднебінний обтуратор з’єднав його з протезом. По суті це було відмінне вирішення питання якщо мати на увазі неповноцінність обтуратора Амбрауза Паре. Йому також належить ідеї конструкцій штифтових зубів техніку виготовлення і використання яких він добре розробив.

Перші відомості про ортодонтичне лікування аномалій зубів було в вище названій книзі Фошара.Він першим відказався від видалення чи зошліфовки неправильно- розміщених передніх зубів і робив спроби виправити їх положення при допомозі лігатур примітивного ортодонтичного апарата. Матеріалом для протезів Фошар по-старому використовував слонову і бичу кістки, золото, зуби мавп і людини. Він запропонував наносити на золоту поверхню протеза емаль. Можливо це була перша спроба використати облицювальні матеріали в зубному протезуванні.

Великий переворот в протезуванні був зроблений з винайденням фарфорових зубів. Ідея використання фарфора для виготовлення протезів належить французьському аптекарю Дюшато(1774). Вона була реалізована ним разом з хірургом Дюбуа де Шеманом. В 1788 році вони дістали патент парижської академії наук. Більш широке використання фарфорових зубів стало можливе після значної раціоналізації їх форм і метода виготовлення. Виготовляти фарфорові зуби з металевими штифтами запропонував італієць Фонці 1808 р. Фабричне виготовлення штучних фарфорових зубів було налагоджене в середині ХІХ ст. Уайтом (1822-1879). Але як базисний матеріал фарфор не дістав широкого розповсюдження, поскільки при спікані він дає велику усадку.

Слідуючий етап в розвитку протезування зв’язане з винаходом в 1839 році Гудіером метода вулканізація каучука. В зубному протезуванні вулканізовований каучук був використаний вперше в 1848 році, а перший вулканізатор, винахідцем якого був Петмен появився в 1855 році. Майже напротязі сто років каучук використовувався для виготовлення базисів знімних протезів, поки на зміну цому не прийшла більш гігієнічна, дешева зручна в технологіїакрилова пластмаса.

Довгий час штучні зуби виготовлялись довільно, що було причиною багатьох помилок, а самі протези не були досконалі. Діло пішло вперед в зв’язку з пропозицією Пурмана (1648-1721) і Пфаффа (1756). Знімати воском або сурчугом відбитки з альвеолярних відростків щелеп. Останньму приписують пропозицію відливати по відбиткам гіпсові моделі. Відбиткові ложки були запропоновані пізніше Делабаром (1820).

Першим відбитковим матеріалом був віск. Примінення гіпсу для цих цілей відноситься приблизно до 1840 року. В введення його в зубопротезну практику було великим відкриттям. Будучи дешевим і добрим відбитковим матеріалом, він дозволяв діставати точні моделі. В 1848 р. Вперше була застосована гутаперча. Після Чарльза Стенса, запропонувавшого в 1856 р. свій відбитковий матеріал названий пізніше ”Стенсом” з’явилося ще декілька відбиткових мас цього року. В подальшому вони дістали назву термопластичні.

В 1925 р. Альфонс Полер запропонував використовувати для відбитків агар-агарову масу. Аналогічні маси в подальшому стали називати гідроколоїдними. В останні три десятки були запро-поновані цинкокси-евгенолові, анальгінатні, силіконові та інші відбиткові матеріали.

Пропозиція функціонального відбитка належить Шротту(1864). Методика функціонального відбитка запропонована ним тепер не приміняється, так як знайдені більш прості і удосконаленні методи, але тяжко переоцінити значення цієї ідеї і її вплив на протезування хворих з беззубими щелепами.

Таким чином знадобилось більш століття для того, щоб на основі трьох складових елементів-відбитка, моделі і базисного матеріала склалася сучасна технологія виготовлення зубних протезів.

ПРОТЕЗНА СТОМАТОЛОГІЯ.

В міру розвитку зубного протезування йшло накопичення знань про закони руху н/щ і взаємовідношення зубних рядів і елементів висково-нижньощелепного суглоба під час жування. В подаль-шому ця проблема дістала назву артикуляція. Першим дослідником законів артикуляції треба вважати зубного лікаря Бонвіля. В своїй роботі ”артикуляція і артикулятори” 1865 рік він вперше примінив термін артикуляція розуміючи під цим відношення зубів при різних положеннях н/щ.

Другим дослідником, який вніс вклад в вчення про артикуляцію є Шпее (1855-1937) який описав в 1890році сагітальну оклюзійну криву в книзі ”Шлях зміщення н/щ на черепі”. Всеж таки А. К. Не-дергін вважає, що названа крива була описана раніше Мюль Рейтером в книзі виданій на німецікій мові в 1869 році.

Перший примітивний гіпсовий артикулятор був створений в 1805 році Парижським зубним лікарем Гаріо. В 1840 році Єванс дістав патент на артикулятор який відтворював бокові рухи н/щ. Більш сучасний апарат цього виду був запропонований Бонвілем 1865. В основу створення апарата лягла його теорія яка заповняла, що лінії які зєднують середину суглдобових головок н/щ і точки дотику ріжучих поверхонь нижніх середніх різців, утворюють рівностороній трикутник з довжиною сторони 10см.

Примінення кламерів для фіксації протеза зв’язують з ім’ям Мутона 1764. Йомутакож приписують виготовлення коронок. По даним Лондона сплави з золота для заповнення каріозних порожнин в перше застосовані Марфі в 1879 р. Через 5 років француз де Сарран ввів в практику перші вкладки для відновлення короноке зубів. В 1906 р. Карміхаєль запропонував пів коронки з золота. Через декілька років Лендорф примінив литво для виготовлення вкладок, но кращий спосіб лиття зубних протезів, був розроблений в 1907 р. Тагартом.

В Росії перша книга по зуболікуванню” Дентистика или зубное исскуство о лечении зубных болезней с приложением детской гигиены” вийшла в світ в 1829 р. Вона була написана штаб-лікарем Петербургської медико-хірургічної академії Алексеем Соболевим. Ця книга є першою для того часу руською науково-обгрунтованою працею по зуболікуванню, в якому підкреслювалось що дентистика є складовою частною загальної медицини і піддається тим законам, які властиві останній. В книзі не описується зубне протезування, но є розділ ”Неправильне прорізування зубів”.

На протязі ХІХ ст. зубне протезування в Росії було не самостійним розділом медицини, а частиною зуболікування з властивим йому вузьким практицизмом. Для останнього властиве освоєння головним чином ручних прийомів виготовлення протезів. При цьому ігнорувались складні внутрішні процеси, які мають місце при контакті протеза з органами і тканинама порожнини рота. Всеж таки і в цих умовах було створено ряд оригінальних робіт до них треба віднести ”Руководство к зубоврачебной технике ”И.И Хрущев (1884), А.И.Дементьевым-” Зубная дега и видоизменение ее у человека”(1886).

Потрібно згадати дослідника Н.Н.Несмеянова, який раніше інших європейських авторів звернув увагу на функціональну і генетичну спорідненість тканин оточуючих зубів і назвав їх амфодонтом.

Не можна не сказати про методику лікування переломів щелеп, розроблену в першу світову війну зубним лікарем Київського госпіталя С.С.Тігерштендтом. Запропонований ним метод шинування алюмінієвою проволкою описаний в монографії ”Военно-полевая система лечения и протезирования огне-стрельныхчелюстных ранений” 1916 р. Зберіг значення до наших днів.

Негативний вплив на розвиток зубопротезування в Росії до Великої Жовтневої соціалістичної допомоги і відсутність державної системи підготовки зуболікувальних кадрів.

Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в жовтень 1918 р. була видана постанова про організацію зубо-лікувальної допомоги. Таким чином складалась державна система підготовки зуболікарських кадрів. Разом з цим в країні були організовані державні зубопротезні відділення і лабораторії.

Велика заслуга в проведенні указаної реформи належить П.Г.Дауге, який був членом колегії Нар.комітета здравоохорони і керівником її зуболікувальної секреції.

ПЕРІОД ПРОТЕЗНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

В НАШІЙ КРАЇНІ.

В міру подальшого розвитку дисципліни розширяється галузь застосування протетичних заходів. Зубні протезисти включають в сферу своєї дії не тільки зуби, але й всі тканини порожнини рота: альв.відр., тверде і м’яке піднебіння, щелепні кістки, а також суміжні ділянки лицевого скелета. Вони заміщують, крім дефектів зубних рядів, ще дефекти оточуючих тканин, які виникли в результаті запальних процесів, оперативних втручань і травматичних ушкоджень: воєних,побутових та виробничих. Зубо-протезування, таким чином, є вже поняття в яке важко вкласти розширений зміст дисципліни. Внаслідок цього нашій дисципліні присвоюється нова назва ” п р о т е з н а с т о м а т о л о г і я”.

Зростання нашої дисципліни відбувалося паралельно із зростанням всієї радянської стоматології. Були організовані кафедри стоматології. В медичних інститутах (Москва, Ленінград, Казань, Київ, Харків, Одесса).

Скликались одонтологічні з’їзди в Москві і на Україні, на яких питання стоматолдогії в загалі і ортопедичної стоматології зокрема ставилисья і висвітлювалися з точки зору розуміня зв’язку стану порожнини рота з усім організмом в цілому, з точки зору зв’язку стоматології із загально-медичним і біологічним дисциплінами. В наслідок цього рамки протезної стоматології розсунулися ще більше.

Радянські лікарі стоматологи не тільки заміщають дефекти, але й виправляють деформації опорно рухового апарата зубощелепної системи, виникають в результаті патології розвитку, так і в результаті паталогічних і травматичних ушкоджень. Ми маємо на увазі, з одного боку ортодонтію, яка бореться з набутими в ембріональному і постембріональному періоді аномаліями зубо- щелепової системи, з другого боку щелепно-лицеву ортопедію, обєктом дії якої є диформація твердих і м’яких тканин порожнини рота, що виникає в результаті травми, деяких захворювань і оперативних втручань.

Таким чином, назва дисципліни –” п р о т е з н а с т о м а т о- л о г і я ”- є вже надто вузькою і не може охопити всі розділи клініки захворювань порожнини рота, якими займаються стома-тологи-ортопеди.

ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ.

Теоретичні основи ортопедичної стоматології складались поступово вже в 30-х роках відчизняними вченими були видані для теорії важливі практики роботи: ”Симптоматическое знание аномалии зубной системи” Н.И.Агапов(1929), ”Основы протезного зубоврачевания”Е.М. Гофунга(1923), ”Архитектура нижней челюсти” А.Я.Котца(1931), ”Избранные главы о донтологии истоматологии (1929) и ”О функциональном травматизме пародонта” Н.А. Астахова(1938), ”Возрастные особености нижнечелюстного сустава и их связь с зубной оклюзией” Б.Н. Бинина (1929).

За ініціативою А.Я. Котци дисципліна перейменовується в 1936 р. в ”ортопедичну стоматологію”. Ця назва безперечно більш відповідає розширеному об’єму і поглиблкному змісту нашої дисципліни.

Справа в тому, що загальна ортопедія займається розпізнанням, запобіганням, лікуванням дефектів, шляхом їх заміщення, а також виправленням деформацій і фезенціональних розділів опорно- рухового апарата всього організма людини. Ортопедична стоматологія є частиною загальної ортопедії. Її можна визначити так: ортопедичною стоматологією називається розділ стоматології, який займається розпізнаванням, лікуванням дефектів шляхом їх заміщення, а також виправленням деформацій кістково-м’язевого апарата зубощелепно-лицевої системи.

Ортопедична стоматологія досягла особливого розвитку за Радянської влади. Відбулася доскорінна ломка постанов і поглядів вітчизняних стоматологів.

Вже на першому, другому і третьому одонтологічних з’їздах(1923), (1925-1928рр.) по-новому ставилися питання незмінного зубного протезування. Великою подією в розвитку ортопедичної стоматології були роботи А.Я.Катца.

Наукова творчість А.Я. Катца стала стосуватися всіх розділів ортопедичної стоматології. Так він поглибленно розробив питання про архітектуру н/щ, про будову губчатої речовини щелепних кісток, довівши при цьому взаємообумовленість форми і функції жувального апарата. Слід відзначити його дослідження структури н/щ і напрямок її силових траєкторій, більш досконалу методику одержання природніх розривів, ніж методика насильствених розривів за Бенінгофом. Він розробив також питання про так звану компенсаційну криву, запропонував оригінальний метод дослідження жувальної функції на робочій і балансуючій сторонах, довів різну функціональну цінність різноманітних рухів н/щ, висунув нову теорію механізму прорізування зубів.

Ним же запропоновані спеціальний апарат з пружинячими важелями і нова методика виготовлення шин і шинуючих протезів. Ці апарати з успіхом застосовуються при лікувані щелепно-лицевих поранень. Особливо багато було зроблено ним для розвитку ортодонтії. Він розробив функціональні методи лікування деформацій зубощелепної системи, запропонував функціональну діагностику, створив оригінальну систему функціонально-напрямних апаратів і нову методику оперативних втручань при лікувані аномалій прикусу.

А.Я.Катц своїми роботами сприяв різькій зміні характеру розвитку ортопедичної стоматології, спрямувавши його по лінії тісного зв’зку з медико-біологічними дисциплінами, по лінії запозичення теоретичних передумов із загальних розділів медицини для теоретичного обгрунтування питань клінічної стоматології.

Найсерйозніше значення мають роботи Н.А.Астахова, Б.Н.Биніна, А.І.Бетеьмана, І.О.Оксмана, П.В.Балакірева присвячені експериментальному вивченю анатомо-фізіологічних особливостей жувального апарата.

Роботами зазначених авторів підводиться науково-дослідна база під актуальні питання клініки масового протезування. По новому розв’зуються питання про покази і протипокази до протезування.

В нових настановах радянських авторів(С.Е.Гельман, Б.Н.Бинін, Е.І.Синельников, І.С.Рубінов) повністю заперечуються антинаукові і реакційні концепції зарубіжних авторів- Румпеля, Годона, Шредера. Вивчається вплив протеза на тканини порожнини рота, ведеться серйозна робота по удосконаленню методики проведення клінічних етапів протезування (Г.Б.Брахман, А.К.Недергін, І.С. Менес, Я.С Акбройт).

Розробляється новий розділ зубного протезування, детяче протезування (Л.В.Ільїна-Маркосян).

Багато нового і цінного внесено радянськими авторами в розроблення питань щелепно-лицевої ортопедії та протезування, значно зросла за Радянської влади, про що можна судити за ефективність лікування щелепно-лицевих поранень під час Великої Вітчизняної війни в порівняні з першою світовою війною. Кільеість хворих, повернених до лав Радянської Армії з відновленням після поранення праце-і боєздатності, досягла 85%, перевищує кількість видужалих в першу світову війну в 4-и рази. Особливі заслуги в розробленні питань щелепно-лицевої травматології мають А.А.Амберг, А.Е.Рауер, І.Г.Лукомський, Д.А.Ентін, А.Я.Катц, І.М.Оксман, В.М.Уваров, П.Л.Львов, В.Ю.Курляндський, М.Р.Марей та інші.

Великого розвитку досягла також і Радянська ортодонтія. Переважав функціональний напрям, набцли наукового обгрунтування питання обумовленості форми і функції жувального апарата, експерименталь розроблено багато питань клінічної ортодонтії, особливо вплив ортодонтичної апаратури на тканини парадонту, удосконалена ортодонтична апаратура.

Нарешті радянські автори мають великі досягнення в розроблені питання про матеріали і метали, що застосовуються в ортопедичній стоматології. Розроблені відповідно до потреб ортопедичної стоматології і впроваджені в повсякденну роботу радянських стоматологічних установ пластмаса і нержавіюча сталь, які сприяють докорінній зміні всіх видів масової ортопедичної допомоги (Д.Н.Цетрін, І.І.Ревзін, І.О.Новик, С.С.Шведов).

Змінився також зміст літератури по ортопедичній стоматології. В російських дореволюційних журналах друкувалися, головним чином, статті зарубіжних авторів. Радянські журнали заповнюються оригінальними і актуальними статтями радянських авторів. Виходять з друку оригінальні підручники по ортопедичній стоматології і монографії. До них відносяться: підручники для зуболікарських шкіл А.І.Гузикова по зубопротезній техніці і клінічному протезуванню, посібник Є.М.Гофунга ”Основы протезного зубоврачевания”, підручник А.А.Астахова і А.Я.Катца (”Ортопедична стоматологія”). Виданням цього підручника закінчилось оформлення радянської ортопедичної стоматології як науки і вона по праву зайняла належне їй місце в ряді інших медичних дисцеплін. Теоретичні знання постійно звагачуються, по- скільки безперервно проводяться теоретичні і експериментальні дослідження в самих різних її розділах.

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ЯКІ

ВИЗНАЧАЮТЬ ГОЛОВНИЙ НАПРЯМОК

РОЗВИТКУ ЦІЄЇ ДИСЦИПЛІНИ.

Перший принцип: Заключається в тому, що ортопед-стоматолог повинен мати вищу медичну освіту. Ця ідея дістала конкретне втілення в організації в 1921 році Харківського, 1931-Київського, а в 1935-1936р других стоматологічних інститутів.

Другий принцип: Протезування, усунення деформацій проводиться найбільш ефективно лиш в ортопедичних Інститутських клініках і великих ортопедичних відділеннях стоматологічних поліклінік. Пояснюється це тим, що лікарі-ортопеди об’єднані тут в колективи, які дозволяють обмінюватися ідеями, вивчати опит, аналізувати результати лікування.

Ортопедичні відділення обласних, республіканських стоматологічних поліклінік, крім того в змозі надати консультативну допомогу лікарям які працюють в районах області або республіки.

Третій принцип: Класичні роботи російських вчених (І.М.Сеченов, С.П.Боткін, Л.А.Орбелі) показали добрий вплив не тільки на загальну медицину, но і на ортопедичну стоматологію. Вони допомагали відказатися від локалістичних поглядів на патологію порожнини рота, які раніше господарювали в зубному протезуванні. В теперішній час стоматологи-ортопеди розглядають організм як єдине ціле, а процеси які протікають як в організмі в цілому так і в порожнині рота, пояснюють вплив факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Цей принцип показує, що захворювання зубощелепової системи не можна розглядати без урахування стану всього організму.

Четвертий принцип: Протезування є лікувальним і профілактичним міроприємством яке базується на великих фундаментальних знаннях про будову і функції нормальних, патологій і патофізіологій, пошкоджених органів і систем щелепно-лицевої області. Цей принцип називається нозологічним, по -скільки передбачає вивчення етіології, патогенеза, частоти пораження, клініки захворювання, ортопедичного лікування, ближніх і подальших результатів його приданих нозологічних формах пошкодження щелепно-лицевої області. Любий протез чи ортопедичний апарат розглядається як лікувальний апарат, який має крім терапевтичного, негативний побічний вплив. Знання тої чи іншої властивості протеза і показів до його примінення є однією з вимог успішного протезування.

П’ятий принцип: Дістав назву принципа стадійності. Він випливає з попереднього. Вибір лікувального засобу визначається не тільки характером патології, но і стадії розвитку паталогічного процеса. Введення цього принципа вивчає подробно вивчення клінічної практики захворювання і точну діагностику. В залежності від стадії розвитку паталогічного процеса назначаються засоби ортопедичної стоматології.

Шостий принцип: Пропонує спостерігати хворого до тих пір, поки не будуть повністю вирішені задачі, які передбачені планом лікування. Наприклад, після накладання знімного протеза хворий повинен знаходитись під наглядом лікаря, поки лікар не переконається, що хворий привик до протеза, приймає звичайну їжу, відновлена мова, зовнішній вигляд обличчя, а тканини протезного ложа (слиз.об. опорні зуби). висково н/щ суглоб жувальні м’язи, знаходяться в здоровому стані.

Сьомий принцип: Це принцип комплексної терапії різних захворювань. Є ряд захворювань, які не можуть бути вилікувані окремо ні терапевтом, ні ортопедом, ні хірургом. Тільки об’єднані із строго сплановані консервативні ортопедичні і хірургічні міроприємства можуть зробити лікування більш ефективним.

Восьмий принцип: Один з важливих принципів якими керуються радянські ортопеди-є принципи профілактики.

На початку 60-х років завдяки науково-технічній революції проблема ортопедичної стоматології дістала новий поштовх до розвитку. Були створені індиферентні пригодні для точного лиття сплави на основі золота, срібла і паладія, кобальтохрома. Їх примінення в зубопротезній техніці сприяло конструюванню цільнолитих бюгельних, пластиночних, мостовидних протезів, знімних і незнімних шин для лікування парадонтоза. В практику був введений вакумний метод обпалювання фарфора, на основі якого розроблена нова технологія керамічного і металокерамічного протезування. Значно покращились вогнестійкі маси, розширилась рецептура відбиткових матеріалів на основі термопластичних, гідроколоїдних, силіконових і полімерних сполучень.

Заслугою вітчизняних вчених (Г.П.Соснін, В.П.Панчоха, Л.М.Перзашкевич) є дослідниками в області бюгельного протезування – як в відношені вдосконалення його технології так і в научній розробці критеріїв для визначення показів, функціональної цінності і конструктивної направленості цього вида найбільш вдосконаленої ортопедичної допомоги при частковій втраті зубів.

Науково-технічна революція, майже ні в одній області стоматологічної практики не презвела таких реальних перетворень, як в ортопедичній стоматології. Завдяки досягненням значно збільшилась як функціональна, так і естетична цінність зубних протезів.

В теперішній час введена спеціалізація по основним стоматологічним спеціальностям в процесі вивчення в субордінатурі і в інтернатурі після закінчення Інститута. Все це свідчить про те, що в нас в країні створені реальні умови як для подальшого научного розвитку ортопедичної стоматології, так і для підготовки високо-кваліфікованих лікарів стоматологів ортопедичного профеля.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕТОДІВ ФІКСАЦІЇ І

СТАБІЛІЗАЦІЇ

Проблема фіксації протезів має 200р., але й до тепер вона повністю не вирішена.

Класифікація фіксації беззубних щелеп по Баяну:

1.Механічні методи.

2 Біомеханічні методи.

3 Фізичні методи.

4.Біофізичні методи.

МЕХАНІЧНИЙ МЕТОД

Це метод найбільш старий з усіх методів. В ХVІІІ ст. Ф.Ошара запропонував для утримання знімних протезів золоті пластинчаті пружини, які кріпилися з права і з ліва в області молярів, по одній з права і з ліва. Пізніше ці золоті пластини були замінені спіральними пружинами. Цей метод не створював функціональну цінність протезів.

Недоліки цього методу: протези весь час тиснули на альвеолярні відростки і піднебіння, м’язи які піднімають н\щ були весь час втомлені. Весь час механічне подразнення слизової і ущемлення її.

Все це призвело до того, що від механічного методу фіксації відмовились.

До механічних методів фіксації відносяться:

І.Збільшення маси протеза шляхом введення в базис протеза металів з великою питомою вагою;

2.кріплення протеза за допомогою штифтів;

3.кріплення протеза при допомозі піднадкісних імплантантів;

4.кріплення при допомозі кламерів на штучно вживлені зуби.

БІОМЕХАНІЧНИЙ МЕТОД.

На відміну від механічних методів, біомеханічні вимагають певних анатомічних умов. При протезувані беззубих щелеп звертають увагу на анатомічні утворення які можуть покращити фіксацію протезів. Сюди відносять примінення ясенних кламерів при виступаючому наперед альвеолярному відростку.

Для фіксації нижнього протеза Кемені запропонував пилоти, які на відміну від ясенних кламерів з’єднані з базисом протеза пружинячим плечем.

Для фіксації протеза використовують під язичний простір. З цією ціллю по краю протеза формують під язичні валики, а на поверхні базиса, яка обернена до язика створюють виямку. Такий рельєф поверхні протеза сприяє його фіксації.

Фізичні методи

Ці методи використовувались для фіксації протезів в минулому столітті. До цього методу відноситься яище капілярності і адгезії, використовується зріджений простір і магніти. Фіксація протеза яка основана на різниці атмосферного тиску відноситься до старих методів. З цією ціллю в базисі протеза з боку оберненого до твердого піднебіння роблять камеру. Слизова оболонка по краю камери утворює замикаючий клапан і забезпечує існування вакууму. Під дією розрідженого простору проходить гіпертрофія слизової і слизова заповнює камеру. Фіксуюча дія цієї камери після заповнення втрачається.

На принципі вакууму основний метод кріплення протезів з допомогою резинових дисків- присоски РАУЕ. Ці присоски кріпилися до базисів спеціальними кнопками. Диск має форму невеликого кола в середині якого утворюється розріджене повітря. Це забезпечує фіксацію коли є контакт з слизовою. Цей метод незнайшов розповсюдження.

Недоліки цього методу:

1.Зміна слизової під диском утворення пролежнів, перфорація піднебіння.

2.розбухаючи гума відтискає протез від слизової і під нього попадає.

3.диск(присоски) скоро гублять свою еластичність і фіксація припиняється.

Біофізичні методи.

При цьому методі використовують фізичні закони і анатомічні особливості границь протезного ложа. Пристосування по типу кламер і присосок РАУЕ себе не оправдали і це наштовхнуло на думку створення розрідженого простору не на певній ділянці протеза, а повністю під всім. В цьому випадку клапан переноситься на всю границю протезного ложа.

Замикаючий клапан утворюється при умові, що край протеза відтісняє слизову перехідної складки. Це можливе завдяки податливості перехідної в стані спокою і під час функції. Це найбільш підходящий метод і він є основним.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

С.И.Криштаб.

”Ортопедическая стоматология” Киев 1986г ст. 7-10

Е.И.Гаврилов, И.М.Оксман

”Ортопедическая стоматологія”

Москва ”Медецина” 1978г. ст.4-9, ст. 400-401

Е.И.Гаврилов, И.М. Альшиц

Ортопедическая стоматология

Москва ”Медецина” 1970г. ст. 3-13

А.І. Бетельман

”Ортопедична стоматологія”

Київ 1960р. ст. 3-9

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 387 | Нарушение авторских прав