АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Анатомія серця та судин.

Кровообіг — це рух крові у кровоносній системі. Система кровообігу забезпечує обмін речовин між тканинами організ­му і зовнішнім середовищем та підтримує сталість внутріш­нього середовища — гомеостаз.

Кровоносна система складається із центрального органа — серця — та з'єднаних з ним замкнутих трубок різного діамет­ра — кровоносних судин: артерій, вен та капілярів.

1. Артерії — судини, по яких артеріальна кров тече від серця до органів і тканин.

За діаметром і особливостями будови артерії поділяють на три типи: м'язового (середнього та малого діаметра); мішаного (се­реднього діаметра); еластичного (великого діаметра).

Стінки артерії артерій побу­довані з трьох оболонок:

• внутрішньої (tunica intima), яка складається з ендоте­лію, підендотеліального шару;

• середньої (tunica media), яка складається з клітин непос-мугованої м'язової тканини та еластичних волокон міоцитів. їхнє співвідношення в артеріях мішаного типу становить при­близно 1:1. Між внутрішньою та середньою оболонками знахо­диться внутрішня еластична мембрана;

• зовнішньої (tunica externa), яка утворена пухкою волок­нистою неоформленою сполучною тканиною, де містяться су­дини та нерви судин.

Між зовнішньою та середньою оболонка­ми знаходиться зовнішня еластична мембрана. Усі елементи об'єднані в єдиний еластичний каркас.

В артеріях еластичного типу (аорта, легеневий стовбур) у середній оболонці переважають еластичні елементи, м'язових клітин менше. Така будова цих судин зумовлена високим тис­ком і великою швидкістю течії крові в артеріях.

В артеріях м'язового типу зменшується відносний вміст еластичних волокон і відповідно збільшується кількість клі­тин непосмугованої м'язової тканини. Це зумовлено змінами гемодинамічних умов: артерії м'язового типу розташовані да­леко від серця, тиск крові в них зменшується, і потрібна дода­ткова робота, щоб його підтримати. Це досягається за рахунок скорочення м'язових елементів судин м'язового типу.

Вени — судини, які несуть кров до серця. Вони містять ве­нозну кров (окрім легеневих вен).

Загальний план будови вен, їх відмінності:

• стінка вен тонша, ніж у відповідних артеріях;

• еластичні волокна розвинені слабко, переважають кола­генові;

• відсутня зовнішня еластична мембрана і слабко розвине­на (або відсутня) внутрішня еластична мембрана;

• наявність клапанів у деяких венах (клапани — це склад­ки внутрішньої оболонки, обернені в бік серця. Вони перешко­джають зворотній течії крові і забезпечують нормальну діяль­ність серця).

Класифікація вен:

1. за діаметром поділяють на великі, середні та малі;

2. за­лежно від положення — поверхневі та глибокі; залежно від бу­дови — безм'язового (вени твердої і м'якої оболон головного і спинного мозку, вени сітківки, селезінки, плаценти, кісток) та м'язового типу.

Капіляри — найтонші судини, діаметром від 4,5 до ЗО мкм. Стінка капіляра утворена лише одним шаром ендотелію. У ка­пілярах відбувається обмін речовин між кров'ю та тканинами, вони відіграють роль гістогематичного бар'єру, а також забез­печують мікроциркуляцію.

Мікроциркуляторне русло — система дрібних судин, до яких належать артеріоли, прекапіляри, гемокапіляри, посткапіля-ри, венули. У межах мікроциркуляторного русла розрізняють судини, в яких кров переходить з артеріол у венулу — артеріоло-венозні анастомози.

Мікроциркуляторне русло виконує такі функції: регуляція кровопостачання органів, обмін речовин, дренаж, депонуван­ня крові.

У тілі людини кровоносні судини формують ряд замкнутих систем — коло кровообігу: велике, мале, серцеве.

Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка, з якого кров потрапляє в аорту. До серця кров повертається по двох вели­ких венах — верхній та нижній порожнистих, які відкривають­ся у праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу.

Мале коло кровообігу починається з правого шлуночка, з якого кров потрапляє в легеневий стовбур, який поділяється на праву та ліву легеневі артерії. У легенях кров збагачується киснем і по легеневих венах надходить у ліве передсердя, де закінчується мале коло кровообігу.

Серцеве коло кровообігу(коронарне, вінцеве) починається від висхідної частини аорти двома вінцевими артеріями, а закінчується вінцевою па­зухою, що відкривається в праве передсердя.

Серце

Серце (лат.— cor, грец.— cardia) — непарний м'язовий ор­ган, масою 250—300 г; величину серця порівнюють з розміром кулака даного індивідума.

Воно має конусоподібну форму і міститься в грудній порожнині у середньому середостінні. Від­носно серединної лінії тіла серце розташоване несиметрич­но — 2/3 міститься зліва від неї і 1/3 справа.

Межі серця:

• верхня межа проходить по хрящах III ребер;

• права межа — від середини хряща III правого ребра до середини хряща V правого ребра;

• ліва межа — від середини хряща III лівого ребра до VI лі­вого ребра (місця переходу ребрового хряща в реброву кістку);

• нижня межа — від середини V правого хряща до VI ліво­го ребра (місця переходу ребрового хряща в реброву кістку).

У серці виділяють основу, яка направлена вгору і трохи на­зад, і верхівку, що повернута наперед, униз і наліво. Серце має три поверхні: передню, або груднинно-реброву, більш випуклу і обернену до груднини та ребрових хрящів, нижню, діафраг­мову, яка прилягає до діафрагми, легеневу, яка прикрита ле­генею, та два краї: правий — більш гострий та лівий — більш тупий.

Поздовжньою перегородкою міжпередсердно- шлуночковою, воно розділене на праву та ліву половини, які не сполучаються між собою. Ця перегородка суцільна, у нормі отворів немає

(на міжпередсердній перегородці у плода є овальна ямка, завдяки якій передсердя сполучаються між собою. Після народження овальний отвір, як правило, заростає).

У свою чергу кожна з половин серця поділяєть­ся ще на дві частини: верхня має назву передсердя,(atrium) а нижня — шлуночкu (ventriculum). У правій половині серця тече венозна кров, а в лі­вій — артеріальна кров.

Отже, серце людини чотирикамерне — складається з двох перед­сердь та двох шлуночків(лівий шлуночок ЛШ, правий шлуночок ПШ, ліве передсердя ЛП, праве передсердя – ПП).. Праве передсердя сполучається з правим шлуночком за допомогою правого перед­сердно-шлуночкового отвору (ostium atrioventricular dextrum), а ліве передсердя і лівий шлуночок — лівого передсердно-шлуночкового отвору (ostium atrioventricular sinistrum), або так пзначають - ATV – отвори.

Зовніш­німи орієнтирами камер серця є вінцева борозна, передня міжшлуночкова борозна і задня міжшлуночкова борозна. У бороз­нах проходять судини серця та нерви.

Праве передсердя має додаткову порожнину — праве вушко. У праве передсердя впа­дають верхня і нижня порожнисті вени.