АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методи аналізу виробничого травматизму та професійних захворювань

Аналіз виробничого травматизму та професійних захворювань дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На підставі такої інформації розробляються заходи щодо профілактики травматизму та профзахворювань.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі, найбільш поширені та взаємодоповнюючи методи дослідження: статистичний, монографічний, топографічний, груповий, економічний, ергономічний, експертних оцінок, анкетування та інші.

Статистичний метод – ґрунтується на вивченні статистичного матеріалу щодо травматизму (акти Н-1, звіти, журнали реєстрації тощо), який накопичений на підприємстві, в галузі або в регіоні за певний період. Цей метод дозволяє групувати нещасні випадки по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, їх причинам, характеру отриманих травм, виду обладнання тощо. Він допомагає встановити найбільш характерні види травм по окремим виробництвам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.

При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня виробничого травматизму використовують кількісні і якісні відносні показники.

Для оцінки обчислюють коефіцієнт частоти травматизму К_ч на 1000 працюючих (кількісний показник) та коефіцієнт тяжкості травматизму К_т (якісний показник):

(1)

(2)

де Т – кількість нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період (наприклад, квартал, півріччя, рік) і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;

Р – середньосписочна чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період.

Д – сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду.

Таким чином коефіцієнт частоти травматизму К_ч – це кількість нещасних випадків або профзахворювань, які сталися у відповідний період, на 1000 працюючих, а коефіцієнт тяжкості К_т – це середня тривалість непрацездатності одного потерпілого, яка виражена в робочих днях за відповідний звітний період (квартал, півріччя, рік).

Коефіцієнти К_ч і К_т дозволяють визначити динаміку травматизму на підприємстві (в структурному підрозділі) та зрівнювати його з іншими підрозділами підприємства, галузі.

Крім цих показників, застосовується показник, за яким визначається кількість втрачених через травми робочих, днів, що припадають на 1000 працюючих. Його називають коефіцієнтом виробничих втрат К_в і підраховують як добуток двох вищенаведених показників:

. (3)

Монографічний метод представляє собою поглиблений аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва, окремим робочим місцям. Аналізуються всі обставини нещасних випадків, виконуються за необхідності відповідні дослідження та випробування. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати нещасні випадки, а й виявити потенційні небезпечні чинники, які існують на виробництві, що вивчається, а також використати отримані результати при проектуванні виробництва, при його модернізації та для розробки заходів з охорони праці.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (об'єкту, території підприємства) відзначають місця де відбулися нещасні випадки. що дозволяє наочно виділити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають і виявляють при чини, які викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасних випадків для кожного окремого об'єкта.

Груповий метод заснований на дослідженні травм конкретної групи за значеними однорідними ознаками: часом травмування, кваліфікацією, спеціальністю, віком потерпілого, видами робіт, причинами нещасних випадків та ін. (незалежно від тяжкості пошкоджень). При цьому наявний матеріал розслідування розподіляється по групах з метою виявлення найбільш часто повторюваних випадків, що дозволяє визначити найбільш несприятливі обставини в організації робіт та фактичний стан умов праці на підприємстві або його підрозділах.

Економічний метод полягає в визначенні заподіяних економічних збитків від травматизму і профзахворювань та визначенні соціально - економічної ефективності витрат на розробку і впровадження заходів та засобів з охорони праці, що враховується при оптимальних рішень, щодо забезпечення необхідного рівня безпеки на виробництві.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні систем «людина – машина – виробниче середовище». Кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості працівника, а також його антропометричні дані. Тільки при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретних умов трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушенню цієї відповідності може бути первинною причиною нещасних випадків та профзахворювань. Цей метод аналізу дозволяє знайти такі невідповідності та розробити заходи щодо їх усунення.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів та ергономічних характеристик робочих місць вимогам нормативно – правових актів з охорони праці.

Метод анкетування – письмове опитування (анкети з запитаннями) працівників з метою отримання інформації про стан охорони праці, потенційні небезпеки виробничих процесів, умов праці тощо. Результати аналізу отриманих відповідей ураховуються при розробці профілактичних заходів.

Крім вище розглянутих існують і можуть використовуватися на практиці також інші методи аналізу виробничого

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання 1: Провести оцінку рівня захворюваності в різних підприємствах використовуючи статистичний метод аналізу травматизму, якщо відомо, що: P_А та P_В – кількість працюючих у підприємстві А та у підприємстві В відповідно, n_А і n_В – кількість травмованих у підприємстві А та В відповідно, а також Т_А і Т_В – сумарна кількість днів непрацездатності у відповідному підприємстві. Розрахувати коефіцієнти частоти і тяжкості травматизму та коефіцієнт втрат і дати оцінку рівню виробничого травматизму в досліджуваних підприємствах.

Завдання 2: Визначити розмір відшкодування збитку, пов'язаний з компенсаційними виплатами потерпілому в результаті нещасного випадку на виробництві.

Початкові данні та результати розрахунків занести у відповідні таблиці протоколу (додаток 3), всі розрахунки навести на зворотній стороні протоколу.

Порядок виконання розрахунків для завдання 1:

1. Виконати розрахунок коефіцієнта частоти травматизму К_ч за формулою 1 у відповідності до особистого варіанту (додаток 1).

2. Виконати розрахунок коефіцієнта тяжкості травматизму К_т за формулою 2 у відповідності до особистого варіанту (додаток 2).

3. Виконати розрахунок коефіцієнта втрат К_в за формулою 3.

4. Дати оцінку рівня виробничого травматизму за коефіцієнтом втрат К_в, враховуючи те, що рівень травматизму є вищим у підприємстві (підрозділі) з більшим коефіцієнтом втрат.

Порядок виконання розрахунків для завдання 2:

Рекомендації до виконання розрахунку компенсаційних виплат на користь потерпілого у результаті нещасного випадку
на підприємстві

1. Сума всіх виплат з відшкодування збитку потерпілому у результаті виробничої травми розраховується по формулі:

У_сум. = У₁ + У₂ + У₃,

де: У₁ – відшкодування втраченого заробітку (виплати за лікарняним аркушем);

У₂ – одноразова допомога потерпілому;

У₃ – витрати на необхідний догляд.

2. Для розрахунку виплат за лікарняним аркушем У₁ (втраченого заробітку) приймається п'ятиденний робочий тиждень із числом робочих днів у місяці – 21, число календарних днів у місяці –30.

Наприклад: період тимчасової непрацездатності (знаходження на лікарняному аркуші) становить за варіантом 56 календарних днів; середньомісячна заробітна плата - 2320 грн., стійка втрата працездатності - 20%. Визначити розмір відшкодування збитку в результаті нещасного випадку.

Рішення:

2.1) Знаходимо відшкодування втраченого заробітку, що припадає на 56 календарних днів непрацездатності, для чого складаємо пропорцію:

30 календарних днів – 2320 грн.
56 календарних днів – У1 грн.

2.2) Визначаємо розмір одноразової допомоги У_2.

Одноразова допомога потерпілому, що виплачується за період стійкої втрати працездатності у випадку встановлення стійкої втрати працездатності або інвалідності залежить від % стійкої втрати працездатності та виплачується в розмірі 1 середньомісячної заробітної плати потерпілого за кожний % стійкої втрати працездатності (тобто добуток ), але не більше 17 прожиткових мінімумів, розмір якого визначається за законом «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Розмір одноразової допомоги У₂ може бути зменшений з урахуванням ступеня провини потерпілого в тім, що стався нещасний випадок (але не більше ніж на 50 %), тобто:

,

де У - середньомісячна заробітна плата потерпілого;

х - кількість відсотків стійкої втрати працездатності;

k - кількість відсотків провини постраждалого (але не більше 50),

при чому добуток (У х) не повинен перевищувати 17 прожиткових мінімумів (ЗУ про Бюджет з 1 вересня 2015 року встановлений розмір прожиткового мінімуму на рівні 1378 грн. і дорівнює мінімальній заробітній платі), таким чином максимальна величина одноразової допомоги без урахування провини потерпілого становить з 1 вересня 2015 року 22406 грн. Якщо за умовою завдання розраховане значення добутку У та х перевищує зазначений максимум його необхідно зменшити до граничного максимального значення і лише потім ураховувати відсоток провини постраждалого (задано за варіанто м).

При розрахунку одноразової допомоги потерпілому У₂ у формулу підставляти абсолютні значення коефіцієнтів х та k.

2.3) Визначаємо розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим У₃, приймаємо для рішення завдання, що потерпілому необхідні 3 види догляду (спеціальний, звичайний і побутовий) на період тимчасової непрацездатності:

^’,

де У₃^’ – витрати на спеціальний догляд = 1 мінімальна з/п за 1 місяць необхідності цього виду догляду (при розрахунку враховувати кількість днів тимчасової непрацездатності):

.

У₃^’’ – витрати на звичайний догляд = 0,5 мінімальної з/п за 1 місяць необхідності цього виду догляду (при розрахунку враховувати кількість днів тимчасової непрацездатності):

У₃^’’’ – витрати на побутовий догляд = 0,25 мінімальної з/п за 1 місяць необхідності цього виду догляду (при розрахунку враховувати кількість днів тимчасової непрацездатності):

Додаток 1

Вихідні дані до завдання 1

Примітка: Р_А – середньооблікове число робітників на підприємстві А;

n_А – число нещасних випадків за звітний період на підприємстві А;

Т_А – число днів непрацездатності по всіх нещасних випадках за звітний період на підприємстві А;

Р_В – середньооблікове число робітників на підприємстві В;

n_В – число нещасних випадків за звітний період на підприємстві В;

Т_В – число днів непрацездатності по всіх нещасних випадках за звітний період на підприємстві В;

Додаток 2

Вихідні дані до завдання 2

Додаток 3

ПРОТОКОЛ № 1

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 763 | Нарушение авторских прав