В’язкість та щільність крові.
В'язкість крові - це її здатність чинити опір течії при переміщеннях частинок рідини одна відносно одної. Іншими словами, це параметр, який характеризує внутрішнє тертя рідини. В'язкість крові визначають по відношенню до в'язкості води, яка прийнята за 1. В'язкість цільної крові та плазми суттєво відрізняються, оскільки формені елементи суттєво збільшують внутрішнє тертя рідини. Так, в'язкість плазми складає 1,8-2,5, а цільної крові - 4-5 одиниць.
В'язкість цільної крові дуже суттєво залежить від концентрації високомолекулярних білків і ліпопротеїдів та від кількості еритроцитів. Наприклад, після крововтрати в’язкість крові зменшується внаслідок того, що відновлення об’єму крові за рахунок депонованої в організмі води відбувається значно швидше, ніж відновлення кількості клітин крові. Зневоднення організму, адаптація до умов високогір’я або патологічне збільшення кількості еритроцитів у крові, навпаки, супроводжуються зростанням в’язкості крові. В'язкість крові прямо пропорційно змінює периферичний опір судинного русла, тому суттєво впливає на роботу серця.
Відносна густина крові у людини становить 1,06-1.064, причому відносна густина формених елементів крові вища (1,085-1,09), ніж плазми (1,025-1,03). Це зумовлює поступове їх осідання на дно пробірки.
Швидкість осідання еритроцитів
Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) в нормі у чоловіків становить 1-10 мм/год, у жінок – 2-15 мм/год. Величина ШОЕ залежить від властивостей плазми крові, вмісту в ній високомолекулярних білків. Вважають, що високомолекулярні білки зменшують негативний електричний заряд еритроцитів, внаслідок чого знижується їх взаємовідштовхування..
ШОЕ є важливим діагностичним критерієм запальних процесів, які, як правило, приводять до зміни нормального співвідношення білкових фракцій плазми на користь глобулінів. При цьому слід мати на увазі, що підвищення ШОЕ говорить не стільки про наявність запалення, скільки про те, що організм бореться з інфекцією. Якщо у людини спостерігаються явні ознаки інфекційної хвороби, а ШОЕ в межах норми, це означає, що опірність організму дуже низька
У другій половині вагітності ШОЕ може сягати 40-50 мм/год, що пояснюється збільшенням вмісту високомолекулярного білка фібриногену в крові у 2 рази.
Фізіологічне підвищення ШОЕ спостерігається також після прийому їжі, після важкої фізичної роботи.
Реакція крові (рН)
Реакція крові (рН) зумовлена співвідношенням вмісту в ній водневих та гідроксильних іонів. Реакція крові має дуже важливе значення, оскільки нормальна діяльність клітин може здійснюватись лише при певній реакції.
В процесі життєдіяльності організму в кров постійно надходять речовини, які можуть істотно змінити її реакцію. Це молочна та піровиноградна кислота (продукти анаеробного гліколізу у клітинах), фосфорна та сірчана кислоти (продукти окислення білків), жирні кислоти, вуглекислота тощо. Проте за нормальних умов життєдіяльності навіть у разі досить великої кількості основ і кислот, які надходять у кров, її реакція суттєво не змінюється. Сталість реакції підтримується на відносно постійному рівні завдяки буферним властивостям крові, діяльності нирок, потових залоз і легень. Буферні властивості крові забезпечуються наявністю в ній так званих буферних систем. Вони складаються з слабкої кислоти та її солі з сильною основою і перешкоджають зсуву реакції крові і підтримують її на певному рівні (рН артеріальної крові становить 7,4, венозної – 7,36).
В крові функціонує чотири основні буферні системи:
· гемоглобінова – найпотужніша, на її частку припадає понад половина буферної ємності крові;
· бікарбонатна
· фосфатна
· буферна система білків плазми крові.
Незважаючи на буферні властивості крові, зсуви її реакції можуть спостерігатись при деяких фізіологічних і особливо при патологічних станах. Зсув реакції крові в кислий бік має назву ацидоз, а в основний – алкалоз.
Максимально можливі коливання рН – від 7,0 до 7,8, але ці коливання не повинні бути тривалими, бо порушення рН може призвести до загибелі організму.
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 432 | Нарушение авторских прав
|