 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Пряма і рефлекторна дія. Локалізація і механізм дії. “мішені” для лікарських речовин. Зворотня і незворотня дія, вибіркова дія.Місцева дія - дія речовини, яка виникає на місці її прикладання (При поверхневій анестезії нанесення анестетика на слизову оболонку веде до блокади закінчень чутливих нервів лише в місці нанесення препарату.) Резорбтивна - дія речовини, яка розвивається після її всмоктування, попадання в загальний кровоток, а потім і в тканини Вплив: 1. Прямий - реалізується на місці безпосереднього контакта речовини з тканиною. 2. Рефлекторний - речовини впливають на екстеро- або інтерорецептори і ефект проявляється в зміні стану або відповідних нервових центрів, або виконавчих органів. - Препарат лобелін, який вводять внутрішньовенно, збуджує хеморецептори каротидного клубочка і, рефлекторно стимулюючи центр дихання, збільшує об”єм і частоту дихання. Рецептори - активні групи макромолекул субстратів, з якими взаємодіє речовина. Рецептори, які забезпечують прояв дії речовин, називають специфічними. Виділяють наступні 4 типи рецепторів: 1. Рецептори, які здійснюють прямий контроль за функцією іонних каналів - нікотинові ацетилхолінові холінорецептори, ГАМКА-рецептори, глутаматні рецептори. 2. Рецептори, зв”язані з ефектором через систему “G-білки – вторинні передатчики (месенджери)” або “G-білки – іонні канали”. Такі рецептори є для багатьох гормонів і ряду медіаторів (мускаринові ацетилхолінові рецептори, адренорецептори). 3. Рецептори, які здійснюють прямий контроль функції ефекторного фермента. Вони безпосередньо пов”язані з тирозинкіназою і регулюють фосфорилювання білків. За таким принципом побудовані рецептори інсуліну, ряду факторів росту. 4. Рецептори, які контролюють транскрипцію ДНК. На відміну від мембранних рецепторів 1-3 типів, це внутрішньоклітинні рецептори (розчинні цитозольні або ядерні білки). З такими рецепторами взаємодіють стероїдні і тиреоїдні гормони. Алостерична взаємодія з рецептором – це взаємодія, яка не викликає “сигналу”. - Алостерично можуть взаємодіяти з рецепторами речовини як ендогенного походження (наприклад, гліцин), так і екзогенного походження (анксиолітики бензодіазепінового ряду). - При алостеричній взаємодії відбувається модуляція основного медіаторного ефекту, який може як посилюватися, так і послаблюватися. (приклад з рецепторами на парієтальній клітині). Види регуляції виділення медіатора: 1) Гомотропна авторегуляція виділення медіатора, - медіатор, що виділяється впливає на пресинаптичні рецептори того самого нервового волокна. 2) Гетеротропна регуляція виділення медіатора – це пресинаптична регуляція за рахунок іншого медіатора. Афінітет - спорідненість речовини до рецептора, яке приводить до утворення з ним комплексу “речовина-рецептор” Внутрішньою активністю - здатність речовини при взаємодії з рецептором стимулювати його і викликати той чи інший ефект Агоністи - речовини, які при взаємодії із специфічними рецепторами викликають в них зміни, що приводять до біологічного ефекту Повний агоніст - якщо агоніст, взаємодіючи з рецепторами викликає максимальний ефект Часткові агоністи - при взаємодії з тими ж рецепторами не викликають максимального ефекту Антагоністи - речовини, які зв’язуються з рецепторами, але не викликають їх стимуляції Конкурентні антагоністи - якщо антагоністи займають ті ж рецептори, з якими взаємодіють агоністи Агоністом-антагоністом - при дії речовини як агоніста на один підтип рецепторів і як антагоніста – на інший (анальгетик пентазоцин є антагоністом μ- і антагоністом δ- і κ-опіоідних рецепторів.) “Неспецифічні рецептори ” - не пов”язані функціонально із специфічними. До них можна віднести білки плазми крові, мукополісахариди сполучної тканини “Мовчазні” - інші, з якими речовини зв”язуються, але не викликають ніяких ефектів. Взаємодія “речовина-рецептор” здійснюється за рахунок: 1. Ковалентний зв”язок. Він відомий для невеликої кількості препаратів (α-адреноблокатор феноксибензамін, деякі протибластомні речовини). - зворотню дію, характерну для більшості речовин -незворотню дію, 2. Іонний зв”язок, який здійснюється за рахунок електростатичної взаємодії речовин з рецепторами. - типовий для гангліоблокаторів, курареподібних речовин, ацетилхоліну. 3. Ван-дер-ваальсові сили, які складають основу гідрофобних взаємодій 4. Водневі зв”язки. Вибіркова дія - якщо речовина взаємодіє лише з функціонально однозначними рецепторами певної локалізації і не впливає на інші рецептори (курареподібні речовини досить вибірково блокують холінорецептори кінцевих пластинок, викликаючи розслаблення скелетних м”язів.) Проміжні ланки, які зв”язують рецептор з ефектором: 1. G-білки, група ферментів(аденілатциклаза, гуанілатциклаза, фосфоліпаза С) 2. Вторинні месенджери (цАМФ, цГМФ, ІФ3, ДАГ, Са2+). - Підвищення утворення вторинних месенджерів приводить до активації протеїнкіназ, які забезпечують внутрішньоклітинне фосфорилювання важливих регуляторних білків і розвиток різноманітних ефектів. ЛІГАНДИ Na+-КАНАЛІВ ЛІГАНДИ Сa2+-КАНАЛІВ ЛІГАНДИ К+-КАНАЛІВ Блокатори Na+-каналів Місцеві анестетики (новокаїн, лідокаїн) Протиаритмічні засоби (хінідин, новокаінамід, етмозин) Протиепілептичні засоби (дифенін, карбамазепін) Блокатори Сa2+-каналів Антиангінальні, проти- аритмічні і антигіпертензивні засоби (верапаміл, фенігідин, ділтиазем) Блокатори К+-каналів Засіб, який полегшує нервово- м»язеву передачу (пімадин) Протидіабетичні засоби (бутамід, глібенкламід) Активатори Na+-каналів Вератридин (алкалоїд; гіпотензивна дія) Активатори Сa2+-каналів Вау К 8644 (дигідропіридин; кардіотонічна і судиннозву- жуюча дія) Активатори К+-каналів Антигіпертензивні засоби (міноксиділ, діазоксид) Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 390 | Нарушение авторских прав |