АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Причини травматизму та заходи по його запобіганню

Для ефективного проведення роботи по зниженню травматизму на заняттях з ФП і спорту необхідно знати причини виникнення травм.

Основні причини травматизму на заняттях з ФП і спорту:

-недотримання статутних положень та наказів про порядок проведення занять з ФП і спортивного тренування (до 50%);

-недоліки в методиці в проведенні занять з ФП, тренувань та змагань (5-10%);

-незадовільне матеріально-технічне обладнання місць проведення занять (10-25%);

-недостатній медичний контроль за фізичним розвитком та станом здоров’я (4-6%);

-недисциплінованість тих, хто займається (4-6%);

-несприятливі метеорологічні та гігієнічні умови (2-6%);

-внутрішні фактори (1-3%).

Відповідальність за проведення змагань та занять несуть керівники фізичної підготовки.

Велика доля (до 50%) отриманих спортивних травм трапляється через недотримання статутних положень та наказів про порядок проведення занять з ФП і спортивного тренування.

Для попередження травм, зумовлених недоліками в організації та методиці проведення занять, необхідно:

-брати участь в складанні програми та виборі методики занять у відповідності до фізичного розвитку;

-контролювати дотримання послідовності в проходженні програмного матеріалу з фізичної підготовки;

-встановити контроль за правильною організацією та методикою проведення занять;

-слідкувати за правильним дозуванням фізичного навантаження з урахуванням індивідуальних особливостей осіб, що тренуються;

-слідкувати за забезпеченням повноцінної страховки як на планових, так і на самостійних заняттях.

До недоліків матеріально-технічного обладнання місць належать:

-неповноцінна підготовка приміщень, майданчиків, стадіонів, дистанцій кросу, а також спортивних снарядів та спорядження для занять і змагань, (нерівність футбольного поля, наявність на ньому гострих предметів, твердий грунт в ямі для стрибків та на легкоатлетичній доріжці і т. д.);

-недостатнє кріплення спортивних снарядів, невдалий вибір дистанції для кросу;

-несправність гімнастичних снарядів, низька якість спорядження обладнання, або невідповідність їх технічним вимогам (нерівна поверхня матів, гра в волейбол футбольним м'ячем);

-несправність перешкод, непідготовленість місць приземлення, не забиті цвяхи, несправність настилів на перешкодах;

-невідповідність спортивного костюму, взуття особливостям виду спорту. Тісне, нерозношене взуття призводить до потертостей, а в зимових умовах створює небезпеку відмороження. Більше за розміром взуття знижує стійкість і також може бути причиною травм.

Для профілактики спортивних ушкоджень, зумовлених незадовільним матеріально-технічним забезпеченням, необхідно:

-систематично контролювати будівництво, ремонт та стан спортивних споруд та інших місць занять;

-контролювати стан спортивного обладнання, спорядження та спортивного одягу;

-перевіряти перед заняттям стан спортивних снарядів, захисних пристроїв та ін.

Причинами травм, зумовлених недостатнім медичним контролем за фізичним розвитком і станом здоров'я та порушенням вимог лікарського контролю, є:

-допуск осіб, що не пройшли медичного контролю до спортивних занять та змагань;

-передчасний допуск до занять фізичною підготовкою га спортом осіб, що перенесли які-небудь захворювання, або тих, що мають пошкодження;

-заняття фізичною підготовкою при наявності захворювання (грип, ангіна) або ушкоджень;

-продовження занять фізичними вправами при наявності різкої втоми, перенапруг і перетренування;

-ігнорування тренером вказівок лікаря про обмеження для спортсмена тренувального навантаження і т. д.

Для попередження травматизму, причиною якого є недостатній медичний контроль за фізичним розвитком та станом здоров'я, необхідно виявляти перед кожним заняттям осіб, що перенесли захворювання та одержали пошкодження, а також осіб, що скаржаться на погане самопочуття, і при необхідності відповідно змінювати методику занять. При видачі дозволу на відновлення занять (тренувань) після перенесених ними захворювань чи травм дати вказівку керівнику занять про тимчасове виключення тих чи інших вправ або про обмеження їх тривалості; прийняти профілактичні заходи в відношенні осіб з підвищеною пітливістю рук, з омозоленістю долонь.

Причинами травм, що виникли внаслідок недисциплінованості спортсменів, є:

-недостатня організованість та порядок під час занять;

-недостатня уважність з боку як спортсменів, так і керівника занять;

-азартність та грубість;

-недостатньо сувора вимогливість з боку викладачів, тренерів, суддів;

-порушення спортсменами режиму приймання їжі перед змаганнями, несвоєчасний прихід на заняття, проведення занять у втомленому стані.

Для попередження травм, що виникають внаслідок недисциплінованості тих, що займаються, необхідно підтримувати суворий порядок на заняттях, припиняти найменші прояви грубості, вимагати чіткого судійства під час змагань.

До групи причин травматизму, що виникли через несприятливі гігієнічні та метеорологічні умови, належать:

-порушення загального режиму;

-недотримання вимог у відношенні одягу та взуття;

-проведення спортивних занять при високій та низькій температурі повітря, сильному вітрі, підвищеній або пониженій вологості, ожеледі, опадах;

-проведення занять за умов недостатньої освітленості та інші.

Виконання фізичних вправ в холодну погоду без достатньо попереднього «розігрівання» внаслідок охолодження м'язів та суглобів призводить до розривів, розтягнень та інших пошкоджень.

При ни з ькій температурі повітря, вітряній погоді, при слизькому грунті можливі падіння та пов'язані з ними травми.

Для профілактики спортивного травматизму, причинами якого є несприятливі гігієнічні та метеорологічні умови, необхідно:

· старанно дотримуватись гігієнічних нормативів та вимог по відношенню до температури повітря, освітлення, одягу та взуття, розподілу годин занять на протязі доби;

· проводити більш тривалу розминку в холодну погоду;

· вживати заходів для попередження відморожень, в морозну та вітряну погоду проводити заняття у місцях, захищених від вітру, особливу увагу приділяти підготовці місць занять у дощову погоду.

Крім вказаних причин можуть бути також і внутрішні фактори, що викликають травми. Керівнику занять, лікарю, необхідно враховувати їх, у своїй практичній діяльності.

Ось ці фактори:

1. Стан втоми, перевтоми, перетренування. Вони викликають розлад координації, зниження уваги, захисних реакцій організму. V м'язах проходить накопичення продуктів розпаду, що погано відображається на силі їх скорочення, розтягнення, розслаблення.

2. Наявність в організмі спортсмена хронічних осередків інфекції.

3. Індивідуальні особливості організму (нездатність до важко координованих вправ, схильність до спазмів судин та м'язів, надмірна передстартова лихоманка).

4. Перерва у заняттях спортом (відрядження, відпустка, канікули, хвороба та інше), що веде до зниження. функціональних можливостей організму та його фізичних якостей. Найбільш поширені травми серед тих, хто. займається, спостерігаються з початком навчального року. (вересень—жовтень). Це необхідно враховувати при проведенні навчальних занять з фізичної підготовки.

5. Шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю та ін.), нерегулярне харчування, стресові навантаження..

Аналіз причин спортивного травматизму, дозволяє прийти до висновку, що травматизм при заняттях фізичними вправами може бути попереджений.

Вирішальну роль у профілактиці спортивного травматизму відіграє керівник з фізичної підготовки та спорту.

Його діяльність повинна проходити у тісному контакті з робітниками медичної служби. Обов'язком лікаря є систематичний облік усіх випадків травм. Не тільки важкі травми, але й травми середньої важкості необхідно старанно вивчати, виявляти причини їх виникнення та розробляти необхідні заходило їх усуненню

Висновок

Значного розквіту гігієна досягла в наші дні. В даний час в країні існує ціла система гігієнічних установ різного типу: науково-дослідні інститути, санітарно-гігієнічні лабораторії, санітарно-епідеміологічні станції.
Впровадження в життя гігієнічних вимог здійснюється шляхом санітарного, тобто спрямованого на оздоровлення законодавства, санітарного нагляду, санітарної освіти.
За своєю природою гігієна - наука попереджувальне, головне її завдання - запобігти шкідливому впливу на організм людини яких-небудь несприятливих факторів.
Важливим розділом гігієнічної роботи є диспансеризація. Так називається активне спостереження медичних працівників за здоров'ям різних груп практично здорових людей з метою попередження або своєчасного виявлення в них захворювань і напрямку їх у разі потреби на лікування, не чекаючи, поки людина відчує себе хворим і звернеться за медичною допомогою. Зокрема, диспансеризація проводиться серед дітей, що готуються до вступу до школи. Профілактичний огляд дітей різними фахівцями - педіатрами, окулістами, отоларингологами, психоневрологами та іншими лікарями проводиться для того, щоб своєчасно виявити можливі відхилення в стані здоров'я дітей і до моменту надходження в школу повністю їх вилікувати, інакше нездоров'я перешкодить їм успішно вчитися.
Держава піклується про здоров'я громадян, про створення найкращих умов для їх життя, праці, побуту. Підкреслюється, що дбайливе ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших членів суспільства є обов'язком кожного громадянина нашої країни. І це абсолютно справедливо. Справа в тому, що створювані державою сприятливі умови для життя людей самі по собі ще не можуть забезпечити високого рівня їхнього здоров'я. Важливо те, як самі громадяни ставляться до свого здоров'я, чи володіють вони санітарною культурою, необхідними гігієнічними навичками. Що з того, наприклад, що людина працює в чистому, добре вентильованому й добре освітленому приміщенні, що на цьому підприємстві правильно організоване харчування працюючих і т. д., якщо ця людина не вважає за необхідне чистити зуби, стежити за чистотою тіла й одягу, дотримувати правильний режим праці та відпочинку, уникати таких шкідливих речовин, як алкоголь і нікотин.
Особливо близькі гігієні дві інші науки про людину - анатомія і фізіологія. Анатомія вивчає будову й форму тіла, окремих органів і тканин; фізіологія - життєдіяльність організму в цілому, а також окремих органів і їх систем.
При цьому відомості, що добуваються різними іншими науками, гігієністи оцінюють у світлі знань про людину, одержуваних анатомією і фізіологією.

Перелік літератури

1.Вайнбаум Я.С., Коваль В.І., Родіонова Т.А. Гігієна фізичного

виховання і спорту: навч. посібник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.,

2007.

2.Гігіена: підручник. - 2-е вид., Перераб. і доп. / Під ред. акад. РАМН

Г.І.Румянцева. - М., 2001.

3.Лаптев А.П., Полиевский С.А. Гігієна: підручник для інститутів і

технікумів фізичної культури. - М., 1990.

4.Лаптев А.П. Гігієна масового спорту. - М.: ФиС, 1984.

5. Мінх А.А. Загальна гігієна. - М.: Медицина, 1984. -

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 455 | Нарушение авторских прав