Навантажувальні тести в обгрунтуванні допустимого навантаження в заняттях фізичними вправами.
Захворювання серцево-судинної системи посідають перше місце в загальній захворюваності населення, є основною причиною передчасної інвалідності та смертності. Проблема серцево-судинної патології набула медико-соціального характеру.
Для швидшого відновлення фізіологічної рівноваги в роботі серцево-судинної системи потрібно використовувати весь комплекс лікувальних заходів, в тому числі і лікувальну фізкультуру. Фізичні фактори не мають побічної дії, не викликають інтоксикації, алергічних реакцій, не спостерігається кумулятивного ефекту, привикання, викликають пролонговану дію медикаментів, які призначають в менших дозах (В.Г. Ясногородський, 1987; Л.Ф. Ніколаєва і спів-авт., 1988)
Серцево-судинна система здійснює функцію розподілу крові. Вона характеризується основними гемодинамічними факторами:
Скорочення міокарду (кардіальний фактор).
Причетність судинної системи в переміщенні крові (екстракардіальний фактор судинного походження).
Вплив процесів обміну на функцію кровообігу (фактор тканинного обміну).
Допоміжні (екстракардіальні) фактори кровообігу.
а) робота м’язів – ’’м’язовий насос”;
б) рухи в суглобах;
в) присмоктуюча дія грудної клітки;
Г) зміна внутрічеревного тиску при рухах діафрагми.
Клінічно обгрунтовані, адекватні силі хворого, дозовані, правильно методично побудовані фізичні вправи сприяють покращенню загального стану хворого. Такі вправи прискорюють відновлення функцій окремих органів і систем, що порушені хворобою.
Основними завданнями медичної реабілітації у хворих із захворюваннями серцево-судинної системи є:
Укріплення міокарду.
Покращення периферичного кровообігу, посилення дії екстракардіальних факторів.
Покращення коронарного кровообігу і нормалізація процесів обміну.
Підвищення загального тонусу хворого.
Тренування серцево-судинної та інших систем з метою підвищення рівня функціональних можливостей організму пацієнта.
Розвиток компенсаторних та пристосувальних можливостей кровообігу організму хворого.
Протипокази для призначення ЛФК:
Гостра стадія міокардиту, ендокардиту, інфаркту міокарда.
Різкі прояви кардіосклерозу у людей похилого віку.
Злоякісна гіпертонія.
Розлади кровообігу, зумовлені слабкістю серцевого м’язу.
Приступи стенокардії.
Гіпертонічний криз.
Тахікардія в спокої більше 100 уд/хв.
Екстрасистолії.
Миготлива аритмія (тахіаритмічна форма).
Наростання декомпенсації.
Тяжкі стани, зумовлені приєднанням до основного захворювання інших: пневмонія, виразкова хвороба та ін.
Призначення лікувальної фізкультури вимагає індивідуального підходу до пацієнта з врахуванням патогенезу, перебігу захворювання. Необхідно враховувати тип розладу кровообігу (право- чи лівошлуночковий), ступінь порушення кровообігу. Показом до призначення ЛФК є симптоми, що вказують на стихання гострого процесу в перебігу хвороби. Це є зниження лейкоцитозу, ШОЕ, нормалізація пульсу, покращення загального самопочуття пацієнта.
Навантажувальні тести в обгрунтуванні допустимого навантаження в заняттях фізичними вправами.
Навантажувальні тести проводяться з метою вивчення реакції обстежуваного на дозоване фізичне навантаження. Аналізуючи отриману інформацію в динаміці, оцінюють зміни функціонального стану хворого, результати проведеного лікування та фізичних тренувань.
Навантажувальні тести повинні:
а) мати достатню потужність для виявлення латентної ішемічної хвороби серця, скритої серцевої недостатності;
б) мати достатньо інформації про стан серцево-судинної системи під час навантаження і зразу після його виконання;
в) тривалість навантаження повинна бути достатньою для отримання стійкого стану функціональних показників;
Дата добавления: 2016-06-05 | Просмотры: 464 | Нарушение авторских прав
1 | 2 |
|