АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Індивідуальне завдання

«Виробничий травматизм»

Виконала:

Студентка ІІІ курсу

Спец. 6401. 8 група

Титорчук Олена

Перевірив:

Яковенко С.В.

Київ – 2016

Виробнича травма — травма, що сталася внаслідок дії виробничих чинників.

Виробничий травматизм - явище, яке характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Нещасний випадок - непередбачений збіг обставин і умов, за яких заподіяна шкода здоров'ю або настала смерть людини.

Нещасний випадок на виробництві - раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Травма порушеність анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії чинників зовнішнього середовища.

Трудове каліцтво - втрата здоров'я працівником внаслідок виробничої травми.

Організація роботи з охорони праці в авіації і відповідальність посадових осіб за її стан визначаються Системою управління охороною праці (СУОП), наприклад, в цивільній авіації України.

У загальному випадку система об'єднує сукупність елементів, необхідних для досягнення визначеної мети. Виходячи з цього, система, яка об'єднує сукупність правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці, є системою охорони праці.

Як відомо, система управління являє собою сукупність: об'єкта управління (машини, механізми, технологічні процеси, підприємства, галузі промисловості, сфери людської діяльності і т.ін.); елементів, які управляють станом цього об'єкта (регулятора); елементів, що здійснюють контроль за станом об'єкта, виробленням необхідного завдання, зіставлення його із завданням, виробленням управляючих впливів і їхньою реалізацією; елементів контролю виконання управляючих впливів (зворотного зв'язку) і ін.

Для обґрунтованої розробки заходів щодо профілактики виробничого травматизму важливим є своєчасне і правильне виявлення його причин. Порядок розслідування й оформлення виробничого травматизму залежить від його класифікації. У кожному випадку діє офіційно затверджене положення.

Класифікація виробничого травматизму. ДСТУ 2293-00.ССБП дає чітке визначення поняття "виробничий травматизм" і пов'язаних із ним термінів і понять.

Виробничий травматизм - явище, що характеризується сукупністю виробничих травм.

Виробнича травма - травма, отримана працівником на виробництві й викликана недотриманням вимог безпеки праці.

До травматизму на виробництві належать:

• нещасні випадки;

• професійні захворювання;

• професійні отруєння.

Нещасний випадок на виробництві - це обмежений у часі або раптовий вплив на працівника небезпечного фактора виробничого середовища чи середовища помешкання, який відбувся в процесі виконання ним трудових обов'язків чи завдань керівника робіт і внаслідок якого заподіяна шкода його здоров'ю або настала смерть.

У результаті нещасного випадку виникають травми. Травма (у перекладі з грецької - рана) - ушкодження тканин і органів людини з порушеннями їхньої цілісності та функцій, викликане дією факторів зовнішнього середовища.

Залежно від характеру ушкоджень травми класифікуються (підрозділяються) на такі:

• механічні (забиття, переломи, порізи тощо);

• термічні (опіки, обмороження, сонячні удари);

• хімічні (гострі отруєння, опіки кислотами, лугами);

• електричні (електричні удари, електричні травми);

• променеві (опіки, ушкодження тканин, кровотворних органів);

• нервово-психічні (переляк, шок);

• комбіновані.

До професійних захворювань належать ті, що виникають у результаті професійної діяльності захворілих і зумовлюються винятково чи переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, що пов'язані з роботою (перелік профзахворювань затверджується Кабінетом Міністрів України).

Виробничі (професійні) отруєння так само, як і професійні захворювання, відбуваються під впливом шкідливих, у першу чергу, хімічних виробничих факторів. Професійні отруєння є часткою професійних захворювань, які бувають хронічними (при тривалому впливі невеликих кількостей шкідливих речовин) і гострими. До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин. Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання тощо.

Гострі професійні отруєння спричиняються в основному шкідливими речовинами гостроспрямованої дії. Гострі отруєння відносять до нещасних випадків.

За важкістю наслідків нещасні випадки поділяються на такі групи:

• дрібний травматизм (без втрати працездатності, який становить 70-80% усіх нещасних випадків);

• легкі випадки (втрата працездатності до трьох днів, тобто з тимчасовою втратою працездатності);

• тривалі (втрата працездатності від 4 днів до 4 місяців);

• нещасні випадки з важкими наслідками (повна чи часткова втрата працездатності, тобто повна чи часткова інвалідність). На один нещасний випадок із важкими наслідками припадають 17 легких і тривалих нещасних випадків і 120 випадків мікротравм.

• групові (що сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості тілесних ушкоджень);

• смертельні.

За типами відповідальності нещасні випадки бувають такими:

• з вини роботодавця;

• з вини потерпілого;

• з вини іншого підприємства або працівника іншого підприємства;

• з вини сторонньої особи;

• у результаті стихійних лих (страхові, виплата допомоги потерпілому з першого дня непрацездатності);

• змішані.

Залежно від типу відповідальності визначається сума виплат (сума відшкодування збитку).

За місцем і часом події (за зв'язком із виконанням трудових обов'язків) нещасні випадки можна розділити на дві групи: нещасні випадки невиробничого і виробничого характеру. Нещасні випадки виробничого характеру за зв'язком із виробничою діяльністю бувають: пов'язані з виробництвом і непов'язані з виробництвом. Порядок їх розслідування й оформлення, призначення і виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, відшкодування збитків є різними.

Порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру та їхня характеристика наведені у Положенні "Порядок розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру" (Постанова Кабінету Міністрів України № 270 від 22 березня 2001 року).

До нещасних випадків, пов'язаних із виробництвом (страхових), належать випадки, що сталися з працівниками під час:

• виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженні;

• перебування на робочому місці, на території підприємства чи в іншому місці роботи протягом робочого часу або за дорученням роботодавця в неробочий час під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

• приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи та після її закінчення і виконання заходів особистої гігієни;

• проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою) за наявності розпорядження роботодавця;

• використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

• провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий працівник, але які не входять до обов'язків цього працівника;

• ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах;

• надання підприємством шефської допомоги;

• прямування працівника до (між) об'єктів (ами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;

• прямування до місця відрядження та у зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження;

• якщо зникнення працівника пов'язане з можливістю нещасного випадку з ним під час виконання трудових (посадових) обов'язків (після оголошення його померлим у судовому порядку);

• заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивства під час виконання або у зв'язку з виконанням працівником трудових (посадових) обов'язків незалежно від порушення кримінальної справи;

• раптове погіршення стану здоров'я працівника, що сталося внаслідок впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, була протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я тощо.

І. Гостре професійне захворювання (інтоксикація) виникає зненацька, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, які містяться у повітрі робочої зони, рівнів чи доз інших несприятливих факторів.

Гостре професійне отруєння – це захворювання, яке виникає в умовах дії на працюючого хімічних виробничих факторів у дозах, що значно перевищують ГДК (в декілька разів) протягом однієї робочої зміни.

ІІ. Підгостре професійне захворювання розвивається в умовах повторного впливу хімічних речовин та інших шкідливих професійних факторів протягом порівняно короткого проміжку часу.

ІІІ. Хронічне професійне захворювання – це захворювання, яке виникло внаслідок тривалого впливу шкідливих професійних факторів на організм працюючого у дозах чи рівнях, що перевищують нормативні ГДК чи ГДР.

За походженням шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища підрозділяють на:

Фізичні, хімічні, біологічні, фактори трудового процесу.

Загальноприйнятої та єдиної класифікації професійних захворювань немає. В основу діючих класифікацій покладено різні принципи групування професійних хвороб.

Класифікація професійних хвороб:

1. Професійні захворювання, зумовлені дією хімічних факторів (гострі та хронічні інтоксикації);

2. Професійні захворювання, зумовлені дією виробничого пилу (пневмоконіози, пиловий бронхіт);

3. Професійні захворювання, зумовлені дією фізичних факторів (вібраційна хвороба, нейросенсорна приглухуватість, променева хвороба, переохолодження);

4. Професійні захворювання, зумовлені дією біологічним факторів (інфекційні, паразитарні захворювання, туберкульоз, вірусний гепатит, сибірка, тощо);

5. Професійні захворювання, зумовлені фізичними перевантаженнями та перенапруженням окремих органів та систем (координаційний невроз, полінейропатії, хронічний ларингіт, бурсит, тощо).

Класифікація професійних хвороб за питомою вагою (значенням) професійного етіологічного фактору

І.Абсолютно специфічні – професійні захворювання, які виникають виключно в разі дії шкідливих професійних факторів (пневмоконіози, вібраційна хвороба, кесонна хвороба).

ІІ. Умовно (відносно) специфічні - є професійні захворювання, які можуть мати не тільки професійне, а і побутове походження, але частіше виникають у виробничих умовах (інтоксикації ртуттю, миш’яком, чадним газом, пестицидами).

ІІІ. Неспецифічні - професійні захворювання можуть бути зумовлені дією не тільки професійних, але й інших етіологічних (непрофесійних) факторів (хронічний бронхіт, бронхіальна астма та ін.).

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 406 | Нарушение авторских прав