Здоров 'я дитини як індивідуальна і суспільна проблема

Організм дитини знаходиться в стані безперервного росту і розвитку. Ці процеси а різні вікові періоди проходять з різнею інтенсивністю. Серед багатьох умов, які забезпечують необхідний рівень фізичного та психічного розвитку дитини, раціональному режиму належить одне з провідних місць.

Правильний режим - раціональна тривалість і чітке чергування різних видів діяльності та відпочинку дітей протягом доби.

Значення режиму в тому, що він сприяє нормальному функціонуванню внутрішніх органів і фізіологічних систем організму, забезпечує врівноважений, бадьорий стан дитини, охороняє нервову систему від перевтоми, створює сприятливі умови для розвитку, формує здатність адаптуватися до нових умов, стійкість до впливу негативних факторів.

Діти, які звикли до встановленого розпорядку дня, що відповідає їх віку, як правило, відзначаються дисциплінованістю, вмінням працювати, товаристкістю, врівноваженою поведінкою, вони активні, рідко страждають відсутністю апетиту. Все це і є показником міцного здоров'я та правильного розвитку дитини.

Режим, який відповідає біологічним і соціальним потребам дитини, завжди чітко і правильно виконується, сприяє регулюванню самих потреб. Так. правильно організована трудова та навчальна діяльність, що містить різні посильні навантаження в раціональному співвідношенні з відпочинком, не тільки забезпечує зберігання стійкої працездатності і високу продуктивність занять, але й виховує у дітей звичку і потребу працювати, посидючість, прагнення до знань, допитливість. Регулярність харчування сприяє гарному апетиту, тому що у дитини через певний час з'являється потреба в їжі, а це впливає на повноцінне засвоєння всіх ЇЇ компонентів. Денний і нічний сон, організований в одні й ті ж години, формує у дитини звичку засинати швидко, без яких-небудь додаткових діянь, що є однією з важливіших умов спокійного, глибокого сну, в процесі якого відбувається відновлення сили і наступної активності дитини.

Основним принципом правильної побудови режиму дня є його відповідність віковим психофізіологічним особливостям дитини. Ця відповідність зумовлюється задоволенням потреби організму у сні, відпочинку, їжі, діяльності, руховій активності тощо.

Для організації правильного режиму необхідно будувати його в залежності від ритмічних фізіологічних процесів. Відомо, що всі живі механізми мають "внутрішній годинник", здатний вимірювати час. На його основі виробляються добові ("циркадні") і місячні ритми, зумовлені коливаннями обмінних процесів, пов'язаних із циклічністю впливів навколишнього середовища і регулюючим впливом нервової системи.

Протягом доби з певною закономірністю змінюється температура тіла, діяльність органів травлення, дихання, серцево-судинної та інших систем. Особливо чутлива до змій внутрішнього і зовнішнього середовища нервова система. Однією з основних причин добового ритму є виснаження клітин мозку і необхідність попередження їх від руйнування шляхом періодичного сну. У дорослих і більш старших дітей основний час сну збігається з темними годинами доби, коли різко зменшується кількість збуджуючих мозок сигналів. У дітей раннього віку нервові процеси висмажуються дуже швидко, і для них природні більш тривалий сон і чергування його з неспанням у денний час. У процесі життєдіяльності дитини на основі ритмічності фізіологічних процесів виробляються і умовні рефлекси на час. Побудова режиму з урахуванням біологічних ритмів сприяє активній життєдіяльності органів і тканин в цілому, збереженню енергії і сил, росту і розвитку дитини.

Поряд з рефлексами на час регулярність окремих режимних моментів і чергування їх веде до вироблення ланцюгових умовних рефлексів, коли попередня діяльність стає умовним подразником для наступної.

Отже, правильно організований режим сприяє не тільки раціональному функціонуванню органів і систем, але і вихованню дитини. На його основі формується організована поведінка, виробляються позитивні реакції на режимні моменти, виключаються причини виникнення багатьох негативних звичок.

Правильно побудований режим враховує:

1)оптимальне співвідношення періодів неспання і сну протягом доби;

2)чергування різних видів діяльності і відпочинку в процесі неспання;

3)певну тривалість занять, праці та раціональне співвідношення їх з відпочинком;

4)регулярне харчування;

5)повноцінний сон;

6)достатнє перебування на повітрі.

Правильно організований режим учнів у школі (або розклад шкільних занять) є обов'язковою умовою кожної школи. Такий режим — одна з основних умов для збереження сил і здоров'я учнів. Неправильна організація шкільного режиму або порушення його можуть знизити працездатність учнів і значно стомлювати їх.

Правильно організований режим у школі створює сприятливі умови для підвищення якості навчально-виховної роботи, посилення свідомої дисципліни і зміцнення здоров'я учнів.

Основні елементи шкільного режиму:

• тривалість навчального року і перерв (канікули) протягом календарного року;

• правильна організація прийому дітей до школи;

• тривалість навчального дня;

• тривалість уроку і правильна його побудова не лише з педагогічного, а й з гігієнічного погляду;

• розподіл предметів залежно від ступеня їх трудності, чергування легких і важких уроків та занять;

• раціональна організація перерв між заняттями з максимальним використанням свіжого повітря;

• своєчасне приймання їжі протягом навчального дня і правильна організація цього процесу;

• забезпечення в приміщеннях школи зразкової чистоти, порядку і додержання всіх вимог шкільної гігієни;

• правильна організація і нормування в часі позакласної роботи дітей і підлітків;

. • нормування заданих додому уроків: час, який потрібний для приготування уроків, кількість предметів, з яких задають уроки, характер завдань (недопустимі тільки усні або тільки письмові уроки);

• органічний зв'язок шкільного режиму з цілодобовим режимом учнів.

Режим дня складають на добу. Насамперед він повинен задовольняти найважливіші фізіологічні потреби дитячого організму, повноцінний сон, своєчасне харчування, перебування на відкритому повітрі в русі, фізичне виховання та загартовування, виконання правил особистої гігієни. Орієнтовні режими дня для дітей різних вікових груп наведено в додатку 3-6.

При розподілі у часі різних видів діяльності враховують циклічність фізіологічних функцій організму людини — так звані біоритми. Відомо, що протягом доби у більшості людей відмічають два періоди підвищення функцій, які припадають на 8—12 і 16—18 год. Тому на ці години найдоцільніше планувати найбільш складну діяльність.

Самостійні навчальні завдання і підготовка уроків займають в учнів усіх класів досить багато часу. У всіх випадках при виконанні однакових за складністю і об'ємом домашніх завдань у другу половину дня, з 16 год, погіршення показників здоров'я виявляються раніше і видаються більш значними, ніж до 13 год.Виконання домашнього завдання учні починають з уже погіршеною працездатністю. Спостереження за змінами функціонального стану організму школярів під час приготування уроків показали, що продуктивність праці коливається в різі межах, а саме:

I клас — 45 хв.

2 клас — 1 год.
3-4—1,5 год.
5-6 — 2 год.
7-8 — 2,5 год.
9-10 — 3 год.

Дітям 6 років домашні завдання не задають.

Підготовку домашньої роботи рекомендується починати з виконання завдань середньої складності, потім переходити до найбільш складних і закінчуй самопідготовку легкими завданнями.

У молодших і старших школярів втомлення у ході виконання завдзнь иа уроках і псзаурочний час розвивається по-різному і виявляється неоднаково. У початковій фазі кожна робота досить швидко приводить до граничною гальмування, і це запобігає тривалій неперервній активності нервових клітин. По суті, учні початкових класів, як правило, не перевтомлюються: найчастіше вони припиняють розумову працю початковій фазі втомлення. Ці форми втомлення легко і швидко знімаються відпочинком. У старших школярів виробляється здатність вольовим зусиллям долати початкові стадії втомлення і продовжувати робот/ аж до настання значних зрушень в організації. Тому у школярів старших класів спостерігаються не тільки початкові, але й глибші стадії втомлення, які вимагають часу для відновлення.

Потрібно пам'ятати, що нехтування нормативами навчального навантаження приводить до порушення режиму дня і відображається негативно на стані здоров'я дітей шкільного віку.

4. Валеопогізація навчально-виховного процесу в школі

Початок навчання має велике соціальне і психологічне значення в житті людини. Відрив від сім'ї, спілкування з великою кількістю нових людей, дотримання правил колективу тощо — усе це викликає значну напругу адаптаційних процесів.

Навчання супроводжується зниженням рухової активності дитини, зростанням статичної роботи м'язів. Крім того, найголовніше, що вона починає реалізувати себе у новій для неї сфері — сфері розумової праці.

Поширене помилкове уявлення про розумову працю як про працю легку. Таке уявлення базується на тому, що при розумовій праці енергетичні витрати (а це один із критеріїв оцінки складності праці) значно нижчі за фізичні.

А між тим при розумовій праці мозок, який складає лише 1,2-1,5% маси тіла, споживає більше 20% його енергетичних ресурсів. Потік крові до працюючого мозку збільшується у 8-10 разів у порівнянні зі станом спокою, виростає споживання ним кисню і глюкози.

Розумовій праці властивий і найбільший ступінь напруги уваги: так, при читанні спеціальної літератури ця напруга майже в 2 рази вища, ніж при водінні автомобіля по місту, і в 5-6 разів вища, ніж при виконанні багатьох видів немеханізованої фізичної роботи., Мала рухомість, вимушено одноманітна поза при розумовій праці сприяють послабленню обмінних процесів, явищам застою в м'язах ніг, органах черевної порожнини.

Ґоповиим завданням школи є таха організація режиму праці й відпочинку школярів, створення таких умов для роботи, які б забезпечили високу працездатність.

Працездатність не завжди однакова, і в однієї й тієї ж людини може змінюватися! у залежності від пори року (сезонні коливання), так і в залежності від дня тижня та чи доби. Розрізняють за коливанням добової працездатності "голубів", 'жайворонків" і "сов".

"Голуби" характеризуються "двовершинною" кривою динаміки працездатності: перший пік має місце приблизно о 10-11 годині, о 14-15 годині працездатність знижується, а близько 17-18 годин знову підвищується, понижуючись увечері. "Сови" найбільш продуктивно працюють у вечірні години, а 'жайворонки", навпаки, —у ранкові.

При виконанні конкретної роботи працездатність має визначені, закономірні коливання. Спочатку, коли учень тільки приступає до роботи, працездатність відносно невисока і поступово підвищується. Цей період називається фазою входження в роботу. В цей час відбувається, по-перше, налаштування нервових і гуморальних механізмів управління даним видом діяльності; по-друге, поступове формування необхідного стереотипу рухів; і, по-третє, досягнення потрібного рівня вегетативних функцій. У дігей, у порівнянні з дорослими, ця фаза дещо коротша, що пояснюється більш високою збудливістю і функціональною рухливістю нервової системи.

Потім за фазою входження в роботу настає фаза оптимальної стійкої працездатності У цей час дитина вчиться найбільш продуктивно і якісно. Природно, що тривалість цієї фази, як і попередньої, індивідуальна і залежить від віку, стану здоров'я, рівня тренованості тощо. Потім працездатність починає знижуватися, розвивається фаза втомлення. Загалом, у всіх вікових категоріях учням з відхиленнями у стані здоров'я притаманний більш низький рівень розумової працездатності.

Отже, працездатність учнів може змінюватися у процесі навчальної діяльності за певною схемою. Так, у першій половині навчальних занять у більшості учнів молодших класів працездатність зберігається на відносно високому рівні. Підйом працездатності відбувається після першого уроку. До кінця 3-го уроку показники її знижуються і ще більше знижуються до кінця 4-го уроку.

Відповідно до динаміки показників працездатності змінюється і поведінка учнів протягом дня. На кінець 4-го уроку спостерігається зниження уваги, діти дивляться у вікно, неуважно слухають учителя, розмовляють і навіть встають з місця. Короткий період збудження змінюється в'ялістю; дітям важко зберегти потрібну позу, вони погано стежать за поясненням учителя.

Після тривалої, надмірної, напруженої, одноманітної роботи, як відомо, настає втомлення. Втомлення — природний фізіологічний стан організму, який розвивається в ході напруженої або довготривалої роботи і виявляється в пониженій працездатності.

Розвиток втомлення пов'язаний зі змінами, які відбуваються в ЦНС, порушенні проведення нервових імпульсів в синапсах. При цьому нервові клітини поступово на деякий час втрачають здатність сприймати із зовнішнього середовища сигнали, необхідні для продовження праці, а також сигнали від працюючого органа. Зменшується можливість нервових клітин диференціювати необхідні і випадкові сигнали, відокремлювати потрібний сигнал від перешкод і т.д. У результаті здатність їх здійснювати свою регулюючу функцію різко падає, розвивається так зване охоронне, тобто виникаюче від роботи за межами наявних можливостей, гальмування.

Охоронне гальмування одержало свою назву тому, що воно розвивається раніше, ніж відбудеться повне виснаження резервів працюючого органу або системи органів, у т.ч. і нервових клітин.

Втома, як категорія суб'єктивна, виникає не у всіх дітей одночасно. Було відзначено, якщо один учень (або група), відчуваючи почуття втоми, припиняє роботу хоча інші її продовжують, то зовсім не обов'язково, у нього можуть бути зареєстровані об'єктивні ознаки втомлення. Такий стан, коли людина за своїми функціональними можливостями ще може працювати, але припиняє свою діяльність при перші відчуттях втомлення, називається ранньою втомою.

Причин ранньої втоми у школярів може бути багато: дитина голодна, не вислалася не повністю оправилася після перенесеної хвороби, у стані початку захворювання тощо. Педагогічні спостереження показують, що досить часто, окрім перерахованих причин, школярів рання втома розвивається як наслідок відсутності звички до систематичні праці. Якщо учень не навчиться вольовим зусиллям долати початкові ознаки втомлення він не тренує свою працездатність, не збільшує її у часі, і згодом такий учень потрапляє категорію "відстаючих".

Втомлення характеризується проявом деяких зовнішніх ознак (табл. 10) і одночасно — це сигнал для працюючої людини про необхідність відпочинку.

Подолання ранньої втоми — завдання складне, і рішення його повинне бути комплексним, спрямованим на всі ланки ланцюга: педагог, сім'я, колектив школи. Від педагога вимагається в першу чергу доброзичливість у ставленні до учня. Додаткові заняття для ліквідації навчальної заборгованості слід проводити перед початком занять вранці. Від батьків — розуміння необхідності таких додаткових занять, створена сприятливих умов для занять вдома і контроль за виконанням завдань. Що стосується шкільного колективу, то тут необхідно залучити активістів-учнів на допомогу педагогам, розвивати у школярів почуття відповідальності, взаємовиручки.

Таблиця 10. Зовнішні ознаки втомлення

Таблиця 11. Основні симптоми при різних ступенях перевтоми

Буває так, що інтенсивність роботи або її об'єм були надмірними (людина через якісь причини не могла припинити роботу), а відпочинок після роботи не відновив фізіологічних можливостей організму. Тоді втомлення поступово може перейти в патологічний стан — перевтому. Це стан організму між здоров'ям і хворобою. Він виявляється у багатьох порушеннях: у погіршенні психічних функцій (послаблення пам'яті, пониження уваги, утруднення мислення, підвищення збудливісті, поява байдужості до оточуючого і т.д.); порушеннях сну (стає неглибоким і тривожним), у пониженні апетиту, в загальній слабкості і в'ялості, у головних болях тощо. При цьому — спостерігається також і зниження стійкості організму до різних захворюваннь, у першу чергу, до вірусних інфекцій, застуд, до несприятливих факторів зовнішнього середовища, кожний ступінь перевтоми (початковий, легкий, виражений, важкий) має свою специфічну симптоматику (див. табл. 11).

Для запобігання перевтомі у школярів поряд з дотриманням вимог, які відносяться до організації самої роботи (об'єм і складність завдання, темп і ритм виконання, ступінь різноманітності конкретних дій тощо), важливе значення має і забезпечення її умов (чіткий режим дня, повноцінний сон, що відповідає витратам енергії харчування, хороша вентиляція приміщення тощо). Усе це в комплексі складає сукупність валеологічних норм рганізацй розумової праці).

5. Раціональна організація життєдіяльності школяра та студента

Навчальна діяльність школяра та студента, що вимагає значної емоційно-психічної напруги протягом навчального дня, пред'являє до організму кожного з них серйозні вимоги.

Працездатність школярів і студентів під час навчальної діяльності змінюється в такій закономірній відповідності: на початку вона підвищується (впрацювання), полм установлюється на високому рівні (стійка працездатність) і поступово знижується (розвиток стомлення). Причому така закономірність властива будь-яким періодам навчальної діяльності: уроку, дню, тижню, чверті та року. Відповідно до такої особливості, природно, що початок кожного зазначеного періоду повинно бути полегшене. Так, якщо виходити із класифікації труднощів вивчення навчальних дисциплін у школі по балах, то найбільш важкі предмети протягом навчального дня варто включати в розклад другими-третіми (для молодших школярів) або третіми-четвертими уроками (для середніх і старших класів), але не першими та останніми.

Аналіз характеру працездатності учнів свідчить про недоцільність ставити два або навіть три складних уроки підряд, а краще чергувати важкі предмети з менш важкими, які потребують значних розумових зусиль (математика, іноземна мова, хімія, фізика) - з переважно фізичними навантаженнями, пов'язані з конспектуванням - з переважним поясненням учителя (історія, географія) і т.д.

Протягом навчальної чверті вимоги до навчального навантаження учнів також повинні відповідати відзначеній картині змін працездатності. Практика, однак, показує, що найбільше навантаження (у вигляді контрольних робіт і завдань) школярі одержують наприкінці чверті, що на тлі розумового стомлення, що вже наступило, збільшує насамперед психічний стан учнів і веде до їхньої підвищеної захворюваності. Із цих позицій набагато раціональніше та ефективніше проводити тестові завдання на протязі значної частини чверті. Причому їхнє проведення повинно плануватися навчальною частиною школи таким чином, щоб у жодному часовому відрізку учні не мали перевантажень.

Протягом навчального року напруженість навчальної роботи учнів змінюється. У школярів ця активність протягом чверті відносно рівномірна, однак різко зростає в останні два тижні (тиждень) перед канікулами, коли вирішується питання про четвертний (піврічний, річний) оцінці та кількість контрольних завдань часом досягає 6-10 у тиждень. Протягом канікул повна відсутність навчального навантаження помітно знижує розумову працездатність школяра, і перші тиждень-два навчання в новій чверті в нього йдуть на її поступову нормалізацію.

Безсумнівний ефект активного відпочинку, що дає швидке та помітне відновлення працездатності, має перерва між уроками та заняттями. Але такий результат вона дає при обов'язковій умові саме активного відпочинку - переключенні на інші, крім розумових, види діяльності. Такій вимозі повною мірою відповідає рухова активність. Однак остання повинна бути спеціально організованою, тому що її надмірний прояв на перерві призводить до того, що школярі приступають до наступного уроку на фоні рухової домінанти та довго не можуть переключитися на розумову діяльність.

Приступаючи до виконання домашніх завдань, варто пам'ятати про закономірності змін розумової' працездатності. Тому починати краще із завдань середньої важкості, потім виконати складні, а наприкінці - легкі. Через кожні 45-50 хвилин необхідно робити перерви, які, знов-таки за принципом активного відпочинку, варто присвятити переключенню на інші види діяльності, ідеальним варіантом яких є рух (невелика зарядка, активні танці або міиі-тренаж).

У режимі дня учня крім раціональної організації навчальної діяльності самої серйозної уваги заслуговує забезпечення повноцінного сну як одного з найважливіших засобів відновлення стану організму та працездатності.

У значної частини школярів додаткові види занять звичайно бувають не щодня, а два-три-чотири рази в тиждень, виходячи із цього, більш раціонально регламентувати свій режим не на день, а на тиждень - у цьому випадку представляється можливість. певним чином перерозподілити в межах тижня частину щоденних обов'язків, для того щоб зробити навантаження більше рівномірної.

Важливою обставиною, яку варто враховувати при розробці режиму дня учня, є його узгодження з режимом родини в цілому - штучна ізоляція режиму учня від режиму родини та виконання своєї частини обов'язків робить його винятковим і веде до виховання в дитини егоїстичних рис характеру.

На жаль, найчастіше багато учнів невиправдано легковажно ставляться до планування вихідного дня. Одна частина з них воліє «байдикування», уважаючи, що заслужили Його напруженим навчальним тижнем. Однак такий режим не дозволяє їм не тільки звільнитися від утоми, що нагромадилася, але й зняти робочу домінангу, що й привела до виникнення стомлення. Інша частина учнів використовує вихідний день для того, щоб доробити те, що не встигли зробити протягом тижня. Тому немає нічого дивного 8 тому, що вони в понеділок приступають до занять на тлі не тільки утоми, але й стомлення.

Найбільше раціонально присвятити вихідний день активному відпочинку, що у значній мірі повинен не тільки зняти розумову домінанту, але та компенсувати несприятливі наслідки впливу навчальної діяльності на здоров'я учнів: гіподинамії, нервово-психічної напруги та іи. Крім того, саме життя школяра та студента повинна бути наповнена не тільки навчальними та регламентованими обов'язковими справами, але та особистими інтересами, без яких саме життя стає нудним та повсякденним. Уже виходячи із цих передумов стають зрозумілими основні форми та засоби організації та проведення вихідного дня учнем. Проте необхідно запропонувати по цьому питанню кілька рад і побажань.

Перш за все варто постаратися провести вихідний день поза будинком з його обстановкою, книгами, конспектами та ін. Недільний відпочинок повинен бути обов'язково активним, а не полягати тільки а тому, щоб віддаватися ліні або пасивному сприйняттю інформації (наприклад, перегляду телепередач). Сам активний відпочинок передбачає, як ми вже відзначали, перемикання на види діяльності, відмінні від тих, які привели до виникнення стомлення. Для учнів, у яких стомлення до кінця тижня обумовлено напруженою розумовою діяльністю, засобами активного відпочинку можуть бути лижні прогулянки та похід у кіно, риболовля та дискотека, заняття улюбленою справою (хобі) і зустрічі із приємними людьми, участь у дискусіях і змаганнях...

У недільному відпочинку обов'язково повинен бути представлений руховий компонент, що сам по собі знімає нервово-м'язову напругу, що нагромадилася, за рахунок нейтралізації гормонів стресу та разом з тим - стимуляції формування в ЦНС рухової домінанти, що сприяє поліпшенню психоемоційного стану та настрою людини.

Ще більш насичена різноманітними обставинами життєдіяльність студента. Однак і вона може бути раціонально регламентована та організована цілеспрямованим плануванням за умови чіткого розподілу пріоритетів на даному етапі життєдіяльності.

У студентів на початку навчального року навчальна активність мінімальна та в основному обмежується аудиторними заняттями. Потім поступово навантаження зростає за рахунок індивідуальної та самостійної роботи, до кінця семестру ці форми доповнюються відпрацьовуваннями, консультаціями та ін., і до самої сесії студент підходить якщо навіть не перевтомленим, то в досить близькому до цього стані. У період сесії (особливо літньої, коли кількість заліків і іспитів більше) цей стан у більшої частини студентів все-таки наступає.

6. Впровадження здоров'язберігаючих технологій в освітній процес

загальноосвітнього навчального закладу

На сучасному етапі людина, її життя і здоров'я визначаються як найвищі людські цінності, бо саме вони є показником цивілізованості суспільства, головним критерієм ефективності діяльності всіх його сфер.

Під здоров'язберігаючими технологіями сьогодні слід розуміти:

- сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій,
адекватність вимог, методик навчання та виховання);

- оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових,
статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

- повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Слід зазначити, що впровадження здоров'язберігаючих освітніх технологій пов'язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров'язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Аналіз існуючих здоров'язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи:

• здоров'язберігаючі - технології, що створюють безпечні умови дпя
перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної
організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних
особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень
можливостям дитини;

• оздоровчі - технології', спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров'я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров'я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

• технології навчання здоров'ю - гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психозктивними речовинами, статеве виховання;

• виховання культури здоров'я - виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я, формуванню уявлень про здоров'я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров'я, здоров'я родини.

Критеріальними показниками сучасного здоров'язберігаючого уроку є: санітарно-гігієнічні, організаційно-навчальні, психологічні та навчально-методичиі. Сзнітарно-гігієнічні:

1) сангтарно-гігієнічний режим: провітрене приміщення, чисто вимита підлога, відсутність лилу на підвіконнях, наявність кімнатних рослин, чиста дошка;

2) раціональне освітлення класу згідно з санітарно-гігієнічними вимогами;

3) відповідний тепловий режим, наявність термометра;

4)відповідність парт зросту і віку учнів;

5)ергономічність кольорового забарвлення навчального приміщення;

6)оснащеність уроку необхідним обладнанням, задовільний його стан;

7) відсутність монотонних звукових подразників (комфортний для людини
рівень шуму - 10 Дб, звичайна спокійна розмова - 40 Дб, максимально можливий рівень
звуку, який не шкодить здоров'ю, - 70 Дб);

8) тривалість застосування ТЗН згідно з санітарно-гігієнічними вимогами: 25-30
хвилин у 8-11 класах;

Організаиійно-навчальиі:.

1)чергування видів навчальної діяльності учнів (оптимально - не менше 4-6, середня тривалість одного виду навчально-пізнавальної діяльності не більше 10 хвилин);

2)щільність уроку - 60-80 %, середньошвидкий темп уроку;

3)оптимальний розподіл навчального матеріалу та доцільність навантаження учнів протягом уроку;

4)профілактика втоми

- через оптимальне сполучення фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи з учнями, зміну довільної та емоційної активності й розслаблення, чергування періодів активності й розслаблення, зміну видів навчальної діяльності;

- застосування протягом уроку динамічних пауз, фізкультхвилинок (для очей, шиї, хребта, пальців рук на 20 і 35 хвилинах уроку), масажних вправ, релаксаційних пауз, хвилин розслаблення з використанням музичного супроводу;

5) диференційовані домашні завдання - їх обсяг, робочий ритм, з урахуванням
вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх профільної спрямованості;

Психологічні:

1) врахування вікових психолого-фізіологічних особливостей учнів:

-у 6-8 років у дітей переважає наочно-дійове мислення;

-з 8 років у дггей починає формуватися абстрактно-логічне мислення;

-в 11-15 років переважаючим видом діяльності є спілкування з однолітками, важливим є виховання виявлення емоцій тощо;

-урахування особливих потреб дитини (вад розвитку);

2) формування мотивації на досягнення успіху 8 навчанні (пояснення
виконання завдань, підтримка зацікавленості, успіхів учнів учителем, організація
інтерактивного навчання та надання взаємодопомоги);

3) раціональне використання завдань, спрямованих на розвиток пам'яті, уваги,
уяви, мислення, мови;

4) оцінювання навчальної діяльності дітей шляхом порівняння навчальних
досягнень учня не з іншими, а з самим собою;

5) створення емоційио-позитивного клімату навчання (суб'єкт-суб'ектна
взаємодія, наявність емоційних розрядок, добрих жартів, посмішок, використання
гумористичних картинок, афоризмів, музикального супроводження тощо);

6) кваліфіковане застосування елементів музикотерапії, рухотерапії,
аромотерапії, кольоротерапії, арттерапії, тощо,

7) вигляд учнів у кінці уроку:

- відсутність стомлення, висока працездатність, активність, здоровий колір
обличчя тощо;

- урівноваженість психічного стану;

- усвідомлене ставлення до себе, адекватна оцінка своїх здібностей і
можливостей інших людей;

- віра у свої сили, настанова на успіх у житті;
Навчально-методичні.

1)зв'язок теми, мети, змісту уроку з життям і здоров'ям людини, наявність акцентів на здоров'язбереження;

2)особистісна зорієнтованість уроку;

3) спрямування уроку на розвиток життєвих навичок, компетентностей, цінностей;

4) формування в учнів життєвої мотивації на здоров'я, ведення здорового способу життя;

5) методи педагогічного впливу на учнів (оптимально - не менше 3 видів за
урок: словесний, наочний, аудіовізуальний, самостійної, активної, інтерактивної
діяльності тощо);

6)наявність можливості вільного вибору в учнів (виду навчальної діяльності, способу діяльності, рівня складності завдань, способу взаємодії, доведення особистісної думки, самооцінки і взаємної оцінки результатів діяльності, самопізнання);

7)наявність і застосування завдань різної складності з урахуванням особистісних можливостей учнів;

8)гармонійне поєднання навчання, виховання і розвитку учнів у навчальній діяльності;

9)домашнє завдання з можливістю вибору різних рівнів його складності, коментування правильності його виконання.

Знання, володіння і застосування здоров'язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 669 | Нарушение авторских прав