Клінічна картина сепсису обумовлена загальною картиною і місцевими проявами у вогнищі інфекції.

.

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

4.2. Теоретичні питання до заняття:

· Загальна гнійна інфекція (сепсис): визначення поняття, етіологія та патогенез;

· Визначення понять бактеріемія, синдром системної запальної реакції, тяжкий сепсис, септичний шок, синдром полі органної дисфункції;

· Основні патанатомічні та патофізіологічні зміни в організмі хворого на сепсис;

· Принципи класифікації сепсису: за походженням, локалізацією, мікробним збудником, фазами розвитку, клінічним перебігом та реакцією організму;

· Клінічна картина загальної гнійної інфекції: загальні та місцеві прояви;

· Принципи комплексного лікування хворих на сепсис;

· Сучасні методи інтенсивної терапії сепсису;

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

· Загальний огляд хворого

· Оцінка стану первинного вогнища

· Формування діагностичного алгоритму

· Вимірювання температури тіла;

· Вимірювання артеріального тиску;

· Вимірювання центрального венозного тиску;

· Підібрати інструменти для катетеризації центральної вени;

· Догляд за підключичним катетером;

· Взяття біологічного матеріалу для бактеріологічного дослідження;

· Здійснення посіву матеріалу на живильні середовища;

· Виконання деяких етапів хірургічної обробки первинного вогнища;

· інтерпретація та обґрунтування лабораторно-інструментальних даних хворого на сепсис.

5. Зміст теми:

Найбільш частою причиною сепсису є гострі гнійні захворювання м’яких тканин, які складають в структурі сепсису 44,3%-52% - так званий раньовий сепсис.

Другою за частотою причиною розвитку сепсису є гнійний перитоніт як ускладнення гнійно-запальних процесів у черевній порожнині. Тяжкий септичний синдром із вираженими геодинамічними зсувами на фоні запалення очеревини є провідним у постановці діагнозу перитонеального сепсису.

Специфічну групу складають хворі з клостридіальною інфекцією. Загальна клінічна картина цієї інфекції настільки яскрава, що виступає на перший план і затьмарює роль первинного вогнища інфекції.

Причини генералізації інфекції:

1. Неправильна хірургічна тактика та неадекватний об’єм хірургічного втручання;

2. Неправильний вибір об’єму та компонентів антибактеріальної, дезінтоксикаційної та симптоматичної терапії;

3. Знижена або спотворенаімунореактивність макроорганізму;

4. Наявність тяжкої супутньої патології (цукровий діабет, аліментарна дистрофія та ін.);

5. Широке розповсюдження антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів;

6. Зміна етіологічної структури збудників гнійної хірургічної інфекції.

Збудниками сепсису можуть бути майже всі існуючі патогенні та умовно патогенні бактерії. Найбільш розповсюджені стафілококи (50,7%), стрептококи (5,2%), кишкова паличка (3,6%), синьо гнійна паличка (1,7%), протей (0,5%).

Слід звернути особливу увагу на те, що за останні роки збільшилась кількість mixt-інфекцій, що виникає за рахунок мікробних асоціацій.

Окрім бактерій та їх токсинів, на перебіг загальної гнійної інфекції впливають продукти розпаду тканин первинного та вторинного вогнищ. Вони, всмоктуючись у кров, призводять до тяжкої інтоксикації та дегенеративних змін життєво важливих органів.

Патогенез загальної гнійної інфекції визначається трьома факторами:

· Мікробіологічним – видом, вірулентністю, кількістю та тривалістю впливу бактерій;

· Вогнищем інфекції – областю, характером та об’ємом розпаду тканин, станом кровообігу у вогнищі;

· Реактивністю організму.

Центральне місце в патогенезі сепсису посідає викликана бактеріальним токсином надмірна запальна реакція організму.

Інфекція може проявлятись, коли мікроорганізми проникають через бар’єри (шкіру, слизові оболонки). Токсичні бактеріальні продукти активують системні захисні механізми (систему комплементу, каскад системи згортання та клітинні компоненти).

Активізовані клітини синтезують медіатори (цитокіни, фактор Хагемана, кініни, ліпідні метаболіти, протеази), що запускають і підтримують запальну реакцію.

Гіперзапальна реакція організму може разом з мікробними токсинами призвести до пошкодження клітин, порушення перфузії і, в кінцевому результаті, до поліорганної недостатності, шоку та смерті.

У хворих, померлих від сепсису спостерігаються:

· Тромбофлебіти

· Розпад тканин

· Множинні крововиливи

· Наявність абсцесів у тканинах та органах

· Дегенеративно-дистрофічні зміни внутрішніх органів

Існує декілька варіантів класифікації сепсису залежно від принципу:

1. За походженням:

· Первинний (криптогенний) – виникає при наявності “дрімаючого” вогнища в організмі

· Вторинний – розвивається на фоні існуючого в організмі гнійного вогнища;

2. За локалізацією:

· Хірургічний

· Акушерсько-гінекологічний

· Урологічний

· Отогенний

· Одонтогенний та ін.

3. За мікробним збудником:

· Грампозитивний (стафілококовий, стрептококовий та ін.)

· Грамнегативний (колі бацилярний, гнійний та ін.)

· Клостридіальний

4. За фазами розвитку:

· Початкова фаза (токсемія)

· Септицемія

· Септикопіємія

5. За клінічним перебігом:

· Блискавичний

· Гострий

· Септичний шок

· Підгострий

· Хронічний

6. За реакцією організму:

· Гіперергічний

· Нормергічний

· Гіпоергічний