 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
За максимумом осадження
Актуальність теми Без таких високомолекулярних сполук як білки, полісахариди й нуклеїнові кислоти, неможливо уявити функціонування живої істоти. Біополімери в організмі виконують такі найважливіші функції: каталізують біохімічні процеси, зберігають і передають генетичну інформацію, виконують захисну, опорну та структурну функції, беруть участь у згортанні крові, є резервними поживними речовинами, підтримують онкотичний тиск плазми крові. При зміні рН крові білки втрачають заряд (ізоелектричний стан), порушується їх структура й функції. При голодуванні білок не поступає з продуктами харчування, при хворобах печінки порушується утворення білка, при хворобах нирок білок втрачається з сечею. В цих випадках зменшується вміст білка в крові й онкотичний тиск плазми крові, тому вода із кров’яного русла поступає в оточуючі тканини ̶ утворюються набряки. У медицині та фармації застосовуються штучні та синтетичні полімери. З них виготовляють протези зубів та ясен, замінники тканин, плазми крові, судин, кісток. Вони використовуються також у апараті “штучна нирка” тощо. Полімери застосовуються для виготовлення сучасних лікарських форм, пролонгування дії ліків у організмі. Конкретні цілі Інтерпретувати фізико - хімічні властивості білків, що є структурними компонентами всіх тканин організму. Робити висновки щодо заряду розчинених біополімерів на підставі їх ізоелектричної точки. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми Мати уявлення про високомолекулярні сполуки (полімери). Знати будову білків. Вміти пояснювати виникнення заряду білка, як амфотерного поліелектроліту. 4.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття 4.1. Теоретичні питання до заняття: 1. Особливості розчинів високомолекулярних сполук (ВМС). 2. Механізм набухання та розчинення ВМС і залежність від різних факторів. Роль набухання в фізіології організмів. 3. Ізоелектрична точка білка та методи її визначення. 4. Драглювання розчинів ВМС. Властивості драглів. 5. Аномальна в’язкість розчинів ВМС. В’язкість крові. 6. Осмотичний тиск розчинів біополімерів. Рівняння Галлера. Онкотичний тиск плазми крові. Практична робота (завдання), що виконується студентами на занятті Визначення ізоелектричної точки білка желатини за максимумом осадження Налити у п’ять пробірок такі об’єми розчинів оцтової кислоти (СН3СООН) та ацетату натрію (СН3СООNa), щоб одержати в кожній з п’яти пробірок по 10 мл ацетатного буферного розчину з різними значеннями рН (табл. 22). У кожну пробірку додати по 0,5 мл розчину желатини з масовою часткою 1% і перемішати. Потім у кожну пробірку додати (при інтенсивному перемішуванні) по 2 мл етилового спирту й залишити пробірки на 10 хв. Визначити, в якій пробірці та при якому значенні рН спостерігається найбільша каламутність розчину. Це значення рН і відповідатиме ізоелектричній точці желатини. Результати досліду занести в таблицю 22. Таблиця 22
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 318 | Нарушение авторских прав |