АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГАЗАМИ

Одним з поширених видів травм на виробництві є гостре от­руєння отруйними газами. Перша допомога в цьому випадку по­винна надаватись з врахуванням того, який газ спричинив це от­руєння.

ОТРУЄННЯ ОКИСОМ ВУГЛЕЦЮ. Окис вуглецю потрапляє в організм з вдихуваним повітрям. В легенях відбувається активне, стійке сполучення з гемоглобіном крові, що викликає втрату його здатності з’єднуватись з киснем, а отже — різке кисневе голоду­вання організму (в першу чергу головного мозку). Розвиток от­руєння в залежності від концентрації СО і часу перебування в отруєній атмосфері протікає таким чином: спочатку у потерпілих виникають сльозотеча, кашель, запаморочення, шум у вухах, за­гальна слабкість, наступає глибокий сон або втрата свідомості, судороги, витікання слини. Якщо не вжити заходів – настає смерть від розладу діяльності дихального центру. При великій наявності в атмосфері окису вуглецю потерпілий миттєво втрачає свідомість і дуже швидко настає смерть.

Потерпілого необхідно негайно винести з забрудненого повітря­ного середовища. Після виносу на свіже повітря укласти, розстеб­нути всі частини одягу, які стискують подих, вжити заходи для зігрівання тіла. При розладі або зупинці подиху необхідно робити штучне дихання. Якщо є можливість, потерпілому, незалежно від його стану, необхідно дихати високопроцентною кисневою сумішшю або чистим киснем, що прискорює виділення окису вугле­цю з організму. Після покращення стану потерпілого, навіть якщо він може самостійно рухатися, його необхідно транспортувати на носилках або іншим засобом в лікувальну установу,

ОТРУЄННЯ ОКИСАМИ АЗОТУ. Окиси азоту потрапляють в організм людини через дихальні шляхи. З’єднуючись з вологою, яка знаходиться в повітряноносних шляхах, вони утворюють азотну та азотисту кислоти, які мають подразливу та обпікаючу дію на тканини легень, а також, з’єднуючись з гемоглобіном крові, зни­жують здатність останньої переносити кисень до тканин.

При гострому отруєнні окисами азоту розрізняють п’ять періодів:

1. Період початкових явищ - подразнення органів дихання (кашель), головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість або, навпаки, збудження та судороги. Триває протягом 2-3 годин.

2. Період уявного благополуччя характеризується різким по-ліпшенням загального стану потерпілого. Триває протягом 3-6 го­дин.

3. Період зростання набряку легенів — різкий біль в грудях, задуха, кашель, синюшність обличчя.

4. Період завершеного набряку легенів — обличчя потерпілого стає землисто-сірим, клекотливе дихання з виділенням пінисто-кров’яної мокроти, пульс до 130 ударів за хвилину.

5. Період поступового відновлення і поліпшення стану потерпілого.

При вдиханні повітря з великою кількістю окису азоту можуть миттєво настати судороги, зупинка дихання і смерть від задухи внаслідок спазму голосової щілини або в результаті паралічу ди­хального центру.

Потерпілого необхідно швидко віддалити із забрудненого по­вітряного середовища. На свіжому струмені повітря отруєному тре­ба створити максимальний спокій, попередньо зняти верхній одяг, в якому можуть затриматись окиси азоту, застосувати заходи по охолодженню тіла. Штучне дихання необхідно проводити тільки при зупинці природного дихання і з дуже великою обережністю без здавлювання грудної клітини і без застосування апаратів, які працюють за принципом вдування та відсмоктування повітря.

Транспортування потерпілого навіть при задовільному його стані проводиться тільки лежачи.

ОТРУЄННЯ СІРЧАНИМ ГАЗОМ. Сірчаний газ потрапляє в організм з вдиханням повітря.

Подразнює слизові оболонки ди­хальних шляхів та очей. З’єднуючись з наявною в дихальних шля­хах вологою, газ утворює сірчану і сірчисту кислоти, які подразливо діють і викликають спазми голосової щілини. Викликає задуху, блювоту з кров’ю, втрату свідомості і розвиток набряку легень, що може призвести до смертельного наслідку.

Заходи першої допомоги складаються з: видалення із забрудненої атмосфери, звільнення від стиснуто­го одягу, забезпечення максимального спокою, зігрівання. Штучне дихання робиться при крайній необхідності, не здавлюючи грудну клітину. Транспорту­вання відбувається тільки в лежачому стані, незалежно від важкості отруєння.

ОТРУЄННЯ СІРКОВОДНЕМ. Основна дія його полягає в почат­ковому короткочасному збудженні нервової системи і наступному її пригніченні, яке може призвести до паралічу дихального центру.

Характерними ознаками отруєння є слабкість, сльозотеча, го­ловний біль, запаморочення, непритомність, іноді синюшність шкіри, судоми.

Перша допомога така ж, як при отруєнні сірчаним газом, але штучне дихання можна робити активно, без остраху спричинити шкоду легеневим тканинам, бо запалювальні явища виника­ють в легенях не зразу, а через деякий час.

ДІЯ МЕТАНУ ТА ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ. При великій наяв­ності цих газів в повітрі на перший план виступає нестача кисню і у потерпілого розвивається кисневе голодування.

При дії метану потерпілий відчуває загальну слабкість, задуху, головний біль, у нього може настати втрата свідомості. Отруєння вугле­кислим газом характеризується відчуттям духоти, стисканням в гру­дях, серцебиттям, головним болем, загальною слабкістю. При най­тяжчому отруєнні відмічається нудота, шум у вухах, запаморочен­ня, непритомність, іноді судоми, зупинка дихання.

Перша допомога полягає в видаленні з забрудненої атмосфери. Штучне дихання робити тільки при його розладі. Необхідно вжити заходи проти переохолодження тіла потерпілого. Транспортування роби­ти тільки в лежачому стані.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 549 | Нарушение авторских прав