АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. надання невідкладної допомоги повинно бути розпочато негайно.Усі лікувальні заходи проводять одночасно

Обов’язкові:

надання невідкладної допомоги повинно бути розпочато негайно.Усі лікувальні заходи проводять одночасно.

1. Заспокоїти пацієнта і пояснити тактику лікування.

2. Оцінити важкість та гостроту клінічної ситуації, в тому числі ризик виникнення ускладнень, які загрожують життю.

3. Визначити особливості перебігу гострої серцевої недостатності (ступінь АТ, ступінь вираженості набряку легень).

4. Оцінити ураження органів-мішеней та ступінь ураження реґіонарного (церебрального, коронарного, ниркового) кровообігу.

5. Припустити величину, до якої треба знизити чи підвищити артеріальний тиск та час, за який це потрібно зробити. При наданні медикаментозної терапії треба мати на увазі три показники АТ: під час надання допомоги, звичне (адаптоване) та мінімальне дозволене.

6. Положення пацієнта – сидяче з опущеними нижніми кінцівками – ортопное або лежачи з піднятим головним кінцем (з урахуванням важкості стану хворого, умов надання медичної допомоги).

7. Контроль ЧСС, АТ,ЧД кожні 5-15 хв. в залежності від клінічної ситуації.

8. Забезпечення стабілізації життєво важливих функцій: дихання та гемоди-наміки. Забезпечити подачу кисню у перші хвилини з моменту первинного контакту з пацієнтом.

9. Забезпечення венозного доступу.

10. Лікар обирає препарат (чи комбінацію препаратів), орієнтуючись на стан пацієнта (вік, рівень АТ, ЧСС, наявність вегетативних розладів та супутньої патології), положення даного протоколу та досвід пацієнта.

· нітрогліцерин сублінгвально або спрей (нітромІк, ізомик, ізокет) через кожні 5-10 хвилин; нітрогліцерин 1 % розчин 2 мл на 250 5% глюкози або фізіологічного розчину внутрішньовенно крапельно.

· морфіну гідрохлориду 1% розчин 0,5-1 мл, внутрішньовенно повільно на ізотонічному розчині натрію хлориду.

· фуросемід 40-120 мг внутрішньовенно струминно (перевагу слід віддавати невеликим дозам фуросеміду і крапельному введенню нітрогліцерину в достатній кількості).

· оксигенотерапія через назальний катетер.

· нітрогліцерин сублінгвально або спрей (нітромік, ізомик, ізокет) через кожні 5-10 хвилин. Нітрогліцерин 1 % розчин 2 мл на 250 мл 5% глюкози або фізіологічного розчину внутрішньовенно крапельно.

· морфіну гідрохлориду по 3-5 мг, внутрішньовенно на ізотонічному розчині натрію хлориду до отримання ефекту або загальної дози в 10 мг.

· фуросемід 40-120 мг внутрішньовенно струминно (перевагу слід віддавати невеликим дозам фуросеміду і крапельному введенню нітрогліцерину в достатній кількості).

· оксигенотерапія через назальний катетер.

· добутамін 250 мг в 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, починаючи з 5 мкг/кг/хв, збільшуючи дозу до стабілізації АТ на рівні 100 – 110 мм рт. ст.

· морфіну гідрохлориду по 1-3 мг, внутрішньовенно повільно на ізотонічному розчині натрію хлориду, повторні введення до отримання ефекту або загальної дози в 10 мг.

· фуросемід 40-80 мг внутрішньовенно струминно.

ПІСЛЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ АТ ВИЩЕ 100 ММ.РТ.СТ.:

· нітрогліцерин 1 % розчин 2 мл на 250 мл 5% глюкози або фізіологічного розчину внутрішньовенно крапельно.

· оксигенотерапія через назальний катетер.

· допамін 200 мг в 400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, починаючи з 5 мкг/кг/хв, збільшуючи дозу до стабілізації АТ на рівні 100-110 мм рт. ст.

При відсутності ефекту – додатково норадреналін 4 мг в 400 мл 5% глюкози або фізіологічного розчину внутрішньовенно крапельно, збільшуючи швидкість введення з 4 мкг/кг/хв до стабілізації АТ на рівні 100-110 мм рт. ст.

ПІСЛЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ АТ ВИЩЕ 100 ММ.РТ.СТ:

· нітрогліцерин 1 % розчин 2 мл на 250 мл 5% глюкози або фізіологічного розчину внутрішньовенно крапельно.

· фуросемід 40 – 80 мг внутрішньовенно струминно після стабілізації АТ на рівні вище 90 мм рт. ст.

· оксигенотерапія через назальний катетер.

· зменшення задишки;

· зникнення вологих хрипів;

· стабілізація артеріального тиску.

· Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 312 | Нарушение авторских прав