 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Клініко-морфологічна характеристикаІнкубаційний період складає 1-7 (в середньому 2-3) дні, але може скорочуватися до 2-12 годин. Виділяють наступні форми і варіанти перебігу інфекції: - Гостра дизентерія: колітичний та гастроентероколітичний варіанти. - За важкістю перебігу вони розділяються на легкі, средньоважкі, важкі та вкрай важкі; - За особливостями перебігу виділяють стерті, субклінічні та затяжні форми. - Хронічна дизентерія: рецидивуюча та безперервна. - Бактеріоносійство шигел: реконвалесцентне та транзиторне.
Основним клінічним варіантом захворювання є колітичний. Він переважає у випадках дизентерії, викликаної Sh. dysenteriae і Sh. flexneri. Захворювання починається гостро. Розвивається синдром загальної інтоксикації, що характеризується підвищенням температури тіла, ознобом, відчуттям розбитості, адинамією, головним болем, брадикардією, зниженням артеріального тиску. Ураження шлунково-кишкового тракту виявляється болями в животі, спочатку тупими, розлитими по всьому животу, такими, що мають постійний характер. Потім вони стають гострішими, переймоподібними, локалізуються в нижніх відділах живота, частіше зліва. Болі зазвичай посилюються перед дефекацією, з’являються тенезми та хибні позиви. Пальпаторно визначається спазм і болючість товстої кишки, більш виражені в області сигмовидного відділу. Стілець частішає, випорожнення спочатку мають каловий характер, потім зменшуються в об’ємі, стають рідкими. При цьому з’являються патологічні домішки у вигляді слизу і прожилків крові. У важких випадках при дефекації виділяється лише невелика кількість слизу з прожилками крові ("ректальний плювок") (рисунок 2.17).
Важкий перебіг колітичного варіанту дизентерії характеризується дуже швидким розвитком захворювання, різко вираженим загальним токсикозом, глибокими порушеннями діяльності серцево-судинної системи і яскравою симптоматикою колітичного синдрому. Хворих турбують болі в животі, що супроводжуються болісними тенезмами та частими позивами на дефекацію і сечовипускання. Стілець більше 20 разів на добу. Місцеві зміни розвиваються в слизовій оболонці товстої кишки, головним чином в прямій та сигмовидній, рідше – у низхідній ободовій кишці. В розвитку коліту розрізняють 4 стадії: - катаральний коліт; - фібринозний коліт; - стадія утворення виразок (виразковий коліт); - стадія загоєння виразок. Стадія катарального коліту (тривалість 2-3 доби). В просвіті кишки напіврідкі маси з домішками слизу, іноді з кров’ю. Кишка місцями розтягнута, місцями спазмована; слизова оболонка набрякла, нерівномірно повнокрівна, покрита крупними пластівцями слизу, після видалення якого іноді видно дрібні крововиливи (рисунок 2.18). Мікроскопічно відмічається десквамація епітелію, гіперемія, набряк, крововиливи та дифузна лейкоцитарна інфільтрація слизової оболонки.
Стадія фібринозного коліту (тривалість 5-10 діб). На висоті складок і між ними з’являються фібринозні нашарування, спочатку у вигляді ніжних висівковоподібних пластівців, що легко відділяються від слизової оболонки. В інших випадках стінка кишки ушкоджується в значній мірі і виявляється покритою нашаруваннями брудно-жовтого або брудно-зеленого кольору, які у випадках крововиливів стають чорними. Стінка кишки потовщена, просвіт звужений (рисунок 2.19; 2.20).
В нервових сплетеннях кишки спостерігаються дистрофічні і некротичні зміни (вакуолізація, каріолізис нервових клітин, розпад нервових волокон). Стадія утворення виразок розвивається на 10-12-й день хвороби. Процес розпочинається з відторгнення плівок у вигляді більш менш крупних шматочків з розплавленням фібринозно-некротичних мас і утворенням виразок, що мають химерну форму і різну глибину, краї їх нерівні, дно покрите жовтуватими масами (рисунок 2.21). Більший діаметр виразок направлений упоперек просвіту кишки. Стадія загоєння виразок характеризується процесами регенерації, які продовжуються протягом 3-4-го тижня захворювання. Дефекти стінки кишки заповнюються грануляційною тканиною. У разі невеликих виразкових дефектів регенерація може бути повною, при глибоких і обширних утворюються рубці, що деформують стінку кишки. В регіонарних лімфатичних вузлах при дизентерії розвивається лімфаденіт з явищами мієлоїдної метаплазії.
Рисунок 2.21. Виразковий коліт при дизентерії
Дизентерія, викликана Sh. flexneri і Sh. sonnei, перебігає набагато легше, процес має характер катарального гастроентероколіту з переважанням змін в дистальних відділах кишки. Класична схема стадійних змін слизової оболонки товстої кишки може зупинитися на будь-якій стадії, у тому числі і на стадії катарального коліту самостійно (абортивна форма), але частіше – на тлі антибактеріальної терапії. Вкрай важкий перебіг колітичного варіанту гострої дизентерії характеризується раптовим, бурхливим початком. Температура тіла швидко підвищується до 41оС і вище. Різко виражені явища загального токсикозу. На цьому фоні у хворих, ще до появи колітичного синдрому, може розвинутись інфекційно-токсичний шок. Причиною гастроентероколітичного варіанту гострої дизентерії є, як правило, шигели Зонне. Для нього характерний одночасний розвиток синдромів загального токсикозу, гастроентериту та зневоднення, тоді як симптоми коліту в першу добу виражені слабко або відсутні. Хвороба починається з підвищення температури тіла до 38-39оС, появи болей в епігастральній області, нудоти і багаторазового блювання. Через деякий час з’являється бурчання і болі по всьому животу, імперативні позиви на дефекацію. Випорожнення рясні, рідкі, жовтого або зеленого забарвлення з шматочками неперетравленої їжі, нерідко з домішкою слизу. На 2-3-й день хвороби з’являються хибні позиви, тенезми, в калі домішка слизу, іноді крові. При огляді виявляються спазм та помірна болючість сигмовидної кишки, при ректороманоскопії – катаральний або катарально-ерозивний проктосигмоїдит (рисунок 2.22). Тяжкість перебігу захворювання при гастроентероколітичному варіанті дизентерії в основному залежить від ступеня зневоднення організму. Легкий перебіг хвороби не супроводжується симптомами зневоднення. При средньоважкому перебігу є ознаки зневоднення I ступеня. При важкому перебігу хвороби розвивається зневоднення II-III ступеня з втратою організмом 4-10% рідини від маси тіла. Перебіг гострої дизентерії слід вважати за затяжний, якщо симптоми хвороби і виділення шигел зберігаються більше 2 тижнів при легкій формі захворювання, 3 тижнів при средньоважкій та 4 тижнів при важкій формі. Діагноз хронічної дизентерії встановлюється у випадку, якщо захворювання продовжується більше 3 місяців.
Рисунок 2.22. Катарально-ерозивний проктосигмоідит у хворого на шигельоз. Ректороманоскопія.
При рецидивному перебігу хронічної дизентерії загострення чергуються з періодами повного клінічного благополуччя, які можуть продовжуватися від декількох тижнів до 2-3 місяців. При рецидиві явища інтоксикації і вираженість дисфункції кишечника зазвичай менш виражені, ніж при первинному захворюванні. Самопочуття хворого істотно не порушується, температура тіла нормальна, рідше субфебрильна, частота стільця невелика (звичайно 3-5 разів на добу), тенезми і кров в стільці, як правило, відсутні. Виділення шигел у осіб, що перенесли гостру дизентерію, строком до 3 місяців за відсутності клінічних симптомів хвороби і нормальних даних ректороманоскопії є реконвалесцентним бактеріоносійством. Транзиторне бактеріоносійство – це одноразове виділення шигел у практично здорової людини, що не хворіла на дизентерію та не мала дисфункції кишечника впродовж останніх 3 місяців. Ускладнення. Розділяють на кишкові та позакишкові. До кишкових ускладнень відносять перфорацію виразок з розвитком перитоніту (якщо виразки високі) або парапроктиту (при локалізації виразок в прямій кишці), флегмону кишки, рідше – кишкову кровотечу, рубцеві стенози кишки. До позакишкових ускладнень слід віднести бронхопневмонії, пієліт та пієлонефрит, серозні (токсичні) артрити, пілефлебітичні абсцеси печінки. При хронічному перебігу розвиваються амілоїдоз, порушення травлення. Смерть хворих дизентерією наступає від кишкових та позакишкових ускладнень. ЗМІСТ Тема №1. 3 АТЕРОСКЛЕРОЗ. ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА. 3 ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ. 3 Тема №2. 30 РЕВМАТИЧНІ ХВОРОБИ. 30 Тема №3. 48 АНГІНИ. ГАСТРИТИ. ВИРАЗКОВА ХВОРОБА. 48 Тема №4. 59 ГЕПАТИТИ. ЦИРОЗИ ПЕЧІНКИ. 59 Тема № 5. 79 ГОСТРІ ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ.. 79 Тема №6. 92 ХРОНІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ. 92 Тема №7. 104 ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ. 104 Тема № 8. 113 ГОСТРА ТА ХРОНІЧНА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ. 113 Тема №9. 116 ТУБЕРКУЛЬОЗ ПЕРВИННИЙ І ГЕМАТОГЕННИЙ.. 116 Тема №10. 135 ВТОРИННИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ. 135 Тема №11. 141 ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ: ГРВІ, КІР, СНІД, 141 ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ. 141 Тема №12. 174 БАКТЕРІАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ: ДИФТЕРІЯ, СКАРЛАТИНА.. 174 Тема №13. 189 КИШКОВІ ІНФЕКЦІЇ: ДИЗЕНТЕРІЯ, ЧЕРЕВНИЙ ТИФ, ХОЛЕРА. 189
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 744 | Нарушение авторских прав |
