АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностика пухлин спинного мозку

В ряді випадків клінічна симптоматика, що характерна для пухлин спинного мозку, може нагадувати клінічну симптоматику при таких захворюваннях, як остеохондроз, мієліт, арахноїдит, туберкульоз, спондиліт, дисцит, остеомієліт, сифіліс, розсіяний склероз, БАС, патологія судин спинного мозку та ін.

Тому для проведення диференційної діагностики та уточнення характеру процесу дуже важливим є використання даних анамнезу, динаміки розвитку захворювання та прогресування клінічної симптоматики, дані об’єктивного обстеження хворого, застосування допоміжних методів обстеження.

Серед допоміжних методів обстеження на сьогодні найбільш інформативними є магнітно-резонансна томографія (МРТ) та комп’ютерна томографія (АКТ), які дозволяють остаточно встановити характер процесу і локалізацію пухлини спинного мозку. В ряді випадків для більш точної та достовірної інформації використовують МРТ із внутрішньовенним контрастовим посиленням.

Широко застосовується спондилографія (рентгенографія) хребта у двох проекціях. На спондилограмах можна виявити: звапнення, руйнування хребця та його складових, розширення міжребцевих отворів (при екстра-інтравертебральних пухлинах), звуження коренів дуг та збільшення відстані між ними (симптом Ельсберга-Дайка).

Методику люмбальної пункції з проведенням ліквородинамічних проб (Квекенштедта й Стукея) для діагностики пухлин спинного мозку на сьогоднішний день використовують рідко. Виявлений ліквородинамічний блок при пробах Квекенштедта й Стукея свідчить про компресію спинного мозку та порушення прохідності його підпавутинного простору, що в поєднанні з проведеними біохімічними та мікроскопічними дослідженнями ліквору та виявленій білково-клітинній дисоціації вказує на високу вірогідність наявності у хворого пухлини спинного мозку.

Мієлографія – рентгенографія внутрішньохребетних утворень після контрастування підпавутинного простору контрастною речовиною (майоділ,омніпак) чи газом (кисень,гелій). Застосовують метод для визначення рівня стиснення спинного мозку. За допомогою низхідної мієлографії можна уточнити верхній рівень компресії, а за допомогою висхідної-нижній. Як діагностичний метод, на даний час мієлографію використовують рідко у зв’язку з появою більш інформативних, малоінвазивних методів обстеження (МРТ).

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 444 | Нарушение авторских прав