АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пульпіт

Пульпа (м’яка тканина зуба) – це система судин, нервів, ретикулярних і колагенових волокон, клітин, які виповнюють порожнину зуба.

В пульпі є 3 шари:

· зовнішній (одонтобласти)

· середній (загиблі одонтобласти і ретикулярні волокна)

· внутрішній (судини, нерви, ретикулярні і поодинокі колагенові волокна; (еластичних волокон немає!)

Значення пульпи:

- трофічний зв’язок між твердими і м’якими тканинами зуба;

- утворення нових шарів дентину;

- утворення кісткової тканини і цементу;

- при пошкодженні пульпи легко виникає карієс.

-

Пульпіт – це запалення пульпи.

Етіологія:

· бактеріальний

· токсичний

· хімічний

· травматичний

Особливості перебігу пульпіту (замкнута порожнина):

§ переважають розлади кровообігу

§ запальний набряк ще гірше посилює розлади кровообігу

§ швидко виникають некротичні зміни

§ запалення носить ексудативно-некротичний характер

За перебігом пульпіт буває гострим, хронічним та хронічним із загостренням.

За локалізацією – коронковий, кореневий, тотальний.

Гострий пульпіт – буває: а) серозним; б) гнійним.

Серозний – гіперемія пульпи, вона соковита.

Мікроскопічно – різкий набряк, розширення судин, крововиливи, накопичення лейкоцитів. Швидко переходить в гнійний – абсцес пульпи або флегмонозний пульпіт. При цьому пульпа має сірий колір.

Якщо порожнина пульпи сполучається з каріозною порожниною – при потраплянні анаеробної флори може розвинутись гангренозний пульпіт. Тривалість гострого пульпіту – 3-5 днів.

Хронічний пульпіт

· фіброзний

· гіпертрофічний (гранулюючий)

· гангренозний (це ускладнення хронічного пульпіту, а не самостійна форма).

Фіброзний пульпіт – це запалення продуктивного характеру, інфільтрація клітинами (лімфоцити, плазмоцити, утворюються колагенові волокна, в яких виникає гіаліноз) В цю тканину відкладаються солі Са²⁺ – утворюються петрифікати, можуть утворюватись дентиклі.

Гіпертрофічний пульпіт – відбувається проліферація грануляційної тканини, яка виповнює порожнину зуба. Якщо є сполучення з каріозною порожниною – може утворитися поліп пульпи. Він червоного кольору, легко виникають кровотечі.

В подальшому грануляційна тканина склерозується, можуть зустрічатись петрифікати і дентиклі.

Гангренозний пульпіт – це ускладнення хронічного пульпіту, виникає при приєднанні анаеробної флори. Мертві маси відокремлюються грануляційною тканиною.

Ускладнення і наслідки:

o загибель всієї пульпи – хронічні форми

o карієс

o періодонтит

o розсмоктування (серозний пульпіт)

Періодонтит – це запалення періодонту.

Періодонт (періцемент) – коренева оболонка, входить до складу пародонту і утворений щільною сполучною тканиною з судинами, яка товстим шаром покриває корінь зуба.

Фактори, які сприяють виникненню періодонтиту:

· інфекційний (переважно стрептококи)

· механічні пошкодження (травма)

· хімічний

· недостатнє або надмірне навантаження на зуб

· патологічні процеси в кістковій тканині щелеп.

Шляхи проникнення інфекції в періодонт:

- внутрішньозубний (низхідний) – після пульпіту;

- позазубний – контактний – з оточуючих тканин;

- висхідний шлях – гематогенний, лімфогенний

Класифікація періодонтиту.

За перебігом – гострий, хронічний.

За походженням:

1) неінфекційний (травма, фізичні, хімічні фактори)

2) інфекційний.

За локалізацією:

А) апікальний (кореневий) – інфекція надходить з пульпарної камери.

Б) маргінальний (крайовий, ясенний, позакореневий) – інфекція надходить з ясенної кишені.

Гострий періодонтит:

· простий або серозний

· гнійний

Хронічний періодонтит:

· гнійний (в хірургічній стоматології його не виділяють)

· гранулюючий

· гранулематозний

· фіброзний

Простий (серозний)

Спочатку – розлади кровообігу з поодинокими крововиливами. Внаслідок підвищенної проникності стінок судин утворюється набряк, серозний ексудат, між волокнами сполучної тканини накопичуються поодинокі α і гістіоцити.

Дуже відбувається перехід до гнійного.

Гнійний – обмежене запалення – абсцес або дифузний характер інколи – флегмонозне запалення.

Запалення може переходити на лунку зуба, ясна, в м’яких тканинах щоки може утворитися перифокальне серозне запалення із значним набряком – флюс (parulis).

Наслідки – видужання, перехід у хронічні форми.

Ускладнення – періостит, остеомієліт, гнійний гайморит.

Хронічні періодонтити

Перебіг захворювання нагадує перебіг осумкованих абсцесів (навколо абсцесу є сполучнотканинна капсула – компонент продуктивного запалення).

Хронічний гранулюючий періодонтит

Хронічне запалення у вигляді проліферації грануляційної тканини з різним ступенем дозрівання. З часом збільшується кількість плазмоцитів, лімфоцитів, волокон ще мало. Потім гранулюючий періодонтит переходить в гранулематозний – дозріває грануляційна тканина, вона стає фіброзною з великою кількістю волокон.

Для гранулематозного періодонтиту характерно:

· повільний перебіг

· обмеження від здорової тканини рубцевими тяжами

· відсутність лейкоцитарної інфільтрації і гнійних розплавлень

· розташування біля кореня зуба (прикореневі гранулеми).

Види гранулем:

1. проста

2. епітеліальна (складна)

3. кістоподібна (навколокореневі кісти)

4. змішана

Проста гранулема – грануляційна тканина, яка обмежена фіброзною тканиною. При загостренні процесу в гранульомі переважають нейтрофіли, а при затиханні – лімфоцити, гістіоцити, плазматичні клітини – з утворенням тілець Русселя (Іg → гіалінові кулі). В центрі гранулеми накопичуються ліпіди, холестерин, тому з’являються гігантські клітини сторонніх тіл. З часом проста гранулема перетворюється на рубцевий тяж.

Епітеліальна гранулема – серед грануляційної тканини з’являються епітеліальні клітини (світлі), які розташовані у вигляді тяжу (2-3 ряди плоских епітеліальних клітин – по типу багатошарового плоского епітелію). Тяжі об’єднуються між собою у вигляді сітки, а між тяжами розташована грануляційна тканина.

Епітелій росте із залишків одонтогенного епітелію (острівці Малассе).

Кістоподібна гранулема (кістогранулема).

Вона походить з епітеліальної гранулеми.

Так як епітеліальні клітини не характерні для складу грануляційної тканини, в них розвивається дистрофія і некроз → утворюються порожнини на місці загибелі епітеліальних клітин (кісти). Інколи кісти вистелені однорядним кубічним епітелієм.

Діаметр кісти може бути до 5-8 мм.

Згодом може утворитися радикулярна кіста щелепи.

Хронічний фіброзний періодонтит – розвивається як наслідок гранулематозного періодонтиту, коли грануляційна тканина дозріває і формується фіброзна тканина.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 631 | Нарушение авторских прав