АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

УТРУДНЕНІ Й НЕСУМІСНІ ПОЄДНАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Прочитайте:
  1. II. Вимоги до приміщень зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних засобів
  2. Ботанічна характеристика лікарських рослин, що використовуються для створення альпійської гірки
  3. ВВЕДЕННЯ В НІС ЛІКАРСЬКИХ СЕРЕДНИКІВ НА ТУРУНДАХ
  4. ВДУВАННЯ (ІНСУФЛЯЦІЯ) АБО ПУЛЬВЕРИЗАЦІЯ В НІС МЕДИКАМЕНТОЗНИХ ЗАСОБІВ
  5. Взаємодія лікарських речовин
  6. Вибір матеріально-технічної бази і засобів технічного обслуговування
  7. Вимоги, які пред'являються до зберігання різних груп лікарських засобів та виробів медичного призначення
  8. Вплив деяких факторів на розплавлення й відволожування сумішей лікарських речовин
  9. Графологічна структура Класифікація рідких лікарських форм (РЛФ)
  10. Дози і концентрації. Розрахунки доз лікарських засобів для дітей та людей похилого віку

 

Розділ 29

УТРУДНЕНІ ВИПАДКИ ПРИГОТУВАННЯ ЛІКІВ

 

Одним з важливих факторів прояву лікувальної дії лікарських препаратів є сумісність речовин у прописаній лікарській формі. Однак бувають випадки, коли інгредієнти, що входять до складу лікарського препарату, при взаємодії утворюють нові речовини.

Іноді така взаємодія не порушує терапевтичної дії лікарського препарату, оскільки речовини, що утворюються, мають ті ж терапевтичні властивості, що і вихідні. Наприклад, пілюлі Шерешевського, у яких вільний йод вступає у взаємодію з іншими компонентами, але його терапевтична дія при цьому зберігається. Іноді лікар свідомо створює умови для взаємодії компонентів пропису в розрахунку на фармакологічну дію продуктів реакції (різні комбінації натрію тіосульфату з кислотами, розраховані на терапевтичний ефект дрібнодиспергованої сірки, що виділяється при розкладанні натрію тіосульфату в кислому середовищі) або передбачає при цьому посилення специфічної дії інгредієнтів (що називається фармакологічним синергізмом – співдружна, спільна дія), в інших випадках – ослаблення чи навіть повне усунення побічної дії одного з прописаних компонентів, тобто передбачає розумне використання фармакологічного антагонізму деяких лікарських речовин для досягнення бажаної терапевтичної дії.

У технологічному аспекті при виготовленні складних лікарських препаратів можуть виникати різні утруднення, що вимагають застосування особливих прийомів чи додавання (без узгодження або за згодою лікаря, що прописав рецепт) не передбачених у рецепті допоміжних речовин.

 

& Утруднені прописи – це такі поєднання лікарських речовин, за якими фармацевт у силу своїх професійних знань може приготувати лікарський препарат, вдаючись до особливих технологічних прийомів.

При надходженні в аптеку утруднених прописів необхідно спочатку з’ясувати причину утруднення, а потім, керуючись фізико-хімічними властивостями вхідних речовин, підібрати відповідний спосіб готування.

Утруднення, що носять технологічний характер, можна подолати шляхом зміни порядку виготовлення або застосування інших прийомів (подрібнення, нагрівання та ін.), не змінюючи складу і дії препарату.

Роздільне розчинення лікарських речовин у частині розчинника, роздільне змішування їх з частиною основи чи іншими компонентами препарату і наступне об’єднання частин застосовуються для запобігання утруднень у рідких препаратах для внутрішнього і зовнішнього застосування, мазях, супозиторіях, розчинах для ін’єкцій, очних краплях та інших лікарських формах.

При вивченні окремих лікарських форм уже були наведені приклади утруднених прописів (розчинів кислоти борної, міді сульфату, рибофлавіну, етакридину лактату, йоду, фурациліну, крапель Зеленіна, мікстури кислоти хлористоводневої з пепсином та ін.). Нижче наведено найбільш типові випадки утрудненої рецептури і можливі способи їх усунення.

 

Rp.: Natrii benzoatis 4,0

Calcii chloridi 5,0

Aquae purificatae 150 ml

Misce. Da. Signa: По 1 столовій ложці 3 рази на день.

У процесі виготовлення мікстури за загальними правилами технології рідких ліків масооб’ємним способом утвориться осад важко розчинного у воді кальцію бензоату. При змішуванні розрахованих кількостей води і концентрованих розчинів, приготовлених нарізно, осад не утворюється.

 

Rp.: Iodi

Kalii iodidi

Ichthyoli 2,5

Aquae purificatae ad 10 ml

Misce. Da. Signa: Для змазування

збуджених ділянок шкіри.

 

При змішуванні іхтіолу з розчином йоду в калію йодиді спостерігається виділення сульфоіхтіолових кислот у вигляді чорної смолистої маси. Прозорий розчин можна одержати, якщо приготувати окремо розчини йоду в калії йодиді й іхтіолу у воді, а потім обидва розчини з’єднати.

 

Rp.:Novocaini 10,0

Solutionis Furacilini (1:5000) 500 ml

Spiritus aethylici 90 % 15 ml

Misce. Stеrіlіsа!

Da. Signa: Для змочування уражених ділянок шкіри.

 

Розчин при стерилізації набуває темно-бурого забарвлення, тому його готують таким чином. Фурацилін у кількості 0,1 г розчиняють при нагріванні в 500 мл води для ін’єкцій і додають 15 мл 90 % спирту. Розчин фільтрують у флакон для відпуску, закупорюють і стерилізують текучою парою при 100 °С протягом 45 хвилин. Потім до охолодженого розчину додають в асептичних умовах новокаїн. Виходить прозорий розчин жовтого кольору.

 

 

Rp.:Ichthyoli 12,0

Pulveris radicis Glycyrrhizae q.s.,

ut fiant pilulae № 30

Da. Signa: По 1 пілюлі 3 рази на день.

Пілюлі з пахучою речовиною – іхтіолом, прописаним у значній кількості. Утруднення пов’язане з великою кількістю лікарської речовини. Його прописано 0,4 г на кожну пілюлю, тому після додавання консистентної речовини можуть вийти пілюлі вагою більше 0,5 г, що не відповідає вимогам фармакопеї. Іхтіол перед введенням варто упарити.

У попередньо підігріту ступку поміщають іхтіол і розподіляють його по внутрішній поверхні. Після остигання додають порошок солодки до одержання пілюльної маси необхідної консистенції. За загальними правилами готують пілюлі, обсипають лікоподієм, оформляють до відпуску. Якщо, незважаючи на розпарювання, вага готової пілюльної маси перевищує 15,0 г (тобто на одну пілюлю виходить більше 0,5 г), пілюльну масу поділяють на дві рівні частини і викачують 60 пігулок. Хворого попереджають, що приймати потрібно по дві пілюлі одночасно.

Шляхом застосування різних допоміжних речовин як розчинників, стабілізаторів, антиоксидантів, речовин, що регулюють рН, мазевих основ та ін., можна запобігти великій частині випадків утруднених прописів.

 

 


Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 1592 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)