 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Зараження вірусом простого герпесу не завжди призводить до клінічних проявів, а часто протікає якНосійство чи в латентній безсимптомній формі. Характерна риса генітальної вірусної інфекції – тривалість Знаходження збудника в організмі та схильність до рецидивів. Це зумовлено тривалою персистенцією вірусу. Місцеві прояви можуть бути в усих жіночих органах. Найбільш типовою є локалізація їх в нижніх Відділах статевої системи (вульва, піхва, шийка матки). Характерною ознакою простого герпесу є поява окремих чи багаточисельних везикул на фоні гіперемії І набряку слизової оболонки. Через 2-3 дні везикули розкриваються і на їх місці утворюються виразки Неправильної форми. Іноді вони виявляються покритими гнійним нальотом, що свідчить про приєднання Вторинної інфекції. Впродовж 2-4 тижнів виразки загоюються без утворення рубців. Місцеві прояви Супроводжуються вираженою болючістю, головним болем, загальною слабкістю, іноді відмічається підвищення Температури до субфебрильних цифр, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Діагноз встановлюється на основі клінічної картини, анамнезу та за результатами серологічних та Імунологічних реакцій. Лікування зводиться до прийому противірусних препаратів: зовіракс, тіброфен в поєднанні з Інтерфероном, дезоксирибонуклеаза з одночасним використанням противовірусної вакцини. Місцево Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 469 | Нарушение авторских прав |