АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Форма та з'єднання кісток

В організмі людини налічують біля 200 кісток. За формою кістки поділяються на довгі трубчасті, до яких належить більшість кісток кінцівок (стегнова, плечова та ін.), які мають трубчасту будову; короткі (зап'ясткові, передплеснові), які мають приблизно однакові розміри, плоскі або широкі (лопатка, груднина, кістки криш­ки черепа), які мають значну довжину і ширину при невеликій товщині; змішані кістки (хребці, потилична, скронева) мають елементи коротких і плоских кісток.

У скелеті кістки з'єднані між собою. Розрізняють неперервні (неру­хомі, напіврухомі) і переривчасті (ру­хомі) з'єднання кісток, або суглоби.

Неперервні з'єднання кісток — такі з'єднання, в яких між кістками є прошарок сполучної тканини, відсутня щілина або порожнина. Вони мають велику пружність, але обмежену рух­ливість. Прикладом неперервно нерухомого з'єднання кісток за допомогою сполучнотканинного прошарку с шви (зубчасті, лускаті і плоскі) між кістками черепа.

За допомогою хряща сполучені між собою тіла хребців, лобкові кістки таза. Такі неперервні з'єднання кісток напіврухомі, міцні та пружні. Під час ходьби, бігу, стрибків хрящ діє як амортизатор, пом'якшу­ючи різні поштовхи, і захищає тіло від струсу.

До неперервного з'єднання кісток належать зв'язки—товсті пуч­ки, утворені еластичною сполучною тканиною. Зв'язки прикріплені перехресно від однієї кістки до другої, що сприяє зміцненню суглоба, об­меженню надмірних рухів суглобів. Це запобігає їхнім вивихам.

Рухомі з'єднання кісток зустрічаються частіше, вони забезпечу­ються справжніми суглобами. Суглоби — переривчасті з'єднання кісток. У таких сполученнях кінець однієї кістки опуклий (суг­лобова головка), а другий — ввігнутий (суглобова западина). Сугло­бові поверхні кісток вкриті шаром гіалінового хряща, який зменшує тертя під час рухів. Кінці кісток, що з'єднуються, замкнуті в суглобову сумку або кап­сулу. Суглобова порожнина являє собою щілиноподібний простір між покритим хря­щем суглобовими поверхнями, який обме­жений синовіальною мембраною суглоба і заповнений невеликою кількістю (2-3 мл) в'язкої синовіальної рідини. Ця рідина сприяє повільному ковзанню суглобових поверхонь кісток і усуненню тертя в суглобах. Суглобова порожнина замкнута герметично, тиск у ній нижчий за атмосфер­ний. Тому вологі суглобові поверхні завж­ди щільно притиснуті одна до одної.

Характер рухів у суглобах в основно­му визначається формою їх поверхні. Суг­лобові поверхні за формою різноманітні: ку­лясті (плечовий, кульшовий), еліпсоподібні (променево-зап'ястковий), циліндричні (променево-ліктьовий), сідловидні, плоскі, блокоподібні.

Залежно від кількості з'єднуваних кісток суглоби поділяються на прості, коли з'єднуються дві кістки (фаланги пальців), складні, в яких сполучається більше двох кісток (ліктьовий суглоб) і комбіновані – це два анатомічно самостійних суглоби, об'єднані функціонально (приєднання нижньої щелепи до скроневої кістки, ребер до хребта).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 590 | Нарушение авторских прав