АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Текстові тестові завдання 19 страница

A. гіпервентиляція легень

B. збільшення артеріально-венозної різниці кисню

C. прогресуючий набряк з розвитком «шокової легені»

D. гіпоксемія

E. * все перераховане

1820. Назвіть найефективніший на сьогодні середник біологічного походження для місцевого гемостазу при паренхіматозній кровотечі.

A. Тромбін;

B. Гемостатична губка;

C. Фібринний клей;

D. Фібриноген;

E. * Тахокомб;

1821. Назвіть основний наслідок переливання крові, що містить велику кількість уламків клітинних мембран гемолізованих еритроцитів:

A. септичний стан

B. * ДВЗ - синдром

C. гіпотонія, тахікардія

D. гіпербілірубінемія

E. все перераховане

1822. Назвіть основний наслідок переливання крові, що містить велику кількість уламків клітинних мембран гемолізованих еритроцитів:

A. септичний стан

B. * ДВЗ - синдром

C. гіпотонія, тахікардія

D. гіпербілірубінемія

E. все перераховане

1823. Назвіть основні наслідки переливання холодної крові через катетер в центральні вени:

A. гемоліз еритроцитів

B. збільшення споживання кисню

C. * серцева аритмія, зупинка серця, синдром гомологічної крові

D. м’язове тримтіння

E. все перераховане

1824. Назвіть основні наслідки переливання холодної крові через катетер в центральні вени:

A. гемоліз еритроцитів

B. збільшення споживання кисню

C. * серцева аритмія, зупинка серця, синдром гомологічної крові

D. м’язове тримтіння

E. все перераховане

1825. Назвіть основні ознаки гіперкаліємії з боку серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту:

A. тахікардія, гіпертонія, гіперперистальника, метеоризм

B. брадикардія, гіпотонія, парез, метеоризм

C. тахікардія, гіпотонія, парез, метеоризм

D. брадикардія, гіпертонія, гіперперистальтика, діарея

E. * брадикардія, екстрасистолія, гіпотонія, гіперперистальтика, діарея

1826. Назвіть основні ознаки гіперкаліємії з боку серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту:

A. тахікардія, гіпертонія, гіперперистальника, метеоризм

B. брадикардія, гіпотонія, парез, метеоризм

C. тахікардія, гіпотонія, парез, метеоризм

D. брадикардія, гіпертонія, гіперперистальтика, діарея

E. * брадикардія, екстрасистолія, гіпотонія, гіперперистальтика, діарея

1827. Назвіть основні симптоми гострої анемії.

A. Слабкість і втома;

B. Нудота, блювота;

C. Блідість шкіри та слизових;

D. Тахікардія;

E. * Всі перераховані симптоми.

1828. Назвіть основні симптоми гострої анемії.

A. Слабкість і втома;

B. Нудота, блювота;

C. Блідість шкіри та слизових;

D. Тахікардія;

E. * Всі перераховані симптоми.

1829. Назвіть основну клінічну ознаку цитратної інтоксикації:

A. гіпокальціємія, ішемія

B. набряк легень

C. зниження АТ і аритмія серця

D. * судоржне сіпання м’язів язика, губ

E. все перераховане

1830. Назвіть основну клінічну ознаку цитратної інтоксикації:

A. гіпокальціємія, ішемія

B. набряк легень

C. зниження АТ і аритмія серця

D. * судоржне сіпання м’язів язика, губ

E. все перераховане

1831. Назвіть універсальний інгібітор, який впливає на всі фази згортання крові.

A. Протаміну сульфат;

B. Фібринолізин;

C. Стрептокіназа;

D. * Гепарин;

E. Фібриноген;

1832. Назвіть універсальний інгібітор, який впливає на всі фази згортання крові.

A. Протаміну сульфат;

B. Фібринолізин;

C. Стрептокіназа;

D. * Гепарин;

E. Фібриноген;

1833. Назвіть хімічні речовини, які використовуються для зупинки кровотечі:

A. * Амінокапронова кислота, вікасол;

B. Вікасол, реополіглюкін;

C. Реополіглюкін, амінокапронова кислота;

D. Кальцію хлорид, вікасол;

E. Гепарин, реополіглюкін.

1834. Назвіть хімічні речовини, які використовуються для зупинки кровотечі:

A. * Амінокапронова кислота, вікасол

B. Вікасол, реополіглюкін

C. Реополіглюкін, амінокапронова кислота

D. Кальцію хлорид, вікасол

E. Гепарин, реополіглюкін

1835. Найбільш достовірний симптом гемолітичного посттрансфузійного ускладнення (період шоку):

A. неспокій хворого

B. блідість шкірних покривів

C. * зміна кольору плазми (гемоглобінемія)

D. тахікардія

E. зниження артеріального тиску

1836. Найбільш достовірний симптом гемолітичного посттрансфузійного ускладнення (період шоку):

A. неспокій хворого

B. блідість шкірних покривів

C. * зміна кольору плазми (гемоглобінемія)

D. тахікардія

E. зниження артеріального тиску

1837. Найбільш достовірний симптом періоду наростаючої ниркової недостатності при гемолітичному посттрансфузійному ускладненні:

A. різка блідість шкірних покривів

B. тахікардія

C. зниження артеріального тиску

D. * олігоанурія

E. неспокій хворого

1838. Найбільш достовірний симптом періоду наростаючої ниркової недостатності при гемолітичному посттрансфузійному ускладненні:

A. різка блідість шкірних покривів

B. тахікардія

C. зниження артеріального тиску

D. * олігоанурія

E. неспокій хворого

1839. Найбільш інформативні ознаки посттрансфузійної реакції легкого ступеня:

A. падіння артеріального тиску, серцебиття

B. озноб, блювання, біль в кістках

C. * підвищення температури не більше ніж на 1о С

D. головний біль, біль в попереку

E. все перераховане

1840. Найбільш інформативні ознаки посттрансфузійної реакції легкого ступеня:

A. падіння артеріального тиску, серцебиття

B. озноб, блювання, біль в кістках

C. * підвищення температури не більше ніж на 1о С

D. головний біль, біль в попереку

E. все перераховане

1841. Найбільш оптимальний метод трансфузійної терапії гемофілії С:

A. переливання консервованої крові

B. застосування протромбінового комплексу (РРSB)

C. кріопреципітат

D. * свіжозаморожена плазма

E. суха плазма

1842. Найбільш оптимальний метод трансфузійної терапії гемофілії А:

A. переливання консервованої крові

B. застосування протромбінового комплексу (РРSB)

C. * кріопреципітат

D. свіжозаморожена плазма

E. суха плазма

1843. Найбільш оптимальний метод трансфузійної терапії гемофілії В:

A. переливання консервованої крові

B. * застосування протромбінового комплексу (РРSB)

C. кріопреципітат

D. свіжозаморожена плазма

E. суха плазма

1844. Найбільш оптимальний метод трансфузійної терапії гемофілії В:

A. переливання консервованої крові

B. * застосування протромбінового комплексу (РРSB)

C. кріопреципітат

D. свіжозаморожена плазма

E. суха плазма

1845. Найбільш оптимальний метод трансфузійної терапії гемофілії А:

A. переливання консервованої крові

B. застосування протромбінового комплексу (РРSB)

C. * кріопреципітат

D. свіжозаморожена плазма

E. суха плазма

1846. Найбільш оптимальний метод трансфузійної терапії гемофілії С:

A. переливання консервованої крові

B. застосування протромбінового комплексу (РРSB)

C. кріопреципітат

D. * свіжозаморожена плазма

E. суха плазма

1847. Найбільш оптимальний спосіб гемотрансфузії:

A. обмінне переливання

B. переливання у губчасту кістку

C. внутрішньоаортальний

D. внутрішньоартеріальний

E. * внутрішньовенний

1848. Найбільш оптимальний спосіб гемотрансфузії:

A. обмінне переливання

B. переливання у губчасту кістку

C. внутрішньоаортальний

D. внутрішньоартеріальний

E. * внутрішньовенний

1849. Найбільш характерні особливості кровоточивості та крововиливів при гемофілії:

A. віддаленість проявів від моменту травми

B. * відсутність тенденції щодо припинення кровотечі

C. сезонність виникнення кризів

D. підвищена кровоточивість під час планового оперативного втручання

E. найчастіша локалізація повторних крововиливів і кровотеч

1850. Найбільш частою причиною кровотечі є:

A. Кровотеча при аррозії судини;

B. Кровотеча при некрозі судини;

C. Кровотеча при порушенні проникності судинної стінки;

D. * Кровотеча, як результат механічного пошкодження судин;

E. Кровотеча в результаті розпаду пухлини;

1851. Найкращим індикатором адекватного відновлення об’єму циркулюючої крові після травми є:

A. Гематокрит;

B. Гази крові;

C. * Сечовиділення;

D. Нормалізація артеріального тиску;

E. Кольоровий показник;

1852. Належний обсяг крові вагітної

A. 60 мл/кг

B. 65 мл/кг

C. 70 мл/кг

D. * 75 мл/кг

E. 80 мл/кг

1853. Належний обсяг крові доношеної дитини

A. 60 – 80 мл/кг

B. * 80 – 100 мл/кг

C. 100 – 120 мл/кг

D. 100 – 140 мл/кг

E. 60 - 100 мл/кг

1854. Невеликі кровотечі не становлять небезпеки для життя хворого при:

A. Крововиливі в серцеву сумку;

B. * Крововиливі в плевральну порожнину;

C. Крововиливі в субдуральний простір;

D. Крововиливі в епідуральний простір;

E. Крововиливі в субарахноїдальний простір.

1855. Невеликі кровотечі не становлять небезпеки для життя хворого при:

A. Крововиливі в серцеву сумку;

B. * Крововиливі в плевральну порожнину;

C. Крововиливі в субдуральний простір;

D. Крововиливі в епідуральний простір;

E. Крововиливі в субарахноїдальний простір.

1856. Невеликі кровотечі не становлять небезпеки для життя хворого при:

A. Крововиливі в серцеву сумку

B. * Крововиливі в плевральну порожнину

C. Крововиливі в субдуральний простір

D. Крововиливі в епідуральний простір

E. Крововиливі в субарахноїдальний простір

1857. Нормальний гематокритний показник у жінок в середньому дорівнює:

A. 0,22 – 0,4 л/л

B. 0,31 – 0,4 л/л

C. * 0,36 – 0,42 л/л

D. 0,4 – 0,48 л/л

E. 0,4 – 0,5 л/л

1858. Нормальний гематокритний показник у чоловіків в середньому дорівнює:

A. 0,22 – 0,4 л/л

B. 0,31 – 0,4 л/л

C. 0,36 – 0,46 л/л

D. 0,45 – 0,5 л/л

E. * 0,4 – 0,48 л/л

1859. Оптимальна температура зберігання консервованої крові:

A. від 0 до +2?C

B. * від +4 до +6?С;

C. від +8 до +10?С;

D. -1?С;

E. -2?С.

1860. Оптимальна температура зберігання консервованої крові:

A. від 0 до +2?C

B. * від +4 до +6?С;

C. від +8 до +10?С;

D. -1?С;

E. -2?С.

1861. Основна причина пізніх вторинних кровотеч:

A. Зміна місцевої геодинаміки;

B. Гіпокоагуляція;

C. Порушення проникності судинної стінки;

D. Гіповітаміноз;

E. * Аррозія судинної стінки;

1862. Основна причина порушень гемодинаміки і метаболізму при травматичному шоці

A. гіпотонія і тахікардія

B. гіперкоагуляція

C. * гіповолемія і порушення мікроциркуляції

D. гіповолемія

E. метаболічний ацидоз

1863. Основна причина тканинної гіпоксії ацидозу при крововтраті

A. низький рівень гемоглобіну

B. низький рівень гематокрину

C. * циркуляторні порушення

D. гемемічні порушення

E. все вище перераховане

1864. Основне в патогенезі розвитку синдрому масивних гемогтрансфузій:

A. * цитратна та калієва інтоксикації

B. тромбоемболія, повітряна емболія

C. високий ризик зараження вірусними інфекціями

D. гіпотермічна реакція

E. все перераховане

1865. Основне в патогенезі розвитку синдрому масивних гемогтрансфузій:

A. * цитратна та калієва інтоксикації

B. тромбоемболія, повітряна емболія

C. високий ризик зараження вірусними інфекціями

D. гіпотермічна реакція

E. все перераховане

1866. Основне в профілактиці синдрому гомологічної крові:

A. дезінтоксикаційна терапія

B. підігрівання перед трансфузією компонентів крові

C. * обмеження масивних трансфузій консервованої крові і плазми

D. застосування аутокрові і реінфузії крові

E. компонентна, патогенетична терапія профузних кровотеч

1867. Основне в профілактиці синдрому гомологічної крові:

A. дезінтоксикаційна терапія

B. підігрівання перед трансфузією компонентів крові

C. * обмеження масивних трансфузій консервованої крові і плазми

D. застосування аутокрові і реінфузії крові

E. компонентна, патогенетична терапія профузних кровотеч

1868. Основне показання до призначення сольових (кристалоїдних) розчинів:

A. * нормалізація водно-сольового обміну

B. відшкодування енергетичних потреб

C. збільшення об’єму циркулюючої крові

D. відновлення осмотичного тиску плазми

E. дезінтоксикаційна дія

1869. Основне показання до призначення сольових (кристалоїдних) розчинів:

A. * нормалізація водно-сольового обміну

B. відшкодування енергетичних потреб

C. збільшення об’єму циркулюючої крові

D. відновлення осмотичного тиску плазми

E. дезінтоксикаційна дія

1870. Основним антидотом гепарину непрямої дії являється:

A. Манітол;

B. Мерказоліл;

C. * Протаміну сульфат;

D. Метіонін;

E. Трентал;

1871. Основним антидотом гепарину непрямої дії являється:

A. Манітол;

B. Мерказоліл;

C. * Протаміну сульфат;

D. Метіонін;

E. Трентал;

1872. Основним компонентом гемолітичного посттрансфузійного ускладнення треба вважати:

A. реакцію антиген-антитіло

B. * внутрішньосудинний гемоліз

C. порушення мікроциркуляції

D. ацидоз

E. алкалоз

1873. Основним компонентом гемолітичного посттрансфузійного ускладнення треба вважати:

A. реакцію антиген-антитіло

B. * внутрішньосудинний гемоліз

C. порушення мікроциркуляції

D. ацидоз

E. алкалоз

1874. Основні заходи в профілактиці розвитку ДВЗ-синдрому:

A. * інтенсивна терапія основного захворювання

B. лікування анемії еритроцитною масою

C. дезінтоксикаційні заходи

D. корекція згортальної системи

E. корекція порушень антикоагулянтної системи

1875. Основні заходи в профілактиці розвитку ДВЗ-синдрому:

A. * інтенсивна терапія основного захворювання

B. лікування анемії еритроцитною масою

C. дезінтоксикаційні заходи

D. корекція згортальної системи

E. корекція порушень антикоагулянтної системи

1876. Основні заходи профілактики ускладнень, які виникають з причини несумісності за системою АВО:

A. використання відмитих еритроцитів

B. врахування акушерського і трансфузійного анамнезу

C. суворі показання до гемотрансфузії

D. * суворе виконання інструкцій з техніки переливання крові, методики визначення груп і проведення проб на сумісність

E. використання компонентів крові від донорів – кровних родичів

1877. Основні заходи профілактики ускладнень, які виникають з причини несумісності за системою АВО:

A. використання відмитих еритроцитів

B. врахування акушерського і трансфузійного анамнезу

C. суворі показання до гемотрансфузії

D. * суворе виконання інструкцій з техніки переливання крові, методики визначення груп і проведення проб на сумісність

E. використання компонентів крові від донорів – кровних родичів

1878. Основні заходи щодо профілактики інфекційних і вірусних захворювань при гемотрансфузіях:

A. знезараження крові та еритроцитної маси

B. * переливати кров і плазму за суворими показаннями, коли без неї не можна обійтися

C. ретельне обстеження за інструкцією донорів крові та її компонентів

D. дотримуватись принципу: «Один донор – один хворий»

E. все перераховане

1879. Основні заходи щодо профілактики інфекційних і вірусних захворювань при гемотрансфузіях:

A. знезараження крові та еритроцитної маси

B. * переливати кров і плазму за суворими показаннями, коли без неї не можна обійтися

C. ретельне обстеження за інструкцією донорів крові та її компонентів

D. дотримуватись принципу: «Один донор – один хворий»

E. все перераховане

1880. Переваги аутогемотрансфузій перед переливанням донорської крові:

A. * виключається небезпека ускладнень, пов’язаних з несумісністю, перенесенням інфекцій, сенсибілізацією організму

B. краща приживлюваність і функціональна активність еритроцитів

C. виключається розвиток анафілактичних реакцій

D. при неможливості підбору донора для хворих з рідкісною групою крові

E. відсутність необхідності робити пробу на сумісність

1881. Переваги аутогемотрансфузій перед переливанням донорської крові:

A. * виключається небезпека ускладнень, пов’язаних з несумісністю, перенесенням інфекцій, сенсибілізацією організму

B. краща приживлюваність і функціональна активність еритроцитів

C. виключається розвиток анафілактичних реакцій

D. при неможливості підбору донора для хворих з рідкісною групою крові

E. відсутність необхідності робити пробу на сумісність

1882. Переливання відмитих еритроцитів має перевагу в порівнянні з іншими гемотрансфузійними засобами тому, що:

A. надає еритрозамісну дію

B. не впливає на систему імунітету

C. здійснює стимулюючий вплив на еритропоез

D. здійснює стимулюючий вплив на імунітет

E. * зменшена можливість імунологічних реакцій і ускладнень

1883. Переливання відмитих еритроцитів має перевагу в порівнянні з іншими гемотрансфузійними засобами тому, що:

A. надає еритрозамісну дію

B. не впливає на систему імунітету

C. здійснює стимулюючий вплив на еритропоез

D. здійснює стимулюючий вплив на імунітет

E. * зменшена можливість імунологічних реакцій і ускладнень

1884. Печінка депонує:

A. * 20 % ОЦК;

B. 10 % ОЦК;

C. 5 % ОЦК;

D. 15 % ОЦК;

E. 35 % ОЦК;

1885. Пік аутогемодилюції при гострій крововтраті наступає через:

A. до 0,5 доби;

B. 0,5 – 1 доба;

C. * 1,5 – 2 доби;

D. 2,5 – 3 доби;

E. більше 3 діб.

1886. Пік аутогемодилюції при гострій крововтраті наступає через:

A. до 0,5 доби;

B. 0,5 – 1 доба;

C. * 1,5 – 2 доби;

D. 2,5 – 3 доби;

E. більше 3 діб.

1887. Пік аутогемодилюції при гострій крововтраті наступає через:

A. до 0,5 доби

B. 0,5 – 1 доба

C. * 1,5 – 2 доби

D. 2,5 – 3 доби

E. більше 3 діб

1888. Показами до переливання крові є:

A. алергічний стан хворого, наявність у хворого авітамінозу;

B. * шок, необхідність відновлення крововтрати;

C. наявність печінково-ниркової недостатності, шок;

D. необхідність відновлення крововтрати, алергічний стан хворого;

E. наявність у хворого авітамінозу, шок.

1889. Показами до переливання крові є:

A. алергічний стан хворого, наявність у хворого авітамінозу;

B. * шок, необхідність відновлення крововтрати;

C. наявність печінково-ниркової недостатності, шок;

D. необхідність відновлення крововтрати, алергічний стан хворого;

E. наявність у хворого авітамінозу, шок.

1890. Показанням до реінфузії служить:

A. гемоторакс з пошкодженням крупних бронхів;

B. гемоперитонеум з пошкодженням шлунка та кишківника;

C. гемоперитонеум при злоякісних новоутворах;

D. кров, яка знаходиться в черевній порожнині більше 24 годин;

E. * порушена позаматкова вагітність.

1891. Показанням до реінфузії служить:

A. гемоторакс з пошкодженням крупних бронхів;

B. гемоперитонеум з пошкодженням шлунка та кишківника;

C. гемоперитонеум при злоякісних новоутворах;

D. кров, яка знаходиться в черевній порожнині більше 24 годин;

E. * порушена позаматкова вагітність.

1892. Попередження розвитку ДВЗ-синдрому при гемолітичному посттрансфузійному ускладненні досягається:

A. * введенням гепарину

B. введенням препаратів фібринолітичної дії

C. введенням свіжозамороженої плазми

D. призначенням антикоагулянтів непрямої дії

E. все перераховане

1893. Попередження розвитку ДВЗ-синдрому при гемолітичному посттрансфузійному ускладненні досягається:

A. * введенням гепарину

B. введенням препаратів фібринолітичної дії

C. введенням свіжозамороженої плазми

D. призначенням антикоагулянтів непрямої дії

E. все перераховане

1894. Порушення коагуляційного механізму гемостазу внаслідок недостатності плазмових прокоагулянтів, підвищення фібринолітичної, антикоагуляційної активності називають

A. розладом судинно – тромбоцитарного гемостазу

B. сепсісом

C. * коагулопатіями

D. вазопатією

E. тромбоцитопатією

1895. Препарати крові імунологічної дії:

A. плазма свіжозаморожена

B. антистафілококова плазма

C. полібіолін, глюнат

D. * імуноглобуліни

E. все перераховане

1896. Препарати крові імунологічної дії:

A. плазма свіжозаморожена

B. антистафілококова плазма

C. полібіолін, глюнат

D. * імуноглобуліни

E. все перераховане

1897. Препарати, що використовуються як дезагреганти при ДВЗ синдромі:

A. фібриноген

B. * реополіглюкін

C. параамінобензойна кислота

D. ацетилсаліцилова кислота

E. все перераховане

1898. Препарати, що використовуються як дезагреганти при ДВЗ синдромі:

A. фібриноген

B. * реополіглюкін

C. параамінобензойна кислота

D. ацетилсаліцилова кислота

E. все перераховане

1899. Препаратом крові комплексної дії є:

A. Фібріноген;

B. Еритроцитарна маса заморожена;

C. Розчин глюкози;

D. * Розчин альбуміну;

E. Імуноглобулін антистафілококовий донорський.

1900. Препаратом крові комплексної дії є:

A. Фібріноген;

B. Еритроцитарна маса заморожена;

C. Розчин глюкози;

D. * Розчин альбуміну;

E. Імуноглобулін антистафілококовий донорський.

1901. Препаратом крові фібринолітичної дії є:

A. Альбумін;

B. * Фібринолізин;

C. Полібіолін;

D. Протеїн;

E. Плазма свіжозаморожена.

1902. Препаратом крові фібринолітичної дії є:

A. Альбумін;

B. * Фібринолізин;

C. Полібіолін;

D. Протеїн;

E. Плазма свіжозаморожена.

1903. При I ступеню геморагічного шоку спостерігається падіння систолічного артеріального тиску:

A. До 100 мм рт.ст;

B. * До 90 мм рт.ст.;

C. До 80 мм рт.ст.;

D. До 70 мм рт.ст.;

E. До 60 мм рт.ст.

1904. При I ступеню геморагічного шоку спостерігається падіння систолічного артеріального тиску:

A. До 100 мм рт.ст;

B. * До 90 мм рт.ст.;

C. До 80 мм рт.ст.;

D. До 70 мм рт.ст.;

E. До 60 мм рт.ст.

1905. При визначенні груп крові за допомогою стандартних сироваток можливі помилки можуть бути обумовлені:

A. Температурою навколишнього середовища вище 25°С;

B. Слабкою активністю стандартної сироватки;

C. Надлишком досліджуваної крові, яка додається до стандартної сироватки;

D. Брудним лабораторним посудом;

E. * Всіма перерахованими чинниками.

1906. При визначенні груп крові за допомогою стандартних сироваток можливі помилки можуть бути обумовлені:

A. Температурою навколишнього середовища вище 25°С;

B. Слабкою активністю стандартної сироватки;

C. Надлишком досліджуваної крові, яка додається до стандартної сироватки;

D. Брудним лабораторним посудом;

E. * Всіма перерахованими чинниками.

1907. При визначенні групи крові виявилась негативною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами 0 (I), А (II), В (ІІI) і АВ (IV) груп. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. * Група крові АВ (IV);

E. Технічна помилка.

1908. При визначенні групи крові виявилась негативною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами 0 (I), А (II), В (ІІI) і АВ (IV) груп. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. * Група крові АВ (IV);

E. Технічна помилка.

1909. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами 0 (I) і А (II) і негативною з В (ІІI) і АВ (IV) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІІI);

D. Група крові АВ (IV);

E. * Технічна помилка.

1910. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами 0 (I) і В (ІІI) і негативною з А (II) і АВ (IV) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. Група крові АВ (IV);

E. * Технічна помилка.

1911. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами 0 (I) і АВ (IV) і негативною з А (II) і В (ІІI) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. Група крові АВ (IV);

E. * Технічна помилка.

1912. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами А (II), В (ІІI) і АВ (IV) і негативною з 0 (I) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. * Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. Група крові АВ (IV);

E. Технічна помилка.

1913. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами В (ІІI) і АВ (IV) і негативною з 0 (I) і А (II) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. * Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. Група крові АВ (IV);

E. Технічна помилка.

1914. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами А (II) і АВ (IV) і негативною з 0 (I) і В (ІІI) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. * Група крові В (ІII);

D. Група крові АВ (IV);

E. Технічна помилка.

1915. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними сироватками А (II) і В (III) і негативною з 0 (I) і АВ (IV) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Про групу 0 (I) досліджуваної крові;

B. Про групу А (II);

C. Про групу В (III);

D. Про АВ (IV) групу;

E. * Про непридатність стандартних сироваток.

1916. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами 0 (I) і А (II) і негативною з В (ІІI) і АВ (IV) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІІI);

D. Група крові АВ (IV);

E. * Технічна помилка.

1917. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами 0 (I) і В (ІІI) і негативною з А (II) і АВ (IV) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. Група крові АВ (IV);

E. * Технічна помилка.

1918. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами 0 (I) і АВ (IV) і негативною з А (II) і В (ІІI) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. Група крові АВ (IV);

E. * Технічна помилка.

1919. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами А (II), В (ІІI) і АВ (IV) і негативною з 0 (I) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. * Група крові 0 (I);

B. Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. Група крові АВ (IV);

E. Технічна помилка.

1920. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами В (ІІI) і АВ (IV) і негативною з 0 (I) і А (II) групами. Про що свідчить подібний результат?

A. Група крові 0 (I);

B. * Група крові А (II);

C. Група крові В (ІII);

D. Група крові АВ (IV);

E. Технічна помилка.

1921. При визначенні групи крові виявилась позитивною реакція ізогемаглютинації із стандартними еритроцитами А (II) і АВ (IV) і негативною з 0 (I) і В (ІІI) групами. Про що свідчить подібний результат?

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 430 | Нарушение авторских прав