АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТЕМА: ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЮ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

План

1. Аналептики.

2. Стимулятори дихання.

3. Протикашльові засоби.

4. Відхаркувальні засоби.

5. Бронхолітичні засоби.

6. Засоби, які застосовують при набряку легень.

1. Аналептики (кофеїн-бензоат натрію, кордіамін, бемегрид, камфора, сульфокамфокаїн, коразол). Вплив на дихання і кровообіг. Особливості дії та застосування окремих препаратів. Шляхи введення, показання, протипоказання до застосування. (див. розділ «ЛЗ, що впливають на ЦНС.)

Аналептики — засоби, що стимулюють життєво важливі центри ЦНС — дихальний та судинно-руховий. Стимуляція дихального центру прояв-ляється поглибленням і прискоренням дихання; стимуляція судинно-ру­хового центру — звуженням судин, підвищенням АТ. До аналептиків належать кофеїн бензоат натрію, камфора, сульфокамфокаїн, кордіамін, бемегрид, коразол. Застосовують аналептики для стиму­ляції дихання і серцевої діяльності при шоку, колапсі, асфіксії, го­стрих і хронічних розладах кровообігу, отруєннях снодійними та засобами для наркозу, деякі препарати — при гострій серцевій не­достатності. Побічна дія аналептиків — судоми.

Особливості дії та застосування окремих препаратів. Шляхи введення, показання, протипоказання до застосування (див. розділ «ЛЗ, що впливають на ЦНС»).

2. Стимулятори дихання, центральної і рефлекторної дії: аналептики (етимізол, бемегрид, кофеїн, кордіамін, камфора, сульфокамфокаїн, коразол) і Н-холіноміметики (цититон, лобеліну гідрохлорид). Застосування. Побічні ефекти.

Стимулятори дихання — препарати, які збуджують дихальний центр довгастого мозку, збільшують частоту та глибину дихання. Застосовують при станах, що супроводжуються пригніченням ди­хання.

1. Центральної дії: аналептики (етимізол, бемегрид, кофеїн, кордіамін, камфора, сульфокамфокаїн, коразол);

2. Рефлекторної дії (периферичної): Н-холіноміметики (цититон, лобеліну гідрохлорид).Застосовують при рефлек­торних зупинках дихання, шоковому і колаптоїдному стані, інфек­ційних захворюваннях. Застосування і побічні ефекти окремих препаратів (див. тему «ЛЗ, що впливають на еферентну нервову систему»)

3. Протикашльові засоби (кодеїн, лібексин, глауцин, тусупрекс). Механізм протикашльової дії окремих препаратів. Застосування. Побічні ефекти. Медикаментозна залежність від кодеїну.

Протикашльові препарати — це засоби, що усувають кашель за рахунок пригнічення кашльового центру мозку чи рецепторів ди­хальних шляхів. Показання до застосування: тривалий,сухий, непродуктивний кашель.

Протикашльові засоби центральної дії пригнічують кашльовий центр мозку.

Кодеїн – алкалоїд опію.

Кодеїну фосфат — наркотичний протикашльовий засіб цент­ральної дії. Механізм дії: пригнічення кашльового центру мозку, а та­кож має незначний анальгетичний ефект.

Побічні ефекти:пригнічення дихання, сонливість, звикання, залежність.

(комб. таб. «Кодтерпін», «Кодесан»)

Тусупрекс - ненаркотичний проти­кашльовий засіб центральної дії. Гальмує кашльовий центр, не зу­мовлює залежності.

Показання до застосування:непродуктивний кашель (без мок­ротиння) будь-якого походження, у педіатрії — для лікування кок­люшу.

Побічні ефекти: практично відсутні.

Глауцину гідрохлорид – ненаркотичного типу дії. Не пригнічує дихання, не викликає залежність. Не протипоказаний дітям.

Протикашльові засоби периферичної дії пригнічують рецептори дихальних шляхів.

Лібексин — протикашльовий засіб периферичної дії. Виявляє також бронхолітичну, місцевоанестезійну та протизапальну дію. Лікарської залежності не спричинює.

Показання до застосування:кашель при інфекціях дихальних шляхів, перед інструментальними дослідженнями бронхів та ін.

4. Відхаркувальні засоби (настій трави термопсису, трипсин, калію йодид, натрію гідрокарбонат, нашатирно-анісові краплі, бромгексин, мукалтин, ацетилцистеїн). Механізм відхаркувальної дії окремих препаратів. Застосування. Відхаркувальні засоби рослинного походження (листя мати-й-мачухи, корінь солодки, листя подорожника великого, кореневище дев`ясилу, трава чебрецю, соснові бруньки тощо).

Відхаркувальні засоби — препарати, які розріджують мокро­тиння та полегшують його видалення.

Відхаркувальні засоби поділяють на

1. Секретомоторні, які стимулюють відхаркування;

2. Муколітики, що мають секретолітичну дію.

Застосування: бронхіт, пневмонія, трахеїт.

Секретомоторні відхаркувальні засоби:

Механізм дії: збільшують секрецію бронхіальних залоз, підвищують активність епітелію, посилюють скорочення м'язів бронхів, зменшують в'язкість мокротиння.

Трава термопсису — відхаркувальний засіб рефлекторної дії. Подразнює рецептори шлунка і рефлекторно посилює секрецію бронхів, зменшує в'яз-кість мокротиння. Застосовують у вигляді настою трави термопсису в співвідношенні 1:400, 1:300 по 1 столовій ложці тричі на день;

Мукалтин – препарат алтеї лікарської. Відхаркувальний засіб резорб-тивної дії. Застосовують препарат мукалтин, 1-2 таблетки якого розводять у склянці води і вживають перед їдою;

Інші ЛП резорбтивної дії: калію йодид, натрію гідрокарбонат, нашатирно-анісові краплі.

Муколітики змінюють структуру мокротиння та його в'язкість:

Трипсин кристалічний — протеолітичний фермент, розщеплює білки; прямої дії. Має протиза­пальну дію. Застосовують інгаляційно або внутрі-шньом'язово при хворобах легень з виділенням густого гнійного мокротиння.

Ацетилцистеїн (АЦЦ) — порушує структуру білків гною і зменшує в'язкість мокротиння. Виявляє також пневмопротекторну (захисну) та антиоксидантну властивості.

Бромгексин — стимулятор утворення сурфактанта (поверхнево-активної речовини, яка вистилає тонкою плівкою внутрішню поверхню легень). Дія розвивається через 1-2 доби після початку лікування.

Відхаркувальні засоби рослинного походження (листя мати-й-мачухи, корінь солодки, листя подорожника великого, кореневище дев`ясилу, трава чебрецю, соснові бруньки тощо).

5. Бронхолітичні засоби (ізадрин, салбутамол, фенотерол, орципреналіну сульфат, ефедрину гідрохлорид, адреналіну гідрохлорид, атропіну сульфат, еуфілін, теофілін). Застосування. Механізм дії окремих препаратів. Шляхи введення.

Бронхолітики — засоби, що розширюють бронхи, усувають їх спазм. Але вони не впливають на вираженість запалення слизової оболонки. Застосування: бронхіальна астма, бронхоспазм.

До бронхолітиків відносять:

а) Міотропної дії - еуфілін, теофілін.

б) Адреноміметики - ізадрин, салбутамол, фенотерол (беротек), орципреналіну сульфат (астмопент), ефедрину гідрохлорид, адреналіну гідрохлорид,

в) М-холіноблокатори - атропіну сульфат.

Еуфілін (теофілін, амінофілін) — міотропний бронхолітик, розслаблює непосмуговані м'язи бронхів, коронарних судин, знижує тиск, помірний діуретичний ефект.

Застосування: напади бронхіальної астми, бронхоспазм, порушення моз-кового кровообі­іу, спазм судин, набряк легень та інші захворювання, що супровод­жуються застійними явищами.

Побічні ефекти:при швидкому внутрішньовенному введенні — запамо-рочення, головний біль, серцебиття, блювання, судо­ми, зниження АТ.

Кава, чай, шоколад посилюють ефекти еуфіліна.

Ф.в.: розчин для ін'єкцій 2 % по 5 мл або 10 мл в ампулах; в/в повільно!

Перед введенням розчин необхідно нагріти до температури тіла.

Бронхолітики інших груп розглянуто у відповідних розділах (див. «Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів»; «Засоби, що діють у ділянці закінчень адренергічних нервів).

6. Засоби, які застосовують при набряку легень (спирт етиловий, антифомсилан, маніт, сечовина, фуросемід, бензогексоній, строфантин, корглікон, глюкокортикоїди). Механізм дії окремих препаратів. Шляхи введення. Засоби невідкладної допомоги при набряку легень.

Засоби, які застосовують при набряку легень

Набряк легень — тяжкий і небезпечний для життя стан, що розвивається внаслідок гострої лівошлуночкової недостатності.

Принципи лікування набряку легень спрямовані на гасіння піни у легенях, дегідратацію, посилення роботи серця, розвантаження малого кола кровообігу.

При набряку легень застосовують наступні групи препаратів:

• піногасники: спирт етиловий або антифомсилан, які вводять інгаляцій-но. Вони знижують поверхневий натяг піни і перетворюють її на рідину;

• дегідратуючі засоби (осмотичні діуретики): маніт, сечовина для ін'єкцій;

• діуретики швидкої дії: фуросемід, які вводять з метою зменшення кількості рідини в організмі, прискорення переходу плазми з альвеол у судинне русло;

• серцеві глікозиди швидкої дії: строфантин, корглікон— вводять для посилення роботи серця, при серцевій недостатності;

• гангліоблокатори — бензогексоній;

• глюкокортикоїди

• судинорозширювальні засоби міотропної дії — натрію нітропрусид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат, а також морфіну гідрохлорид, фентоламін та еуфілін вводять для зниження тиску в малому колі кровообігу;

• кисень вводять постійно інгаляційно для покращання оксигенації тканин.

Особливості роботи з препаратами, що впливають на функції органів дихання:

— таблетки лібексину слід ковтати не розжовуючи для запобігання анестезії, слизової оболонки ротової порожнини;

— розчин ацетилцистеїну не можна змішувати в одному шприці з антибіотиками;

— вживання великої кількості рідини посилює муколітичниіі ефект ацетилцистеїну та бромгексину;

— еуфілін при підшкірному введенні зумовлює подразнення, тому його слід вводити внутрішньом'язово тільки у формі 24% розчину по 1 мл, внутрішньовенно — 2% розчину по 10 мл, розведених у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

— еуфілін не можна застосовувати разом з розчином глюкози, він несумісний з вітамінами С, В6, РР, а також з преднізолоном.

Контрольні питання:

1. Які групи препаратів відносять до стимуляторів дихання? Назвіть препарати кожної з груп та зробіть їх фармакотерапевтичний аналіз.

2. Назвіть групи протикашльових засобів, механізм дії кожної з груп та дайте фармако терапевтичну характеристику основним представникам.

3. До якої фармакологічної групи належать секретолітики та муколітики? Назвіть механізм їхньої дії та основних представників кожної з груп.

4. Які групи препаратів і чому застосовують для лікування хворих на бронхіальну астму?

5. Яку назву має група препаратів, які розслаблюють гладкі м`язи бронхів? Проведіть фармакотерапевтичний аналіз основних представників цієї групи.

6. Які групи засобів призначають при набряку легень і чому?

Література:

М.П. Скакун, К.А. Посохова «Основи фармакологіі з рецептурою» 2004 р. с. 181-200;

І.В.Нековаль, Т.В. Казанюк «Фармакологія» 2007 р. с. 257-269;

Т.В. Казанюк, І.В. Нековаль «Основи фармакології та загальної рецептури» 2004 р. с. 129-143;

СПРС (самостійна робота до лекції):

1. Застосування при бронхіальній астмі глюкокортикоїдів (преднізолон, дексаметазон) та антигістамінних засобів.

2. Принцип дії кромолін-натрію. Невідкладна допомога в разі нападу бронхіальної астми та астматичного статусу

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 642 | Нарушение авторских прав